Рішення

від 24.10.2024 по справі 906/898/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/898/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬХЛІБПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ХЛІБ"

про стягнення 264212,75 грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬХЛІБПРОМ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ХЛІБ" про стягнення 264212,75 грн, з яких 255875,38 грн основного боргу, 6188,01 грн інфляційних втрат та 2149,36 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання №290324 від 29.03.2024 в частині оплати вартості поставленого товару у порядку та строки, визначені цим договором (т.1, а.с.1-8).

Ухвалою суду від 28.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі повідомлені належним чином (т.2, а.с.1-3).

17.09.2024 та 27.09.2024 на адресу суду від позивача надійшли заяви №1/196 від 06.09.2024 та №б/н від 19.09.2024 з оригіналами доказів для огляду суду (т.2, а.с.1-2, 9).

19.09.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.4-8).

Попри те відзиву на позовну заяву в установлений судом строк без поважних причин відповідач не подав, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надсилав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, від учасників справи не надходило.

Згідно з приписами ч.ч.1, 5, 8 ст.252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (главі 10), крім випадків, передбачених статтею 252-1цього Кодексу. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Під час огляду наданих позивачем оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив відсутність серед додатків до позовної заяви копій товарно-транспортних накладних на відпуск хлібобулочних виробів за 03.04.2024, 12.04.2024, 16.04.2024, 17.04.2024, які були подані з клопотанням від 19.09.2024, а відтак долучив їх до матеріалів справи (а.с.13-36).

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29.03.2024 між ТОВ "ТЕРНОПІЛЬХЛІБПРОМ" (далі постачальник, позивач) та ТОВ "ТВІЙ ХЛІБ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір постачання №290324 (далі договір) (т.1, а.с.15-17), згідно з п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується передати на умовах та в термін, встановлених цим договором, продукти харчування, далі - «товар», у власність покупця у відповідності до наданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник зобов`язується в порядку, визначеному в п.11.3 договору, прийняти від покупця замовлення на постачання товару в електронному вигляді та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні, який є його невід`ємною частиною.

Асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, затверджені діючою та підписною обома сторонами специфікацією.

Загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними на постачання товару за цим договором (п.5.2 договору).

Покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном тридцять календарних днів з моменту отримання товару. Форма сплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, або в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника (п.5.7 договору).

Згідно з п.п.6.12 6.14 договору, сторони прийшли до взаємної згоди, що сторони не відшкодовують одна одній витрати на професійну правничу допомогу (у випадку вирішення спорів у судовому порядку). Сторони встановили інший розмір процентів річних за порушення грошового зобов`язання покупцем у розмірі 0 (нуль) відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Сторони прийшли до взаємної згоди, що постачальник не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом (одного) календарного року з моменту укладення цього договору. Якщо одна із сторін або обидві сторони не виконують або не належно виконують свої зобов`язання за цим договором, термін його дії подовжується до моменту належного виконання зобов`язання винною стороною.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), позивач зобов`язався поставити відповідачу товар згідно визначеного переліку: хліб житній/хліб Подільський подовий 0,75 кг 16,80/12,60 грн з ПДВ; хліб житній різаний/хліб Подільський под. покр. наріз/упак. 0,75 кг 16,80/12,60 грн з ПДВ; батон/батон "Нива Золота" в/г упак. 0.4 кг 16,80/6,72 грн з ПДВ; хліб з пшеничного борошна першого ґатунку/хліб із пшеничного борошна под. в/г, 0,6 кг 16,80/10,08 грн з ПДВ; хліб з пшеничного борошна першого ґатунку різаний/хліб із пшеничного борошна под. в/г, наріз/упак 0,6 кг 16,80/10,08 грн з ПДВ; здобна випічка/булочка здобна в/г уп. в пл. 0,1 кг В.Ч. 49,80/4,98 грн з ПДВ (т.1, а.с.18).

На виконання умов договору позивач протягом квітня 2024 року поставив відповідачу товар на загальну суму 485875,38 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками їх юридичних осіб (т.1, а.с.19-242; т.2, а.с.13-36).

Відповідач зі свого боку здійснив оплату за отриманий товар частково на загальну суму 230000,00 грн, згідно з платіжними інструкціями в національній валюті від 25.06.2024 №6985 на суму 100000,00 грн, від 24.07.2024 №7127 на суму 50000,00 грн, від 10.06.2024 №6809 на суму 80000,00 грн (т.1, а.с.243-245). Відтак, за даними позивача, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 255875,38 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної суми боргу, а також інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст.173, 174, 180, 193 ГК України.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Доказів розірвання вказаного договору чи визнання його недійсним у передбаченому чинним законодавством України порядку матеріали справи не містять, отже такий є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2ст.692 ЦК України).

Згідноз ч.1 ст.530 ЦК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору постачання №290324 від 29.03.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 485875,38 грн. Будь-які зауваження чи претензії щодо кількості та якості товару чи повідомлення щодо порушення постачальником договірних зобов`язань зі сторони відповідача відсутні.

Відповідач своєчасно та у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, здійснив часткову оплату на суму 230000,00 грн, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 255875,38 грн. У процесі розгляду справи жодних документально обґрунтованих заперечень щодо наведених обставин відповідач суду не надав.

Відповідно дост.2 ГПК України,завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований устатті 13 ГПК України, втрачає сенс (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене та стандарт доказування «вірогідності доказів», суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 255875,38 грн основного боргу є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Також слід зауважити, що вимоги ч.2 ст.625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч.2 ст.625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Таким чином, умови договору, передбачені у п.6.13 та 6.14, порушують права позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим договором лежить лише на відповідачеві, який зобов`язувався оплатити поставлений згідно договору товар. Завдяки наведеним умовам договору відповідач, всупереч вимогам закону (ч.2ст.625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як ч.3ст.614 ЦК Українипередбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2020 у справі №914/479/19.

Отже нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.625 ГПК України у спірному випадку є правомірним.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, відповідачу нараховано 6188,01 грн інфляційних втрат та 2149,36 грн 3% річних (з урахуванням відстрочки платежу терміном тридцять календарних днів) за період з 11.05.2024 до 26.08.2024 на суму 15560,68 грн (сума поставок з вирахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати); з 12.05.2024 до 26.08.2024 на суму 16468,32 грн; з 13.05.2024 до 26.08.2024 на суму 34447,26 грн; з 14.05.2024 до 26.08.2024 на суму 20804,40 грн; з 15.05.2024 до 26.08.2024 на суму 3842,46 грн; з 16.05.2024 до 26.08.2024 на суму 34207,86 грн; з 17.05.2024 до 26.08.2024 на суму 15364,74 грн; з 18.05.2024 до 26.08.2024 на суму 35144,58 грн; з 19.05.2024 до 26.08.2024 на суму 15130,62 грн; з 20.05.2024 до 26.08.2024 на суму 33641,58 грн; з 21.05.2024 до 26.08.2024 на суму 27782,76 грн; з 22.05.2024 до 26.08.2024 на суму 3480,12 грн (т.1, а.с.3-5).

Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360», суд встановив, що за визначений позивачем період правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу 2149,36 грн 3% річних, що відповідає заявленому розміру і підлягає стягненню з останнього, та 7760,40 грн інфляційних втрат, тобто у розмірі більшому, ніж заявлено у позові. Оскільки у суду відсутні повноважень виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України), суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 6188,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 255875,38 основного боргу, 6188,01 грн інфляційних втрат та 2149,36 грн 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи приписи п.2 ч.1 ст.129 ГПК України та висновок суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в сумі 3170,55 грн (264212,75 грн х 1,5% х коефіцієнт 0,8) покладаються на відповідача; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем заявлено не було.

Водночас суд звертає увагу, що позивач має право на повернення з Державного бюджету України 1371,54 грн судового збору, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі подання відповідного клопотання, оскільки під час звернення до суду з даним позовом було внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 4542,09 грн, згідно з платіжними інструкціями в національній валюті від 23.08.2024 №10431 на суму 703,96 грн, від 26.08.2024 №10436 на суму 3134,17 грн, від 26.08.2024 №10438 на суму 703,96 грн (т.1, а.с.9-11).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ХЛІБ" (вул. Кирилівська, буд. 82, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 39147619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬХЛІБПРОМ" (вул. С. Будного, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46027, ідентифікаційний код 30836947) 255875,38 грн основного боргу, 6188,01 грн інфляційних втрат, 2149,36 грн 3% річних та 3170,55 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 24.10.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2-3 - сторонам , їх представникам (до ел.каб.).