Ухвала

від 24.10.2024 по справі 911/2833/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2833/24

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Патра Ресурс» до1.Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» 2. ОСОБА_1 прозняття арешту з майнавстановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Патра Ресурс» (далі позивач) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (далі перший відповідач), ОСОБА_1 (далі другий відповідач) про зняття арешту з незавершеного виробництва посівів сільськогосподарських культур, накладеного постановою головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмилою Анатоліївною про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.10.2024 року у зведеному виконавчому провадженні № 76163107, а саме: поле № 9, 10 (відділок № 1) - площею загальною 127,4 га з незавершеним виробництвом - посівом соняшника (сільськогосподарська культура); поле № 2, № 3, № 4 (відділок № 1) загальна площа 219,4 га з незавершеним виробництвом посівом сільськогосподарської культури - кукурудзи; поле № 8, № 9 (відділок № 2) загальна площа 106,00 га з незавершеним виробництвом - посів сільськогосподарської культури - кукурудзи; поле № 5, № 7, № 3 (відділок № 2) - загальна площа 122,4 га з незавершеним виробництвом - посів сільськогосподарської культури - кукурудзи; поле № 1, № 2, (відділок № 4) загальна площа 166,2 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури соняшник; поле № 4 (відділок № 4) площею 42,00 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури - кукурудза; поле № 7 (відділок № 3) з посівом сільськогосподарською культури соняшника (площею 68,5 га) та кукурудзи площею (площею 15,00 га) (незавершене виробництво); поле № 8 (відділок № 3) площею 78,8 га з посівом сільськогосподарської культури соняшник (незавершене виробництво); поле № 10 (відділок № 3) площею 78,00 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури кукурудза; поле № 1 (відділок № 4) площею 85,00 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури - соя; поле № 6 (відділок № 3) площею 77,1 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури - кукурудзи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконанні Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться зведене виконавче провадження № 76163107 про стягнення боргу з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь стягувача ОСОБА_1 . В межах зазначеного зведеного виконавчого провадження № 76163107 головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмилою Анатоліївною складено постанову від 07.10.2024 про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт, зокрема, на незавершене виробництво (посіви) соняшника, кукурудзи та сої та визначено відповідальним зберігачем арештованого майна ОСОБА_1 . Разом з тим, право власності на вказане майно передано позивачеві ТОВ «Патра Ресурс» згідно договорів купівлі-продажу № 1, № 2, № 3 та № 4 від 01.09.2024, укладених між позивачем та першим відповідачем. Наявність арешту на перелічене вище майно перешкоджає його власнику ТОВ «Патра Ресурс» у реалізації свого права власності на придбане майно незавершене виробництво посів сільськогосподарських культур.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін переважно є фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до положень ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (пункт 24), від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16-ц (пункт 28), від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62)).

Якщо позивачі звернулися до суду для захисту їхнього порушеного права на майно, на яке державний виконавець наклав арешт в інтересах інших осіб, такі правовідносини мають приватноправовий характер, а тому спір слід вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 806/932/16 і від 11 березня 2020 року у справі № 803/1485/17).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 826/12775/15 за адміністративним позовом юридичної особи до органу ДВС про зняття арешту з майна, яке позивач вважав своєю власністю, Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані іншим учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не призведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання адміністративним судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений Законом України «Про виконавче провадження». Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, який не призведе до поновлення речового права на майно. Оскільки зняття арешту з майна здійснює виконавець, приймаючи постанову на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту права позивача на таке майно є звернення до суду за правилами господарського судочинства з позовом про визнання права власності та зняття арешту зі спірного майна.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19 за позовом фізичної особи до органу державної виконавчої служби про визнання неправомірною відмови щодо зняття арешту з майна та зобов`язання зняти арешт Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для визначення юрисдикції суду необхідно встановити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби з накладення арешту на певне майно, то такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності чи іншого речового права, то ці спори слід розглядати за правилами цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Оскільки підставою позову позивачка визначила наявність арешту, накладеного на невизначене майно спадкодавця, що перешкоджає їй в оформленні спадкових прав на нерухоме майно, Велика Палата Верховного Суду вважала, що позов спрямований на захист цивільних прав позивачки, пов`язаний з оформленням права власності на спадкове майно та фактично є різновидом негаторного позову, який треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 за позовом юридичної особи-іпотекодержателя до органу державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови відповідача у частині накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та зобов`язання відповідача звільнити майно з-під арешту, Велика Палата Верховного Суду, враховуючи характер спірних правовідносин, які стосувалися порушення права позивача на задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника, виснувала, що спір є цивільно-правовим. Тому залежно від суб`єктного складу його слід вирішувати за правилами цивільного або господарського судочинства.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц.

Даний позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Патра Ресурс», яке вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові Державному підприємству «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» та не фізичній особі, в інтересах якої державний виконавець наклав арешт ОСОБА_1 . Підставою позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на належне йому майно, що перешкоджає йому володіти та розпоряджатися таким майном. Відповідачами за поданим позовом позивач визначив боржника та фізичну особу, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні. Вказане свідчить, що позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права, а саме права власності на майно, на яке накладено арешт, який треба розглядати за правилами цивільного судочинства з огляду на спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є фізична особа.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Розгляд даної позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів з розгляду цивільних справ.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Патра Ресурс» подана заява (вх. № суду 105/24 від 21.10.2024) про забезпечення позову у справі.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Отже розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

Тобто першочерговою у будь якому випадку є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд відмовляє у відкритті провадження у справі з огляду на те, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, відповідно заява про забезпечення позову також не підлягає розгляду в господарських судах.

Керуючись ст. 136, 138, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патра Ресурс» (далі позивач) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (далі перший відповідач), ОСОБА_1 (далі другий відповідач) про зняття арешту з незавершеного виробництва посівів сільськогосподарських культур, накладеного постановою головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмилою Анатоліївною про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.10.2024 року у зведеному виконавчому провадженні № 76163107, а саме: поле № 9, 10 (відділок № 1) - площею загальною 127,4 га з незавершеним виробництвом - посівом соняшника (сільськогосподарська культура); поле № 2, № 3, № 4 (відділок № 1) загальна площа 219,4 га з незавершеним виробництвом посівом сільськогосподарської культури - кукурудзи; поле № 8, № 9 (відділок № 2) загальна площа 106,00 га з незавершеним виробництвом - посів сільськогосподарської культури - кукурудзи; поле № 5, № 7, № 3 (відділок № 2) - загальна площа 122,4 га з незавершеним виробництвом - посів сільськогосподарської культури - кукурудзи; поле № 1, № 2, (відділок № 4) загальна площа 166,2 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури соняшник; поле № 4 (відділок № 4) площею 42,00 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури - кукурудза; поле № 7 (відділок № 3) з посівом сільськогосподарською культури соняшника (площею 68,5 га) та кукурудзи площею (площею 15,00 га) (незавершене виробництво); поле № 8 (відділок № 3) площею 78,8 га з посівом сільськогосподарської культури соняшник (незавершене виробництво); поле № 10 (відділок № 3) площею 78,00 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури кукурудза; поле № 1 (відділок № 4) площею 85,00 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури - соя; поле № 6 (відділок № 3) площею 77,1 га з незавершеним виробництвом посів сільськогосподарської культури - кукурудзи.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя Ю.В. Подоляк