Рішення

від 24.10.2024 по справі 944/836/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/836/23

Провадження №2/944/274/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання - Романик Ю.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду у м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 із вказаним позовом, просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 24.11.2007 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22.04.2021 було розірвано. Оскільки тривалий час у них не було дітей, вони за спільною заявою усиновили дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також за час спільного подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 .

В лютому 2021 року відповідач ОСОБА_2 виїхала в Республіку Польща, а діти стали проживати із позивачем. Після початку повномасштабної війни, з метою збереження життя та здоров`я, діти виїхали до своєї матері в Республіку Польща. Але вже на початку вересня 2022 року син ОСОБА_3 повернувся до батька, пояснивши, що не бажає проживати з матір`ю, оскільки до нього застосовував фізичну силу співмешканець матері. Таким чином, з вказаного часу відповідач не приймає участі у вихованні, спілкуванні та утриманні свого сина ОСОБА_3 , жодним чином не переймається його здоров`ям, забезпеченням та умовами проживання, не відвідує батьківські збори в школі, не цікавилася навчальним процесом та успіхами сина, не спілкувалася з класним керівником з приводу його навчання та виховання. З вказаного часу фактично повністю вихованням та утриманням дитини займаєтья лише позивач.

Оскільки відповідач самоусунулася від виховання дитини, не бажає нести відповідальність і виконувати батьківські обов`язки, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 28.03.2023 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного.

Також 21.09.2023 проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Варениця В.С. подав до суду клопотання, яким просить розгляд справи здійснити без його участі та участі позивача, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатками скеровано відповідачу, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось до суду, у довідці про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", також розміщено оголошення на веб-сайті "Судова влада" сторінка Яворівського районного суду Львівської області, розділ - оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, ОСОБА_2 причини своєї неявки суду не повідомила, відзив та клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування ОСОБА_4 до суду не прибув, надав клопотання у про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському району Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській облаті 07.02.2011, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 12.05.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції Львівської області. Батьком дітей значиться ОСОБА_1 .

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області у справі №944/1243/21 від 22.04.2021 розірвано.

Також рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14.03.2022 усправі № 944/3675/21 визнано ОСОБА_2 , такою що втратила право на користування житловим буд. АДРЕСА_1 .

Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , що стверджується Актом встановлення місця проживання №18 затвердженого начальником загального відділу Яворівської міської ради 27.01.2023 Н.Терновою. Вказані обставини засвідчено сусідами.

Про факт реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , 27.04.2011 разом з батьком ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 свідчить також довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, складена адміністратором відділу ЦНАП виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області 09.02.2023 № 273. Разом із ними за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Як убачається з копії довідки №01-29/32 від 09.02.2023, виданої Яворівською ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2, ОСОБА_3 навчається у 6 Б класі.

Із наявної в матеріалах справи копії характеристики складеної Яворівською ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у вказаному закладі з першого класу. Зарекомендував себе як відповідальний, виконавчий учень, школу відвідує ретельно. Батько постійно цікавиться результатами успішності та поведінкою сина, систематично відвідує батьківські збори, має на дитину позитивний вплив.

Відповідно до копії довідки Яворівського районного суду Львівської області № 39 від 09.02.2023, ОСОБА_1 не звертався із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (пункт третій частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 2, 3, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з п. 18 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

В рішенні ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім`ї.

У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_3 , тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Обставини спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду справи кореспондуються із змістом висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради №375 від 25.10.2023 комісії з питань захисту прав дитини, за змістом якого з початку повномасштабної війна ОСОБА_3 поїхав до матері в Республіку Польща, однак у вересні місяці 2022 року малолітній повернувся в Україну до батька ОСОБА_1 і по сьогоднішній день проживає разом з ним. ОСОБА_1 повідомив, що його син проживає з ним та перебуває на повному його утриманні. Матір проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере участі у вихованні, навчанні дитини. ОСОБА_2 в телефонному режимі повідомила членам комісії, що любить свого сина, спілкується з ним кожен день по телефону, відправляє посилки сину, хоче щоб він проживав разом з нею. На засіданні комісії малолітній ОСОБА_3 повідомив, що любить свою матір та хотів би періодично їздити на канікули до неї у Республіку Польща, не бажає щоб його матір позбавляли батьківських прав. Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Яворівської міської ради Львівської області не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Враховуючи викладене Яворівська міська рада Львівської області, як орган опіки та піклування, вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 за даних обставин є недоцільним та передчасним.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що фактичне спільне проживання, самостійне утримання та виховання позивачем ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є необхідними та достатніми підставами для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно такої дитини.

На переконання суду, позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.М.Колтун