Постанова

від 16.10.2024 по справі 910/11809/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа№ 910/11809/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача: Добреля В.Ю.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (повний текст складено 12.09.2024)

у справі №910/11809/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА"

до 1. Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни

2. Фізичної особи-підприємця Яроша Віталія Валерійовича

3. Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни

про відшкодування шкоди в сумі 1760735,00 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни, Фізичної особи-підприємця Яроша Віталія Валерійовича та Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни про солідарне відшкодування шкоди в розмірі 1 760 735,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА Україна" про залишення позову у справі № 910/11809/23 без розгляду задоволено, залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" до Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни, Фізичної особи-підприємця Яроша Віталія Валерійовича та Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни про відшкодування шкоди в сумі 1 760 735,00 грн у справі № 910/11809/23.

Від фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни надійшла заява б/н від 18.01.2024 року про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 910/11809/23, в якій останній в порядку, передбаченому ст.ст. 123-130 ГПК України, просить стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" витрати понесені у зв`язку з розглядом справи № 910/11809/23 в загальному розмірі 56 251 гривень 20 коп., а саме на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн., витрати пов`язані з отриманням доказів в розмірі 1 731 грн. 20 коп., витрати пов`язані з вчиненням інших дій необхідних для розгляду справи в розмірі 14 520 гривень 00 коп.

Додатковим рішенням від 21.02.2024 у справі №910/11809/23 Господарський суд міста Києва заяву відповідача Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/11809/23 задовольнив частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" на користь Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні заяви відповідача 1 в частині відшкодування решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, тим, що дослідивши надані відповідачем 1 докази, враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат відповідача 1 на оплату професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, а також приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача 1 документів, а також їх значення для вирішення спору, зважаючи на залишення позову без розгляду за відповідним клопотанням позивача, суд дійшов до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 13 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 40 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" подало апеляційну скаргу, у якій просило відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви Відповідача-1 про відшкодуванні судових витрат повністю.

Апеляційна скарга зокрема, обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було частково задоволено заяву відповідача 1 про відшкодування судових витрат.

Так, апелянт посилається на недотримання місцевим господарським судом обов`язку зі встановлення обставин, які вказують на необґрунтованість дій позивача. Також, на думку апелянта, аналіз наданих відповідачем доказів щодо відшкодування витрат на правничу допомогу свідчить про те, що такі витрати є взагалі недоведеними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА", розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2024.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не подали, у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, на яку посилається скаржник).

При цьому порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 зробив такі висновки:

- правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11.);

- при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12.).

Також Верховний Суд у пункті 6.5. постанови від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 сформував висновок, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Також колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Колегія суддів відзначає, що з позовною заявою про відшкодування шкоди на суму 1760735 грн позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 26.07.2023.

21.08.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

25.12.2023 через систему «Електронний суд» позивачем на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України було подано заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається з вказаної заяви, вона була подана позивачем у зв`язку із тим, що внаслідок військового вторгнення рф в Україну значна частина персоналу позивача виїхала за межі України, що суттєво ускладнило своєчасний збір та подання доказів у тому числі на вимогу суду.

Колегія суддів враховує, що з моменту подачі позовної заяви у липні 2023 до моменту подачі заяви про залишення позову без розгляду у грудні 2023 місцевим господарським судом було призначено підготовче засідання у даній справі, а також неодноразово відкладені підготовчі засідання. При цьому заява про залишення позову без розгляду була заявлена позивачем лише після вчинення судом вищевказаних процесуальних дій та спливу п`яти місяців після подання позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про непослідовність та необґрунтованість дій позивача щодо користування процесуальними правами, що є підставою стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Як вказано вище, у заяві Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни від 18.01.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 910/11809/23, остання просить суд в порядку, передбаченому ст.ст. 123-130 ГПК України , стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи № 910/11809/23 в загальному розмірі 56 251 гривень 20 коп., а саме на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн., витрати пов`язані з отриманням доказів в розмірі 1 731 грн. 20 коп., витрати пов`язані з вчиненням інших дій необхідних для розгляду справи в розмірі 14 520 гривень 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги у справі №910/11809/23 між ФОП Гаасс Л.В. (клієнт за договором, відповідач 1 у справі) та Адвокатом Кучеренко О.О. (адвокат за договором) було укладено Договір №09-2023/3 про надання правничої допомоги адвокатом від 29.09.2023 року (далі - Договір), строк дії якого становить один рік з моменту його підписання, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (пункт 7 Договору).

Так, за умовами пункту 1 Договору адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в справі №910/11809/23 щодо відшкодування шкоди, шляхом представлення інтересів клієнта, зокрема, в господарських судах, установах та організаціях будь якої форми підпорядкування і власності.

Відповідно до пункту 4 правову допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, що дорівнює 10 000,00 грн. за місяць без урахування ПДВ.

Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху в розмірі встановленому за домовленістю сторін, але не більше 5% від суми, яка за рішенням суду не підлягає стягненню з Клієнта.

Клієнт зобов`язується оплатити Адвокату витрати, необхідні для виконання його доручень (пункт 5 Договору).

На підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем 1 - ФОП Гаасс Л.В. було надано суду копію підписаного обома сторонами Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг Акту приймання-передачі від 17.01.2024 року, згідно якого адвокат надала клієнту правову допомогу по справі №910/11809/23 вартістю 40 000,00 грн. та до складу наданих послуг входять: ознайомлення та вивчення матеріалів справи - 3 години; аналітика судової практики - 4 години; формування правової позиції - 3 години; складання та подання до суду відзиву на позовну заяву - 4 години; пошук та додання доказів на підтвердження правової позиції викладеної у відзиві - 2 години; складання та подання до суду клопотань про витребування доказів з ДПС - 1,5 години; складання та подання до суду клопотань про долучення доказів до матеріалів справи - 1 година; складання та подання до суду заперечень на відповідь на відзив - 4 години; пошук та додання доказів на підтвердження правової позиції викладеної у відзиві - 2 години; складання та направлення 19 адвокатських запитів - 9,5 годин (0,5 годин кожний); участь у судовому засіданні 28.09.2023 року - 3 години; участь у судовому засіданні 08.11.2023 року - 3 години; виїзні зустрічі з клієнтом для обговорення стратегії захисту правової позиції - 4 години.

При цьому, як зазначено у вказаному акті, клієнт погоджується з обсягом наданих адвокатом послуг та приймає їх в повному обсязі.

Позивачем загальна сума нарахованих до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/11809/23, визначена у розмірі 56 251,20 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11809/23. При цьому колегією враховується наступне.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наданого позивачем акту від 17.01.2024 року, витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва по судовій справі №910/11809/23, до якої включені ознайомлення та вивчення матеріалів справи, пошук та додання доказів на підтвердження правової позиції викладеної у відзиві, складання та подання до суду відзиву на позовну заяву, складання та подання до суду клопотань про витребування доказів з ДПС, складання та подання до суду клопотань про долучення доказів до матеріалів справи, складання та подання до суду заперечень на відповідь на відзив, складання та направлення 19 адвокатських запитів, виїзні зустрічі з клієнтом для обговорення стратегії захисту правової позиції, а також участь адвоката у двох судових засіданнях, становлять 40 000,00 грн.

Суд наголошує, що формування правової позиції, ознайомлення та вивчення матеріалів справи, зустріч із клієнтом та аналітика судової практики мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на позовну заяву та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, позаяк складають єдине ціле з послугами підготовки, складення та подання до суду відзиву на позовну заяву та в обов`язковому порядку передують зазначеним послугам адвоката, а тому зазначені витрати не можуть бути покладені на іншу сторону як окремі види правової допомоги, передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З акту приймання-передачі послуг вбачається, що участь у судовому засіданні 28.09.2023 року зайняла у адвоката 3 години.

Проте, ухвалою господарського суду від 21.08.2023 року про відкриття провадження у справі підготовче засідання було призначено на 05.10.2023 року та тривало 9 хвилин з 15:34 до 15:34, у зв`язку з надходженням клопотання позивача про відкладення розгляду справи для можливості отримання відзиву на позовну заяву та підготовки відповіді на відзив.

За актом участь адвоката відповідача у судовому засіданні 08.11.2023 року тривала також 3 години.

Суд відзначає, що згідно протоколу судового засідання останнє тривало з 16:04 до 16:42, тобто 38 хвилин.

При цьому, відповідачем 1 у поданій заяві на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не зазначено про тривалість очікування представником ФОП Гаасс Л.В. та відповідачем 1 особисто проведення судових засідань у справі, тобто, фактична тривалість судових засідань у даній справі № 910/11809/23 не відповідає обсягу наданих послуг з представництва інтересів клієнта в суді, врахованим відповідачем 1 при визначенні загальної суми витрат на правову допомогу.

Щодо витрат, пов`язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (витрат на переїзд вартістю 14520,00 грн.), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що безпосередня участь ФОП Гаасс Л.В. особисто в судових засіданнях зумовлена виключно його рішенням. При цьому явка ФОП Гаасс Л.В. у судові засідання судом обов`язковою не визнавалась, відповідно, вказані витрати на переїзд не можуть бути покладені на позивача.

Суд наголошує на тому, що сторони не позбавлені можливості брати участь в судових засіданнях у справі № 910/11809/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, направивши до суду відповідне клопотання. Докази звернення з таким клопотанням до суду у матеріалах справи відсутні.

Судом враховано обставини подання відповідачем 1 відзиву на позовну заяву обсягом 5 аркушів, заперечення на відповідь на відзив обсягом 9 аркушів, клопотання про витребування доказів з ДПС обсягом 2,5 аркушів, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи обсягом 2 аркуші, заяви про відшкодування витрат понесених у зв`язку з розглядом справи обсягом 5 аркушів та ідентичні письмові пояснення щодо відшкодування витрат понесених у зв`язку з розглядом справи та заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також подання адвокатом під час розгляду справи № 910/11809/23 решти заяв та поданих адвокатом документів, які за своїм змістом не є заявами по суті спору та безпосереднього впливу на питання вирішення судом спору по суті не мали.

Щодо віднесення до складу наданих адвокатом відповідачу 1 в межах даної справи послуг зі складення адвокатських запитів та, відповідно, відшкодування поштових витрат на їх направлення в сумі 1731,20 грн., суд відзначає, що лише у трьох з них зазначено в рамках якої саме судової справи вони направлені, в той час, як за участю ФОП Гаасс Г.В. триває розгляд інших справ, зокрема, у Подільському районному суді м. Києва та Господарському суді міста Києва, а отже не можливо встановити, в рамках якої саме судової справи були подані вказані акті приймання-передачі послуг Адвокатські запити.

Судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи надані відповідачем 1 докази, клопотання позивача про зменшення витрат відповідача 1 на оплату професійної правничої допомоги, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача 1 документів, а також їх значення, зважаючи на залишення позову без розгляду за відповідним клопотанням позивача, заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11809/23 є завищеною, а тому підлягає зменшенню. При цьому колегія вважає обґрунтованим зменшення вказаної суми судом першої інстанції до 13 000,00 грн. суд відзначає, що з урахуванням обставин, перелічених судом вище, вказана сума є такою, що відповідає критерію пропорційності і розумності.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/11809/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/11809/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/11809/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/11809/23 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран