Справа № 462/8820/23 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/1470/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Просто мані" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року в складі судді Ліуша А.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Просто мані" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ТзОВ "Фінансова компанія "Просто мані" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовані тим, що 06 жовтня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір про надання коштів в позику в розмірі 320 000 грн. 06 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, на підставі якого він зобов`язався відповідати перед кредитодавцем за виконання відповідачем ОСОБА_1 , своїх зобов`язань. Внаслідок несплати боргу за кредитним договором у відповідачів виникла заборгованість в розмірі 809 414,86 грн., яку позивач просив стягнути.
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто мані» заборгованість в розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто мані» судовий збір в розмірі 4 799 (чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ТзОВ «Фінансова компанія «Просто мані» Дейко Є.А., вважає, що таке ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, призводить до порушення законних прав позивача.
Зазначає, що відповідачу було надано позику у розмірі 320000,00 грн, що відповідає вимогам укладеного між сторонами договору.
Взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів відповідачка ОСОБА_1 не виконала, а тому станом на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість по тілу кредиту у розмірі 319000,70 грн. та заборгованість по нарахованих та не сплачених відсотків у розмірі 241584,13 грн.
Також зазначає, що сторонами додатково обумовлено у п. 1.10 договору, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягає сплаті позичальником на користь кредитодавця збільшуються на суму девальвації визначених за відповідною формулою.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що сума процентів та сума позики збільшена на девальвацію сплачується одночасно з поверненням позики та процентами за користування позикою відповідно до графіку платежів визначених додатком № 1 до даного договору
Сума девальвації на тіло кредиту становить 122847,88 грн, а заборгованість зі сплати суми девальвації на відсотки в розмірі 92744,15 грн.
В свою чергу, договір діє до повного виконання сторонами, відтак нарахування відсотків є правомірним протягом всього строку дії договору.
Покликається на судову практику.
Звертає увагу на те, що частина перша статті 1048 ЦК України прямо передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики на умовах встановлених договором, відтак правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/15 не релевантні з огляду на те, що у вказаному судовому спорі застосовуються різні підстави для нарахування відсотків, зокрема за ст. 1048 та ст. 625 ЦК України, при цьому позовна заява ТзОВ «ФК «Просто мані» не містить жодним вимог аргументованих застосуванням ст. 625 ЦК України.
Таким чином, сторони, будучи вільними в укладенні договору, окремо передбачили умову щодо прийняття ризиків девальвації національної валюти гривні відносно іноземної валюти долара США.
Позичальник засвідчив, що умови договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків сторін.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути судові витрати.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання 22 жовтня 2024 року учасники справи не прибули, не повідомили про причини неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду питання по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, надані в судовому засіданні 17.09.2024, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що розмір відсотків за порушення строків повернення кредиту має ознаки несправедливого у розумінні п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Зокрема, судом встановлено, що відповідачка отримала кредит в розмірі 320 000 грн., при цьому, позивачем нараховано 122 847,88 грн., за суму девальвації нарахованої за тіло кредиту, 241 584,13 грн., за відсотки, 92 744,15 грн., за суму девальвації нарахованих відсотків, 32 000 грн., за штраф, 238,15 грн., за нараховану пеню, що становить 489 414,31 грн., та перевищує суму боргу на більше ніж 100 відсотків, що є несправедливим та суперечить принципам розумності і добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків позивача як споживача послуг фінансової установи, оскільки такі умови договору встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором.
Поряд з цим, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачами заборгованості в розмірі 320 000 грн., що становить тіло кредиту, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд стягнув з відповідачів судовий збір в розмірі 4 799,99 грн.
Зважаючи на те, що судове рішення оскаржується тільки позивачем та фактично лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судова колегія перевіряє законність та обґрунтованість судового лише в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в цій частині позовних вимог.
Судом встановлено, що згідно із заявою № 061021-01 на розгляд можливості отримання кредиту від ТОВ «ФК «Просто мані» від 06 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 просила розглянути її заяву та проінформувати про можливість та умови отримання кредиту від ТОВ «ФК «Просто мані». У графі бажані умови кредиту, суму кредиту вказала у розмірі 320000,00 грн. (а.с. 14).
06 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто мані» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів в позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту в розмірі 320 000 грн (а.с. 6-11).
Згідно із Графіком платежів за умови дотримання виконання графіку платежів, реальна річна процентна ставка складає 58,88 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 145,95 % від кредиту або 467031,78 грн. Проценти за користування кредитом 41,88 % від суми кредиту або 134031,00 грн. Вартість послуг кредитного посередника 5000,00 грн., нотаріальних дій 8000,00 грн. (а.с. 12 зворот).
Вдповідно до копії платіжної інструкції №13287 від 06 жовтня 2021 року, позивач перерахував на рахунок ОСОБА_4 , грошові кошти в розмірі 307 000 грн., за платіжною інструкцією № 13288 від 06 жовтня 2021 року - 8 000 грн., платіжною інструкцією №13289 від 06 жовтня 2021 року - 5 000 грн. (а.с. 15-17).
Згідно із розрахунком заборгованості станом на 18 вересня 2023 року, відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 319 999,70 грн., за тіло кредиту, 122 847,88 грн., за суму девальвації нарахованої за тіло кредиту, 241 584,13 грн., за нараховані відсотки, 92 744,15 грн., за суму девальвації нарахованих відсотків, 32 000 грн., за штраф, 238,15 грн., за нараховану пеню, всього 809 414,01 грн. (а.с. 18).
За договором поруки від 06 жовтня 2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто мані» та ОСОБА_2 , поручитель зобов`язався відповідати перед кредитодавцем за виконання ОСОБА_1 , своїх зобов`язань, що випливають з договору про надання коштів в позику в тому, числі й на умовах фінансового кредиту від 06 жовтня 2021 року, що укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Просто мані» та ОСОБА_1 .
Також матеріали справи містять наданий позивачем розрахунок пені станом на 24 лютого 2022 року відносно ОСОБА_5 , за період з 24лютого 2022 року по 01 січня 2022 року, на суму 238,15 грн. (а.с. 21).
Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Просто мані» свої доводи зводить до того, що свої зобов`язання про надання коштів на умовах фінансового кредиту в розмірі 320 000 грн. виконав, натомість відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, надавши розрахунок такої, просить стягнути таку у примусовому порядку.
На час розгляду справи, відповідачі не повернули борг за кредитним договором.
Колегія суддів виходить з того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Заперечуючи висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Просто мані» зазначає про правомірність нарахування відсотків протягом всього строку дії договору, а також обумовлені договором девальваційні зобов`язання позивальника.
Колегія суддів звертає увагу, що за умовами кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит з цільовим призначенням для створення бізнесу (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.5 кредит надається строком на 365 днів від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 06.10.2021 по 05.10.2022. Договір набуває чинності з моменту його укладення (підписання сторонами). У разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафів та інших нарахувань передбачених договором, дія даного договору продовжується до повного виконання позичальником зобов`язань включаючи день фактичного та повного розрахунку.
У п. 1.10 договору передбачено, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягає сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму девальвації визначених за відповідною формулою.
Пунктом 1.11. договору встановлено, що сума процентів та сума позики збільшена на девальвацію сплачується одночасно з поверненням позики та процентами за користування позикою відповідно до графіку платежів визначених додатком № 1 до даного договору
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
У абзаці 8 пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», зазначено, що «умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі тощо.
Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами, наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є вичерпним.
В свою чергу, висновки суду першої інстанції про те, що встановлений позивачем розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», чим порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у кредитному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).
При цьому, покликання суду на практику Верховного Суду висловлену у постанові від 27 січня 2020 року у справі №754/6091/18 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом спору в даній справі було визнання недійсним пункту 1.6 кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі до 2 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочки, що становить до 730 % на рік, що є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.
Тобто така практика не є релевантною доспірнихправовідносин у справі, що переглядається.
В свою чергу, розмір заборгованості за кредитним договором відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку, що крім заборгованості по тілу кредиту в розмірі 319 999,70 грн., стягненню підлягає заборгованість за нараховані відсотки, оскільки правових підстав для відмови в задоволенні позову у цій частині у суду першої інстанції не було.
Разом з тим, з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості встановлено, що нарахування відсотків проведено за період з 06.10.2021 по 18.09.2023.
Натомість, за умовами кредитного договору кредит надається на 365 днів від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 06 жовтня 2021 року по 05 жовтня 2022 року (п. 1.5).
Відповідно дочастини першої статті 1048тачастини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно зчастиною другою статті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуютьсячастиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
З врахуванням наведеного, вимогу позивача про стягнення заборгованості за нараховані відсотки необхідно задовольнити частково, а саме в межах строку дії договору до 05 жовтня 2022 року, в розмірі 113812,20 грн.
Також, із розрахунку заборгованості слідує, що позивач просить про стягнення суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 122847,88 грн та на відсотки у розмірі 92744,15 грн., сукупно 215592,03 грн.
Як зазначалося вище, договором про надання коштів у позику визначений порядок та підстави нарахування суми девальвації на яку збільшується сума процентів та сума позики.
Своїм підписом у договорі відповідачка засвідчила, що умови такого є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків сторін (п. 9.14 договору).
Зважаючи на договірні відносини між сторонами, на які, як вже зазначено вище, сторони погодилися та акцептували, колегія суддів приходить висновку, що стягненню підлягає і сума девальвації на тіло кредиту в сумі 122847,88 грн. та на відсотки, однак з розрахунку в межах строку кредитування, розмір яких становить 43691,96 грн.
Відповідно до п. 5.3 позичальник який прострочив строк виконання грошового зобов`язання за цим договором з оплати процентів та/або суми позики, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми основного зобов`язання передбаченого п. 1.1. договору.
Таким чином, відмова у стягненні штрафу у розмірі 32000.00 грн. є безпідставною.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно із частиною 1 статті 553, частин 1 та 2 статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до умов згаданого договору поруки, сторони договору поруки визначали, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого встановленою цим договором порукою, Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому, кредитодавець має право вимагати від поручителя як повернення суми позики, так і відшкодування шкоди, сплати неустойки (пені).
За таких обставин, апеляційний суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить переконання про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог "Фінансова компанія "Просто мані" та вважає, що такі вимоги необхідно задовольнити частково, шляхом солідарного стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 632589,89 грн. з яких 319 999,70 грн. тіло кредиту, 122 847,88 грн., сума девальвації нарахованої за тіло кредиту, 113812,20 грн. нараховані відсотки, 43691,96 грн. сума девальвації нарахованих відсотків, 32 000 грн. штраф та 238,15 грн. пеня.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні відповідної частини позовних вимог, що є підставою для скасування судового рішення у цій частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Крім цього, суд першої інстанції помилково стягнув солідарно з відповідачів в користь позивача сплачений позивачем судовий збір, оскільки відповідно до ст.ст. 541, 543ЦК України передбачена солідарна відповідальність лише за виконання обов"язку, який встановлений законом або договором.
В свою чергу, у ст.141ЦПК України не передбачено право солідарної вимоги або солідарного обов"язку на присудження з другої сторони понесених іншою стороною судових витрат, тому судові витрати підлягають до стягнення з кількох відповідачів у відповідній частині.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить із такого.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, сторона позивача надала договір від 03.07.2023 укладений між адвокатом Дейко Є.А. та ТзОВ «ФК «Просто мані» (а.с. 102-103)
У пункті 4 договору передбачений порядок здійснення розрахунків, а також вартість юридичної допомоги.
Разом з цим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом не надано жодного доказу, який би підтверджував обсяг наданих послуг, вартість кожної із них, а також годинний еквівалент роботи адвоката.
Будь який Акт виконаних робіт до апеляційної скарги не долучено, тому колегія суддів приходить переконання про те, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу до задоволення не підлягає.
Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду згідно з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.258,263,374,376,382,384,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Просто мані" - задовольнити частково.
Рішення Залізничного районногосуду м.Львова від08квітня 2024рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Простомані"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості- скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "Простомані"суму девальваціїнарахованої натіло кредиту-122847,88грн.,113812,20грн.нарахованих відсотків,43691,96грн.суму девальваціїна нарахованівідсотки,32000грн. штрафта 238,15грн. пені,змінивши загальнийрозмір сумистягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Просто мані" з 320000,00грн до 632589 (шістсот тридцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 89 копійок.
Рішення Залізничного районногосуду м.Львова від08квітня 2024рокув частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто мані» судового збору в розмірі 4799,99 грн. змінити, збільшивши розмір стягнення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції до 9470 грн. 00 копійок та визначивши стягнення судового збору у рівних частинах з кожного відповідача, а саме по 4735 (чотири тисячі сімсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок.
Врешті рішення залишити без змін.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Простомані» 8588 гривень 00 копійок судового збору за розгляд апеляційної скарги, а саме по 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 22 жовтня 2024 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 28.10.2024 |
Номер документу | 122542669 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них споживчого кредиту |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Ніткевич А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні