Постанова
від 22.10.2024 по справі 906/64/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Справа № 906/64/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

прокурор - Гіліс І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21 червня 2024 року у справі №906/64/24 (повний текст складено 28 червня 2024 року, суддя Кравець С.Г.)

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Керівник Звягельської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області, в якій просить витребувати з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" у власність Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області земельні ділянки:

- кадастровий номер 1821780600:03:000:0329, площею 69,5218 га;

- кадастровий номер 1821780600:04:000:0064, площею 16,6514 га;

- кадастровий номер 1821780600:07:000:0256, площею 11,6065 га;

- кадастровий номер 1821780600:03:000:0330, площею 10,1005 га;

- кадастровий номер 1821780600:01:000:0600, площею 1,9649 га;

- кадастровий номер 1821780600:01:000:0601, площею 1,9296 га;

- кадастровий номер 1821780600:01:000:0599, площею 4,6711 га.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21 червня 2024 року у справі №906/64/24 задоволено позов Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Витребувано з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" (11233, Житомирська область, Звягельський район, село Березники, код ЄДРПОУ 03745781) у власність Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирcької області (11201, Житомирська область, Звягельський район, селище міського типу Ємільчине, вулиця Соборна, будинок 18А, код ЄДРПОУ 04347605) земельні ділянки:

- кадастровий номер 1821780600:03:000:0329, площею 69,5218 га;

- кадастровий номер 1821780600:04:000:0064, площею 16,6514 га;

- кадастровий номер 1821780600:07:000:0256, площею 11,6065 га;

- кадастровий номер 1821780600:03:000:0330, площею 10,1005 га;

- кадастровий номер 1821780600:01:000:0600, площею 1,9649 га;

- кадастровий номер 1821780600:01:000:0601, площею 1,9296 га;

- кадастровий номер 1821780600:01:000:0599, площею 4,6711 га.

Присуджено до стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" (11233, Житомирська область, Звягельський район, село Березники, код ЄДРПОУ 03745781) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 8 979,01 грн судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що в цьому випадку не відбулася реорганізація ПКСГП "Березники" шляхом перетворення у ПСП "Березники".

Суд дійшов висновку, що реєстрація за відповідачем приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Суд встановив, що землі ПКСГП "Березники" розпайовані між 441 його членами, які мали право (або їх спадкоємці) зареєструвати право приватної власності на отримані земельні ділянки та виснував, що ПСП "Березники" не могло набути право власності на землі ПКСГП "Березники", які належали останньому на підставі Державного акта на право колективної власності на землю від 27 грудня 1995 року серія та номер ЖТ 14-14.0012.

За таких обставин суд вказав, що реєстрація права власності за ПСП "Березники" відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Березниківської сільської ради, правонаступником якої є Ємільчинська селищна рада, поза її волею, а відтак суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ПСП "Березники" зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки ПКСГП "Березники" було реорганізовано шляхом перетворення, жодних рішень про ліквідацію Вищий орган не приймав.

ПКСГП "Березники" було реорганізовано шляхом перетворення, на підтвердження чого зберігся ідентифікаційний код та згадування в інших документах. ПКСГП "Березники" не було ліквідовано, а здійснило реорганізацію, в іншому випадку у реєстрі юридичних осіб та реєстрі, який вели органи статистики, був би наявний запис про ліквідацію.

Норми законодавства не встановлювали обов`язку при перетворенні КСП створювати та підписувати роздільний (розподільчий, передаточний) акт (баланс), на що часто посилаються суди без достатніх правових підстав. Обов`язок по його складанню містився лише для поділу та виділення.

За статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні" перетворення вважалося реорганізацією, але при цьому не мало наслідком припинення юридичної особи.

Також суд не взяв до уваги приписи чинного, на момент реорганізації підприємства, законодавства. Адже, жодний нормативно-правовий акт не передбачав автоматичного набуття всіма членами КСП статусу учасників утвореної внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи.

Навпаки, низкою нормативно-правових актів, чинних на момент перереєстрації ПКСГП "Березники", передбачене протилежне, зокрема: статтею 1 Закону України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств; Порядку проведення органами державної податкової служби списання заборгованості за станом на 01 травня 2000 року зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 28 квітня 2000 року №225; Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" №1529/99 від 03 грудня 1999 року; частина 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"..

У разі прийняття Загальними зборами членів КСП рішення про реорганізацію шляхом перетворення, діяльність КСП припиняється, у тому числі припиняється членство в КСП з моменту виключення КСП з державного реєстру України, а всі права та обов`язки переходять до підприємства правонаступника, в яке Загальні збори членів КСП вирішили перетворити підприємство.

Права колишніх членів КСП не порушувались жодним чином, оскільки за цими членами колишнього КСП зберігаються права на отримання земельної частки (паю) та майнового паю, які можуть задовольнятись перетвореними підприємствами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення права власності, як заява про відмову від земельної ділянки та нотаріально посвідчена угода про передачу права власності на користь органу місцевого самоврядування, що прямо передбачено Земельним кодексом України.

Скаржник стверджує, що таким чином, оскільки право на відведення земельної ділянки в натурі виникало після виходу членів з КСП (під час реорганізації у 2000 році) та після подання ними заяви про відведення земельної ділянки в натурі, що передбачено пунктом 6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", то після перетворення ПКСГП у ПСП таке право у колишніх членів не припинилось і ті, хто бажав, змогли скористатись ним в частині земельної ділянки, яка була визначена на кожного члена (пункт 1 вказаного Указу). Інша земельна ділянка, яка не була розпайована на колишніх членів КСП, залишилась у власності правонаступника, підприємство якого було перетворено з КСП за рішенням вищого органу. В подальшому ПСП "Березники" мало законне право здійснювати розпорядження земельною ділянкою, власником якої воно було, а також вчиняти всі дії зі своєю власністю.

Тому, скаржник вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16 липня 2024 року визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 19 липня 2024 року витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.

02 серпня 2024 року до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 серпня 2024 року у справі №906/64/24 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21 червня 2024 року у справі №906/64/24. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду докази сплати судового збору в розмірі 13468,52 грн.

12 серпня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14 серпня 2024 року №01-05/755 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Олексюк Г.Є. у період з 05 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гудак А.В. у період з 05 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Мельника О.В. в період з 05 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно, відповідно до статті 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, здійснено повторний розподіл справи та призначено заміну суддів-членів колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2024 року у справі №906/64/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21 червня 2024 року у справі №906/64/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25 вересня 2024 року об 10:№0год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Запропоновано учасникам провадження у справі подати відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу (додані до них документи) з доказами їх надсилання іншим сторонам.

19 вересня 2024 року від Звягельської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обгрунтування своїх заперечень прокурор посилається на доводив викладені в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у справі №906/64/24 (з урахуванням ухвали від 26 вересня 2024 року) розгляд апеляційної скарги відкладено на 22 жовтня 2024 року об 14:30 год.

22 жовтня 2024 року на електронну адресу суду від представника ПСП "Березники" - Позняк Інесси Станіславівни надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, яке обгрунтоване зайнятістю в іншому судовому засіданні та неотриманням відзиву на апеляційну скаргу.

Вказане клопотання подане на електронну пошту та скріплене електронним цифровим підписом заявника.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 6 ГПК України, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.

Отже, адвокатом Позняк І.С. при поданні до суду клопотання про відкладення розгляду справи не було дотримано вимог щодо форми клопотання/заяви та порядку його подання.

Статтею 170 ГПК України передбачені загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з частиною другої якої письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Отже, клопотання адвоката ПСП "Березники" - Позняк І.С. не може вважатися таким, що підписана у встановленому законом порядку та підлягає залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №910/10548/22.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов`язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.

Колегія суддів зауважує, що ПСП "Березники" було завчасно повідомлене про судове засідання (ухвала про відкладення розгляду справи датована 26 вересня 2024 року) та не було позбавлене можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, який є працівником підприємства в порядку самопредставництва або укласти договір з адвокатом, який не буде зайнятий 22 жовтня 2024 року.

Крім того, зайнятість представника в іншому судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення розгляду справи №906/64/24, оскільки це є суб`єктивним ставленням як заявника так і його адвоката до справи, встановлення пріоритету (переваги) судовим засіданням у різних справах залежить від суб`єктивних факторів заявника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ПОСП "Зоря" було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання. Неявка представника апелянта в судове засідання відбувається вдруге.

Колегією суддів також враховано закінчення строків розгляду справи передбачених статтею 273 ГПК України.

Отже, з огляду на викладене, неявка апелянта в судове засідання не перешкоджає можливості розгляду справи за його відсутності.

Представник Ємільчинської селищної ради в судове засідання 22 жовтня 2024 року не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

В судовому засідання 22 жовтня 2024 року прокурор повністю підтримала вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Березниківської сільської ради народних депутатів від 16 вересня 1995 року передано у колективну власність Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Березники" земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 3 028,1 га, у тому числі - 385,9 га земель загального користування /т.1, а.с.14/.

На підставі вказаного рішення ПКСГП "Березники" отримало державний акт на право колективної власності на землю від 27 грудня 1995 року серії ЖТ №14-04.0012 площею 3 028,1 га, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 27 грудня 1995 року №12 /т.1, а.с.16-24/.

06 березня 2000 року Ємільчинська районна державна адміністрація зареєструвала Приватне сільськогосподарське підприємство "Березники", а також затвердила статут вказаного підприємства.

У реєстраційній справі Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" міститься виписка із загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" (протокол №1 від 15 січня 2000 року за участю 98 членів підприємства), згідно з яким вирішено провести ліквідацію Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" шляхом реструктуризації і перейменувати у приватне підприємство "Березники" з 15 січня 2000 року; обрано лідером підприємства Прохопчука Миколу Григоровича /т.1, а.с. 79 на звороті/.

Пунктом 1.1 статуту Приватно сільськогосподарського підприємства "Березники" /т.1, а.с. 80-82/ передбачено, що вказане підприємство засноване за рішенням засновника, створене на базі землі та майна засновника та орендованих майна та землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Згідно з пунктом 2.1 статуту, засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 .

Пунктом 2.2 статуту встановлено, що засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб.

Пунктом 4.4 статуту встановлено, що підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" Ємільчинського району Житомирської області.

Пунктом 5.2 статуту передбачено, що підприємство є власником:

- майна, земельних угідь, майнових та інших прав, переданих йому засновником;

- майна земельних угідь, коштів одержаних в результаті фінансово- господарської діяльності;

- інших майна, коштів та прав набутих на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Пунктом 5.3 статуту визначено, що майно та земля, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшим його членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

Згідно з пунктом 6.2 статуту, статутний фонд формується за рахунок разової передачі засновником майна.

Пунктом 7.1 статуту передбачено, що підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого КСП та інших громадян України.

У пункті 7.2 статуту зазначено, що засновник передав підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.

Пунктом 7.3 статуту визначено, що підтверджуючими документами на право використання землі підприємством є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землі, а також договори оренди, які оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до пункту 7.10 статуту відчуження земельних угідь, переданих підприємству проводиться виключно за персональною згодою їх власників або у судовому порядку.

Пунктом 12.6 статуту визначено, що земельні паї орендодавачам повертаються їх земельними сертифікатами на право приватної власності на землю.

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 19 квітня 2004 року №130 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), зокрема ПКСП "Березники" з кількістю осіб, які набули право на земельну частку (пай) 439 чоловік /т.1, а.с. 98-99/.

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 29 вересня 2004 року №307 "Про внесення змін до розпорядженням районної державної адміністрації від 19 квітня 2004 року №130 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)" внесено зміни до кількості осіб, які набули право на земельну частку (пай), а саме: замість 439 читати 441 /т.1, а.с.136/.

Згідно з актом обстеження земельних угідь реформованого ПКСП "Березники" констатовано, що земельні ділянки загальною площею 1124,62 га переводяться до земель запасу /т.1, а.с.134/.

Рішенням Березниківської сільської ради від 20 січня 2005 року погоджено акт обстеження земель колективної власності реформованого ПКСП "Березники", список власників колишнього ПКСП "Березники" в кількості 441 чоловік, а також погоджено передачу загальною площею 1124,62 га земель до запасу сільської ради як непридатні для сільськогосподарського виробництва /т.1, а.с. 96/.

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 24 січня 2005 року №25 затверджено акт обстеження земель колективної власності реформованого ПКСП "Березники", яким передбачено площу сільськогосподарських угідь 1483,21 га, що підлягає розпаюванню, в тому числі: рілля - 1141,41 га, сіножаті - 251,92 га, пасовища - 89,88 га. Водночас припинено право колективної власності реформованому ПКСП "Березники" земельними ділянками загальною площею 1124,62 га, які передано до земель запасу Березниківської сільської ради як непридатні для сільськогосподарського виробництва /т.1, а.с. 132/.

У пояснювальній записці, яка міститься у технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну ділянку (пай) із земель колишньої колективної власності реформованого ПКСП "Березники" 2006 року, зазначено, що згідно з схемою поділу земель колективної власності ПКСП "Березники" загальна площа сільськогосподарських угідь становить 2 642,20 га, у тому числі: рілля - 1413,40 га; сіножаті - 804,30 га, пасовища - 424,50 га. За актом обстеження земельних угідь даного господарства рекомендовано вилучити з розпаювання угіддя на загальній площі 1124,62 га: ріллі - 247,35 га, сіножатей - 542,65 га, пасовищ - 334,62 га як такі, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві, і перевести їх до земель запасу. Ділянки ріллі площею 34,37 га - раніше надані паї: рілля -24,64 га, сіножаті - 9,73 га. Крім того, вилучена з сільськогосподарських угідь площа 3,27 га під проектування під`їзних шляхів: з ріллі - 2,64 га; з сіножатей - 0,21 га; з пасовищ - 0,42га.

До розрахунку при розробці проекту землеустрою прийняті такі площі:

рілля - 1413,40 га - 24,64 га (р.н.) - 247,35 га - 2,64 га = 1138,77 га.

сіножаті - 804,30 га -9,73 га (р н.) - 0,21 га = 251,71 га.

пасовища - 424,50 га -334, 62 га -0,42 га = 89,46 га.

Всього площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, становить 1479,94 га /т.1, а.с.26/.

Протоколом зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Березники" Березниківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 22 лютого 2005 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Березники" Березниківської сільської ради, яким передбачено площу сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, 1479,94 га, рілля - 1138,77 га; сіножаті - 251,71га; пасовища - 89,46 га; запроектовані під`їзні дороги на площі - 3,27 га. Кількість громадян, що мають право на земельну частку (пай) становить 441 чоловік /т.1, а.с.35/.

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 22 лютого 2005 року №57 /т.1, а.с.135/ погоджено проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого ПКСГП "Березники", яким передбачено площу, що підлягає розпаюванню, 1483,21 га. Передано під запроектовані під`їзні дороги - 3,27 га. Розподілено між паєвласниками 1479,94 га, з них: рілля - 1138,77 га, сіножатей - 251,71 га, пасовищ - 89,46 га. Кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) - 441 чоловік.

Пунктом 2 цього розпорядження припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 1127,89 га (1124,62 га (малопродуктивні землі, згідно з розпорядженням від 24 січня 2005 року №25) + 3,27 га (під`їзні дороги), які передано до земель запасу сільської ради.

До позовної заяви долучено копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПСП "Березники" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ємільчинської селищної територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області /т.1, а.с.39-78/.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за Приватним сільськогосподарським підприємством "Березники" зареєстровано право власності на земельні ділянки: кадастровий номер 1821780600:03:000:0329 площею 69,5218 га; кадастровий номер 1821780600:04:000:0064 площею 16,6514 га; кадастровий номер 1821780600:07:000:0256 площею 11,6065 га; кадастровий номер 1821780600:03:000:0330, площею 10,1005 га; кадастровий номер 1821780600:01:000:0600 площею 1,9649 га; кадастровий номер 1821780600:01:000:0601, площею 1,9296 га; кадастровий номер 1821780600:01:000:0599 площею 4,6711 га /т.1, а.с. 139-145/.

Підставою державної реєстрації є лист №03.5-08/487-21 від 23 листопада 2021 року, видавник: Головне управління статистики у Житомирській області /т.1, а.с. 191/ та державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ №14-04.0012, виданий 27 грудня 1995 року, видавник: Березниківська сільська рада /т.1, а.с. 16-24/.

Відповідно до позовних вимог, набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки ПСП "Березники" є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю серія та номер: №14-04.0012 від 27 грудня 1995 року виданий ПКСП "Березники" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Звягельська окружна прокуратура листом №54-84-2878вих23 від 19 червня 2023 року повідомила Ємільчинську селищну раду про виявлений факт неправомірного набуття права власності ПСП "Березники" на земельні ділянки та наявність підстав для вжиття селищною радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади /т.1, а.с. 160-161/.

Ємільчинська селищна рада у листі №851 від 20 червня 2023 року зазначила, що заходи щодо захисту інтересів держави шляхом витребування незаконно зареєстрованих ПСП "Березники" в приватну земель сільськогосподарського призначення не вживалися. Через збройну агресію російської федерації в Україні, в Ємільчинській селищній раді немає коштів для оплати судових витрат, що унеможливлює її звернення до суду із відповідним позовом та є підставою клопотати перед Звягельською окружною прокуратурою про подання нею даного позову в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради /т.1, а.с.162/.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18).

У позовній заяві прокурор вказав, що набуття ПСП "Березники" права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Ємільчинської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Ємільчинської селищної ради.

Судами враховується, що зі створенням Ємільчинської територіальної громади, в яку об`єдналися громади населених пунктів, серед яких Березниківська сільська рада, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12 червня 2020 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-2020-р), до Ємільчинської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до статті 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування - Ємільчинська селищна рада.

Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що у даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Ємільчинської селищної ради.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (в редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час видачі КСП "Березники" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-04.0012 від 27 грудня 1995 року), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (в редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час видачі КСП "Березники" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-04.0012 від 27 грудня 1995 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (частина 3 статті 5 Земельного кодексу України).

Стаття 6 цього Земельного кодексу України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (стаття 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21 січня 1994 року).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення частин 2, 3 статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (частина 4 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №906/987/21.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу №720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу №720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції від 05 червня 2003 року) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (стаття 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

У статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього ПКСГП "Березники" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01 січня 2019 року набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом №2498-VIII від 10 липня 2018 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01 січня 2019 року), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 статті 14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 статті 14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 статті 14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01 січня 2025 року (абзац 16 статті 14-1 цього Закону).

У разі якщо до 01 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 статті 14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01 січня 2019 року не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01 січня 2025 року має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Згідно зі статтею 37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01 січня 2004 року), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частини 1, 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Верховний Суд у пункті 6.19 постанови від 19 липня 2023 року у справі №906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до статті 37 ЦК УРСР, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі №924/250/19).

Згідно з позицією апелянта, Приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" є правонаступником реорганізованого ПКСГП "Березники", тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, зокрема, право власності на спірні земельні ділянки.

Як доречно зазначив місцевий господарський суд, у пункті 1.4 статуту Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" /т.1, а.с. 83-87/ зазначено, що вказане підприємство засноване на приватній та колективній власності та є правонаступником колгоспу ім. Карла Маркса.

Із з`ясованого судами вбачається, що у матеріалах справи немає відомостей щодо колгоспу ім. Карла Маркса, розгляд справи стосується земель Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники".

Згідно пункту 10.3 вказаного статуту, у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новостворених підприємств, господарств і об`єднань переходять усі його майнові права та обов`язки згідно відповідних актів, рішень власників та балансів.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що згідно з випискою із загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники", вирішено провести ліквідацію Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" шляхом реструктуризації і перейменувати у приватне підприємство "Березники" з 15 січня 2000 року; обрано лідером підприємства ОСОБА_1 /т.1, а.с. 79 на звороті/.

Прохопчук Микола Григорович значиться серед списку громадян членів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" (№336), що мають право на отримання держаного акта на землю /т.1, а.с. 33 на звороті/.

Засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" є громадянин України ОСОБА_1 . Засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб. Підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" Ємільчинського району Житомирської області (пункти 2.1, 2.2, 4.4 статуту ПСП "Березники").

У пункті 9.1 статуту ПСП "Березники" (нова редакція, затверджено зборами власників ПСП "Березники" протоколом 1/21 від 01 жовтня 2021 року) зазначено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" є правонаступником основних і оборотних фондів та майнових прав ПКСГП "Березники". Підприємство у процесі своєї діяльності та відповідно до чинного законодавства України використовує земельні ділянки ПКСГП "Березники". Документи на право користування землею є державні акти, витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно, договори оренди землі, зареєстровані в установленому законом порядку та невитребувані земельні частки паї, які увійшли до складу земельної ділянки підприємства. Підприємство набуває прав на землі колективної власності ПКСГП "Березники" у порядку правонаступництва і відповідно до статей 17, 22, 23 Земельного кодексу України /т.1, а.с. 42-43/.

Колегія суддів звертає увагу, що навіть при наявності записів в статуті ПСП "Березники" про те, що вказане підприємство є правонаступником ПКСГП "Березники" також не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно державного акту належали на праві колективної власності на землю членам ПКСГП "Березники". Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19.

Відповідно до наявних у справі статутів, засновником (учасником) ПСП "Березники" є одна особа, у той час, коли, згідно з протоколу зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Березники", членами КСП була 441 особа.

Місцевий суд вірно зазначив, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Березники" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "Березники" автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Таким чином, судами обох інстанцій вбачається, що перетворення ПКСГП "Березники" у ПСП "Березники" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами приватного підприємства. Отже, ПСП "Березники" є новоствореною юридичною особою.

Водночас у реєстраційній справі немає протоколу Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники", в якому учасники КСП зафіксували, що ПСП "Березники" є правонаступником ПКСГП "Березники", а також відсутні відповідні акти та баланси, на підставі яких перейшли усі майнові права та обов`язки КСП до ПСП у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новоствореного підприємства.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів щодо обставин передачі відповідачу спірного майна, а також будь-яких відомостей про власні землі засновника та підстави їх набуття.

Апелянт стверджує, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПСП "Березники" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03745781, за яким раніше було зареєстровано ПКСГП "Березники", що підтверджує обставини правонаступництва.

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

ЄДРПОУ є важливим компонентом інфраструктури державної статистики України. Ведення реєстру здійснюється органами державної статистики з 1993 року відповідно до Закону України "Про державну статистику". З набуттям чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ведення ЄДРПОУ здійснюється відповідно до Положення про ЄДРПОУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №499 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції), ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Згідно з пунктом 15 Положення про ЄДР (в редакції момент створення ПСП "Березники") у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у 2000 році створено нове підприємство - ПСП "Березники", а не здійснено реорганізацію ПКСГП "Березники" шляхом перетворення.

Крiм того, до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь реформованого КСП "Березники" 2642,20 га. Із земель, переданих у колективну власність, вилучено земельні ділянки площею: 1124,62 га (як такі, що не використовуються у с/г виробництві), 3,27 га (під проектування під`їзних шляхів) передано їх до земель запасу Березниківської сільської ради. А ділянки ріллі площею 34,37 га - раніше надані паї. Отже, розпайованими між 441 особами є сiльськогосподарські угіддя площею 1479,94 га (2642,20 - 1124,62 - 3,27 - 34,37).

Земельнi дiлянки, які переданi власниками до земель запасу Березниківської сільської ради (правонаступником якої є Ємільчинська селищна рада), та землі загального користування (385,9 га, площа визначена рішенням Березниківської сільської ради народних депутатів від 16 вересня 1995 року), паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

Враховуючи викладене, колегія суддів немає підстав вважати, що після розпаювання земель ПСП "Березники" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСГП "Березники" за державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-04.0012 від 27 грудня 1995 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що у пункті 7.2 статуту зазначено, що засновник передав підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.

Тобто, при створені ПСП "Березники" було визначено, що воно користується саме земельними паями своїх учасників та орендованими землями, а не землями котрі перебували у власності ПКСГП "Березники".

При цьому, реєстрація за ПСП "Березники" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Колегія суддів зауважує, що фактична реєстрація приватної власності земельних ділянок свідчить про незаконне набуття такого права, та, відповідно, про незаконне позбавлення Ємільчинської територіальної громади (утвореної шляхом об`єднання, зокрема Березниківської сільської ради) здійснювати повноваження щодо таких земельних ділянок, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", відповідно до частини 4 статті 7 якого, повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Згідно статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Як передбачено статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №907/452/20, від 05 вересня 2023 року у справі №910/2722/22, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22, від 27 червня 2023 року у справі №916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №910/8298/21, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №915/690/19, від 09 лютого 2023 року у справі №904/4140/21, від 21 березня 2023 року у справі №925/1288/20, від 25 липня 2023 року у справі №917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 910/9990/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 909/171/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 906/779/21.

Враховуючи, що ПСП "Березники" не могло набути право власності на землі ПКСГП "Березники", які належали йому на підставі державного акта на право колективної власності на землю, у зв`язку з чим реєстрація права власності за ПСП "Березники" відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Березниківської сільської ради, правонаступником якої є Ємільчинська селищна рада, поза її волею, суд робить висновок про недобросовісність поведінки відповідача - набувача права приватної власності на спірні земельні ділянки.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у справі №906/64/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПСП "Березники" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21 червня 2024 року у справі №906/64/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 21 червня 2024 року у справі №906/64/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/64/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "23" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	22.10.2024
Оприлюднено	28.10.2024
Номер документу	122539860
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Кравець С.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.10.2024 по справі 906/64/24ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —906/64/24

Постанова від 22.10.2024

Постанова
від 22.10.2024 по справі 906/64/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД