Рішення

від 24.10.2024 по справі 903/795/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2024 року Справа № 903/795/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/795/24 за позовом Акціонерного товариства Страхова компанія ББС Іншуранс до Товариства з обмеженою відповідальністю Ілар Транс про стягнення 16698,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2024 представник Акціонерного товариства Страхова компанія ББС Іншуранс надіслав до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Ілар Транс про стягнення 16698,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач доводить, що 01.10.2023 по вул. Шевченка у с. Ямпіль, Львівської області мала місце пригода за участю автомобіля Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль Iveco 70С18, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ТзОВ Ілар Транс піl керуванням Мостепанюка Віктора (далі ДТП). ОСОБА_1 01.04.2023 о 12 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом Iveco 70С18, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Шевченка у с Ямпіль, Львівської області, під час виїзду з місця стоянки, рухаючись заднім ходом допустив зіткнення із передньою частиною припаркованого автомобіл Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригод транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Автомобіль Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП бу застрахований у АТ СК ББС Іншуранс згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 006- 2004553/02НТ, в тому числі і від ризику ДТП.

АТ СК ББС Іншуранс після настання страхового випадку провела розслідування події і прийняла рішення про виплату страхового відшкодування сумі 47006,82 грн.

Ухвалою суд від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.34-35).

Відповідач ухвалу суду отримав 16.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.36).

Отже, строк для подачі відзиву до 02.10.2024.

30.09.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд (а.с.37-50):

1) Залучити ПрАТ Українська транспортна страхова компанія (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 77, код ЄДРПОУ: 22945712) до даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

2) У задоволені позову відмовити.

Вважає, що в даному випадку, розмір завданої шкоди - 47006,82 грн не перевищує ліміт відповідальності страховика відповідача, а саме: ПрАТ Українська транспортна страхова компанія у розмірі 80000 грн, а тому підстав для виникнення обов`язку винуватця ДТП з виплати страхового відшкодування немає, а також немає підстав для виплати різниці між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.

Ототожнення потерпілої особи зі страховиком -суб`єктом підприємницької діяльності, у даних правовідносинах не допускається і суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вважає, що АТ СК "ББС Іншуранс" не є потерпілою особою у правовідносинах, які склалися, а відтак і не має абсолютного права на відшкодування шкоди.

Доводить, що позивачу за захистом ймовірного порушення свої прав та інтересів, слід звертатися до ПрАТ Українська транспортна страхова компанія, як страховика ТОВ Ілар Транс, а відтак у задоволенні позовних вимог до останнього слід відмовити.

Зазначає, що в даному випадку рішення у даній справі безпосередньо може вплинути на права або обов`язки ПрАТ Українська транспортна страхова компанія (01033, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 77), як страховика відповідача, оскільки саме проведення повних розрахунків із позивачем в межах їх ліміту відповідальності і є фактичним спірним моментом в у цих правовідносинах.

Ухвалою суду від 02.10.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». Зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, про що докази надати суду. Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» подати пояснення стосовно предмету спору протягом трьох днів з моменту отримання копії позовної заяви з додатками (а.с.53).

Третя особа ухвалу суду від 02.10.2024 отримала 02.10.2024 о 13:50 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.55).

У відповідності до витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" № 7900734110961 позовну заяву з додатками третя особа отримала 21.10.2024, отже строк для надання пояснень до 24.10.2024 (а.с.93).

02.10.2024 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що Приватне акціонерне товариство «УТСК» при компенсації коштів на рахунок Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс», у відповідності до вимог закону розрахувало знос та здійснило відшкодування у розмірі 30308,07 грн. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника (відповідач - ТОВ «Ілар Транс») обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди (в даному випадку 47006,82 - вартість ремонту, сума відшкодована позивачем) і сумою страхового відшкодування (30308,07 грн - сума, відшкодована страховою компанією відповідача). Звідти і виходить різниця у розмірі заявлених позовних вимог 47006,82 грн мінус 30308,07грн дорівнює 16698,75 грн. З врахуванням наведеного, вважає, що наведені представником відповідача аргументи щодо безпідставності та необґрунтованості позову йдуть в розріз тим нормам закону, які наведені у відзиві та прямо говорять про протилежне (а.с.56-60).

Відповідач отримав відповідь на відзив 07.10.2024, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" № 7900734098627 (а.с.62).

Отже, строк для подачі відповідачу заперечення на відповідь позивача до 10.10.2024.

Заперечення на відповідь позивача від відповідача на адресу суду не надходили.

07.10.2024 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» сформував в системі «Електронний суд» пояснення, в яких зазначив, що ПрАТ «УТСК» виконало свої зобов`язання в повному обсязі й сплатило страхове відшкодування, розраховане відповідно до вимог спеціалізованого Закону «Про ОСЦПВвнтз». Враховуючи встановлені Законом урахування, розмір страхової виплати може бути меншим аніж фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, але отримання страхової виплати від Страховика, не позбавляє потерпілу особу права звернутися до винуватця події, з вимогою про компенсацію франшизи, різниці між розміром страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля (а.с.63-89).

10.10.2024 позивач надіслав на електронну адресу заяву, якою долучив докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу третьої особи (а.с.90-92).

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2023 по вул. Шевченка у с. Ямпіль, Львівської області мала місце пригода за участю автомобіля Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль Iveco 70С18, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ТзОВ Ілар Транс під керуванням ОСОБА_2 (далі ДТП).

Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 01.10.2023 (а.с.12), ОСОБА_1 01.04.2023 о 12 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом Iveco 70С18, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Шевченка у с Ямпіль, Львівської області, під час виїзду з місця стоянки, рухаючись заднім ходом допустив зіткнення із передньою частиною припаркованого автомобіл Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригод транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Автомобіль Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП бу застрахований у АТ СК ББС Іншуранс згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 006- 2004553/02НТ, в тому числі і від ризику ДТП (а.с.10).

Цивільно-правова відповідальність ТзОВ «Ілар Транс» на момент випадку була застрахована у ПрАТ «УТСК» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-214258946 (а.с.69).

04.01.2024 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що компанією отримано страхове відшкодування згідно претензії №3010 від 13.10.2023 за пошкоджений автомобіль Тоуоtа Согоlla, д.н.з. НОМЕР_1 , що був пошкоджений внаслідок наїзду забезпеченого у Вашій компанії автомобіля Iveco 70C18, д.н.з. НОМЕР_2 (поліс ЕР-214258946). Оскільки отримана сума не відповідає реальній вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, просило надати повний та деталізований розрахунок страхового відшкодування (калькуляція по ремонту, звіт експерта, оцінка...) на підставі якого здійснюється виплата, з вказаними та розписаними позиціями по ремонтних діях, матеріалах та запасних частинах (а.с.7).

22.02.2023 ПрАТ «УТСК» надіслало відповідь на претензію (а.с.8) та здійснило відшкодування АТ СК «ББС Іншуранс» у розмірі 30308,17 грн, що становить розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей, які підлягали замін (а.с.70-76).

Позивач листом від 27.02.2024 просив відповідача погасити суму виплаченого страхового відшкодування , яка не покривається полісом у розмірі 16698,75 грн (а.с.6).

Однак, дана вимога залишена без відповіді і реагування.

Згідно Рахунку-фактури №ДМ00055963 від 05.10.2024, акта виконаних робіт №148808 від 30.10.2023 та платіжної інструкції №263132 від 11.10.2023 наданих позивачем, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 47006,82 грн (а.с.23-25).

Правовідносини, які виникли між Страховиком та Позивачем регулюються нормами спеціалізованого Закону, а саме: Законом України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також спеціалізований Закон).

Цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (Преамбула спеціалізованого Закону).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За нормою п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно п. 22.1. ст. 22 спеціалізованого Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, визначено, що Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінена шкода визначається відповідним висновком автотоварознавчого дослідження, складеного уповноваженою особою (оцінювачем, експертом).

Проведення процедури оцінки майна за нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є обов`язковою, незалежно від того чи застосовується коефіцієнт фізичного зносу до вартості відновлювального ремонту чи ні.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Враховуючи вимоги законодавства, страхове відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначається на підставі відповідного висновку автотоварознавчого дослідження, складеного уповноваженою особою, або за узгодженням сторін.

Відповідно до статті 29 спеціалізованого Закону, при пошкодженні транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика, у редакції яка діяла на момент ДТП), визначає виключні підстави для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до абзацу 49 пункту 1.6 Методики, у цій Методиці наведені нижче поняття вживаються у такому значенні: фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Пунктом 7.38 Методики встановлено, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

-5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

- 7 років - для інших легкових КТЗ;

- 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

- 5 років - для мототехніки.

Винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складовi частини каркасу кузова, оперення кузова, кабiни та рами мають наскрiзну корозiю, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складовоi частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень, відповідно до пункту l.6 розділу I цієї Методики;

г`) КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

02.11.2023 року, оцінювачем Д. Ю. Видута, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№27 від 18.03.2017, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №146 від 13.06.2017, має вищу освіту та стаж експертної роботи з 2017 складено Звіт № 66-R/13/34 про величину фізичного зносу транспортного засобу TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі Звіт, а.с.77-78), згідно якого - коефіцієнт фізичного зносу досліджуваного автомобіля становить 50,94 %.

Прямою нормою спеціалізованого Закону (ст. 29) визначено, що Страховик сплачує страхове відшкодування з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Коефіцієнт фізичного зносу (у Звіті), визначений оцінювачем на підставі пп.(б) п.7.38 Методики, оскільки автомобіль «TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав слiди відновлювального ремонту, не пов`язаного із ДТП від 01.10.23р. (сторінка 3 Звіту).

Крім того, відповідно до пункту 12.1. статті 12 спеціалізованого Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно полісу № EP-214258946, розмір франшизи становить 500,00 грн.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Страховиком на користь Позивача сплачене страхове відшкодування, розраховане у відповідності до норм спеціалізованого Закону та Методики у розмірі 30308,07грн., згідно наступного розрахунку: 30808,07грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) - 500,00 грн. (розмір франшизи)= 30308,07 грн.

Станом на 29.11.2023, Страховик сплатив на користь Позивача страхове відшкодування повністю, у розмірі 30308,07 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.

У постанові від 19.08.2018 у справі №753/21177/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що у разі вирішення питання про відшкодування реальних збитків, належними доказами можуть бути платіжні документи та інші документи, які підтверджують факт понесення таких витрат і пов`язаність таких витрат з усуненням заподіяної шкоди.

Згідно п 56 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, при відшкодуванні шкоди страхова компанія повинна відшкодувати збиток, який повинен бути розрахований у відповідності до положень Закону України «Про обов`язкове страхування….». Якщо ці розрахунки повністю не покривають відновлювальний ремонт, то різницю повинен відшкодувати винуватець. Вказаний висновок походить з постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, де судді вказали про те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди на винуватця, який застрахував свою цивільно правову відповідальність буде суперечити інституту страхування відповідальності, а тому треба розбиратися за яку суму відповідає страхова, а за яку винуватець (страхова не платить знос, франшизу, ПДВ). До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 369/11812/18 від 11.11.2020 року; № 753/10416/17 від 05.11.2020 року; № 299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; № 755/7666/19 від 15.10.2020 року; № 131/709/18 від 30.09.2020 року; № 583/3159/18 від 23.07.2020 року; № 525/1592/18 від 14.07.2020 року; № 200/12295/17 від 30.06.2020 року; № 361/10096/14-ц від 17.06.2020 року; № 201/12712/16-ц від 20.05.2020 року; № 756/2632/17 від 22.04.2020 року; № 447/819/16-ц від 08.04.2020 року; № 643/2224/17 від 18.03.2020 року; № 761/2941/17 від 10.03.2020 року; № 450/446/16-ц від 04.03.2020 року; № 755/5374/18 від 21.02.2020 року; № 648/4308/16-ц від 17.02.2020 року; № 916/2554/17 від 17.01.2020 року.

Таким чином, ПрАТ «УТСК» повністю виконало свої зобов`язання, передбачені нормами спеціалізованого Закону щодо виплати страхового відшкодування Позивачу за шкоду завдану майну в наслідок події від 01.10.2023.

Згідно з статтею 11 цього Кодексу цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст.9 вказаного Закону).

На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

З аналізу змісту Глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативного захистити свої права та інтереси.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Страховик при виплаті страхового відшкодування обмежений нормами спеціалізованого Закону, зокрема, статтями 29 (яка передбачає виплату страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу), 12 (страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи), 36 (страхове відшкодування зменшується на розмір ПДВ, якщо страхове відшкодування здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи).

Особа, яку визнано винною у настанні ДТП, не обмежена жодним нормативно-правовим актом, як особа відповідальна за шкоду для повного відшкодуванні завданої нею шкоди у разі недостатності страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 464/1937/16-ц, установивши, що вартість матеріального збитку, завданого особа-5 пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції, з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача, як із винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № № 686/17155/15-ц зазначено, установивши, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з особи-2, як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи вищенаведену інформацію, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 16698,75 грн, як різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 16698,75 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Щодо посилання відповідача у відзиві на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018, судом враховано наступне.

Відшкодування шкода особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника (відповідач - ТОВ «Ілар Транс») обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди (в даному випадку 47006,82 - вартість ремонту, сума відшкодована позивачем) і сумою страхового відшкодування (30308,07 грн - сума, відшкодована страховою компанією відповідача).

Отже, різниця у розмірі заявлених позовних вимог 47006,82 грн мінус 30308,07грн дорівнює 16698,75 грн.

Не може страхова компанія відповідача при відшкодуванні шкоди за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виходити за рамки Закону України № 1961-ІУ від 01.07.2004 та провести відшкодування без зносу, як зазначає представник відповідача.

Отже, наведені представником відповідача аргументи щодо безпідставності та необґрунтованості позову спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ілар Транс (вул.С.Бандери,5А, м.Ковель, 45000, код ЄДРПОУ 43917548) на користь Акціонерного товариства Страхова компанія ББС Іншуранс (вул. Білоруська,3, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 20344871) 16698,75 грн (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 75 коп) заборгованості, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар