Рішення

від 24.10.2024 по справі 911/2277/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/2277/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Геоцентр» про стягнення 146 316,94грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі АТ «Укртрансгаз», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Геоцентр» (далі ТОВ «Надра Геоцентр», відповідач) про стягнення 146 316, 94грн, що складається з: 128 948,41грн основний борг; 3 574,21грн 3% річних за період з 01.10.2022 по 18.07.2024; 7 800,12грн втрати від інфляції за період з 01.10.2022 по 18.07.2024; 5 994,20грн пеня за період з 01.10.2022 по 18.07.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 15.04.2015 № 1504000406 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу в частині оплати наданих позивачем послуг зі зберігання природного газу за період з жовтня 2022 року по липень 2024 року (а.с.1-9).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.43-45).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та його представника адвоката Дудченко В.В. 02.09.2024 о 22:44, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.47-48).

Відповідач у справі ТОВ «Надра Геоцентр», в порушення вимог ч.6 ст.6 ГПК України не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповідями №3312658 від 30.08.2024, №4493095 від 16.10.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с.42, 55).

Копія ухвали від 02.09.2024 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0600958690000, яке повернуто з довідкою від 17.09.2024 відділенням поштового зв`язку №1 м. Миронівка Київської області, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.49-53). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 30.08.2024 (а.с.42), так і станом на 25.09.2024 (а.с.54).

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.п.2, 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - наступного робочого дня - 03.09.2024; відповідачу 17.09.2024 (день складання довідки відділенням поштового зв`язку).

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов від відповідача суд не отримав; з заявою про поновлення встановленого законом строку для подання відзиву відповідач не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

15.04.2015 між АТ «Укртрансгаз» (далі - виконавець) та ТОВ «Надра Геоцентр» (далі - замовник) укладено договір №1504000406 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (а.с.11-13; далі договір), за яким виконавець зобов`язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі ПГС) природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник - внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Також, 14.04.2016 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою доповнено умови договору новими положеннями (а.с.14-16; далі додаткова угода №1).

Так, відповідно до положень п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1): замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у таких обсягах: 100 000,000тис. куб. м - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2015 року по 15 квітня 2016 року); 100 000,000тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ; у випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання, що оформлюється сторонами відповідно до п.2.15 договору; 50 000,000 тис. куб. м. - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року до дати, яка настане раніше, а саме:15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на виконання Закону України); 50 000,000 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ сезоні зберігання 2016-2017 років; у випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець сезону зберігання 2015-2016 років, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років, що оформлюється сторонами відповідно до п.2.16 договору.

Згідно п.2.3 договору: при прийняті газу замовника відповідно до договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває права власності на прийнятий газ замовника; виконавець немає права здійснювати відбір газу, переданого замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до договору, без письмової згоди замовника, крім випадків, передбачених п.2.4 договору.

Закачування газу до ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, здійснюється в період закачування газу в ПСГ, як правило, з 16 квітня 2015 року по 15 жовтня 2015 року; закачування газу до ПСГ в сезоні зберігання 2016-2017 років, у тому числі страхового запасу, здійснюється в період закачування газу в ПСГ, як правило з 16 квітня 2016 року по 15 жовтня 2016 року (п.2.5 договору в редакції додаткової угоди №1).

Пунктом 2.6 договору (в редакції додаткової угоди №1) визначено, що: строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15 квітня 2016 року; строк зберігання газу замовника в сезоні зберігання газу 2016-2017 років визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП.

Як визначено п.2.12 договору: обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі газу; акти приймання-передачі газу підписується сторонами та скріплюється печатками сторін до 15-го числа місяця, наступного за звітним; в актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ; акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків замовника із виконавцем.

Згідно з п.2.15 договору у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15 квітня 2015) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні; замовник і виконавець протягом 10 днів з дати укладання договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ; замовник зобов`язується оплатити частину вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з п.4.3. договору.

Відповідно до п.2.16 договору (в редакції додаткової угоди №1): у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2015-2016 років (15 квітня 2016 року) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні 2016-2017 років; замовник і виконавець протягом 10 днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ; замовник зобов`язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в сезоні зберігання 2015-2016 років (відповідно до п.4.4 договору) та в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з п.4.7 договору.

У п.2.18 договору (в редакції додаткової угоди №1) сторони визначили, що: якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15 квітня 2017 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов`язуються до 15 травня 2017 року скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ; замовник зобов`язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з п.4.7 договору та у строк до 15 липня 2017 року укласти з виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання 2017-2018 років.

Тарифи на дату укладення договору становлять: на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ - 32,90грн, крім того ПДВ 6,58 грн, разом з ПДВ 39,48грн; на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу - 46,20грн, крім того ПДВ 9,24грн, разом з ПДВ 55,44грн; на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ - 32,90грн, крім того ПДВ 6,58грн, разом з ПДВ 39,48грн (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору). При цьому, п.3.4 договору сторонами узгоджено, що відповідні тарифи встановлюються НКРЕКП і у випадку зміни тарифів нові тарифи є обов`язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують.

Відповідно до положень п.4.1 договору: замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу; вартість послуг із закачування газу в ПСГ та частина вартості послуг з його зберігання визначаються на підставі тарифу на закачування газу, зазначеного в п.3.1 договору, 50% тарифу на зберігання газу, зазначеного в п.3.2 договору, та обсягу закачаного газу в ПСГ, зазначеного в акті приймання-передачі газу за звітний місяць закачування газу (п.2.12 договору), за такою формулою: Sn.з. = V x (Tзак.+Тзб/2), де:

Sn.з. вартість послуг із закачування газу в ПСГ та його зберігання, грн;

V обсяг закачаного газу в ПСГ, тис. куб. м;

Tзак. тариф на закачування газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м;

Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.

Згідно п.4.3 договору: замовник зобов`язується протягом 15 днів з дати укладення договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця; частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника визначають на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п.2.15 договору), за такою формулою: Sn.з.г. = V x (Тзб/2), де:

Sn.з.г. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн;

V обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м;

Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.

Поряд з цим, відповідним пунктом договору визначено, що послуги з відбору газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, сплачується замовником у порядку, визначеному п.4.2 договору.

Як закріплено сторонами в п.4.4 договору (в редакції додаткової угоди №1): замовник зобов`язується до 20 травня 2016 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ в сезоні 2016- 2017 років після закінчення сезону зберігання 2015-2016 років, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця; частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника визначають на підставі тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п.2.16 договору), за такою формулою: Sn.з.г. = V x Тзб, де:

Sn.з.г. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн;

V обсяг залишку газу в ПСГ станом на 15 квітня 2016 року, тис. куб. м;

Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.

Поряд з цим, послуги з відбору газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, сплачується замовником у порядку, визначеному в п.4.2 договору, як установлено п.4.4 договору.

Відповідно до п.4.7 договору (в редакції додаткової угоди №1): замовник зобов`язується до 20 травня 2017 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу - 15 квітня 2017 року, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця; частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника в поточному сезоні зберігання визначаються на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п.2.18 договору) за такою формулою: Sn.з.з. = V x (Тзб/2), де:

Sn.з.з. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн;

V обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м;

Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.7 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №1).

Згідно розділу ХІ договору (в редакції додаткової угоди №1) договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, зберігання, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП на виконання Закону України, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором; подальше зберігання газу замовника здійснюється виконавцем на договірних засадах на підставі типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою НКРЕКПвід 30 вересня 2015 року № 2499 .

Відповідно до розділу ІІ Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2499 (а.с.18-23; далі типовий договір), за договором оператор надає замовнику послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання йому доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у договорі, а замовник зобов`язується оплатити оператору вартість послуг на умовах, визначених договором.

Згідно з п.3.1 типового договору оператор надає такі види послуг (згідно з розділом IV Кодексу):

річна потужність (пп.3.1.1 п.3.1);

індивідуальні послуги на місяць: індивідуальний робочий обсяг на місяць; індивідуальна потужність закачування на місяць; індивідуальна потужність відбору на місяць (пп.3.1.2. п.3.1);

індивідуальні послуги на добу наперед: індивідуальна потужність закачування на добу наперед; індивідуальна потужність відбору на добу наперед (пп.3.1.3 п.3.1).

Відповідно до п.5.1 типового договору на замовника покладений обов`язок, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг відповідно до умов договору.

Згідно з п.6.1 типового договору вартість послуг розраховується відповідно до тарифів та коефіцієнтів, що встановлюються регулятором.

Відповідно до п.6.2 типового договору оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та коефіцієнти на своєму вебсайті.

Тарифи та коефіцієнти є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності рішенням регулятора про їх встановлення і додаткового письмового погодження сторін не потребують; визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору (п.6.3 типового договору).

З положень п.6.4 типового договору вбачається, що оплата вартості послуг при замовленні річної потужності та/або індивідуальної послуги на місяць здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі вартості послуг за газовий місяць на рахунок оператора на умовах 100-відсоткової попередньої оплати за п`ять банківських днів до початку місяця, у якому будуть надаватися послуги.

Пунктом 6.6 типового договору визначено, що при замовлені індивідуальних послуг за місяць вартість послуг визначається за формулою, зокрема: Sм зб = Рм зб x Тзб х n x Kм зб, де:

Рм зб розмір розподілених обсягів індивідуальних послуг на місяць, зазначених в додатку 1 до договору;

Тзб тариф на зберігання природного газу, встановлений регулятором;

Kм зб коефіцієнти, встановлені регулятором для індивідуальних послуг на місяць;

n кількість днів у місяці надання послуг.

Як передбачено п.7.5 типового договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник додатково сплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до акту від 31.08.2016 №326/01-16 приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ, який підписаний сторонами, відповідач передав, а позивач прийняв природний газ в обсязі 364,508тис. куб. м (а.с.33,зворот).

Як вбачається з довідки позивача від 07.08.2024 №1001ВИХ-24-4802 про наявність/відсутність природного газу в газосховищах АТ «Укртрансгаз», станом на 01.08.2024 в газосховищах товариства обліковується 364,508 тис. куб. м природного газу ТОВ «Надра Геоцентр» (а.с.17).

Факти укладення відповідних договорів (договору від 15.04.2015 №1504000406 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, договору на умовах типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу), а також факт закачування природного газу на зберігання на підставі акту від 31.08.2016 №326/01-16 приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ встановлені рішеннями Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/579/19 (а.с.24-27), від 16.01.2023 у справі №911/2141/22 (а.с.27,зворот-а.с.32), які набрали законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та справах №911/579/19, №911/2141/22, обставини, встановлені рішеннями судів у вказаних справах, є преюдиційними для даної справи.

Надання послуг зі зберігання природного газу здійснюється АТ «Укртрансгаз» на підставі ліцензії від 11.03.2013 АB №194512 на право провадження господарської діяльності зі зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 28.02.2013 №212.

Відповідно до п.1 постанови НКРЕКП від 30.06.2022 №656 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» для позивача встановлений тариф на зберігання природного газу у розмірі 0,40грн за 1000м3 на добу (без урахування ПДВ). Також, п.2 цієї постанови визначено, що коефіцієнт, який враховує замовлення потужностей зберігання, закачування, відбору природного газу строком на місяць визначений на рівні 1,1 (а.с.33).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги із зберігання природного газу в період з жовтня 2022 року (01.10.2022) по липень 2024 року (31.07.2024), вартість яких становить 128948,41грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату послуг зі зберігання природного газу, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як визначено ч.ч.1-3 ст.46 Закону України «Про ринок природного газу»: права та обов`язки оператора газосховища визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газосховища, а також договором зберігання (закачування, відбору) природного газу; типовий договір зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується регулятором; оператор газосховища повинен забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів зберігання (закачування, відбору) із замовниками; оператор газосховища зобов`язаний пропонувати послуги, що відповідають потребам ринку природного газу, відповідно до кодексу газосховища; для цього оператор газосховища зобов`язаний співпрацювати з оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п.1 гл.2 розд.І Кодексу газосховищ, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2495 (далі Кодекс газосховищ) оператор газосховищ провадить діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП.

Пунктом 1 гл.1 розд. ІV Кодексу газосховищ передбачено, що: оператор газосховища надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, укладеного між оператором та замовником, та на умовах, визначених цим Кодексом; типова форма договору зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується регулятором та публікується на вебсайті оператора газосховища.

Враховуючи відповідну імперативну норма, в силу якої надання послуг із зберіганням природного газу здійснюється оператором на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується регулятором, обов`язок суб`єкта господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання природного газу, до 01 квітня 2016 року привести свої договірні відносини у відповідність до вимог типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, враховуючи, що сторони додатковою угодою №1 від 14.04.2016 до договору від 15.04.2015 №1504000406 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу узгодили, що подальше зберігання газу здійснюється саме на умовах затвердженого у встановленому порядку типового договору, преюдиційні обставини, що встановлені судовими рішеннями у справах №№911/579/19, 911/2141/22, спірні відносини сторін врегульовано відповідним типовим договором.

Зазначений типовий договір, враховуючи факт передачі на зберігання відповідачем природного газу, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; при цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зміст зобов`язань сторін за відповідним договором, суб`єктний склад його сторін, укладений сторонами договір за своєю правовою природою містить елементи договору зберігання, однак, враховуючи майно, що є об`єктом зберігання природний газ, містить спеціальні умови, які визначені також спеціальними нормативними актами, якими врегульовані відповідні відносини. Отже, відносини сторін врегульовані як загальними нормами, що визначають порядок виконання зобов`язань відповідної природи, так і спеціальними нормами.

Так, як визначено ч.3 ст.294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. При цьому, в силу ч.1 такої статті, товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов`язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.

В силу ч.4 ст.294 ГК України до регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст.948 ЦК України); зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст.942 ЦК України).

Частиною 1 ст.949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч.1 ст.953 ЦК України).

Отже, враховуючи наведені положення законодавства, умови укладеного договору й підписаний між сторонами акт, встановлені судом факти позивач зобов`язаний зберігати передане відповідачем майно.

Відповідно до ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Частиною 3 ст.946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Водночас, спеціальною нормою - абз.2 п.1 гл.2 розд.VI Кодексу газосховищ, що замовник послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу, якому було розподілено потужність на базовий сезон закачування та/або базовий сезон відбору, потужність на місяць (у тому числі для потужності, що розподіляється більше, ніж на один газовий місяць до кінця року зберігання) зобов`язаний щомісячно здійснювати 100% попередню оплату в розмірі вартості замовленої потужності одного газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому будуть надаватись послуги.

Таким чином, враховуючи положення спеціальних норм та умови типового договору, відповідач мав сплачувати послуги зі зберігання природного газу за період з жовтня 2022 року по липень 2024 року в строк, встановлений п.6.4 типового договору на умовах 100-відсоткової попередньої оплати за п`ять банківських днів до початку місяця, у якому будуть надаватися послуги.

Доказів оплати зберігання природного газу у спірному періоді відповідач до прийняття рішення не надав.

Розрахунок вартості послуг зі зберігання позивачем здійснено за тарифами, які затвердженні постановою НКРЕКП від 30.06.2022 №656, а саме: на зберігання у розмірі 0,40грн за 1000 м3; коефіцієнт потужності, зберігання, закачування, відбору у розмірі 1,1.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, розмір плати за зберігання природного газу за період з жовтня 2022 року по липень 2024 року становить 128 948,41грн і такий розрахунок відповідає положенням Кодексу газосховищ, п.6.6 типового договору та встановленим тарифам, тому є правильним.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши оплату в установлений типовим договором строк.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 128 948,41грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 574,21грн 3% річних за період з 01.10.2022 по 18.07.2024 та 7 800,12грн втрат від інфляції за період з 01.10.2022 по 18.07.2024.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг зі зберігання природного газу, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір боргу, за період з 01.10.2022 по 18.07.2024 розмір втрат від інфляції складає 7 846,12грн, а розмір 3% річних 3 569,28грн.

Розбіжності у розрахунках 3 % річних спричинені невірним визначенням позивачем розміру 3% за 1 день. Так, фактично позивач при розрахунку не врахував, що у 2024 році 366 днів, а не 365.

Розбіжності у розрахунках втрат від інфляції пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої (наприклад за період з 01.10.2022 по 18.07.2024 позивачем визначено сукупний індекс інфляції на рівні 113,88% замість 113,9%), між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах саме з округленням до десятої.

За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 3 569,28грн, а вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у заявленому позивачем розмірі 7 800,12грн, оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених вимог відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України; у задоволенні вимог в частині стягнення 4,93грн - 3% річних суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 994,20грн пені, яка нарахована ним за період з 01.10.2023 по 18.07.2024.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений типовим договором, не перевищує розмір пені відповідно до вищевказаних положень законодавства.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати наданих позивачем послуг зберігання природного газу за період з жовтня 2022 року по липень 2024 року, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.7.5 типового договору.

За розрахунком суду, враховуючи розмір боргу, період прострочення, розмір облікових ставок НБУ у періоді прострочення, розмір пені за період з 01.10.2023 по 18.07.2024 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування пені) складає 5 980,49грн.

Розбіжності у розрахунках з позивачем спричинені помилками, про які вказано в частині рішення, що стосується розгляду вимог про стягнення 3% річних - невірним, без врахування кількості днів у 2024 році, визначенням позивачем розміру пені за 1 день певного періоду нарахування. При цьому, судом також враховано, що у розрахунку пені, яка нарахована на борг за послуги січня 2023 року позивач зазначив період нарахування до 18.07.2024, а фактично за проміжний період з 14.06.2024 нараховував пеню по 30.06.2024, оскільки для розрахунку взяв всього 17 днів у такому періоду, тобто враховуючи шестимісячний строк нарахування пені, встановлений ч.6 ст.232 ГК України (а.с.34).

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 5 980,49грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 13,71грн відмовляє.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 422,4грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2 422,09грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(128 948,41 + 3 569,28 + 7 800,12 + 5 980,49)* 2 422,4:146 316,94/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Геоцентр» (ідентифікаційний код 34763705; 08800, Київська обл., Миронівський р-н, м.Миронівка, вул. Леніна, буд. 48) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 30019801; 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1) 128 948,41грн основного боргу, 3 569,28грн 3% річних, 7 800,12грн втрат від інфляції, 5 980,49грн пені, а також 2 422,09грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 4,93грн - 3 % річних, 13,71грн пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова