Рішення

від 15.10.2024 по справі 904/3165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3165/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" (Тернопільська обл., м. Тернопіль)

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Воронове)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Семиренко П.Я.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16535561,70грн, з якої: 14798944,06грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 522982,92грн інфляційних втрат, 217132,05грн трьох відсотків річних, 996502,67грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №2012/23/116 від 20.12.2023 в частині своєчасної та повної оплати за послуги з електропостачання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" залишено без руху на підставі статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

26.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач надав докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум, відомості про наявність електронного кабінету у позивача та відповідача, та усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.08.2024.

09.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 2583980,20грн та останній місяць - 2583980,21грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств приватного підприємства "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території. Отож, господарська діяльність відповідача має загальнодержавне та загальнолюдське значення. Крім того, основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти отримані від споживачів за водопостачання. Погашення заборгованості позивачу значно ускладнилося, так як під час воєнного стану значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані послуги з централізованого водопостачання. Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Вважає, що настання форс-мажорних обставин, унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на даний час. Також зазначає, що надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості, але в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час відповідач не має можливості повністю погасити заборгованість перед позивачем за договором.

14.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити вимоги у повному обсязі та відмовити відповідачу у відстроченні і розстроченні виконання судового рішення.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві, не свідчать про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють здійснення господарської діяльності Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", та не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати за електричну енергію, так і від відповідальності за його невиконання. Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача на відсутність грошових коштів, як на підставу необхідності у відстроченні та розстроченні виконання рішення суду, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказана підстава не є виключною, винятковою, чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання. У зв`язку з чим, просить відмовити відповідачу у задоволенні вимог про відстрочення виконання рішення суду по справі та про розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

19.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

20.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява, в якій відповідач просить продовжити йому процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням збільшення розміру позовних вимог та відкласти підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 відкладено підготовче засідання на 10.09.2024.

04.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву на позов з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, а також просить відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 2589843,17грн та останній місяць - 2589843,18грн.

09.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.10.2024.

У судове засідання 08.10.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 відкладено розгляд справи на 15.10.2024.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 15.10.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

20.12.2023 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" (далі постачальник, позивач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу №2012/23/116 (далі договір).

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі-споживач) постачальником електричної енергії (далі постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (послуги): електрична енергія (ДК 021-2015 код 09310000-5 Електрична енергія).

Відповідно до пункту 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Кількість товару, що постачається на умовах даного договору, становить:

1 клас 4142000,0кВт*год (в т.ч. 178000,0кВт*год насосна станція майданчику № 5);

2 клас 1158940,0кВт*год;

Разом: 5300940,0кВт*год (пункт 2.3 договору).

Приписами пункту 3.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію до 29.02.2024. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

Загальна сума цього договору встановлюється за результатами аукціону залежно від кількості переданої електричної енергії та її ціни згідно з актами приймання-передачі, але не може бути більшою 30438633,00грн, в тому числі ПДВ. Сума даного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до пункту 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, зазначений у договорі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.6 договору).

Згідно з пунктом 5.7 договору плата за електричну енергію здійснюється споживачем на умовах обраної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки, оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості, постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.8 договору встановлено, що у разі якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

Споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пункт 6.2.1 договору).

В пункті 9.1 договору вказано, що за невиконання або неналежне виконання, своїх зобов`язань, за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Положеннями пункту 13.7 договору встановлено, що рахунки на оплату та попередження про припинення постачання електричної енергії за невиконання умов оплати за електричну енергію (далі попередження) вважаються отриманими споживачем в день надіслання постачальником такого рахунку або повідомлення про відключення за невиконання умов оплати у сканованому вигляді (формат pdf) засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднання. Оригінали попереджень досилаються поштою або кур`єром або будь яким іншим зручним для сторін способом.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач (пункт 13.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір постачання електричної енергії споживачу №2012/23/116 від 20.12.2023 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Сторонами відповідно до умов договору укладено додаток №1 (заява-приєднання) до договору (зворотній аркуш 13-15 том 1) та додаток №2 (комерційна пропозиція) до договору (а.с. 15 зворотній аркуш -17 том 1).

Розділом "Спосіб оплати (порядок розрахунків)" комерційної пропозиції передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (згідно акту надання послуг), за фактичною ціною, що сформувалася у розрахунковому місяці на підставі отриманого рахунку з відстрочкою платежу до 20 календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту підписання договору уповноваженими представниками сторін і діє до 29.02.2024 включно (розділ "Термін дії договору" комерційної пропозиції).

Постачання електричної енергії за даною комерційною пропозицією за результатами електронного аукціону здійснюється за фіксованою ціною, яка дорівнює 4,78510грн/кВ*год без урахування ПДВ (розділ "Ціна на електричну енергію" комерційної пропозиції).

Додатки №№ 1, 2 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору за січень 2024 року постачальником поставлено споживачу, а споживачем отримано та використано електричну енергію в загальному розмірі 2584978,00кВт*год на загальну на суму 14798944,06грн.

На підтвердження чого, позивач надав докази направлення відповідачу та отримання останнім актів, а саме:

- акт прийому-передачі електричної енергії №110 від 30.01.2024 на суму 14442120,86грн з ПДВ з обсягом споживання 2515120,00кВт*год;

- акт прийому-передачі електричної енергії №110 від 30.01.2024 на суму 356823,20грн з ПДВ з обсягом споживання 69858,00кВт*год (а.с. 5-8 том 1).

Відповіді або заперечення на вищезазначені акти відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як зазначає позивач, відповідач не розрахувався за фактичний обсяг поставленої (використаної) електричної енергії у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 14798944,06грн.

З метою досудового врегулювання питання щодо погашення виниклої заборгованості позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №08/04-з від 08.04.2024 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію (а.с. 19 том 1). Однак, відповідь на претензію не отримана, сума боргу не сплачена.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору постачання електричної енергії споживачу, строк його дії, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів (пункт 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів та вартості електричної енергії.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу споживання електричної енергії за зазначених в актах об`ємах відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.1 договору та розділу "Спосіб оплати (порядок розрахунків)" додатка №2 порядок розрахунків за електричну енергію та приймаючи до уваги її споживання відповідачем, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 19.02.2024 за актом №110 від 30.01.2024 прийому-передачі електричної енергії до договору №2012/23/116 за січень 2024 року на суму 14442120,86грн з ПДВ, прострочення з 20.02.2023;

- 19.02.2024 за актом №111 від 30.01.2024 прийому-передачі електричної енергії до договору №2012/23/116 за січень 2024 року на суму 356823,20грн з ПДВ, прострочення з 20.02.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 14798944,06грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються господарським судом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних 217132,05грн за загальний період з 19.02.2024 по 15.08.2024, пеню 996502,67грн за загальний період з 19.02.2024 по 15.08.2024 та інфляційні втрати 522982,92грн за період з березня 2024 року по липень 2024 року (а.с. 83 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.8 договору у разі якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

Заявлена позивачем пеня розрахована в загальній сумі 996502,67грн за загальний період з 19.02.2024 по 15.08.2024.

Однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб, який не однократно продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

26.04.2022 постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 доповнено пунктом 16, згідно з яким, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови: "зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим, вказана постанова підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Період нарахування пені заявлений позивачем, входить в період дії воєнного стану.

Отже, враховуючи пункт 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені у період дії воєнного стану в Україні.

Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 215919,02грн за загальний період з 20.02.2024 по 15.08.2024.

Судом не встановлено порушень за результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1295958,75грн, з якої: 14798944,06грн основного боргу, 215919,02грн трьох відсотків річних, 522982,92грн інфляційних втрат.

Судом були досліджені всі документи, які надані позивачем та надана їм правова оцінка.

Стосовно інших доводів позивача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо заяв відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Отже, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання відповідача у відзиві на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати.

Чинним законодавством України не передбачено звільнення від обов`язку оплати у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування.

За змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446.

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища та/або інших виключних підстав для відстрочення та розстрочення виконання рішення.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення відповідачем до суду також не надано.

Відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.

Разом з цим, господарський суд наголошує на тому, що заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду можуть бути подані відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 186454,15грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16535561,70грн, з якої: 14798944,06грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 522982,92грн інфляційних втрат, 217132,05грн трьох відсотків річних, 996502,67грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" (46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Крушельницької Соломії, буд. 18, оф. 509, ідентифікаційний код 44949544) 14798944,06грн основного боргу, 215919,02грн трьох відсотків річних, 522982,92грн інфляційних втрат та 186454,15грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Асоціація" 1213,03грн трьох відсотків річних у сумі та 996502,67грн пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 24.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук