Рішення

від 14.10.2024 по справі 916/1276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1276/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» (84302, Донецька обл., Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Залізнична, буд. 35; код ЄДРПОУ 36044629)

про стягнення 3 146 204,82 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» про стягнення 3 146 204,82 грн, з яких: 1 641 783,12 грн заборгованості з орендної плати, 257 450,32 грн пені, 1 246 971,38 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди № 884/1 від 21.10.2019, за умовами якого відповідачу було надано у строкове платне користування нежитлові приміщення № 104, загальною площею 796 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4.

При цьому зазначає, що рішенням Господарського суд Одеської області від 13.06.2023 у справі № 916/3098/22 стягнуто з відповідача на користь Департаменту 1 775 805,65 грн орендної плати за період з 01.10.2021 по 30.09.2022, пеню у розмірі 216 612,17 грн за період з 16.10.2021 по 30.09.2022, розірвано договір оренди № 884/1 від 21.10.2019 та виселено відповідача з орендованих приміщень.

Звертає увагу, що договір вважається розірваним з 11.07.2023.

Зазначає, що на момент розгляду справи № 916/3098/22 відповідач продовжував користуватися орендованими приміщеннями та водночас не вносив орендну плату, у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 1 641 783,12 грн за період з 01.10.2022 по 10.07.2023.

За несвоєчасне внесення орендної плати позивач, посилаючись на умови п. 5.2. договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 257 450,82 грн.

Крім того, як зазначає позивач, 24.10.2023 державним виконавцем в примусовому порядку на виконання рішення суду виселено відповідача з орендованих приміщень.

За таких обставин позивач наголошує, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди та останньому нараховано неустойку в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 11.07.2023 по 24.10.2023, розмір якої становить 1 246 971,38 грн.

Ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів, які підтверджують направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

05.04.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1276/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

03.05.2024 до суду надійшла заява позивача про проведення судового засідання без його участі.

З метою надання відповідачу можливості реалізувати свої процесуальні права на стадії підготовчого провадження суд протокольною ухвалою від 08.05.2024 відклав підготовче судове засідання на 03.06.2024.

03.06.2024 позивач подав до суду заяву про відкладення підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою від 03.06.2024 суд задовольнив заяву позивача та відклав підготовче судове засідання на 08.07.2024.

04.07.2024 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою від 08.07.2024 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 29.07.2024.

Протокольною ухвалою від 29.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2024.

26.08.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

26.08.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 14.10.2024.

11.10.2024 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі, в якому він зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» - 84302, Донецька обл., Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Залізнична, буд. 35.

Однак, судова кореспонденція повернулася до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

За приписами ч.ч. 1, 4, 9 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

З урахуванням вищевикладеного, суд виснував про можливість відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

14.10.2024 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197904221 від 28.01.2020, Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 796,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4, прим. 104.

У матеріалах справи наявний технічний паспорт від 14.01.2019 на нежитлові приміщення № 104, загальною площею 796,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4.

21.10.2019 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» (орендар) укладено договір оренди № 884/1 нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, першого і третього поверхів, загальною площею 629,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4.

Розділом 2 договору регламентовано порядок розрахунків. Так, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 р. № 4214-VІІ «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси», рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. За орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 85 420,32 грн. 32 коп. (без урахування Податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць па щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних втрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

21.10.2019 року сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень підвалу, першого і третього поверхів, загальною площею 629,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4 до договору оренди від 21.10.2019 року № 884/1.

31.01.2020 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору № 884/1 від 21.10.2019, згідно з яким предмет договору викладено у наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення № 104, загальною площею 796 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4».

Також за вказаним додатковим договором перераховано місячну орендну плату на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 р. № 4214-VІІ «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси».

Так, додатковим договором викладено п. 2.2 договору оренди у новій редакції, а саме: «за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати з 31.01.2020 року орендну плату у розмірі 99 510,00 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції), що розрахована станом на 01.01.2020 року та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судом, між сторонами у цій справі на підставі договору № 884/1 від 21.10.2019 виникли правовідносини оренди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 у справі № 916/3098/22 суд, задовольнивши позовні вимоги Департаменту, розірвав договір оренди № 884/1 від 21.10.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ», виселив Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» з нежитлових приміщень № 104, загальною площею 796 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 1 775 805,65 грн заборгованості з орендної плати, 216 612,17 грн пені та 34 848,28 грн судового збору.

Рішення господарського суду від 13.06.2023 у справі № 916/3098/22 набрало законної сили 11.07.2023.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У Постанові від 10.10.2023 у справі № 907/969/22 Верховний Суд виснував, що преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, Договір оренди нежитлового приміщення № 884/1 від 21.10.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ», є розірваним з 11.07.2023.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 1.3 договору, термін дії останнього з 21.10.2019 року по 21.09.2022 року.

Згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. Договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.

Відтак, з огляду на те, що строк дії договору № 884/1 від 21.10.2019 завершувався в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, враховуючи відсутність у матеріалах справи повідомлення балансоутримувача об`єкта оренди про непродовження договору та заяви орендаря про дострокове припинення договору оренди, договір № 884/1 від 21.10.2019 продовжився в порядку п. 5 вищезазначеної Постанови та водночас є розірваним згідно рішення суду від 13.06.2023 у справі № 916/3098/22 з 11.07.2023.

Предметом позову у справі № 916/1276/24, що розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 1 641 783,12 грн, нарахованої за період з 01.10.2022 по 10.07.2023, пені у розмірі 257 450,32 грн за несвоєчасне внесення орендної плати (період нарахування: за зобов`язаннями січня 2023 р. з 16.01.2023 по 15.07.2023; за зобов`язаннями лютого 2023 р. з 16.02.2023 по 15.08.2023; за зобов`язаннями березня 2023 р. з 16.03.2023 по 15.09.2023; за зобов`язаннями квітня 2023 р. з 16.04.2023 по 15.10.2023; за зобов`язаннями травня 2023 р. з 16.05.2023 по 15.11.2023; за зобов`язаннями червня 2023 р. з 16.06.2023 по 15.12.2023; за зобов`язаннями липня 2023 р. з 16.07.2023 по 19.12.2023), а також стягнення 1 246 971,38 грн неустойки за порушення обов`язку з повернення об`єкта оренди, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період з 11.07.2023 по 24.10.2023.

Щодо стягнення заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідно п. 2.4. договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі за період з 01.10.2022 по 10.07.2023, який вважається правильним та обґрунтованим, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаний період та з огляду на те, що відповідачем наявність спірної заборгованості не спростовано, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» 1 641 783,12 грн заборгованості з орендної плати.

Щодо пені.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останнім в період з жовтня 2022 р. по липень 2023 р. взагалі не сплачувалась орендна плата за користування орендованим приміщенням, у зв`язку з чим і утворилась спірна заборгованість.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня коли обов`язок повинен був бути виконаний.

За таких обставин, враховуючи несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, позивач цілком правомірно нарахував та заявив до стягнення з відповідача у цій справі пеню.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 257 450,32 грн пені, суд вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Щодо неустойки.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як вказав позивач, відповідач не повернув Об`єкт оренди добровільно, тому його було виселено шляхом проведення виконавчих дій.

Так, 24.10.2023 відповідача було виселено з об`єкта оренди нежитлових приміщень № 104, загальною площею 796 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4, про що державним виконавцем складено відповідний акт (а.с. 28).

Пунктом 4.10. договору оренди встановлено у випадку припинення дії даного договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відтак, у відповідача виник обов`язок повернути орендоване майно. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» не виконало свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після припинення договору оренди.

Доказів виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, як і не надав доказів вчинення орендодавцем (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після припинення договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Водночас слід зазначити, що справляння податку на додану вартість регулюється розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі ПК України). Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування ПДВ визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, Податковим кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу п. 9.1 ст. 9, підпункту 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, ст. 180, ст. 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Саме така правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

Щодо індексу інфляції, суд зазначає, що передбачену приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягали б сплаті, якби договір діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення (правова позиція Верховного Суду, викладена в Постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20).

Оскільки згідно з додатковим договором від 31.01.2020 № 1 до договору оренди розмір базової ставки орендної плати за місяць з 31.01.2020 становить 99 510,00 грн, отже саме вказану суму з урахуванням визначеного індексу інфляції необхідно використовувати при проведенні розрахунку неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Здійснивши власний розрахунок неустойки за період з 11.07.2023 по 24.10.2023, суд зазначає, що її розмір становить 1 042 413,54 грн (з урахуванням індексу інфляції, проте без урахування ПДВ).

ПеріодОрендна ставка, грнНеустойка (ч. 2 ст. 785 ЦК України), грнЛипень (21д.)102 275,04204 550,08Серпень152 185,26304 370,52Вересень151 272,15302 544,30Жовтень (24д.)115 474,32230 948,64 Всього:1 042 413,54

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню на суму 1 042 413,54 грн.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 1 641 783,12 грн заборгованості з орендної плати, 257 450,32 грн пені, 1 042 413,54 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. У задоволенні решти вимог щодо стягнення 204 557,84 грн неустойки суд відмовляє.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 44 124,70 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» (84302, Донецька обл., Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Залізнична, буд. 35; код ЄДРПОУ 36044629) про стягнення 3 146 204,82 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ» (84302, Донецька обл., Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Залізнична, буд. 35; код ЄДРПОУ 36044629) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) 1 641 783,12 грн заборгованості з орендної плати, 257 450,32 грн пені, 1 042 413,54 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, 44 124,70 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 14 жовтня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков