Постанова

від 24.10.2024 по справі 607/11784/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11784/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/909/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу №607/11784/24 за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2024 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., дата складення повного тексту судового рішення 12 серпня 2024 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_3 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», відповідач, апелянт) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за №607/9320/23 скасовано наказ № 84/к від 25 квітня 2023 року філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція» про її звільнення. Поновлено ОСОБА_3 на посаді оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту в філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція». Стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2023 року до 26 березня 2024 року в розмірі 97780.25 грн, з відрахуванням відповідних податків і зборів. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Однак, відповідач виконав рішення суду про поновлення на роботі та фактично допустив ОСОБА_3 до роботи лише 03 травня 2024 року.

Зазначала, що у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, позивачка на підставі вимог ст.236 КЗпП України, має право на середній заробіток за період з 27 березня 2014 року по 03 травня 2024 року у розмірі 11630.25 грн.

У зв`язку з наведеним просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 березня 2024 року 03 травня 2024 року у розмірі 11630.25 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_3 , задоволено.

Стягнуто з АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 11630.25 грн, з відрахуванням відповідних податків і зборів.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ототожнив поняття «заробітна плата», «середній заробіток за час вимушеного прогулу», «середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі» та самовільно обирав предмет позову, не враховуючи зазначений предмет позову позивачкою у позовній заяві.

На думку сторони апелянта, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, розглянувши позов з іншим предметом ніж той, який зазначений у позові. При цьому, будь-яких письмових заяв про зміну предмета позову позивачем не подано.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі №607/9320/23 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року, скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено.

Скасовано наказ № 84/к від 25 квітня 2023 року філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція» про звільнення ОСОБА_3 .

Поновлено ОСОБА_3 на посаді оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту в філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція».

Стягнуто з АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2023 року до 26 березня 2024 року в розмірі 97780.25 грн, з відрахуванням відповідних податків і зборів.

Стягнуто з АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь Держави Україна судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 5368 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

В то же час, наказом АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 01 травня 2024 року за № 27-ОСФ на виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за № 607/9320/23, ОСОБА_3 поновлено на посаді оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Тернопільського РД та вважати такою, яка приступила до роботи 03 травня 2024 року.

ОСОБА_3 ознайомлена із вказаним наказом про поновлення на роботі 03 травня 2024 року, про що свідчить її підпис на зворотньому листі наказу та визнається відповідачем.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, яка набрала законної сили, встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_3 становить 430.75 грн, без відрахувань до бюджету усіх податків і зборів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Зі змісту статей 24, 31, ч. 5 статті 235 КЗпП України, негайне виконання рішення суду означає обов`язок, а не право власника, не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов`язків. А добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Також за змістом статті 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Оскільки поновлення на роботі це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, то правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади); здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням; поновлення неперервного стажу роботи тощо.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідачем не вжито заходів для негайного виконання рішення суду про поновлення її на роботі, а тому позивачка на підставі вимог ст.236 КзпП України, має право на середній заробіток за період з 27 березня 2014 року по 03 травня 2024 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач достовірно знаючи про те, що 26 березня 2024 року апеляційним судом винесено судове рішення у справі №607/9320/23, яким ОСОБА_3 поновлено на роботі, в порушення вищенаведених норм законодавства наказу про поновлення на роботі позивачки не видав. Разом з цим, рішенням суду передбачено негайне виконання в частині поновлення на роботі.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що наказ за №27-ОСФ про поновлення на роботі ОСОБА_3 видано відповідачем лише 01 травня 2024 року, де зазначено про допущення позивача до роботи 03 травня 2024 року.

Вказані обставини підтвердив представник відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання судового рішення. Цей період часу є вимушеним прогулом, який підлягає оплаті на підставі статті 236 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з

АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_3 слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26 березня 2024 року по 03 травня 2024 року у розмірі 11630.25 грн (430.75 грн середньоденного заробітку * 27 робочих дні), з відрахуванням відповідних податків і зборів.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, розглянувши позов з іншим предметом ніж той, який зазначений у позові, колегія суддів відхиляє, оскільки позов ОСОБА_3 пред`явлено в порядку ст.236 КЗпПУ (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника).

Більше того у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17 (провадження № 61-10525св21) Верховний Суд зазначив, що некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо послідовного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в інтересах якого діє ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 24 жовтня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак