Рішення

від 14.10.2024 по справі 916/2468/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2468/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2468/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР (03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6, код ЄДРПОУ 39639319)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, офіс 807, код ЄДРПОУ 43331493)

про стягнення 601 494,36 грн.

Представник:

Від позивача: Скаба А.Ю. ордер;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ про стягнення 601 494,36грн.

Ухвалою від 10.06.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР було залишено без руху.

14.06.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №23451/24) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2468/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

20.06.2024 за вх.№24210/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24.06.2024р. було призначено розгляд справи №916/2468/24 у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 11.09.2024р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ від 20.06.2024р. за вх. № 24210/24 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було задоволено, призначити справу №916/2468/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, ухвали суду від 19.06.2024, 24.06.2024, 03.07.2024, 02.09.2024, 11.09.2024 та 30.09.2024 були надіслані до електронного кабінету відповідача, про що свідчать наявні у справі довідки про доставку електронного документу.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.06.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (покупець) було укладено Договір поставки №298, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.1 договору прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром..

Згідно п. 3.7. договору у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній (п. 4.2 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 842 670,84 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме: № 1404 від 10.08.2021 на суму 96 787,14 грн., № 1439 від 19.08.2021 на суму 126 654,78 грн., № 1492 від 03.09.2021 на суму 102 411,00 грн., № 1631 від 13.09.2021 на суму 24 229,68 грн., № 1676 від 17.09.2021 на суму 66 346,20 грн., № 1677 від 17.09.2021 на суму 21 713,40 грн., № 1690 від 21.09.2021 на суму 59 110,56 грн., № 1938 від 21.10.2021 на суму 26 990,10 грн., № 1940 від 21.10.2021 на суму 46 046,28 грн., № 2052 від 15.11.2021 на суму 37 197,78 грн., № 2197 від 25.11.2021 на суму 68 602,80 грн., № 2219 від 26.11.2021 на суму 24 205,08 грн., № 2265 від 03.12.2021 на суму 35 986,68 грн., № 328 від 21.02.2022 на суму 58 074,30 грн., № 329 від 21.02.2022 на суму 48 315,06 грн.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня. Покупець за необхідності надає постачальнику звіт і зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та в інший спосіб (п. 7.7)

Проте відповідач, як вказує позивач, свої зобов`язання щодо оплати вартості триманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість отриманого товару сплатив частково в сумі 232 587,42грн., також частково повернув товар на суму 8 589,06грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 601 494,36грн..

За посиланнями позивача, він звернувся до відповідача з вимогою вих. № 05/02/24-1 від 05.02.2024 року, щодо оплати заборгованості за Договором поставки №298 від 14.06.2021 року, у розмірі 601 494,36 грн. Проте, відповідна вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Судом встановлено, що 14.06.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (покупець) було укладено Договір поставки №298, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов`язання, щодо поставки товару виконав належним чином, поставив відповідачу товар на суму 842 670,84 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме: № 1404 від 10.08.2021 на суму 96 787,14 грн., № 1439 від 19.08.2021 на суму 126 654,78 грн., № 1492 від 03.09.2021 на суму 102 411,00 грн., № 1631 від 13.09.2021 на суму 24 229,68 грн., № 1676 від 17.09.2021 на суму 66 346,20 грн., № 1677 від 17.09.2021 на суму 21 713,40 грн., № 1690 від 21.09.2021 на суму 59 110,56 грн., № 1938 від 21.10.2021 на суму 26 990,10 грн., № 1940 від 21.10.2021 на суму 46 046,28 грн., № 2052 від 15.11.2021 на суму 37 197,78 грн., № 2197 від 25.11.2021 на суму 68 602,80 грн., № 2219 від 26.11.2021 на суму 24 205,08 грн., № 2265 від 03.12.2021 на суму 35 986,68 грн., № 328 від 21.02.2022 на суму 58 074,30 грн., № 329 від 21.02.2022 на суму 48 315,06 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Згідно п. 3.7. договору у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість отриманого товару сплатив частково в сумі 232 587,42грн., також частково повернув товар на суму 8 589,06грн., що підтверджується накладною на повернення товару № 221005/00481 від 01.02.2022 року на суму 5 397,48 грн. та накладною на повернення товару № 221005/06988 від 25.11.2021 року на суму 3 191,58 грн, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 601 494,36грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 601 494,36грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано. Доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін від 20.06.2024, зокрема контррозрахунку до суду не надано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР (03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6, код ЄДРПОУ 39639319) до Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, офіс 807, код ЄДРПОУ 43331493) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, офіс 807, код ЄДРПОУ 43331493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕЛКОР (03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6, код ЄДРПОУ 39639319) основний борг в сумі 601 494 (шістсот одна тисяча чотириста дев`яносто чотири)грн. 36коп. та судовий збір в розмірі 9 022 (дев`ять тисяч двадцять дві)грн. 42коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна