Рішення

від 02.10.2024 по справі 914/2786/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа № 914/2786/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі

позивача: Львівської обласної ради

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут»

відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації

про: визнання недійсними додаткових угод, стягнення 1 191 714,46 грн.,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут»

до відповідача-1 (за зустрічним позовом): Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»

відповідача-2 (за зустрічним позовом): Львівської обласної ради

про: стягнення 165 400,00 грн.,

представники:

прокурор: Панькевич Р.В.,

позивача: не з`явився,

відповідача-1: Стернюк В.А.,

відповідача-2: не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

03.11.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі позивача-1:Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна лікарня», позивача-2:Львівської обласної ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 1 191 714,46 грн.

08.11.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати Керівнику Галицької окружної прокуратури м.Львова строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.11.2022р. на адресу суду від Галицької окружної прокуратури м.Львова надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№24161/22.

28.11.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.12.2022р.; викликати учасників справи у підготовче засідання.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а саме: Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

21.12.2022р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26374/22).

21.12.2022р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до відповідача-1 (за зустрічним позовом): Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», відповідача-2 (за зустрічним позовом): Львівської обласної ради про стягнення 165 400,00 грн.

Протокольною ухвалою від 21.12.2022р. суд, зокрема, ухвалив: визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, поновити строк на подання відзиву і долучити відзив до матеріалів справи, оголосити перерву в судовому засіданні до 11.01.2023р.

26.12.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом.

26.12.2022р. на адресу суду прокурором подано відповідь на відзив (вх.№26628/22).

10.01.2023р. на електронну адресу суду відповідачем-1 (за первісним позовом) подано клопотання про відкладення судового засідання (вх.№547/23).

25.01.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№1797/23).

30.01.2023р. на адресу суду від відповідача-1 (за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов (вх.№2113/23).

02.02.2023р. на адресу суду від відповідача-1 (за зустрічним позовом) надійшло письмове пояснення (№2583/23).

06.02.2023р. на адресу суду від відповідача-1 (за зустрічним позовом) надійшло письмове пояснення (№3006/23).

07.02.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за зустрічним позовом) надійшло клопотання про продовження строку підготовчого засідання та відкладення судового засідання (№3206/23).

07.02.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло клопотання про призначення експертизи (№502/23).

21.02.2023р. на адресу суду від прокурора надійшло заперечення на письмові пояснення (№4547/23).

22.02.2023р. на адресу суду від прокурора надійшло заперечення на клопотання про призначення судової експертизи (№4588/23).

08.03.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло додаткове письмове пояснення (вх.№5903/23).

Ухвалою суду від 22.03.2023р. зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

06.10.2023р. на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження та зміну предмета позову (№3989/23).

Ухвалою суду від 16.10.2023р. поновлено провадження у даній справі.

31.10.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло письмове пояснення (вх.№26308/23).

Протокольною ухвалою від 01.11.2023р. суд, зокрема, ухвалив: прийняти заяву прокурора про зміну предмета позову, оголосити перерву в судовому засіданні до 22.11.2023р.

10.11.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 (за зустрічним позовом) надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника (вх.№27387/23).

Ухвалою суду від 22.11.2023р. зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

Ухвалою суду від 12.02.2024р. поновлено провадження у даній справі.

21.03.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 (за зустрічним позовом) надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№8095/24).

02.04.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 та до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1553/23 (вх.№1283/24).

17.04.2024р. на адресу суду від позивача (за зустрічним позовом) надійшло додаткове письмове пояснення (вх.№10560/24).

Протокольною ухвалою від 17.04.2024р. суд, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, суд зазначає, що зупинення провадження у справі, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, матиме наслідком затягування судового процесу та призводитиме до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2021р. у справі №902/834/20, від 13.08.2021р. у справі №917/1196/19, від 30.09.2021р. у справі №927/110/18, про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021р. у справі №927/685/20.

З огляду на вищевказане, слід зауважити, що в матеріалах справи наявні докази, на підставі котрих саме суд має встановити обставини справи, надати їм оцінку та ухвалити рішення за результатом розгляду справи.

23.04.2024р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1557/23 (вх.№1619/24).

Аналогічне клопотання було подано відповідачем-1 (за первісним позовом) через систему «Електронний суд» (вх.1630/24 від 24.04.2024р.).

Прокурором подано до суду клопотання (вх.№ 1624/24 від 24.04.2024р.) про залишення без розгляду позовних вимог Керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та про залучення співвідповідача у справі, а саме Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

08.05.2024р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої, зокрема, ухвалив: клопотання прокурора (вх.№ 1624/24 від 24.04.2024р.) задовольнити, позовні вимоги Керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» залишити без розгляду, залучити до участі у справі в якості співвідповідача Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (місцезнаходження: Україна, 79010, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 54; ідентифікаційний код 01984263), відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі

28.05.2024р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№14217/24).

11.06.2024р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення (продовження) підготовчого засідання (вх.№15523/24).

21.06.2024р. на електронну адресу суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення (продовження) підготовчого засідання (вх.№16397/24).

01.07.2024р. на адресу суду відповідачем-2 (за первісним позовом) подано відзив на позовну заяву (вх.№17162/24).

Протокольною ухвалою від 03.07.2024р. суд, зокрема, ухвалив: визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновити строк і долучити відзив до матеріалів справи.

06.08.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем-1 (за первісним позовом) подано клопотання (вх.№2964/24), в якому останній просить зупинити провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Протокольною ухвалою суду від 07.08.2024р. суд, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 (за первісним позовом) про зупинення провадження у даній справі, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.08.2024р.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому, порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000р. у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006р. у справі «Красношапка проти України»).

Позиція прокурора:

Предметом спору за первісним позовом в даній справі є визнання недійсними додаткових угод №3 від 23.02.2021р., №4 від 21.05.2021р., №6 від 30.06.2021р., №8 від 21.07.2021р., №10 від 26.08.2021р. та №19 від 29.10.2021р. до Договору від 22.01.2021р. №41АВ797-964-21 про постачання природного газу, укладених між відповідачами, а саме Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (надалі КНП ЛОР «ЛОІКЛ») та ТзОВ «Львівгаз збут» за бюджетні кошти Львівської обласної ради, а відповідно і стягнення надмірно отриманих коштів за ними з відповідача - 1 на користь позивача.

Первісний позов обгрунтовано тим, що між сторонами договору укладено ряд додаткових угод до вищевказаного договору про постачання природного газу, якими, за відсутності підстав, визначених пунктом п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зменшено обсяги поставки такого внаслідок збільшення його ціни.

Позиція позивача: первісні позовні вимоги підтримано, зустрічний позов заперечено з тих підстав, що сторонами договору погоджувались планові обсяги постачання газу на кожен місяць, а не подобово.Відтак, вважає, що нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем за зустрічним позовом за відсутності погодженого подобового споживання у визначеному умовами укладених сторонами договорів порядку.

Позиція відповідача-1: заперечуючи первісні позовні вимоги, вказано на те, що протягом 2021 року постійно відбувались коливання цін на ринку природного газу в сторону збільшення, що підтверджується ціновими довідками. Крім того, вважає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Позивачем за зустрічним позовом, заявлено до стягнення штрафні санкції, підставою для застосування яких визначено п. п. 6.2.2., 6.2.3, 6.2.4 договору з урахуванням спірних додаткових угод. Зокрема, зазначено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав належним чином, оскільки допустив виникнення небалансів (різницю між фактичними обсягами поставленого газу та обсягами підтвердженого обсягу газу) за Договором в лютому-квітні та жовтні 2021 року.

Позиція відповідача-2: проти позову заперечив у поданому відзиві, вважає, що ним дотримано вимог чинного законодавства при укладенні спірних додаткових угод, на час дії договору.

Позиція третьої особи: первісні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зустрічний позов заперечено, подано заяву про розгляд справи без участі представника.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників учасників справи, суд встановив наступне:

На веб-сайті електронної системи публічних закупівель «PROZORRO. Публічні закупівлі» Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (надалі - КНП ЛОР «ЛОІКЛ») проведено процедуру відкритих торгів за номером UA-2020-11-20-015614-с щодо закупівлі 635 714,00 куб. м. газу. ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо - з очікуваною вартістю 3 977 363,00 грн. Джерело фінансування - місцевий бюджет.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (надалі ТзОВ «Львівгаз збут») з КНП ЛОР «ЛОІКЛ» 22.01.2021р. уклало договір № 41АВ797-964-21 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.2 Договору, річний плановий обсяг постачання газу - до 635 714, 00 куб. м.

Відповідно до п.6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.3 Договору, постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюються, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Відповідно до п.2.4 Договору, обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду у розмірі +-10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Згідно з п.3.2 Договору, ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість на момент укладення даного Договору становить 5 21 3775,00 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0, 136576 грн. Податок на додану вартість становить 1,042775 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 6,25653 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна, зазначена в п.3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп)*Ц*К де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором; Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц- вартість газу за Договором; К- коефіцієнт, який дорівнює 0.1 (при цьому, якщо перевищення обсягу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу Постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Відповідно до п. 6.2.3 п. 6.2 Договору, у випадку недотримання Споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення добового небалансу, Споживач зобов`язаний не пізніше 18 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку відшкодувати Постачальнику:

-у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2. цього Договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу, зазначеною на сайті Оператора ГТС України за посиланням: https:/tsoua.com/.

-у разі негативного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу, без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2. цього Договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною придбання природного газу, зазначеною на сайті Оператора ГТС України за посиланням: https:/tsoua.com/.

Згідно п. 3.3 Договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п.6.2.4 Договору, у разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Постачальник має право вимагати від Споживача сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з подвійного розміру послуги доступу до потужності.

У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом, Споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.

В подальшому між КНП ЛОР «ЛОІКЛ» та ТзОВ «Львівгаз збут» укладено низку додаткових угод, якими збільшено первісну ціну товару в Договорі, у порівнянні з визначеною за результатами відкритих торгів.

Так, Додатковою угодою №1 від 22.01.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, зменшивши суму Договору на 1 272 369,00 грн. Гранична сума Договору становила 2 705 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 19.02.2021р. до Договору, сторони домовилися внести зміни до Договору, при цьому збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 393 080, 0474 куб. м. та підвищено ціну за 1 куб. м. до 6,88155 грн. з ПДВ. Таким чином, за Додатковою угодою № 1 ціна на газ збільшилася на 9,9% від ціни, визначеної Договором (6,881 55- 6 25653) : 6,25653 х 100 = 9,9 %.

Додатковою угодою №2 від 22.02.2021р. до Договору, сторони домовилися внести зміни до Договору, при цьому, збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 362 385, 83 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб. м. до 7,46442 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась 19,3 % від ціни, визначеної Договором (7,46442-6,25653) : 6,25653 х 100 = 19,3 %.

Додатковою угодою №3 від 23.02.2021р. до Договору, сторони домовилися внести зміни до Договору, при цьому, збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 330 041,87 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 8,19593 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 30,9 % від ціни, визначеної договором (8,19593-6,25653) : 6,25653 х 100 = 30,9%.

Додатковою угодою №4 від 21.05.2021р. до Договору, сторони домовилися внести зміни до Договору, при цьому, збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору, а саме: збільшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 454 300,54 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб. м. до 9,01470 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 44 % від ціни, визначеної Договором (9,01470 - 6,25653) :6,25653 х 100 = 44%.

Додатковою угодою №5 від 23.06.2021р. до Договору, сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 153 221,79 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 9,91527 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 58,4 % від ціни, визначеної Договором (9,91527-6,25653) : 6,25653 х 100 = 58,4%.

Додатковою угодою №6 від 30.06.2021р. до Договору, сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: річний плановий обсяг постачання природного газу збільшено до 284 699,94 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 10,9058055 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 74,3 % від ціни, визначеної Договором (10,9058055-6,25653) : 6,25653 х 100 = 74,3%.

Додатковою угодою №7 від 15.07.2021р. до Договору, сторони домовилися внести міни до Договору, а саме: річний плановий обсяг постачання природного газу зменшено до 283 129 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 11,99529547 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 91,7 % від ціни, визначеної Договором (11,99529547-6,25653): 6,25653 х 100 = 91,7%.

Додатковою угодою №8 від 21.07.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: річний плановий обсяг постачання природного газу зменшено до 261 449,87 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 13,19362549 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 110,8 % від ціни, визначеної Договором (13,19362549-6,25653):6,25653 х 100 = 110,8%.

Додатковою угодою № 9 від 20.08.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: річний плановий обсяг постачання природного газу зменшено до 251 497,78 куб. м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 14,51166868 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 131 ,9 % від ціни, визначеної Договором (14,51166868- 6,5653) : 6,25653 х 100 = 131,9 %.

Додатковою угодою №10 від 26.08.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: річний плановий обсяг постачання природного газу зменшено до 243 489, 49 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 15,96138438 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 155,1 % від ціни, визначеної Договором (15,96138438-6,25653) : 6,25653 х 100 = 155,1 %.

Додатковою угодою №11 від 20.09.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: річний плановий обсяг постачання природного газу зменшено до 236 277,42 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 17,55592668 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 180,6 % від ціни, визначеної Договором (17,55592668-6,25653) : 6,25653 х 100 = 180,6 %.

Додатковою угодою №12 від 23.09.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 228 712 36 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 19,30976376 грн. з ПДВ , тобто ціна на газ збільшилась на 208,6% від ціни, визначеної Договором (19,30976376-6,25653) : 6,25653 х 100 = 208,6 %.

Додатковою угодою №13 від 24.09.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 221 834,40 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 21,23880916 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 239,4% від ціни, визначеної Договором (21,23880916-6,25653) : 6,25653 х 100 = 239,4 %.

Додатковою угодою №14 від 29.09.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 215 581,14 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 23,36056620 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 273,3 % від ціни, визначеної Договором (23,36056620-6,25653) : 6,25653 х 100 = 273,3 %.

Додатковою угодою №15 від 20.10.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 209 108,52 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 25,69428676 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 310,6 % від ціни, визначеної Договором (25,69428676-6,25653) : 6,25653 х 100 = 310,6 %.

Додатковою угодою №16 від 22.10.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 204 142,63 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 28,26114601 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 351,7 % від ціни, визначеної Договором (28,26114601-6,25653) : 6,25653 x 100 = 351,7%.

Додатковою угодою №17 від 27.10.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 199 627,78 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 31,0844345 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 396,8 % від ціни, визначеної Договором (31,0844345-6,25653) : 6,25653 х 100 = 396,8 %.

Додатковою угодою №18 від 28.10.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, при цьому, збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 195 523,91 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 34,1897695 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 446,4 % від ціни, визначеної Договором (34,1897695-6,25653) : 6,25653 х 100 = 446,4 %.

Додатковою угодою №19 від 29.10.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, при цьому збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору, а саме: зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу до 191 791,87 куб.м. та підвищено ціну за 1 куб.м. до 37,6053275 грн. з ПДВ, тобто ціна на газ збільшилась на 501 % від ціни, визначеної Договором (37,6053275-6,25653) : 6,25653 х 100 = 501 %.

При цьому, зі змісту Додаткових угод слідує, що компенсація вартості послуги доступу до потужності в сумі 0,1 36576 грн. залишалась незмінною.

Додатковою угодою №20 від 17.12.2021р. до Договору, Сторони домовилися внести зміни до Договору, зменшивши суму Договору на 107 525,96 грн. Гранична сума Договору становила 2 597 474,04 грн.

Додатковою угодою №21 від 20.12.2021р., Сторони вирішили відмовитись від виконання Договору та вважати його припиненим з 12.11.2021р. за взаємною згодою.

Отже, Додатковою угодою №3 від 23.02.2021р., №4 від 21.05.2021р., № 6 від 30.06.2021р. №8 від 21.07.2021р., №10 від 26.08.2021р. та №19 від 29.10.2021р., зменшено обсяги постачання та збільшено ціну за одиницю газу з 6,25653 грн. до 37,6053275 грн.

Щодо інших додаткових угод, то постачання та оплата газу по зазначених у них цінах, не здійснювалася, відповідно такі не зазначено предметом позову.

Обсяг спожитого газу упродовж лютого 2021 року на підставі акта приймання-передачі природного газ №ЗЛВ 107586 від 15.03.2021р. за завищеною ціною відповідно до Додаткової угоди №3 від 23.02.2021р. склав 51 616,8 тисяч кубічних метрів газу, ціна на який відповідно до Договору складала б 6,25653 грн. з ПДВ, тобто КНП ЛОР «ЛОІКЛ» повинно було за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 322 942,058 грн. натомість сплатило фактично 423 047, 68 грн. (51 616,8 тисяч кубічних метрів газу за ціною 8,19593 грн. з ПДВ) Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за лютий 2021 року складає (423 047, 68 грн. - 322 942,058 грн. = 100 105, 622 грн.

Крім цього, обсяг спожитого газу на підставі акта приймання-передачі природного газу №ЗЛВ 81025304 від 09.04.2021р. за завищеною ціною відповідно до угоди №3 від 23.02.2021р. склав 51 284,74 тисяч кубічних метрів газу, ціна на який відповідно до Договору складала б 6,25653 грн. з ПДВ, тобто КНП ЛОР «ЛОІКЛ» повинно було за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 320 864,514 грн., натомість сплатило фактично 420 326,14 грн. (51 284,74 тисяч кубічних метрів газу за ціною 8,19593 грн. з ПДВ).

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за березень 2021 року складає (420 326,14 грн. - 320 864,514 грн.) = 99 461,626 грн.

Також, обсяг спожитого газу на підставі акта приймання-передачі природного газу № ЗЛВ 81032866 від 14.05.2021р. за завищеною ціною відповідно до угоди №3 від 23.02.2021р. склав 41 235,18 тисяч кубічних метрів газу, ціна на який відповідно до Договору складала б 6,25653 грн. з ПДВ, тобто КНП ЛОР «ЛОІКЛ» повинно було за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 257 989,141 грн., натомість сплатило фактично 337 960,64 грн. (41 235,18 тисяч кубічних метрі в газу за ціною 8,19593 грн. з ПДВ).

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за квітень 2021 року складає (337 960,64 грн. - 257 989,141 грн.) = 79 971,49 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі природного газу №ЗЛВ 81040197 від 11.06.2021р. за завищеною ціною відповідно до угоди №4 від 21.05.2021р. обсяг спожитого газу склав 4 912,26 тисяч кубічних метрів газу, ціна на який відповідно до Договору складала б 6,25653 грн. з ПДВ, тобто КНП ЛОР «ЛОІКЛ» повинно було за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 30 733,70 грн., натомість сплатило фактично 44 282,56 грн. (4 912,26 тисяч кубічних метрів газу за ціною 9,01470 грн. з ПДВ).

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за травень 2021 року складає (44 282,56 грн. - 30 733, 70 грн.) = 13 548,86 грн.

На підставі акта приймання-передачі природного газу № ЗЛВ 8101047016 до Договору на постачання природного газу від 22.01.2021р. №41АВ797-964-21 КНП ЛОР «ЛОІКЛ» були перераховані кошти ТзОВ «Львівгаз збут» в сумі 17 124,52 грн. за поставку 1 570,22 м.куб. газу по ціні 10,9058055 грн. за м.куб. з ПДВ, при цьому, що дана ціна була визначена оспорюваною Додатковою угодою №6 від 30.06.2021р.

Таким чином, сума зайво сплачених коштів за червень 2021 року становить 7 488,09 грн., оскільки 1 540,22 м.куб. х 6.25653 грн. за 1 м.куб. з врахуванням ПДВ становить 9 636,43 грн., а сплачено 17 124,52 грн.

На підставі акта приймання-передачі природного газу №ЗЛВ 81053762 від 18.08.2021р. до Договору на постачання природного газу від 22.01.2021р. №41АВ797-964-21 КНП ЛОР «ЛОІКЛ» були перераховані кошти ТзОВ «Львівгаз збут» в сумі 16 597,98 грн. за поставку 1 258,03 м.куб. газу по ціні 10,9946879 грн. за м. куб. без врахування ПДВ, при цьому, дана ціна була визначена оспорюваною Додатковою угодою №8 від 21.07.2021р.

Таким чином, сума зайво сплачених коштів за липень 2021 року становить 8 727,08 грн., оскільки 1 258 03 м.куб. х 6,25653 грн. за м.куб. з врахуванням ПДВ становить 7 870 90 грн. а сплачено 16 597,98 грн.

На підставі акта приймання-передачі природного газу №ЗЛВ 81060140 від 08.09.2021р. до Договору на постачання природного газу від 22.01.2021р. №41АВ797-964-21 КНП ЛОР «ЛОІКЛ» були перераховані кошти ТзОВ «Львівгаз збут» в сумі 17 697,18 грн. за поставку 1 108,75 м. куб. газу по ціні 15,96138438 грн. за м. куб. з ПДВ, при цьому, дана ціна була визначена оспорюваною додатковою угодою №10 від 26.08.2021р.

Таким чином, сума зайво сплачених коштів за серпень 2021 року становить 10 760,26 грн., оскільки 1 108,75 м. куб. х 6,25653 грн. за м. куб. з врахуванням ПДВ становить 6 936, 92 грн., а сплачено 17 697,18 грн.

Разом з цим, обсяг спожитого газу на підставі акта приймання-передачі природного газу №ЗЛВ 81073417 від 10.11.2021р. за завищеною ціною відповідно до Додаткової угоди №19 від 29.10.2021р. склав 27 804,94 тисяч кубічних метрів газу, ціна на який відповідно до Договору складала б 6,25653 грн. з ПДВ, тобто КНП ЛОР «ЛОІКЛ» повинно було за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 173 962,441 грн., натомість сплатило фактично 1 045 613,88 грн. (27 804,94 тисяч кубічних метрі в газу за ціною 37,6053275 грн. з ПДВ).

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за жовтень 2021 року складає (1 045 613,88 грн. - 207 547,75 грн.) = 871 651,43 грн.

Водночас, матеріали справи містять наступні документи:

-Копію цінової довідки Львівської торгово - промислової палати №19-09/157 від 16.02.2021р., в якій приведена вартість природного газу на трьох європейських хабах до кордону України, станом на 02.02.2021р. та 09.02.2021р., тобто до укладення оспорюваної Додаткової угоди № 3 від 23.02.2021р.

В ціновій довідці Львівської торгово-промислової палати №19-09/157 від 16.02.2021р. вказано джерело інформації - сайт ТБ «Українська енергетична біржа» https ://www.ueex.com. ua/exchange-quotations/.Завдання: надання інформаційної довідки про динаміку зміни ціни природного газу у відсотковому відношенні на європейських хабах NCG, TTF, Gaspool (приведена вартість до кордону України) між 02.02.2021р. та 09.02.2021р., станом на дату видачі довідки.

Вивченням інформації, розміщеної на вебсайті ТБ «Українська енергетична біржа» https://www.ueex.corn.ua /exchange-quotations/ з`ясовано, що впродовж лютого, в тому числі, в період часу з 01.01.2021р. до 23.02.2021р. на вищевказаних європейських хабах NCG,TTF, Gaspool, станом на 02.02.2021р. та 09.02.2021р. були найвищі показники вартості.

В той же час, як вказує прокурор, замовником вказаної цінової довідки № 19-09/157 ТзОВ «Львівгаз збут» надано завдання надати інформаційну довідку про динаміку зміни ціни природного газу у відсотковому відношення на європейських хабах CG,TTF, Gaspool, в той же час з невідомих причин упущено ще один європейський хаб CEGH, вартість на якому, зокрема, станом на запитувані дати ТзОВ «Львівгаз збут» була найнижчою поміж усіх інших європейських хабів та відомості про який розміщені на тому ж вебсайті ТБ «Українська енергетична біржа» https://www.ueex.corn.ua/exchange-quotations/. Зокрема, вартість газу за тис.куб.м. на європейському хабі CEGH, станом 02.02.2021р. становила 9 286, 36 грн. 09.02.2021р. 9 471 ,46 грн.

-Копію цінової довідки Львівської торгово - промислової палати №19-09/163 від 17.02.2021р., яка містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.02.2021р. становила 8200-960,00 грн./тис. куб. м. (ціна вказана з урахуванням ПДВ).

-Копію цінової довідки Львівської торгово-промислової палати №19-09/415 від 14.05.2021р., в якій приведена вартість природного газу на трьох європейських хабах до кордону України, станом на 01.04.2021р. та 30.04.2021р.

-Копію цінової довідки Львівської торгово промислової палати №19-09/537 від 23.06.2021р., в якій приведена вартість природного газу на трьох європейських хабах до кордону України, станом на 01.06.2021р. та 15.06.2021р.

-Копію цінової довідки Львівської торгово промислової палати №19-09/614 від 15.07.2021р., в якій приведена вартість природного газу на трьох європейських хабах до кордону України, станом на 24.06.2021р. та 12.07.2021р.

-Копію цінової довідки Львівськоїторгово промислової палати №19-09/704 від 16.08.2021р., в якій приведена вартість природного газу на європейському хабі TTF до кордону України, станом на 29.07.2021р. та 13.08.2021р.

Разом з тим, матеріали справи містять також висновок експерта №2206/2 від 22.06.2021р., в якому досліджено коливання ціни на газ на трьох європейських хабах між 01.06.2021р. і 15.06.2021р. та вказана середньозважена ціна газу станом на 15.06.2021р.

А також, висновок експерта №1308/3 від 13.08.2021р., в якому досліджено коливання ціни на газ на європейському хабі TTF (приведена вартість до кордону України) між 29.07.2021р. і 13.08.2021р. та вказана середньозважена ціна газу станом на 29.07.2021р.

Відповідно до інформації Головного управління статистики у Львівській області від 15.04.2022р. №13-06/519/10-21, ціна на природний газ для побутових споживачів з урахування тарифу на розподіл (доставку) природного газу у Львівській області з січня по квітень 2021 року не змінювалась та становила 900 60,00 грн. за 100 куб.м., а вже з травня по грудень 2022 року ціна на газ становила 1000,60 грн. за 100 куб м.

Крім того, окружною прокуратурою 07.04.2022р. скеровано листа за №14.50/105-2143ВИХ-22 до Західного офісу Держаудитслужби про виявлені порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Проте, листом від 18.04.2022р. за №131317-17/1806-2022 Західним офісом Держаудитслужби надано відповідь про відсутність підстав для проведення моніторингу процедури закупівлі UA-2020-11-20-015614-с, оскільки моніторинг проводиться протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його дії.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із абзацом 1 частини першої статті 216 цього ж Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції від 23.01.2021р.) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У постановах Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі № 927/636/21 та від 07.12.2022р. у справі № 927/189/22 викладений правовий висновок про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі № 915/346/18, від 12.02.2020р. у справі № 913/166/19, від 21.03.2019р. у справі №912/898/18, від 25.06.2019р. у справі № 913/308/18, від 12.09.2019р. у справі № 915/1868/18).

У постанові від 12.09.2019р. у справі № 915/1868/18 Верховний Суд наголосив на тому, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Отже, навіть за умов погодження сторонами договору можливості зміни ціни електричної енергії шляхом укладання додаткових угод факт укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі встановлює обмеження, визначені Законом. Зокрема, ціна на електричну енергію може збільшуватись у разі, коли коливання ціни на ринку обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це не робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10%. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 16.02.2023р. у справі №903/383/22.

Натомість, як встановлено судом, Додатковою угодою №3 від 23.02.2021р., №4 від 21.05.2021р., №6 від 30.06.2021р. №8 від 21.07.2021р., №10 від 26.08.2021р. та №19 від 29.10.2021р., зменшено обсяги постачання та збільшено ціну за одиницю газу з 6,25653 грн. до 37,6053275 грн.

При цьому, надані ТзОВ «Львівгаз збут» перед укладенням додаткової угоди цінові довідки на підтвердження факту коливання цін не обґрунтовують, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, та що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції). До того ж, відповідні довідки не можуть бути підставою для збільшення ціни за одиницю товару в сукупному більше, ніж на 10%, від визначеної у договорі ціни.

Інформація у наданих цінових довідках не містить відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, відсутній аналіз вартості ціни газу на внутрішньому ринку на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обгрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

А наявні в матеріалах справи висновки експертів не містять жодних посилань на коливання ціни на предмет закупівлі за договором №41АВ797-964-21 від 22.01.2021р., або обrрунтування коливання ціни на такі товари упродовж періодів між укладеним договором і додатковими угодами та не можуть бути використані для підтвердження коливання цін на ринку товарів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024р. у справі №922/2321/22, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод №3 від 23.02.2021р., №4 від 21.05.2021р., №6 від 30.06.2021р., №8 від 21.07.2021р., №10 від 26.08.2021р. та №19 від 29.10.2021р. до Договору від 22.01.2021р. №41АВ797-964-21, укладених Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», такими що не породжують жодних правових наслідків для сторін, оскільки дані угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2023р. у справі №903/742/22.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на користь Львівської обласної ради безпідставно надмірно сплачених коштів в сумі 1 191 714,46 грн., із посиланням на статтю 216 ЦК України, частину 1 статті 670 ЦК України, частину 2 статті 208 ГК України, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки спірні додаткові угоди №3 від 23.02.2021р., №4 від 21.05.2021р., №6 від 30.06.2021р., №8 від 21.07.2021р., №10 від 26.08.2021р. та №19 від 29.10.2021р. до Договору від 22.01.2021р. №41АВ797-964-21 підлягають визнанню недійсними та відповідно, не породжують правових наслідків, підстава для оплати поставленого природного газу за цінами, встановленими у додаткових угодах, фактично відпала, а тому ТзОВ «Львівгаз збут» має обов`язок повернути грошові кошти в частині збільшеної ціни товару за недійсними додатковими угодами, як безпідставно набуте майно, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 24.01.2024р. у справі №922/2321/22.

При цьому, в указаній постанові прокурор у подібних правовідносинах також просив стягнути безпідставно та в надмірній сумі сплачені бюджетні кошти на підставі частини 1 статті 670 ЦК України в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну товару. У той же час, за висновками Великої Палати Верховного Суду, безпідставно одержані відповідачем грошові кошти, підстава набуття яких відпала, підлягають поверненню згідно з приписами статей 216, 1212 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі №904/5726/19, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1)суд знає право; 2)суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3)суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» 1 191 714,46 грн. безпідставно набутих коштів.

Щодо заперечень ТзОВ «Львівгаз збут» із приводу відсутності повноважень на представництво інтересів держави в особі Львівської обласної ради прокурором, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається, як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних, правовідносинах. Тому, у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновок, який викладено у постанові від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справі № 923/199/21.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 цього Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частинами другою, четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно зі статтею 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З огляду на те, що закупівля за оспорюваними додатковими угодами до договору здійснювалась за бюджетні кошти, саме завданням позивача, як органу місцевого самоврядування, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним підприємством незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21, у постановах Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21, від 22.08.2023р. у справі №924/564/22, від 22.12.2022р. у справі № 904/123/22, від 26.10.2022р. у справі № 904/5558/20.

У постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як встановлено судом, Галицькою окружною прокуратурою міста Львова на адресу Львівської обласної ради скеровано запит від 26.05.2022р. №14.50/105-3670 вих-22 щодо встановлених порушень та вжитих заходів, спрямованих на стягнення коштів до бюджету. У відповідь на запит окружної прокуратури Управління майном спільної власності Львівської обласної ради із посиланням на Положення та Статут зазначило, що ні Львівська обласна рада, ні Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, як окремі юридичні особи не можуть виступати суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені представницькі повноваження щодо захисту інтересів КНП ЛОР «ЛОІКЛ».

Відтак, Львівська обласна рада, будучи компетентним органом, головним розпорядником бюджетних коштів для закупівлі комунальним підприємством природного газу, що є стороною спірних правовідносин, був обізнаний про порушення вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель за наслідками укладення оспорюваної додаткової угоди до договору поставки, мав повноваження для звернення до суду із відповідною позовною заявою, але не вжив жодних заходів протягом розумного строку.

Вказане свідчить про те, що у прокурора у даному випадку виникло не лише право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України.

Суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

Водночас протягом розгляду даної справи Львівська обласна рада не заперечила щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомила про намір самостійно звернутися з позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання прокурором передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури для здійснення представництва інтересів держави в суді, враховуючи що позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене, правові підстави для залишення первісного позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України відсутні.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення штрафні санкції, підставою для застосування яких визначено п.п. 6.2.2., 6.2.3, 6.2.4 договору з урахуванням спірних додаткових угод.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож, справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях щодо застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Позовна вимога про стягнення штрафу у сумі 76 906,57 грн обґрунтована умовами п.6.2.2 Договору, згідно з якими у відповідача виникає обов`язок з відшкодування позивачу штрафу у випадку споживання газу у відповідному місяці в більшому обсязі, ніж погоджено сторонами, розрахованого за відповідною формулою.

Приписи ч. 2 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Взаємовідносини учасників ринку природного газу регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015р. № 2496.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України «Про ринок природного газу», ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У частині 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідні положення Договору не відповідають визначеній законодавством відповідальності за недотримання підтвердженого обсягу природного газу, що призвело до безпідставної зміни правової природи такої відповідальності та встановленого порядку її застосування.

Фактично, у розрахунку позивача спотворено правову природу штрафу, як разового платежу.

Цілком обґрунтовано, що фактичне споживання природного газу є динамічним процесом, який неможливо точно визначити наперед, тому до фактів недотримання підтвердженого (запланованого) обсягу природного газу законодавець визначив певні наслідки та механізм їх застосування, який позивачем не дотримано. Зміна правової природи наведеної відповідальності призвела до того, що споживач опинився в умовах, за яких він зобов`язаний сплачувати штраф в будь-якому випадку, оскільки точно запланувати обсяги фактичного споживання не можливо з об`єктивних причин.

Так, статтею 1 розділу VІІ Правил постачання природного газу визначено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K.

Таким чином, правова природа відповідальності за недотримання планових обсягів постачання є відмінною, ніж застосована позивачем.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.03.2021р. у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021р. у справі № 904/6992/20, постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022р. у справі №904/6994/20.

Суд зауважує, що існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил постачання природного газу, викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021р. у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021р. у справі № 911/3215/20, від 21.09.2021р. у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021р. у справі № 904/6985/20 та від 16.12.2021р. у справі № 911/3214/20, від 20.01.2022р. у справі № 908/21/21, від 26.01.2022р. у справі № 914/617/21, від 20.01.2022р. у справі № 911/77/21, постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022р. у справі №904/6994/20.

Однак, визначення в договорі штрафу, а не збитків не звільняє позивача від обов`язку доведення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема його об`єктивної сторони, а саме: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки (збитки); причинно-наслідковий зв`язок між діянням і шкідливим результатом (збитками).

Беручи до уваги п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу, положення якого передбачають право постачальника на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу, можна дійти висновку про те, що позивач вважає, що внаслідок споживання відповідачем газу в більшому обсязі від підтвердженого обсягу природного газу, допущення позитивного небалансу, відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу, позивач має право на компенсацію збитків за рахунок штрафу.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, оскільки ані нормами Закону України «Про ринок природного газу», ані нормами Правил постачання природного газу позивача не звільнено від обов`язку доведення наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021р. у справі №910/4608/20, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022р. у справі №904/6994/20.

Однак позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків, не доведено протиправної поведінки та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням збитків, тобто не доведено об`єктивну сторону правопорушення.

Позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 74 403,21 грн обґрунтована умовами п.6.2.3 Договору, згідно з якими у Споживача виникає обов`язок зі сплати Постачальнику вартості небалансу (позитивного чи негативного) у випадку недотримання «щодобового» споживання планового обсягу газу в місяці постачання.

Проте, позивачем не надано доказів фактичного «подобового» обсягу споживання відповідачем природного газу у місяцях спірного періоду, що зумовлює недоведеність правомірності здійснення розрахунків вартості небалансу за кожну добу спірного періоду.

Зазначене зумовлює відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.

Позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації вартості послуги доступу до потужності (у сумі 165 400,00 грн) обґрунтована умовами п.6.2.4 Договору, згідно з якими у Споживача виникає обов`язок зі сплати такої компенсації у випадку відхилення (у сторону збільшення чи зменшення) добового обсягу споживання газу порівняно з підтвердженим.

При цьому, розрахунок здійснюється за формулою, яка передбачає обов`язкове врахування «подобового» обсягу фактичного споживання (відповідачем) газу, яке позивачем не підтверджено (жодними доказами), що зумовлює недоведеність правомірності здійснення розрахунків сум компенсації за кожну добу спірного періоду.

Заявок Споживача про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу, як це передбачено п. 2.3 Договору, матеріали справи не містять.

При цьому, важливо, що зазначений позивачем факт фіксування «подобових» обсягів споживання (відповідачем) газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС не звільняє його від виконання процесуального обов`язку з подання відповідної інформаційної довідки про фактичні обсяги газопостачання, так як така інформація не є загальновідомою і, крім цього, суд, згідно з нормою ч.4 ст. 74 ГПК України, не може збирати докази з власної ініціативи.

Зазначене зумовлює відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.

Отже, позивачем не виконано процесуального обов`язку, передбаченого нормами статей 13 (ч.3), 74 (ч.1,3), 76, 77 ГПК України, стосовно доведення усіх обставин, які є підставою позову, належними та допустимими доказами.

Відсутність належних та допустимих доказів стосовно «щодобових» обсягів споживання відповідачем природного газу та факту понесення збитків зумовлює наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову повністю.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено складових елементів цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивну сторону правопорушення: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки (збитки); причинно-наслідковий зв`язок між діянням і шкідливим результатом (збитками), у суду відсутні підстави для стягнення збитків (а не штрафу) за перевищення обсягу постачання природного газу, а також, розрахованих сум за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу та за відхилення добового обсягу природного газу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Суд також враховує висновки, наведені в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, первісні позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог належить відмовити, з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідачів за первісним позовом пропорційно сумі задоволених вимог, а судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №3 від 23.02.2021р., №4 від 21.05.2021р., №6 від 30.06.2021р., №8 від 21.07.2021р., №10 від 26.08.2021р. та №19 від 29.10.2021р. до Договору №41АВ797-964-21 від 22.01.2021р. про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, укладених між Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (місцезнаходження: Україна, 79010, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 54; ідентифікаційний код 01984263) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 111А; ідентифікаційний код 39594527).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 111А; ідентифікаційний код 39594527) на користь Львівської обласної ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Винниченка, будинок 18; ідентифікаційний код 22340506) в дохід місцевого бюджету безпідставно отримані кошти в сумі 1 191 714,46 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 111А; ідентифікаційний код 39594527) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 17 875,71 грн. судового збору.

5.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (місцезнаходження: Україна, 79010, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 54; ідентифікаційний код 01984263) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 14 886,00 грн. судового збору.

6.В задоволені зустрічного позову відмовити.

7.З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 09.10.2024р. по 22.10.2024р., повний текст рішення складено 23.10.2024р.

СуддяКороль М.Р.