Рішення

від 22.10.2024 по справі 916/2745/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2745/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2745/24

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Тівіз Україна (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, код ЄДРПОУ 33791176)

про стягнення 4609,98 грн., -

Суть спору: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Тівіз Україна про стягнення 4609,98 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання рекламних послуг №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ від 30.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2745/24; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

23.07.2024 за вх.№27863/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою, а також на наявну в матеріалах справи електронну пошту відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/2745/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

30.06.2021 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Тівіз Україна (замовник, відповідач) був укладений договір про надання рекламних послуг №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв (надалі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги.

Згідно з п.п. 2.2.12, 2.2.13 договору замовник зобов`язується, зокрема, оплатити послуги виконавця у відповідності до розділу 3 даного договору; щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання виконавцем акту наданих послуг прийняти останній, шляхом його підписання.

У відповідності до п.п. 3.1-3.3 договору вартість послуг виконавця відповідно до розміру плати по наданню рекламних послуг на території та об`єктах регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця та порядок оплати визначається відповідно до додатків та додаткових угод, що є невід`ємною частиною даного договору; визначення вартості послуг виконавця і їхня оплата провадяться в національній валюті України - гривні; оплата послуг проводиться замовником шляхом 100% попередньої оплати суми коштів до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує місяцю надання послуг (розрахунковому).

За п.п. 6.1, 6.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2021; умови даного договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.01.2021; договір може бути пролонгований за погодженням сторін.

Додаток №1 до договору №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ визначає, зокрема: період надання послуг; адресну програму; вартість послуг (вартість послуг за місяць - 9609,98 грн., з ПДВ, вартість послуг за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 - 57659,90 грн.).

Додаток №2 до договору №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ визначає протокол погодження договірної ціни надання рекламних послуг, відповідно до якого: надання послуг - банер (конструкція рекламодавця), одиниця виміру (1,0 кв.м), базова договірна ціна без ПДВ (166,84 грн.).

В матеріалах справи наявний акт від 13.06.2019, яким, зокрема, погоджено місце розміщення рекламних конструкцій (банерів).

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти виконаних робіт (послуги по тимчасовому розміщенню спеціальних рекламних конструкцій), а саме: акт №48 від 30.09.2021 на суму 9609,98 грн., №54 від 31.10.2021 на суму 9609,98 грн., №60 від 30.11.2021 на суму 9609,98 грн.,№66 від 31.12.2021 на суму 9609,98 грн., №72 від 30.01.2022 на суму 9609,98 грн., №8 від 28.02.2022 на суму 9609,98 грн.

Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано:

- податкові накладні;

- бухгалтерську довідку про стан розрахунків за договором №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ, з якої вбачається, що за 2022 рік відповідачу було нараховано 19219,96 грн., відповідачем сплачено 14609,98 грн., різниця складає 4609,98 грн.

В матеріалах справи наявний акт від 16.08.2022 про демонтаж реклами, розташованої на підставі договору №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ.

У листі від 14.07.2022 відповідач просив позивача звільнити ТОВ Телерадіокомпанія Тівіз Україна від сплати рахунків на термін дії воєнного стану.

У гарантійному листі від 06.03.2023 відповідач гарантував погашення заборгованості у розмірі 4609,98 грн. по договору №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ до 30.06.2023.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ щодо повної та своєчасної сплати отриманих послуг стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору про надання рекламних послуг №ПЗ/ДН-6-215643/НЮ від 30.06.2021, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату послуг з розміщення рекламних конструкцій, які були надані позивачем, що підтверджується, зокрема, підписаними актами наданих послуг, податковими накладними, проте вартість вказаних послуг оплачена відповідачем лише часткова, внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 4609,98 грн., яка підтверджена за матеріалами справи та самим відповідачем у наявному в матеріалах справи гарантійному листі від 06.03.2023, а тому з огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення з відповідача 4609,98 грн. основного боргу є доведеними, правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Тівіз Україна (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, код ЄДРПОУ 33791176) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221) 4609 /чотири тисячі шістсот дев`ять/ грн. 98 коп. основного боргу та 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля