Рішення

від 24.10.2024 по справі 909/688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/688/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/688/24 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" про стягнення 42 627,45 грн.

Суть спору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" про стягнення 42 627,45 грн, з яких: 32 762,71 грн заборгованості за орендну плату, 9864,74 грн пені.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного майна № 22/21 від 01 жовтня 2021 року в частині сплати орендної плати. На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати орендодавцем нараховано пеню.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2024 для розгляду справи № 909/688/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/688/24; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 24.07.2024 о 14:51.

08.10.2024 від позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 15587/24).

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В абз. 1 ч. 3 ст. 252 ГПК України зазначено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, у цій справі позивач мав право на подання заяви про збільшення позовних вимог до 23.08.2024 (включно).

Відтак, заява про збільшення позовних вимог (вх. № 15587/24) подана позивачем через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" 08.10.2024.

За наведеного, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про збільшення позовних вимог (вх. № 15587/24 від 08.10.2024).

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

З огляду на перебування судді Горпинюка І. Є. в основній щорічній відпустці з 19.08.2024 до 20.09.2024, справа № 909/688/24 не могла бути вирішена у строк шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, як передбачено статтею 248 ГПК. Однак це, з наведених вище мотивів, не свідчить про порушення розумного строку розгляду справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

01.10.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - орендодавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" (далі - орендар, відповідач) та Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (далі - балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна № 22/21 (далі - договір), відповідно до п.1.1 незмінюваних умов договору, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.

Пунктом 4.1 змінюваних умов договору (далі - умови) погоджено об`єкт оренди - нежитлова будівля загальною площею 391,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12.

Згідно з п. 6.1 умов балансова, залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача - 3 962 731,83 грн, без ПДВ.

Згідно з п.2.1. незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

На підставі акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.10.2021, на виконання договору оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 22/21, балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (далі - об`єкт оренди), що перебуває на балансі балансоутримувача на належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (а.с. 10).

Пунктом 3.1 незмінюваних умов договору встановлено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 9.1 умов розмір місячної орендної плати, визначеної за результатами проведення аукціону - 84 000,00 грн, без ПДВ.

Згідно п. 3.3 незмінюваних умов договору оренди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця, до 15 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п.16 змінюваних умов договору співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору - балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати; Державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Пунктом 3.9 незмінюваних умов договору встановлено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до п.12.1 незмінюваних умов договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов - 5 років з дати набрання чинності цим договором. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

В порушення договірних зобов`язань відповідач не сплачував орендну плату у визначений договором строк, в зв`язку з чим станом на 04.04.2024 року утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 157 476,41 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 09.04.2024, позивачем на адресу відповідача направлено лист від 08.04.2024 № 11-021-00542 щодо невиконання умов договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 (а.с. 11), в якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест", що заборгованість орендаря з орендної плати до державного бюджету по договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 станом на 04.04.2024 становить 157 476,41 грн (більше ніж за три місяці оренди), відповідно за несвоєчасну сплату нарахована пеня - 36 114,55 грн.

У листі також зазначено, що ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про те, що станом на 31.03.2024 заборгованість орендаря по орендній платі згідно договору оренди № 22/21 від 01.10.202 1перед балансоутримувачем становить 435 507,34 грн (за 15 місяців оренди).

Враховуючи наведене, Регіональне відділення зобов`язує орендаря у 5-ти денний термін погасити заборгованість по платежах до державного бюджету та балансоутримувачу про що надати сторонам договору підтверджуючі документи.

В іншому випадку, з метою захисту майнових інтересів держави та недопущення накопичення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди, Регіональне відділення буде змушене відмовитися від договору оренди № 22/21 від 01.10.2021. Докази направлення зазначеного листа разом з додатком (розрахунок заборгованості з орендної плати та пені) наявні в матеріалах справи (а.с. 12 зворот - 13).

Однак, як зазначає позивач, вказана вище вимога відповідачем не виконана.

У позовній заяві вказано, що 05 квітня 2024 року, за результатами проведеного аукціону, було укладено договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 391,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12 з новим власником - ТОВ "Енергозбереження ІФ".

Згідно акта приймання-передачі від 05 квітня 2024 відбулась передача згаданого об`єкта до нового власника - ТОВ "Енергозбереження ІФ" (а.с. 14).

За наведеного, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт оренди, договір оренди № 22/21 від 01.10.2021 року знято з обліку Регіональним відділенням з 05.04.2024 року.

Позивач стверджує, що сплачений відповідачем забезпечувальний депозит в сумі 168 000,00 грн повернений Фондом державного майна України на рахунок Регіонального відділення, у відповідності до п. 4.8 незмінюваних умов договору оренди № 22/21, перераховано до державного бюджету на погашення пені - 36 114,55 грн та заборгованості з орендної плати - 131 885,45 грн.

Станом на 10.07.2024 заборгованість з орендної плати до державного бюджету по договору оренди № 22/21 становить 32 762,71 грн, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, відповідно до п. 3.9 незмінюваних умов договору оренди №22/2, та звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені орендаря: ТОВ "Слот-Інвест" по договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 за період з 30.03.2024 по 10.07.2024, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на останній день періоду становить - 32 762,71 грн. Всього нараховано пені за період з 31.03.2024 по 10.07.2024 - 9864,74 грн.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 та ч.4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2021 орендар прийняв в користування об`єкт оренди (а.с. 10).

За встановлених судом обставин, станом на 10.07.2024, заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди державного майна №22/21 від 01.10.2021 становить 32 762,71 грн.

Докази оплати відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 32 762,71 грн в матеріалах справи відсутні.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В порушення договірних зобов`язань відповідач свій обов`язку з оплати орендної за договором оренди державного майна №22/21 від 01.10.2021 належним чином не виконував. Борг відповідача за орендну плату, станом на 10.07.2024, становить 32 762,71 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.

Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 32 762,71 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати, орендодавець нарахував орендарю, відповідно до п. 3.9 незмінюваних умов договору, пеню в сумі 9864,74 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 230 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначені норми ЦК України та ГК України передбачають заходи відповідальності, які застосовуються до суб`єктів господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.

Пунктом 3.9 незмінюваних умов договору встановлено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно п. 3.3 незмінюваних умов договору оренди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця, до 15 числа поточного місяця оренди.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем допущена заборгованість з орендної плати, нарахування позивачем пені за кожний день прострочення перерахування орендної плати є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені суд встановив, що розрахунок позивачає арифметично та методологічно правильним.

За наведеного, суд задовольняє позов в цій частині за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи (а.с. 15).

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про задоволення позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 278 від 03 липня 2024 року (а.с. 16).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" про стягнення 42 627,45 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 40А, кв. 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 35021794) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48; ідентифікаційний код юридичної особи: 42891875) 32 762 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн 71 коп. заборгованості за орендну плату та 9 864 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 74 коп. пені в дохід Державного бюджету України, за наступними реквізитами: одержувач - ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Ів.Фр./22080200, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок № UA 408999980313080094000009612, код ЄДРПОУ 37951998, код платежу 22080300.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 40А, кв. 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 35021794) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48; ідентифікаційний код юридичної особи: 42891875) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Код 42891875, Банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA338201720343140002000142097, МФО 820172.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк