Постанова

від 23.10.2024 по справі 916/3644/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3644/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: Р.В. Пинтяк

від відповідача: В.В. Кузьменко

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аіко Трейдінг»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 (суддя Т.Г. Д`яченко, м.Одеса, повний текст складено 26.03.2024)

у справі №916/3644/23

за позовом: Селянського фермерського господарства «Пине»

до відповідача: Приватного підприємства «Аіко Трейдінг»

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М»

про стягнення 453600,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Селянське фермерське господарство «Пине» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» про стягнення 453600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між директором Селянського фермерського господарства «Пине» та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» була досягнута домовленість щодо поставки врожаю сої 2022 року за ціною 19000,00 грн з ПДВ за 1 т, а також щодо строку оплати поставленого товару (протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання товару за видатковою накладною), місця відвантаження сої (с.Орлівка, Одеська область, паромний термінал) і терміну поставки товару (05.02.2023).

Позивач стверджував про те, що належний йому врожай сої 2022 року у кількості 21т мав бути отриманий саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», тоді як вантаж був помилково вивантажений на території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», внаслідок чого останнє отримало ці товарно-матеріальні цінності без належної правової підстави.

При цьому позивач зазначав, що соя врожаю 2022 року у кількості 21 т була вивантажена на території Приватного підприємства «АІКО ТРЕЙДІНГ» 06.02.2023. З моменту вивантаження сої до моменту звернення до суду пройшло майже 6 місяців, що дає обґрунтовані підстави виснувати, що ця соя вже втратила свої споживчі якості або взагалі була продана Приватним підприємством «АІКО ТРЕЙДІНГ» третім особам, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої сої в сумі 453600,00грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 прийнято позовну заяву Селянського фермерського господарства «Пине» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3644/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 позовну заяву Селянського фермерського господарства «Пине» задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» на користь Селянського фермерського господарства «Пине» вартість безпідставно набутого майна врожаю сої 2022 року у кількості 21 т у розмірі 453600,00 грн, 5443,22 грн судового збору та 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач отримав товар, стягнення вартості якого, як суми безпідставно отриманих грошових коштів, є предметом розгляду даної справи, але не довів правових підстав утримання майна, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна врожаю сої 2022 року у кількості 21 т у розмірі 453600,00 грн підлягають задоволенню на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати є доведеними та обґрунтованими.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Приватне підприємство «Аіко Трейдінг» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 453600,00 грн відмовити у повному обсязі, а також відмовити у повному обсязі у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 5443,20 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що у заявах по суті справи ним повідомлялось, що Приватне підприємство «Аіко Трейдінг» є суб`єктом господарювання, яке надає послуги з транспортного оброблення вантажів (перевантаження з короткостроковим зберіганням). Підприємство не є власником вантажу, а є його отримувачем від суб`єктів господарювання з подальшим відправленням за призначенням, про що і було зазначено у товарно-транспортній накладній №36 від 04.02.2023, а саме: в графі «вантажоодержувач» вказано: «Приватне підприємство «Аіко Трейдінг» для «Prime Trading SP Zo.o.» В яких стосунках перебувають між собою Компанія «Prime Trading SP Zo.o.», Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» та Селянське фермерське господарство «Пине» не стосується Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» як суб`єкта, який виконує послуги по перевалці вантажу.

За таких обставин, враховуючи, що позивач сам зазначає про те, що вступив у договірні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», а також враховуючи наявність в матеріалах справи товарно-транспортної накладної №36 від 04.02.2023, за якою товар було прийнято на короткострокове зберігання та яка підтверджує факт переміщення товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» до Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» для Компанії «Prime Trading SP Zo.o.» в рамках виконання Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» своїх діючих контрактних зобов`язань, на переконання апелянта, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи.

На думку Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», у ситуації, яка склалась, позивач обрав невірного відповідача, адже у правовідносинах, що склалися, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» має виступати в якості відповідача.

Також апелянт зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність останньому врожаю сої.

Крім того, скаржник не погодився з розрахунком суми, яку суд першої інстанції стягнув в якості вартості спірної сої лише на підставі документів, наданих позивачем, без надання будь-якої правової оцінки правомірності встановлення саме цієї вартості сої.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з мотивами оскаржуваного рішення суду, у зв`язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що відповідач жодним чином документально не підтвердив наявності господарських правовідносин між Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

Відповідач, зазначаючи про те, що товар, який є предметом спору, поступив на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», жодного первинного документа щодо передачі товару (ані видаткової накладної, ані акту приймання-передачі) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» на адресу Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» не надав, що свідчить про відсутність господарської операції як такої.

Стосовно доводів Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» щодо невірно обраного відповідача, позивач зазначив, що оскільки господарська операція між Селянським фермерським господарством «Пине» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» до кінця не була вчинена через неотримання останнім вантажу сої, то, відповідно, відсутні й правові підстави для пред`явлення Селянським фермерським господарством «Пине» вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» щодо сплати коштів за цей товар, оскільки право власності на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» так і не перейшло.

Позивач наполягав на тому, що між сторонами виникли кондикційні зобов`язання, тобто зобов`язання з безпідставного придбання або збереження майна, що вимагає застосування до цих правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України, що і було зроблено судом першої інстанції. Відтак, Господарський суд Одеської області при розгляді вказаної справи правильно застосував норми матеріального права, що свідчить про безпідставність і необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

При цьому фермерське господарство зауважило на тому, що позивач підтвердив належними і допустимими доказами факт вирощування, збирання і зберігання станом на 01.02.2023 на складі врожаю сої 2022 року у кількості 21,6 т. Суд першої інстанції надав цим доказам належну оцінку, поклавши їх в основу рішення, тоді як доводи апелянта жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 15.04.2024 за вх.№1362/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у справі №916/3644/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3644/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

25.04.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3644/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у справі №916/3644/23. Встановлено учасникам справи строк до 15.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Крім того, в ухвалі суду від 30.04.2024 апеляційний суд звернув увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» на те, що у нього відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та повідомив про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язок останнього зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

10.05.2024 Селянським фермерським господарством «Пине» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№1362/24/Д2).

Ухвалою суду від 22.05.2024 розгляд справи №916/3644/23 призначено на 18.06.2024 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 22.05.2024 задоволено заяву Селянського фермерського господарства «Пине» (вх.№1915/24 від 21.05.2024) та забезпечено участь представника Селянського фермерського господарства «Пине» адвоката Феленка С.О. у судовому засіданні 18.06.2024 о 10:30 год та у всіх судових засіданнях у справі №916/3644/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 18.06.2024 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено клопотання представника Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» - адвоката Кузьменка В.В. про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин його неявки у судове засідання та відкладено розгляд справи №916/3644/23 на 13.08.2024 о 12:30 год.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 18.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у справі №916/3644/23 у розумний строк. Цією ж ухвалою суду повідомлено Приватне підприємство «Аіко Трейдінг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» про дату, час та місце наступного судового засідання.

12.08.2024 від позивача надійшло клопотання (вх.№1362/24/Д4 від 12.08.2024) про залучення до матеріалів справи повноважень адвоката Феленка С.О., а саме, додаткової угоди №1 від 20.05.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №23/05-23 від 23.05.2024 про продовження його дії до 23.05.2025.

13.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1362/24/Д5 від 13.08.2024).

Також 13.08.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх.№3122/24 від 13.08.2024) про зупинення провадження у справі №916/3644/23 до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальному провадженні №12024162240001180 від 13.08.2024.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.08.2024, протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача (вх.№1362/24/Д4 від 12.08.2024) про залучення до матеріалів справи повноважень адвоката Феленка С.О., а саме, додаткової угоди №1 від 20.05.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №23/05-23 від 23.05.2024.

Клопотання відповідача (вх.№1362/24/Д5 від 13.08.2024) про відкладення розгляду справи протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні 13.08.2024, було залишено без розгляду за відповідним усним клопотанням представника відповідача.

Крім того, у судовому засіданні 13.08.2024 шляхом постановлення протокольної ухвали відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх.№3122/24 від 13.08.2024) про зупинення провадження у справі №916/3644/23 до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальному провадженню №12024162240001180 від 13.08.2024.

Відмовляючи у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду виходила з наступного.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що одним із доводів відповідача проти задоволення позову є посилання на ту обставину, що Селянським фермерським господарством «Пине» не підтверджено належними та допустимими доказами, що врожай сої, власником якого воно себе вважає, вирощений на земельній ділянці, яка на відповідній правовій підставі (оренда або власність) знаходилась у позивача. Крім того, на думку відповідача, із поданих документів вбачається вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику). З вказаного приводу відповідач 12.08.2024 звернувся до Відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції, і 13.08.2024 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за результатами розгляду поданої заяви було зареєстровано кримінальне провадження №12024162240001180 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення офіційних документів щодо вантажу сої). У той же час, в якості підстав для обґрунтування своїх позовних вимог, Селянське фермерське господарство «Пине» надавало відповідні документи, які будуть досліджуватись в рамках кримінальної справи на предмет їх законності.

Отже, на переконання відповідача, наявні підстави для зупинення провадження у цій господарській справі до набрання законної сили судового рішення по кримінальному провадженню №12024162240001180 від 13.08.2024.

Колегія суддів зазначає, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Отже, провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує, а також існує об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення судом іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На підтвердження заявленого клопотання відповідач надав:

1)копію заяви представника Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» Кузьменка В.В. до Відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції про вчинення кримінального правопорушення від 12.08.2024;

2)копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2024, з якого вбачається, що 13.08.2024 у реєстрі зареєстровано кримінальне провадження №12024162240001180 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України;

3)копію повідомлення від 13.08.2024 №63.1/6707 про початок досудового розслідування.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (пункт 2 глави 4 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298).

Разом з тим, пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 зазначено, що види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Таким чином, наявність розпочатого досудового розслідування не може бути підставою для зупинення провадження у господарській справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість із наданих відповідачем документів вбачається, що наразі розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України, і в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано відомості про кримінальне правопорушення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 13.08.2024, оголошено перерву до 23.09.2024 о 12:00 год.

Між тим, поза межами судового засідання колегія суддів визначилась про призначення справи до розгляду на 29.08.2024 о 14:00 год, у зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

У зв`язку із перебуванням судді зі складу колегії суддів С.В. Таран з 23.08.2024 по 08.09.2024 у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 22.08.2024 №223-в, відповідно до розпорядженням керівника апарату суду №384 від 26.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3644/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи №916/3644/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 справу №916/3644/23 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 29.08.2024, відкладено розгляд справи №916/3644/23 на 25.09.2024 о 15:00 год, про що представник позивача та представник відповідача були повідомлені під розписку. Третю особу, представник якої не був присутнім у судовому засіданні 29.08.2024, про дату, час та місце проведення наступного судового засідання повідомлено ухвалою суду від 29.08.2024.

25.09.2024 о 15:00 год судове засідання не відбулося у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі суду та проведенням евакуації відвідувачів та працівників суду, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку від 25.09.2024.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою суду від 25.09.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у справі №916/3644/23 відбудеться 23.10.2024 о 14:30 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №6.

У судових засіданнях апеляційної інстанції представники сторін надавали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлялось належним чином шляхом направлення відповідних ухвал суду за адресою його місцезнаходження, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проте не скористалась своїм правом участі у жодному судовому засіданні, як і не скористалась передбаченим частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на апеляційну скаргу.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до статуту Селянського фермерського господарства «Пине», затвердженого загальними зборами (протокол №2 від 12.07.2019), Селянське фермерське господарство «Пине» створено з метою здійснення виробничо-господарської діяльності.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності Селянського фермерського господарства «Пине» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД 01.11).

Головою Селянського фермерського господарства «Пине» є Пинтяк Роман Валерійович.

Позивач зазначав, що у рамках Програми благодійної допомоги від Food and Agriculture Organization of United Nations (допомога надається Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) за фінансової підтримки уряду Японії) Селянське фермерське господарство «Пине» отримало насіння сої «ЕС Сенатор» від ГО ООСДС у кількості 16 (посівних одиниць), на підтвердження чого позивач надав акт прийому-передачі насіння сої «ЕС Сенатор» №12 від 04.04.2022, що укладений між президентом ГО ООСДС «Центр розвитку села» та головою Селянського фермерського господарства «Пине» Пинтяком Р.В.

Також, як вказував позивач, у користуванні Селянського фермерського господарства «Пине» перебувають земельні ділянки площею 32 га в с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На підтвердження користування земельними ділянками площею 32 га в с.Старосілля позивач надав довідку Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 і податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 з квитанцією №2.

За поясненнями позивача, указані земельні ділянки, загальною площею 32 га, позивач вирішив засіяти насінням сої «ЕС Сенатор», отриманим від ГО ООСДС у кількості 16 (посівних одиниць), а восени 2022 року позивач зібрав урожай сої у кількості 22,4 т.

Обставини посіву на вказаних земельних ділянках та збирання урожаю сої позивач підтверджує звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року форми №4-сг (річна) від 04.06.2022 з квитанцією №2 та звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2022 форми №37-сг (місячна) від 30.11.2022 з квитанцією №2.

Позивач вказував, що зазначений врожай сої зберігався у складському приміщенні за адресою: вул. Вузька, буд. 20, смт. Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, яке належить Селянському фермерському господарству «Пине» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., зареєстровано в реєстрі за №562.

На підтвердження тієї обставини, що станом на 01.02.2023 на складі позивача перебувало сої врожаю 2022 року в кількості 21,6 т, позивач надав складську довідку №1 від 01.02.2023, довідку №7 від 17.02.2023 і оборотно-сальдову відомість по рахунку 27 за період з 01.12.2022 по 28.02.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що з метою реалізації врожаю сої 2022 року, 01.02.2023 голова Селянського фермерського господарства «Пине» Роман Пинтяк зайшов у месенджер «Viber» у групу «Агротендер. Продаж зернових», де почав шукати фірму для продажу сої за вигідною ціною. Цією групою він користувався не один раз з метою продажу врожаю, зібраного Селянським фермерським господарством «Пине».

Голова фермерського господарства знайшов контактний номер людини на ім`я Сергій Науменко і його оголошення, в якому той зазначав, що скуповує зерно і сою, і зателефонував з робочого номера телефону Селянського фермерського господарства «Пине» ( НОМЕР_1 ) на номер телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) для того, щоб уточнити умови, ціну, місце і порядок доставки товару. У розмові ОСОБА_2 представився представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», свідченням чого слугують скріншоти переписки Романа Пинтяка з ОСОБА_3 у месенджері Viber.

За поясненнями позивача, у ході розмови сторони досягли домовленості щодо ціни сої (19000,00 грн з ПДВ за 1 т), строку оплати поставленого товару (протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання товару за видатковою накладною), щодо місця відвантаження сої (с.Орлівка, Одеська область, паромний термінал) і терміну поставки товару (05.02.2023).

З метою належного оформлення господарської операції, Селянським фермерським господарством «Пине» були підготовлені наступні документи:

1)рахунок на оплату №1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т на суму 453600,00 грн з ПДВ;

2)видаткову накладну №1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т на суму 453600,00 грн з ПДВ;

3)товарно-транспортну накладну №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу.

З метою забезпечення перевезення вантажу (врожаю сої 2022 року у кількості 21 т), позивачем було залучено перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп», на підтвердження чого позивачем надано:

1)договір перевезення вантажу №12/12-2022 від 12.12.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп» (перевізником) та Селянським фермерським господарством «Пине» (замовником), за умовами пункту 1.1. якого перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із транспортними документами) з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу; всі необхідні дані вказуються у заявках замовника (усних або письмових), які являються невід`ємною частиною договору (пункт 1.2.);

2)заявку №1 до договору перевезення вантажу №12/12-2022 від 12.12.2022, відповідно до якої Селянське фермерське господарство «Пине» замовило Товариству з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп» перевезення вантажу сої врожаю 2022 року, і в якій сторони погодили такі умови перевезення: адреса завантаження: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Сарата; адреса розвантаження: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с.Орлівка; тип напівпричепа: зерновоз; дата завантаження: 04.02.2023; ставка за перевезення: 12600,00 грн, в тому числі ПДВ 2100,00 грн; автомобіль: Рено НОМЕР_3 , причеп НОМЕР_4 ; водій: ОСОБА_4 ;

3)рахунок-фактуру №СФ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12600,00 грн, який виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп» Селянському фермерському господарству «Пине»;

4)акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12600,00 грн, що підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп» та Селянським фермерським господарством «Пине»;

5)подорожній лист №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу за маршрутом: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата Одеська область, Ізмаїльський район, с.Орлівка.

При цьому позивач зауважив, що перевезення вказаного вантажу сої врожаю 2022 року здійснювалося ОСОБА_5 , який також працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп», на підтвердження чого надав наказ про прийняття на посаду водія №3 від 12.12.2022.

Як зазначав позивач, 05.02.2023 транспортний засіб RENAULT, д.н.з. НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричипом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_6 , прибув на стоянку при в`їзді на паромну переправу с.Орлівка, де соя була відібрана для проведення аналізів.

За доводами позивача, 06.02.2023 ОСОБА_6 на автомобілі RENAULT, д.н.з. НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричипом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_5 , під`їхав на територію складів, що розташовані в п`ятистах метрах від паромної переправи Орлівка.

На пункті пропуску він показав видаткову накладну №1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т на суму 453600,00 грн з ПДВ і товарно-транспортну накладну №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу особі, що проводить зважування транспортних засобів, яка не представилася, але в подальшому ОСОБА_6 дізнався, що цю особу звати ОСОБА_7 .

Позивачем було зазначено суду, що ОСОБА_7 відмовився приймати видаткову накладну №1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т на суму 453600,00 грн з ПДВ і товарно-транспортну накладну №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу, і повідомив, що приймає вантаж виключно від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

В подальшому, як пояснив позивач, після цього ОСОБА_6 зв`язався з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» ОСОБА_3 і повідомив йому, що відмовляється відвантажувати товар без прийняття і підписання видаткової накладної №1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т на суму 453600,00 грн з ПДВ і товарно-транспортної накладної №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу, на що ОСОБА_2 сказав, що ці документи підпишуть пізніше після вивантаження сої і просив залишити їх на прохідній.

Далі, як зазначав позивач, ОСОБА_2 попросив ОСОБА_8 прописати дані Селянського фермерського господарства «Пине» у товарно-транспортній накладній, оформленій від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» на Приватне підприємство «Аіко Трейдінг», пояснивши це тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» і Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» наявний укладений договір.

ОСОБА_6 на це погодився, і у товарно-транспортній накладній №36 від 04.02.2023, яку йому надав сам ОСОБА_7 , у розділі «Переадресування вантажу» прописав дані Селянського фермерського господарства «Пине», а також прописав свої ПІБ і поставив підпис у графі «Здав».

У наданій позивачем товарно-транспортній накладній №36 від 04.02.2023 наведено такі реквізити:

-автомобіль: Рено Преміум, НОМЕР_3 , напівпричіп: KELBERG, ВН7101XF;

-автомобільний перевізник: відомості не зазначено (графа не заповнена);

-вантажовідправник: ТОВ «Транзит Агро-М»;

-вантажоодержувач: ПП «Аіко Трейдінг» для «Prime Trading SP Zo.o.», експортер ТОВ «Транзит Агро-М»;

-пункт навантаження: Миколаївська обл., м.Новий Буг, вул. Пархоменка, буд.26Б;

-пункт розвантаження: с.Орлівка, Одеська обл.;

-переадресування вантажу: с.Старосілля, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., СФГ «Пине»;

-вантаж: соя насипом, нетто 21 т;

-у графах «водій», «отримав водій/експедитор», «здав (відповідальна особа вантажовідправника») зазначено ОСОБА_4 та міститься підпис.

Після цього, за поясненнями позивача, ОСОБА_6 вивантажив сою в одному зі складів, що знаходився на території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг». Виїжджаючи з території складів Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», ОСОБА_6 залишив один екземпляр видаткової накладної №1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т на суму 453600,00 грн з ПДВ і товарно-транспортної накладної №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу на прохідній.

В подальшому, ОСОБА_6 знову зв`язався з ОСОБА_3 і повідомив йому, що вивантажив товар на території складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», на що ОСОБА_2 відповів, що документи, складені Селянським фермерським господарством «Пине» на поставку сої врожаю 2022 року у кількості 21 т, а саме, видаткову накладну №1 від 04.02.2023 на суму 453600,00 грн з ПДВ і товарнотранспортну накладну №1 від 04.02.2023, уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» підпише пізніше, оскільки наразі вона відсутня на території складів.

Протягом 07.02.2023 ОСОБА_2 так і не повідомив голову Селянського фермерського господарства «Пине» Романа Пинтяка про підписання документів на поставку врожаю сої 2022 року у кількості 21 т (видаткової накладної №1 від 04.02.2023 на суму 453600,00 грн з ПДВ і товарно-транспортної накладної №1 від 04.02.2023).

Наступного дня, 08.02.2023, Роман Пинтяк поїхав в с.Орлівку. Коли він під`їхав до прохідної, там знаходився ОСОБА_7 (ваговик) і директор складів ОСОБА_9 , який повідомив, що ці склади належать Приватному підприємству «Аіко Трейдінг», тоді як у Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» укладено договір, але сам цей договір він надати відмовився.

За доводами позивача, ОСОБА_6 в усній формі вимагав повернення йому врожаю сої 2022 року у кількості 21 т, оскільки цей товар мав бути отриманий саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», тоді як вантаж був помилково вивантажений на території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», внаслідок чого останнє отримало ці товарно-матеріальні цінності без належної правової підстави.

Крім того, як вказував позивач, директор Приватного підприємство «Аіко Трейдінг» Челак Михайло відмовився повертати врожай сої 2022 року у кількості 21 т, внаслідок чого ОСОБА_6 був змушений звернутися до правоохоронних органів, про що свідчить талон-повідомлення єдиного обліку №365 від 09.02.2023, який було долучено до матеріалів позовної заяви.

Також позивачем було зазначено, що за фактом звернення до поліції зареєстровано кримінальне провадження №12023162150000203 від 13.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.02.2023. Постановою про визнання юридичної особи потерпілою від 20.02.2023 Селянське фермерське господарство «Пине» визнано потерпілою юридичною особою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162150000203 від 13.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, у рамках якого на даний час тривають слідчі дії.

З метою повернення сої, Селянське фермерське господарство «Пине» звернулося до Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» з листом-вимогою №17/07/23-1 від 17.07.2023.

Листом №013 від 04.07.2023 відповідач відмовив у наданні копій документів і інформації, пославшись на те, що в розпорядженні Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» немає жодного документу, який би вказував на право власності Селянського фермерського господарства «Пине» на вантаж, внаслідок чого запитувана інформація має статус конфіденційної і не може бути надана на адвокатський запит.

За посиланням позивача, наведене вище свідчить про те, що між Селянським фермерським господарством «Пине» і Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» виникли кондикційні зобов`язання, тобто зобов`язання із безпідставного придбання або збереження майна, що вимагає застосування до цих правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Позивач також стверджував про те, що соя врожаю 2022 року у кількості 21 т була вивантажена на території Приватного підприємства «АІКО ТРЕЙДІНГ» 06.02.2023. З моменту вивантаження сої до моменту звернення до суду пройшло майже 6 місяців, що дає обґрунтовані підстави виснувати, що ця соя вже втратила свої споживчі якості або взагалі була продана Приватним підприємством «АІКО ТРЕЙДІНГ» третім особам. Саме тому позивач просить стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої сої в сумі 453600,00грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що одним із напрямків діяльності Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» є діяльність товарного складу та транспортне оброблення вантажів.

Задля здійснення своєї діяльності, відповідачем укладений контракт №24/02-23 AT-NI від 23.01.2023 про надання послуг зі зберігання та перевалки вантажів. У лютому 2023 року відповідно до зазначено вище контракту задля виконання контракту №23/01-23 від 23.01.2023 відповідачем здійснювалась прийомка вантажу сої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

Копії обох контрактів є додатками до відзиву на позовну заяву.

Так, згідно контракту №23/01-23 від 23.01.2023 Компанія «NISO-1 INTERNATIONAL CORP» (виконавець) зобов`язується за плату організувати зберігання товару замовника - Компанії «Prime Trading SP Zo.o.» (пункт 1.1.). За цим контрактом на зберігання передається наступний товар: зернові партії. Перелік зернових партій, що передаються на зберігання, їх кількість зазначаються в рахунках на оплату зберігання певної партії товару (пункт 1.2). Місце зберігання складські приміщення Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», які розташовані за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Орлівка, вул. Набережна, 1 (пункт 1.3). Строк дії контракту: з 23.01.2023 по 31.12.2023.

В свою чергу, із наданого контракту №24/02-23 AT-NI вбачається, що його було укладено 23.01.2023 між Приватним підприємством «Аіко Трейдінг», як виконавцем, та Компанією «NISO-1 INTERNATIONAL CORP», як замовником. За умовами контракту №24/02-23 AT-NI від 23.01.2023 виконавець надає, а замовник, діючи на виконання контракту №23/01-23 від 23.01.2023, оплачує послуги зі зберігання та перевалки за варіантом «автомобіль критий склад автомобіль» зернових культур в кількості до 5000 т разового зберігання (пункт 1.1.). Місце перевалки та зберігання: складські приміщення, які належать Приватному підприємству «Аіко Трейдінг» і розташовані за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Орлівка, вул. Набережна, 1 (пункт 1.2). Цей контракт дійсний з моменту підписання до 31.12.2023, та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо проведення взаємних розрахунків (пункт 8.1).

Відповідач пояснив, що 06.02.2023 у складські приміщення Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» було здійснене вивантаження товару згідно товарно-транспортної накладної №36 від 04.02.2023.

При цьому відповідач наголосив на тому, що відповідно до даних товарно-транспортної накладної №36 від 04.02.2023 замовником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», вантажовідправником Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» та вантажоодержувачем Приватне підприємство «Аіко Трейдинг» для «Prime Trading SP Zo.o.», експортер Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

Посилаючись на наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України», відповідач зазначив, що відповідно до товарно-транспортної накладної особою, яка має право на надання відповідних вказівок щодо переміщення та/або розпорядження товаром, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

За посиланням відповідача, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» до відповідача не надходило жодних розпоряджень щодо видачі товару на адресу позивача та договірні стосунки між позивачем та відповідачем відсутні, а факт наявності у товарно-транспортній накладній запису про переадресацію вантажу не дає підстави вважати, що позивач є власником чи розпорядником вантажу.

Відповідач також звернув увагу на те, що між позивачем та відповідачем не укладались жодні договори, будь-яких переговорів на укладання таких договорів також не велось.

Поряд з цим, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем було зазначено, що на територію Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» 06.02.2023 в`їжджав транспортний засіб д/н КА5851 ІР, з причепом д/н НОМЕР_5 , а також надано витяг з електронного реєстру транспортних засобів, які в`їжджали/виїжджали з території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» у період з 04.02.2023 по 06.02.2023.

Крім того, відповідач зазначив, що він діє на підставі контракту №24/02-23 AT-NI від 23.01.2023 та у відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» відсутні договірні правовідносини щодо зберігання вантажу, оскільки зберігання здійснювалось на підставі договірних відносин із подальшим отримувачем сої.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо суті спору

Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, у постанові від 05.12.2018 у справі №367/6344/16-ц.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.03.2022 у справі №296/3518/19 (провадження № 61-20356св21).

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

У цій справі як судом першої, так і судом апеляційної інстанції установлено, що позивач є суб`єктом господарської діяльності, який спеціалізується на вирощуванні зернових культур, основним видом діяльності позивача є КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У рамках Програми благодійної допомоги від Food and Agriculture Organization of United Nations (допомога надається Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) за фінансової підтримки уряду Японії) Селянське фермерське господарство «Пине» отримало насіння сої «ЕС Сенатор» від ГО ООСДС у кількості 16 (посівних одиниць), що підтверджується актом прийому-передачі насіння сої «ЕС Сенатор» №12 від 04.04.2022 (а.с. 57, т.1).

У користуванні Селянського фермерського господарства «Пине» перебувають земельні ділянки площею 32 га на території с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується довідкою Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 і податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 з квитанцією № 2 (а.с. 58-61, т.1).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було засіяно земельні ділянки та у 2022 році ним зібрано урожай сої у кількості 22,4 т, що підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року форми № 4-сг (річна) від 04.06.2022 з квитанцією №2 та звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2022 форми № 37-сг (місячна) від 30.11.2022 з квитанцією № 2 (т.1 а.с. 63 69).

Відповідно до довідок №1 від 01.02.2023 та №7 від 17.02.2023 згідно даних бухгалтерського обліку за рахунком 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» на балансі позивача рахується 21,600 т сої за ціною 18000,00 грн без ПДВ, а всього сума по обліку 388800,00 грн (т.1, а.с. 75, 76).

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що позивач Селянське фермерське господарство «Пине» було власником сільськогосподарської продукції сої у кількості 21,600 т, про що також було вірно зазначено судом першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу сої врожаю 2022 року у кількості 21 т здійснювалося із залученням перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп», про що свідчать наявні в матеріалах справи докази: договір перевезення вантажу №12/12-2022 від 12.12.2022; заявка №1 до договору перевезення вантажу №12/12-2022 від 12.12.2022; рахунок-фактура № СФ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12600,00 грн; подорожній лист №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу за маршрутом Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата Одеська область, Ізмаїльський район, с. Орлівка.

При цьому перевезення вказаного вантажу сої врожаю 2022 року здійснювалося Романом Пинтяком, який також працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ИВМ-Груп», що підтверджується наказом про прийняття на посаду водія №3 від 12.12.2022.

За посиланням позивача, 06.02.2023 Роман Пинтяк на автомобілі RENAULT, д.н.з. НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричипом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_5 , під`їхав на територію складів, що розташовані в п`ятистах метрах від паромної переправи Орлівка.

Також, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем було зазначено, що на територію Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» 06.02.2023 в`їжджав транспортний засіб д/н КА5851 ІР, з причепом д/н НОМЕР_5 , а також надано витяг з електронного реєстру транспортних засобів, які в`їжджали/виїжджали з території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» за період з 04.02.2023 по 06.02.2023 (у цьому реєстрі значаться відомості про транспортний засіб д/н КА5851 ІР, з причепом д/н НОМЕР_5 ).

Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що 06.02.2023 позивачем було вивантежено вантаж (сою у кількості 21 т) на склад, що знаходився на території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», що також не заперечується відповідачем.

За встановлених обставин справи, апеляційний суд зазначає, що відповідачем було отримано товар, стягнення вартості якого, як суми безпідставно отриманих грошових коштів, є предметом розгляду даної справи.

Позивач звертався до відповідача із вимогою №17/07-23-1 від 17.07.2023 про повернення йому врожаю сої 2022 року у кількості 21 т, з посиланням на те, що цей товар мав бути отриманий саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М», але оскільки вантаж був помилково вивантажений на території Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», останнє отримало ці товарно-матеріальні цінності без належної правової підстави.

Проте вимога позивача не була задоволена відповідачем та товар досі не повернуто.

Відповідач підтверджує, що між позивачем та відповідачем не укладались жодні договори, будь-яких переговорів на укладання таких договорів також не велось.

Водночас, стверджуючи про необґрунтованість заявлених до нього позовних вимог, відповідач вказував про те, що одним із напрямків діяльності Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» є діяльність товарного складу та транспортне оброблення вантажів. На складські приміщення Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» товар було вивантажено при виконанні умов контракту №23/01-23 від 23.01.2023, за яким Компанія «NISO-1 INTERNATIONAL CORP» (виконавець) зобов`язується за плату організувати зберігання товару замовника - Компанії «Prime Trading SP Zo.o.», та контракту №24/02-23 AT-NI від 23.01.2023, за умовами якого Приватне підприємство «Аіко Трейдінг», як виконавець, надає, а Компанія «NISO-1 INTERNATIONAL CORP», як замовник, діючи на виконання контракту №23/01-23 від 23.01.2023, оплачує послуги зі зберігання та перевалки зернових культур, які надаються виконавцем за місцем розташування складських приміщень (Одеська область, Ізмаїльський район, с.Орлівка, вул. Набережна, 1), які належать Приватному підприємству «Аіко Трейдінг». Саме цим, за доводами відповідача, пояснюється те, що у товарно-транспортній накладній №36 від 04.02.2023 в графі «вантажоодержувач» зазначено Приватне підприємство «Аіко Трейдинг» для «Prime Trading SP Zo.o.».

У клопотанні про долучення доказів від 30.10.2023 відповідач наголошував на тому, що розпорядження щодо прийомки вантажу від того чи іншого суб`єкта господарювання (в даному випадку від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М») надавала Компанія «Prime Trading SP Zo.o», для якої і здійснювалось накопичення і подальше відправлення на її адресу вантажу.

Колегія суддів, оцінюючи надані відповідачем контракти №23/01-23 від 23.01.2023, №23/01-23 від 23.01.2023, зазначає, що останні підтверджують взаємовідносини між Компанією «NISO-1 INTERNATIONAL CORP», Компанією «Prime Trading SP Zo.o.» та Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» щодо надання послуг зі зберігання та перевалки вантажів.

У той же час, Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» не підтверджено жодними належними доказами обставину отримання від Компанії «Prime Trading SP Zo.o» розпорядження щодо приймання вантажу сої у кількості 21 т від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М».

Надаючи оцінку посиланням відповідача на товарно-транспортну накладну №36 від 04.02.2024, колегія суддів виходить з наступного.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі Правила №363), визначають товарно-транспортну накладну як єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із пунктом 11.1. Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З наведеного вбачається, що товарно-транспортні накладні підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей для всіх учасників цього процесу, але не є документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, з огляду на що судом першої інстанції було правильно не прийнято до уваги посилання відповідача на, що товар (соя у кількості 21 т) перебував у нього на відповідній правовій підставі, а саме, відповідно до товарно-транспортної накладної №36 від 04.02.2023, оскільки, за відсутності інших документів, сама по собі товарно-транспортна накладна №36 від 04.02.2023 не може засвічувати як здійснення відповідної господарської операції, так і засвідчувати факт правомірного отримання товару відповідачем.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що оскільки між сторонами справи відсутні договірні відносини, а кошти, як вартість майна, отриманого від позивача (що не заперечується відповідачем), однак не повернутого відповідачем, та які позивач просить стягнути, набуті Приватним підприємством «Аіко Трейдінг» за відсутності правової підстави, а тому їх може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.

Доводи скаржника про те, що він є неналежним відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідачем за вимогою про стягнення коштів на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України має бути учасник цивільних відносин, який безпосередньо та безпідставно збагатився за рахунок позивача (див. постанову Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №461/4066/21), водночас протилежного відповідачем не доведено.

Разом з тим, посилання відповідача на необґрунтованість розрахунку суми, які місцевий господарський суд стягнув з Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» в якості вартості спірної сої, частково знайшли своє підтвердження, оскільки суд встановив вартість сої на підставі рахунку на оплату №1 від 04.02.2023 та видаткової накладної №1 від 04.02.2023, однак суд не врахував, що господарська операція між Селянським фермерським господарством «Пине» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» не була вчинена і право власності на сою врожаю 2022 року у кількості 21 т до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит Агро-М» так і не перейшло.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку розрахунок суми має здійснюватися виходячи із вартості сої врожаю 2022 року, за якою остання обліковувалась у позивача та яка зазначена у складській довідці позивача №1 від 01.02.2023 (18000,00 грн).

Відтак, за розрахунком апеляційного суду, з відповідача слід стягнути на користь позивача вартість безпідставно набутого майна врожаю сої 2022 року у кількості 21 т у розмірі 378000,00 грн (21 т х 18000,00 грн = 378000,00 грн), з огляду на що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні документи (в копіях):

1)договір №23/05-23 про надання правової (правничої) допомоги, укладений 23.05.2023 між Феленком С.О. (адвокатом) та Селянським фермерським господарством «Пине» (клієнтом) (надалі договір), за умовами якого:

-адвокат зобов`язується за дорученням або заявою клієнта надавати останньому професійну правову (правничу) допомогу щодо представництва прав та інтересів клієнта в рамках господарського судочинства по поверненню безпідставно набутого майна (сої) або стягнення вартості цього майна з Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» (код ЄДРПОУ 35178088), а також в інших органах та організаціях, пов`язаних із захистом прав та інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (та додаткову винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень (пункт 1.1.);

-розмір гонорару за надання правової допомоги за даним договором становить 25000,00 грн, без ПДВ (пункт 4.1.);

-за досягнення позитивного результату на користь клієнта в рамках господарського судочинства по поверненню безпідставно набутого майна (сої) або стягнення вартості цього майна з Приватного підприємства «Аіко Трейдінг», у розмінні статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар успіху, як додаткову винагороду у розмірі 10000,00 грн (пункт 4.4).

2)акт наданих послуг №1 по наданню правової (правничої) допомоги за договором №23/05-23 від 23.05.2023, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з надання правничої (правової) допомоги на суму 25000,00 грн;

3)рахунок-фактуру №СФ-1 від 23.05.2023 на суму 12500,00 грн;

4)рахунок-фактуру №СФ-2 від 06.09.2023 на суму 12500,00 грн;

5)платіжну інструкцію №@2PL982221 від 31.05.2023 на суму12500,00 грн;

6)платіжну інструкцію №@2PL258203 від 09.09.2023 на суму12500,00 грн.

Інтереси позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції представляв адвокат Феленко С.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВВ №1032954 від 01.08.2023, який посвідчує повноваження адвоката Феленка С.О. на надання правової допомоги Селянському фермерському господарству «Пине» на підставі договору про надання правової допомоги №23/05-23 від 23.05.2023 у Господарському суді Одеської області та інших судових інстанцій щодо стягнення вартості безпідставно набутого майна. Також в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1077 від 20.09.2012 на ім`я Феленка С.О.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

З огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Господарському суді Одеської області, а також враховуючи, що відповідач клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подавав, беручи до уваги, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу в силу приписів частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000,00 грн.

Оскільки жодних доводів стосовно неспівмірності чи необґрунтованості стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000,00 грн апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, у колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції у наведеній частині.

Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду прийнято рішення про часткове задоволення позову (на 83%), витрати позивача на професійну правничу допомогу, які понесені у суді першої інстанції, мають бути покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, з відповідача слід стягнути 29050,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення вимог про стягнення 75600,00 грн і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовної заяви та про часткове задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у справі №916/3644/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 75600,00грн. У задоволенні позову в цій частині відмовити, в частині розподілу судових витрат рішення змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Позовну заяву Селянського фермерського господарства «Пине» задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» на користь Селянського фермерського господарства «Пине» вартість безпідставно набутого майна врожаю сої 2022 року у кількості 21 т у розмірі 378000 (триста сімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4517 (чотири тисячі п`ятсот сімнадцять) гривень 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29050 (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Пине» на користь Приватного підприємства «Аіко Трейдінг» витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 1388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) гривень 02 копійки.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.10.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяГ.І. Діброва