Постанова

від 24.10.2024 по справі 915/1009/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1009/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 про передачу справи за підсудністю

у справі №915/1009/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод

про стягнення коштів в сумі 514 000,00 грн.,

головуючий суддя суду першої інстанції: Н.О. Семенчук

місце прийняття ухвали: Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод грошові кошти у сумі 514000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору підряду №25/10-23 від 25.10.2023 в частині оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 передано позовну заяву, сформовану в системі Електронний суд 22.08.2024 (вх. № 10105/24 від 22.08.2024 ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод про стягнення коштів в сумі 514000, 00 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 44В, м.Київ, 01054).

Мотивуючи прийняття вказаної ухвали, місцевий господарський суд зазначив, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за виконані роботи з відповідача у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором підряду №25/10-23 від 25.10.2023. Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи з ідентифікаційним кодом 00686813 Товариство з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод: Україна, 010322, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 5.

Дослідивши позов на предмет підсудності справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред`явлення позивачем даного позову до Господарського суду Миколаївської області є помилковим, оскільки на правовідносини, які виникли між сторонами, враховуючи саме предмет спору, не поширюються правила ч. 5 ст. 29 ГПК України. Враховуючи те, що в даному випадку предметом спору є вимога про стягнення заборгованості за виконані роботи з відповідача у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором підряду №25/10-23 від 23.10.2023, а місцезнаходження відповідача: - є: вул. Симона Петлюри, 5, м. Київ, 01032, то позовна заява підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням відповідача, тобто, Господарським судом міста Києва.

Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 27.08.2024 про передачу справи до Господарського суду м. Києва і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що договір підряду укладався у м. Первомайську Миколаївської області. Товариство з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод розташоване в селищі Криве Озеро, Первомайського району Миколаївської області, про що зазначено у договорі підряду. При цьому, на переконання скаржника, юридична адреса не має жодного відношення до його фактичного місця розташування. Будівельні роботи складаються з будівництва залізобетонного складу, який аж ніяк не мав будуватись у м. Києві і будувався саме в селищі Криве Озеро, Первомайського району Миколаївської області.

Апелянт зазначає, що вказані вище обставини підтверджуються проектною документацією, доказами з електронної системи у сфері будівництва, де чітко вказано місце будівництва. Саме за вказаною адресою виконувалися будівельні роботи, які приймав відповідач до певного часу, поки не почав відмовлятись від подальшого їх приймання та оплати, що є недобросовісною поведінкою. Тому місце виконання договору чітке та конкретне, це Миколаївська область, на яку поширюється юрисдикція Господарського суду Миколаївської області.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 по справі №915/1009/24 залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що в договорі підряду та специфікації відсутнє місце виконання договору, а основною (фактичною та юридичною) адресою відповідача вказано саме м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 5. За даною адресою знаходиться центральний офіс, адміністрація та всі керівні органи Відповідача.

Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод вказує, що позивач не надав жодного підписаного зі сторони відповідача доказу, де б зазначалось місце виконання договору підряду, а відтак до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.5 ст.29 ГПК України щодо визначення підсудності.

У відповіді на відзив позивач підтримує доводи апеляційної скарги та зазначає, зокрема, що фактично підприємство відповідача розташовано за адресою: Миколаївська область, смт. Криве Озеро, вул. Кобзаря 1. Ця адреса вказана у договорі підряду, а саме найменування відповідача «Кривоозерський комбікормовий завод», свідчить про його географічну належність.

У поясненнях на відповідь на відзив відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та відповіді на відзив з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали оскарження ухвали від 27.08.2024 про передачу справи за підсудністю у справі №915/1009/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Спеціальний Трест-5 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 про передачу справи за підсудністю у справі №915/1009/24 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду Миколаївської області.

19.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 27.08.2024 по справі №915/1009/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 про передачу справи за підсудністю у справі №915/1009/24. Встановлено відповідачу строк до 10.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 10.10.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Згідно із частинами першої, другої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно із частинами другої статті 271 апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5 оскаржується ухвала про передачу справи за підсудністю, яка передбачена пунктом восьмим статті 255 ГПК України, її перегляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.09.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

02.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.10.2024 від відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали оскарження, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, пояснень на відповідь на відзив, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, виходив з того, що пунктом 5 частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Зазначене позивач обґрунтовує тим, що договір підряду укладався у м. Первомайську Миколаївської області, а відтак позивач вважає, що місцем виконання договору, з приводу якого виник спір у справі, є Миколаївська область, на яку поширюється територіальна юрисдикція Господарського суду Миколаївської області.

Згідно статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1)за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2)за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3)за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4)за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5)за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Дослідивши договір підряду №25/10-23 від 25.10.2023, колегія суддів зазначає, що вказаним договором, як і специфікацією, яка є додатком до договору, не передбачено місце виконання робіт, а відтак посилання скаржника на протилежне є безпідставними. При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначення у розділі 12 договору адреси виробництва замовника (Миколаївська область, с.м.т. Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1) не є тотожним поняттю «місце виконання зобов`язання», яке має встановлюватися безпосередньо в договорі.

Крім цього, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, а не спір про виконання робіт. Стягнення коштів не є у даному випадку місцем виконання зобов`язань за договором за змістом ч.5 ст.29 ГПК України, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення коштів у зв`язку із неналежним виконанням умов договору.

Щодо посилань скаржника на те, що до матеріалів справи надано також інші докази, які підтверджують місце виконання зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи до позову скаржник долучено, зокрема, рахунок фактуру №63 від 03.07.2024, акт №3 приймання виконаних робіт за липень 2024, додаткову угоду №1 від 25.10.2023, робочий проект та проектну документацію. Із змісту вказаних документів не вбачається їх погодження із відповідачем, а відтак обставини щодо виконання зобов`язання та місця його виконання підлягають встановленню під час судового розгляду справи по суті, а не при відкритті провадження у справі.

Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що у даній справі, враховуючи місцезнаходження відповідача (вул. Симона Петлюри, 5, м. Київ, 01032) при вирішенні питання підсудності (юрисдикції) підлягає застосуванню частина перша статті 27 Господарського процесуального кодексу України, а відтак позовна заява підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене у цій постанові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передачу справи №915/1009/24 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2023, оскільки доводи апелянта спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний Трест-5 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 у справі №915/1009/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.10.2024.

Головуючий суддяС.І. Колоколов

СуддяЯ.Ф. Савицький

СуддяГ.І. Діброва