Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/18974/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/18974/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/18974/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Есомм Со»

про стягнення 360959,83 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есомм Со" (далі відповідач) про стягнення 360959,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок №01-078538-20 від 19.03.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 360959,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18974/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277661,41 грн. У відзиві на позов відповідач навів обставини, що обумовили тривале виконання робіт по договору та прострочення виконання зобов`язання і зауважив на тому, що вжив всіх заходів щодо отримання у землекористувачів згод на вилучення земельних ділянок та рішень селищних рад та Харківської обласної державної адміністрації про надання дозволів на складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідач наголошує на тому, що інформував позивача про хід виконання робіт за договором, повідомляв про проблеми, що виникали в процесі виконання зобов`язань по договору, зазначаючи у тому числі про необхідність продовження строку дії договору та строку виконання робіт. Також відповідач зауважує на тому, що станом на 22 січня 2024 року виконані роботи щодо 58 ділянок та в період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року земельні ділянки були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав, при цьому відповідач надіслав 13 жовтня 2023 року, 12 грудня 2023 року та 12 січня 2024 року позивачу акти виконаних робіт та просив здійснити часткову оплату за виконану роботу. Відтак, посилаючись на приписи ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, відповідач заявив про зменшення пені.

Своїм правом на подання відповіді на відзив, як то передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есомм Со" (надалі виконавець, відповідач), був укладений договір №01-078538-20 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (надалі - договір), відповідно до умов якого предмет закупівлі (договору): "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться, до Державного земельного кадастру та отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; забезпечення заходів щодо отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, у випадках, передбачених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"; подача на внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки під опорами ПЛ 330 кB Зміївська ТЕC - Степова №2, (інв. №3030) на території Зміївського району Харківської області 71300000-1 Інженерні послуги" (п.1.1 договору).

За договором виконавець зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі - роботи) з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі проект землеустрою) та внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться до Державного земельного кадастру, отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки під опорами повітряної лінії електропередачі (далі опори ПЛ), які знаходяться на території Зміївського району Харківської області у кількості 61 одиниць, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 1217813,20 грн, крім того ПДВ (20%) 243562,64 грн, всього 1461375,84 грн.

Завдання на виконання комплексу робіт викладено у додатку №1 до договору та передбачено, що документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт:

1. Проект (и) землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опопрами №1-3, 18-74 ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕC - Степова №2 (орієнтовно 61 опора ПЛ (земельна ділянка), який (які) виготовляється (ються) у трьох примірниках (один примірник (в електронному вигляді підписаному кваліфікованим електронним підписом інженера землевпорядника) - замовнику, другий органу по земельних ресурсах, третій державному фонду документації із землеустрою).

2. Рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК "Укренерго" земельних ділянок під опорами ПЛ-330 кВ Зміївська ТЕC - Степова №2 (інв.№3030/1) на території Зміївського району Харківської області.

3. Електронний документ (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії.

4. Витяг(и) з Державного земельного кадастру про земельні ділянки під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою.

5. Витяг(и) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ.

Згідно із п.2.2 договору замовник протягом 25 банківських днів з дня отримання ним проекту землеустрою, витягу(ів) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ, витягу(ів) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ та підписання сторонами акта приймання-передачі робіт зобов`язується здійснити оплату виконавцю робіт згідно наданого ним рахунком-фактурою.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що приймання виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання-передачі робіт (далі акт). Акт приймання-передачі повинен мати визначені чинним законодавством реквізити первинного документа. Один примірник акта після підписання замовником повертається виконавцю. Разом з актом виконавець передає відповідні документи/матеріали, передбачені договором.

Замовник зобов`язався підписати акт протягом п`яти банківських днів з дня одержання документів передбачених у пункті 1.2 договору, або в цей же строк надати вмотивовану відмову від підписання акта (п.3.2 договору).

У п.4.1 договору та додатку 2 "Календарний план" (у редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.2021) сторони погодили, що початок робіт з дати підписання договору, їх закінчення до 01.06.2021.

При цьому, пунктом 5.2 договору встановлено відповідальність за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, а саме: за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Застосування штрафних санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання за договором, не звільняє її від виконання зобов`язань, крім випадків, коли замовник відмовився від прийняття виконання зобов`язань згідно з умовами договору (п.5.5 договору).

Згідно із п.5.7 договору, для вимог про стягнення з виконавця штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

У пункті п.5.8 договору передбачено, що за прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.11 договору, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2021 (п.9.1 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.2021).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Положенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами пункту п.4.1 договору та додатку 2 "Календарний план" (у редакції додаткової угоди №3 від 11.03.2021) сторони погодили, що початок робіт з дати підписання договору, їх закінчення до 01.06.2021.

Отже, відповідач взяв на себе зобов`язання надати, визначений умовами договору комплекс послуг у строк до 01.06.2021 у повному та належному обсязі.

Втім, відповідач у встановлені договором строки, взяті на себе зобов`язання не виконав, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань в частині виконання робіт у строк до 01.06.2021.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, а саме: за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

У пункті п.5.8 договору передбачено, що за прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, оскільки відповідач порушив строки надання послуг, позивач за період з 29.09.2021 по 02.06.2022 нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 360959,83 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277661,41 грн, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21.

Відповідач зазначає, що після укладення 19.03.2020 договору ним були отримані відомості про земельні ділянки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки; проведенні роботи щодо встановлення місцезнаходження земельних ділянок під опорами повітряних ліній.

Відповідачем отримано інформацію у Відділі у Зміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.09.2020 № 189/111-20 про проектну земельну ділянку під розміщенням опори № 18 високовольтної лінії електропередавання ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕС Степова № 2, яка розташована за межами населеного пункту на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області згідно якої проектна ділянка: форма власності земель державна власність, землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, угіддя пасовища. Також відповідач отримав інформацію у Відділі у Зміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.09.2020 № 195/111-20, № 196/111-20, № 197/111-20, №198/111-20 про проектні земельні ділянки під розміщенням опор № 24/25, 26. 27, 28 високовольтної лінії електропередавання ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕС Степова № 2, які розташовані за межами населеного пункту на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області згідно якої проектні ділянки: форма власності земель державна власність, категорія земель землі лісогосподарського призначення, угіддя можливо визначити згідно матеріалів лісовпорядкування, що перебувають у користуванні ДП "Зміївське лісове господарство".

23.09.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 23 вересня 2020 року, якою продовжено строк виконання робіт до 01 грудня 2020 року та строк дії договору до 31 грудня 2020 року.

30.09.2020, 01.10.2020, 08.10.2020 відповідач звертався до Харківської обласної державної адміністрації та Нижньобишкинської сільської ради щодо відведення земельних ділянок державної власності під опорами ПЛ 330 кВ "Зміївська ТЕС-Степова №2" та надання дозволів на складання проекту землеустрою. 08.10.2020 та 30.11.2020 відповідач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням щодо надання дозволів на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок. 01.12.2020 відповідач направив лист директору ДП "Зміївське лісове господарство" та ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" щодо надання письмової згоди на вилучення земельної ділянки під розміщення опори №29,34,32,31,26,28,27,30, 24/25, 33 та № 1,2,2а,3 висковольтної лінії електропередавання ПЛ 330 кВ "Зміївська ТЕС-Степова № 2" НЕК Укренерго.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наказом № 20524-СГ від 30 листопада 2020 року відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під опорою № 18.

Листом від 21.12.2020 №21/12/1413 відповідач надав позивачу інформацію щодо стану виконання договору № 01-078538-20. У зазначеному листі відповідач відповідно до п. 9.2 договору від 19.03.2020 № 01-078538-20, просив про продовження договору на строк до 6-12 місяців для: отримання обґрунтувань документів щодо належності НЕК "Укренерго" на праві власності відповідних опор, що дасть можливість отримання рішень про надання дозволів в Харківській обласній державній адміністрації. У листі зазначено, що не надання відповідним чином оформлених документів щодо належності опор унеможливлює виконання робіт; отримання нотаріально засвідчених згод на вилучення земельних ділянок з користування ДП "Зміївське лісове господарство"; отримання нотаріально засвідчених згод на вилучення земельних ділянок ПАТ "Центренерго"; отримання вирішення питань з власниками/користувачами щодо усунення перетинів з суміжними земельними ділянками; отримання вирішення питань з власниками земельних ділянок (земельних часток (паїв) щодо вилучення земельних ділянок.

30.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 30.12.2020 та враховуючи лист від 21 грудня 2021 року продовжено строк виконання робіт до 01.03.2021 та строк дії договору до 31.03.2021.

Листом від 26.01.2021 №26/01/39 відповідач повідомив позивачу про обставини внаслідок яких виникла затримка у виконанні робіт та зазначив, що готуються повторні звернення до Харківської обласної державної адміністрації щодо отримання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тому, враховуючи наведені у листі обставини, що унеможливили отримання в виконавчих органах влади, органах місцевого самоврядування відповідних рішень про надання дозволів на складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування відповідач просив позивача укласти додаткову угоду щодо продовження строку виконання робіт.

11.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3, якою продовжено строк виконання робіт до 01.06.2021 та продовжено строк дії договору до 30.06.2021.

У період з жовтня по грудень 2021 року відповідач отримав відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Листом від 13.12.2022 №13/12/225 відповідач повідомив позивача про стан виконання робіт щодо земельних ділянок під опорами №№1, 2, 2А, 3, 18-23, 24/25, 26-74. У зазначеному листі відповідач посилався на те, що оскільки Харківська область є тимчасово окупованою, не проводяться дії з внесення відомостей чи змін до Державного земельного кадастру та відповідно неможливо вирішити питання щодо реєстрації земельних ділянок, у зв`язку з чим просив продовжити строк дії договору. При цьому докази направлення позивачу зазначеного листа відповідач у матеріали справи не надав.

Відповідач надав у матеріали справи листи від 11.07.2023 №11/07/239, від 02.08.2023 №02/08/2023 та від 05.09.2023 №05/09/329, якими повідомив позивача про отримання рішень Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 15 червня 2023 року № 1652- VIII, № 1653- VIII, № 1654- VIII, № 1655- VIII, № 1656- VIII, № 1657- VIII, №1658-VIII, про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії під опорами №№18, 20-23, 24/25, 26- 28, 29-36, 37 (дві земельні ділянки), 38 (дві земельні ділянки), 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62- 69, 70-71 ПЛ 330 кВ Змїївська ТЕС - Степова №2, (інв. № 3030) та рішень Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 20.07.2023 року №1702- VIII, №1707- VIII, №1708-VIII про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №1, №2, №2а, №3, №19, №40, №41, №42, №48, №57, №59, №61, №72, №73, №74. Також відповідачем зазначається про отримання витягів з Державного реєстру про реєстрацію права постійного користування НЕК "Укренерго" на земельні ділянки під опорами №№ 1, 2, 2а, З, 19, 40-42, 48, 57, 59, 61, 72-74, №№20-23, 69 та №№29-36, 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62-68, 70 ПЛ 330 кВ Зміївська ТЕС - Степова №2, (інв. № 3030). Докази направлення позивачу зазначених листів відповідач у матеріали справи не надав.

Також відповідач надав у матеріали справи лист від 14.09.2023 №14/09/337/1 (докази направлення вказаного листа на адресу позивача не надано) щодо надання позивачу витягів Державного реєстру прав на земельні ділянки, проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок та витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки під опорами №№29-36, 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62-68, 70.

Листом від 13.10.2023 №13/10/373 відповідач направив відповідачу: Акт приймання-передачі робіт №1 2 прим.; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №№ 1-3, 18, 20-36, 39, 43-47, 49-51, 54-56, 58, 60, 62-71 ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області у кількості 7 шт.; рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК "Укренерго" земельних ділянок під опорами ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 у кількості 7 шт.; електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії у кількості 1шт.; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою у кількості 45 шт; витяги з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ у кількості 45 шт.

Листом від 12.12.2023 №12/12/433 відповідач направив позивачу: Акт приймання-передачі робіт №1 2 прим.; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №19, №40, №41, №42, №46, №48, №57, №59, №61, №69, №72, №73, №74 ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області у кількості 3 шт.; рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК "Укренерго" земельних ділянок під опорами ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 у кількості 3 шт.; електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії у кількості 1шт.; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою у кількості 13 шт; витяги з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ у кількості 13 шт.

Позивач листом від 22.12.2023 №01/71127 повідомив відповідача про наявність зауважень та необхідність внесення зміни до проектів землеустрою, у зв`язку із чим повернув відповідачу на доопрацювання документи, надані листом від 12.12.2023 №12/12/433.

Листом від 12.01.2024 №12/01/4 відповідач направив позивачу: Акт приймання-передачі робіт №1 2 прим.; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами №1-3, 18-19, 24/25-36, 39-74 ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області у кількості 9 шт.; рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК "Укренерго" земельних ділянок під опорами ПЛ Зміївська ТЕС - Степова №2 у кількості 9 шт.; електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії у кількості 1шт.; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою у кількості 58 шт; витяги з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ у кількості 58 шт.

Надаючи оцінку документам, наданим відповідачем щодо виконання робіт по договору, суд зазначає, що у погоджений сторонами строк (до 01.06.2021) відповідач не виконав роботи по договору.

Виконання робіт та надання позивачу документів і матеріалів за результатами виконаних робіт, які визначені у додатку №1 до договору, відбулося після закінчення строку виконання робіт, а саме у 2023 році та у січні 2024 року, що підтверджує неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору.

У свою чергу, суд зазначає, що укладаючи договір, відповідач був обізнаний про обсяг робіт, які необхідно виконати, знав, що для виконання відповідних послуг він має звертатись, в тому числі до органів місцевого самоврядування чи органів державної влади, розумів необхідність виконання відповідних робіт саме в строк, встановлений договором (який тим більше за проханнями відповідача неодноразово продовжувався).

Суд зауважує, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

У договорі та додаткових угодах до договору сторони погодили строк виконання робіт, а також визначили обсяг необхідних робіт, що свідчить про те, що відповідач, підписуючи договір, був обізнаний як зі строком, так і з обсягом виконання робіт.

Водночас відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач вжив всіх заходів щодо отримання в землекористувачів згод на вилучення земельних ділянок та рішень селищних рад та Харківської обласної державної адміністрації про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідач інформував позивача про хід виконання робіт за договором та повідомляв про проблеми, що виниками в процесі виконання зобов`язань по договору, зазначаючи у тому числі про необхідність продовження строку дії договору та строк виконання робіт. Також відповідач зауважує, що станом на 22 січня 2024 року виконані роботи щодо 58 ділянок, а саме: в період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року земельні ділянки були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав. Крім того, відповідач 13.10.2023, 12.12.2023 та 12.01.2024 надіслав позивачу листи з актами виконаних робіт та проханням часткової сплати, однак отримав відмову у сплаті грошових коштів за виконану роботу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

У даному випадку, сторонами у договорі погоджено відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт.

Отже, відповідач, як виконавець, мав з урахуванням визначеного строку у додатковій угоді №3 від 11.03.2021 здійснити належні дії для надання послуг по договору, зокрема вчинити дії для отримання відповідних дозволів.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Статтею 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За змістом п. "в", п. "г" ч.2 ст.28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою зобов`язані: виконувати всі умови договору; виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Як вже зазначалося судом вище, сторони погодили, що початок робіт з дати підписання договору (19.03.2020), їх закінчення до 01.09.2020. У подальшому, сторонами вносилися зміни до договору та продовжено строки виконання робіт до 01.06.2021.

Тобто, з моменту укладення договору в березні 2020 року та на момент звернення позивача з позовом до суду в грудні 2023 року пройшло більше 44 місяці, однак роботи за договором виконані не були, а часткове виконання робіт та надання позивачу документів і матеріалів за результатами виконаних робіт, відповідач здійснив лише у 2023 році. При цьому підписаного між сторонами акту до матеріалів справи ні відповідачем, ні позивачем не надано.

Факт не виконання відповідачем своїх зобов`язань у передбачені договором строки встановлений і рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з мотивів зменшення суми пені до розміру вже сплачених штрафних санкцій у розмірі 277661,41 грн, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/17350/21.

У той же час, положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи та представленим відповідачем доказам, суд зазначає, що, як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем, незважаючи на прострочення виконання зобов`язання відповідач продовжив виконання робіт по договору та заперечень з приводу продовження виконання робіт позивач відповідачу не висловив. При цьому, рішенням суду у справі №910/17350/21, яке відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання, за прострочення відповідачем зобов`язання щодо виконання робіт по договору, вже присуджено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 277661,41 грн. Отже, загальний розмір штрафних санкцій, нарахованих за договором є значним та становить майже 44% від суми договору, що свідчить про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Відтак, враховуючи, те, що відповідач продовжує виконувати зобов`язання з виконання робіт по договору, з урахуванням інтересів обох сторін, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 30 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 252671,88 грн пені, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есомм Со" про стягнення 360959,83 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есомм Со" (03115, місто Київ, вулиця Петрицького, будинок 4; ідентифікаційний код 23735402) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) пеню у сумі 252671 (двісті п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят одна) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 5414 (п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 40 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2024.

Суддя Т.В. Васильченко