Рішення

від 22.10.2024 по справі 917/886/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 Справа № 917/886/24

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріас", вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, м. Полтава, 36014

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А.В.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились

Обставини справи: 29.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріас" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріас", оформлених рішеннями №2 від 01.09.2023 року та № 3 від 28.09.2023 року (вх. № 946/23).

Ухвалою від 03.06.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 02.07.2024 року на 10:00 год., становив учасникам справи строки подачі заяв по суті.

12.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Богоноса В. А. надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/886/24 (вх. №8299).

Ухвалою від 14.06.2024 року суд відмовив у задоволенні вказаної заяви.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 02.07.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року суд призначив підготовче засідання на 06.08.2024 року на 11.00 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.07.2024 ), ухвалив забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції для представника позивача.

В судовому засіданні 06.08.2024 року оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.09.2024 року на 09:00 год.

11.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному (вх. №11993).

У зв`язку з оголошенням 12.09.2024 тривалої повітряної тривоги, в тому числі у м.Полтава та Полтавській області судове засідання у справі №917/886/24 не відбулося.

Ухвалою від 12.09.2024 року суд призначив розгляд справи по суті на 22.10.2024 року на 09.00.

22.10.2022 року від відповідача знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач відзив на позов не надав, його представник жодного разу в судові засідання не з`явився.

Відповідач належним чином та завчасно повідомлявся судом про розгляд справи, докази отримання відповідачем ухвал суду в Електронному кабінеті залучені до матеріалів справи (арк. справи 63,73,77,82,90,92).

Представнику відповідача була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді згідно його клопотання ( вх. № 11992, арк. справи 83-84).

Суд констатує, що, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року Справа № 910/12842/17, від 16.07.2020 року у справі №924/369/19, від 9 червня 2022 р. N 922/1690/21 де, зокрема, вказано на таке.

Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Матеріали справи свідчать, що відповідач був обізнаний про призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше. Натомість відповідне клопотання вдруге подано ним напередодні судового засідання.

А тому, беручи до уваги те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в даному судовому засіданні.

Позивач подав заяву про розгляд справи без участі його представника та підтримку позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Клопотання відповідача, сформоване в Електронному суді 22.10.2024 року, про залучення третьої особи та повернення в підготовче засідання (вх.№ 14012) отримано судом після виходу суду з нарадчої кімнати, а тому судом не вирішувалось і залишено без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріас" було створене у 2001 року, зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15.11.2001 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15881200000000878, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 34-53).

Учасниками ТОВ «Тріас» є ОСОБА_2 (володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу товариства на суму 1 600 000,00 гривень) та ОСОБА_1 (володіє часткою у розмірі 20% статутного капіталу товариства на суму 400 000,00 гривень), що підтверджується Статутом ТОВ «Тріас», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Тріас» протокол № 10 від 26.05.2023 року та витягами із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.05.2023 року, станом на 01.09.2023 року, станом на 28.09.2023 року та станом на 27.05.2024 року (а.с. 8-31, 34-53).

Позивач вказувала, що її не повідомляли про місце, час та порядок денний загальних зборів учасників ТОВ «Тріас», які відбулись 01.09.2023 року та 28.09.2023 р, на яких був присутній один учасник - ОСОБА_2 та прийняті рішення про продаж майна ТОВ «Тріас». Позивач вважає, що зазначені рішення загальних зборів ТОВ «Тріас» від 01.09.2023 року та 28.09.2023 року є незаконними та повинні бути визнанні недійсними.

В обґрунтування підстав недійсності спірних рішень загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю позивачка послалася на порушення порядку скликання загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення, оскільки вона не була повідомлена про скликання, дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів, а також на відсутність кворуму при прийнятті спірних рішень.

Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач до позову подала копії Витягів щодо ТОВ Тріас станом на 26.05.2023, станом на 01.09.2023, станом на 28.09.2023, станом на 27.05.2024, рішення 2 від 01.09.2023 загальних зборів ТОВ «Tpiac», рішення 3 від 28.09.2023 загальних зборів ТОВ «Tpiac», Статут ТОВ Тріас від 20.05.2019, Протокол загальних зборів ТОВ Тріас від 26.05.2023, Статут ТОВ Тріас від 26.05.2023, Договір на надання правової допомоги, Рахунок 2 від 14.11.2023,ордер, Попередній розрахунок судових витрат.

Відповідач правом на подачу доказів разом із відзивом не скористався.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

У справі, що розглядається предметом доказування, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

Судом встановлено, що 01.09.2023 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Тріас», на яких був присутній один учасник - ОСОБА_2 , на порядок денний яких винесено наступні питання:

1.Про продаж автотранспортних засобів на ТОВ «Ювента-Т», а саме:

-Напівпричіпу GROENEWEGEN DRO 12-27, 1998 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 . Вартість складає 9000,00 гривень.

-Напівпричіпу SCHMITZ S 01, 2002 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_4 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 . Вартість складає 9000,00 гривень.

2.Про проведення перереєстрації в органах ТСЦ 5346.

За наслідками проведення загальних зборів присутнім учасником Товариства - ОСОБА_2 , що володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу Товариства, прийнято рішення, яке оформлено рішенням № 2 від 01.09.2023 року (а.с. 33), а саме:

По першому питанню порядку денного: здійснити продаж автотранспортних засобів на ТОВ «Ювента-Т», а саме:

-Напівпричіпу GROENEWEGEN DRO 12-27, 1998 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 . Вартість складає 9000,00 гривень.

-Напівпричіпу SCHMITZ S 01, 2002 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_4 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 . Вартість складає 9000,00 гривень.

По другому питанню порядку денного: доручити директору або уповноважених ним осіб бути представниками від імені Товариства для здійснення перереєстрації автотранспорту в органах ТСЦ 5346.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 (як учасника товариства) про місце, час та порядок денний загальних зборів учасників ТОВ «Тріас», які відбулись 01.09.2023 року.

Також 28.09.2023 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Тріас», на яких був присутній один учасник - ОСОБА_2 , на порядок денний яких винесено наступні питання:

1.Про продаж автотранспортних засобів на ТОВ «Ювента-Т», а саме:

-Автомобіль легковий FIAT NUOVO DOBLO, 2012 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_7 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 . Вартість складає 9000,00 гривень.

2.Про проведення перереєстрації в органах ТСЦ 5346.

На зазначених загальних зборах був присутній учасник ТОВ «Тріас» - ОСОБА_2 , що володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу Товариства, що у грошову еквіваленті становить 1 600 000,00 грн.

За наслідками проведення загальних зборів присутнім учасником Товариства - ОСОБА_2 , що володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу Товариства, ухвалено рішення, яке оформлено рішенням № 3 від 28.09.2023 року (а.с. 32), а саме:

По першому питанню порядку денного: здійснити продаж автотранспортних засобів на ТОВ «Ювента-Т», а саме - Автомобіль легковий FIAT NUOVO DOBLO, 2012 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_7 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 . Вартість складає 9000,00 гривень.

По другому питанню порядку денного: доручити директору або уповноважених ним осіб бути представниками від імені Товариства для здійснення перереєстрації автотранспорту в органах ТСЦ 5346.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 (як учасника товариства) про місце, час та порядок денний загальних зборів учасників ТОВ «Тріас», які відбулись 28.09.2023 року.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі N 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N 338/180/17, від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі N 48/340.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спір у справі є спором між учасником товариства з обмеженою відповідальністю та товариством, спірні правовідносини в цій частині вимог стосуються порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин ці правовідносин регулюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який у даному випадку є спеціальним.

Статтею 116 ЦК України встановлено право учасника господарського товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчому документі товариства.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності, та припинення, права та обов`язки їх учасників, (ст. 1 Закону).

Згідно ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом, та статутом товариства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства зобов`язані дотримуватися статуту.

Статтею 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що установчим документом товариства є статут.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Згідно із ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

До компетенції загальних зборів учасників товариства ч. 2 ст. 30 Закону відносить: визначення основних напрямів діяльності товариства; внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; зміна розміру статутного капіталу товариства; затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; прийняття рішення щодо обліку або припинення обліку часток товариства в обліковій системі часток; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

За приписами ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства врегульовано у ст. 32 Закону: загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Згідно із п. 10.7 Статутом ТОВ «Тріас» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Тріас» від 26.05.2023 року, встановлено наступний порядок скликання Загальних зборів учасників товариства:

10.7.1.Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом Товариства.

10.7.2. Виконавчий орган Товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства.

10.7.3. Виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

10.7.4. Повідомлення про проведення Загальних зборів учасників Товариства, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

10.7.5. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 року у справі № 910/807/17, від 27.11.2018 року у справі № 916/58/18, від 11.12.2019 року у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 року у справі №906/307/19, окрім іншого, зазначено, що обраний особою, яка скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Отже, повідомлення про проведення загальних зборів повинне містити достатньо інформації для того, щоб учасник товариства, який має намір реалізувати своє право взяти участь у таких загальних зборах, мав інформацію щодо питань порядку денного зборів, положень статуту чи змін до нього, які розглядатимуться на загальних зборах, місця проведення загальних зборів учасників та, відповідно, мати змогу вчасно туди дістатись.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про проведення зборів 01.09.2023 року та 28.09.2023 року та їх порядок денний, про наявність таких доказів відповідач суд не повідомляв.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (постанови Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 927/265/17; від 01.03.2018 року у справі № 916/4139/15; від 12.02.2020 року у справі № 916/1253/19; від 22.09.2022 року у справі №924/1146/21; від 19.09.2023 року у справі № 908/3383/21; від 15.11.2023 року у справі № 911/2269/20; від 23.01.2024 року у справі № 908/174/20; від 31.01.2024 року у справі № 914/2148/22).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Вказана обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно: існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів; та /або факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.

Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, де, зокрема, зазначено на те, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

Наведене також узгоджується з положеннями статей 15, 16 ЦК України та частиною другою статті 4 ГПК України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес та правовими висновками , викладеними у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.

Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

Згідно з частиною п`ятою статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Можливість оскарження учасником господарського товариства до суду рішення загальних зборів підтверджується і судовою практикою.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, яких взяли участь всі учасники товариства.

Матеріали справи свідчать, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Тріас», прийнятих учасниками Товариства- ОСОБА_1 ( володіє 20% статутного капіталу) та ОСОБА_2 (володіє 80% статутного капіталу), оформленого протоколом № 10 від 26.05.2023 року затверджено Статут Товариства в новій редакції, і по даному питанню учасники товариства проголосували одностайно, «за» - 100% присутніх (арк. справи 8-19, 20).

Підписи учасників ТОВ «Тріас» на протоколі № 10 загальних зборів учасників від 26.05.2023 року засвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1294 та № 1295.

Учасниками ТОВ «Тріас» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.05.2023 року підписано статут ТОВ «Тріас» (нова редакція) та їхні підписи засвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1298 та № 1299.

Відповідно до п. 10.9.3. Статуту ТОВ «Тріас» Рішення Загальних зборів учасників з питань: затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; зміни розміру статутного капіталу товариства; розпорядження майном Товариства; придбання товариством частки (частини частки) учасника; приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

З урахуванням наведених положень Статуту рішення загальних зборів ТОВ «Тріас» з питань розпорядження майном Товариства приймаються 100% голосів - одностайно всіма учасниками Товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Як вже зазначалося судом вище, на оспорюваних загальних зборах учасників Товариства 01.09.2023 року та 28.09.2023 року був присутній один учасник - ОСОБА_2 , яка володіє 80% статутного капіталу, відповідно голосів останньої було недостатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів від 01.09.2023 року та від 28.09.2023 року.

Отже, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріас", оформлені рішеннями №2 від 01.09.2023 року та № 3 від 28.09.2023 року прийняті з порушенням приписів закону та Статуту щодо порядку проведення таких зборів у зв`язку з неповідомленням позивача про проведення вказаних зборів та відсутністю кворуму, встановленого Статутом товариства ( п. 10.9.3. Статуту ТОВ «Тріас»).

Прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень (Постанови Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 927/524/17, від 18.04.2018 у справі № 917/1375/16, від 02.05.2018 у справі № 918/373/17 та ні).

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Натомість згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

З урахування сукупної оцінки досліджених доказів та правової природи спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що права позивача є порушеними і підлягають судовому захисту. Жодних заперечень чи спростувань позовних вимог від відповідача до суду не надходило.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивачем у позові заявлено до відшкодування з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги № 14/11/23-02 від 14.11.2023 року, рахунок № 2 від 14.11.2023 року, ордеру №1621475 від 28.05.2024 року (а.с. 54-56).

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надавав адвокат Богонос В.А. на підставі копії договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 року та ордеру №1621475 від 28.05.2024 року

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22. зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що договором про надання правової від 14.11.2023 року сторонами визначено фіксовану форму гонорару у розмірі 30 000,00 грн, а особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Як вбачається з п.1.2 Договору про надання правової від 14.11.2023 року його предметом є надання Адвокатським об`єднанням «Віртус» правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів клієнта (позивача) у спорі із ТОВ «Тріас» щодо відчуження транспортних засобів (визнання недійсними рішень загальних зборів, договорів купівлі-продажу, повернення/витребування транспортних засобів тощо).

У п. 3.2 Договору про надання правової від 14.11.2023 року сторони погодили фіксований гонорар в сумі 30 000 грн, тобто фактично за надання правничої допомоги в обсягу, вказаному у п.1.2 Договору - за визнання недійсними рішень загальних зборів, договорів купівлі-продажу, повернення/витребування транспортних засобів тощо.

Матеріали справи свідчать, що в межах даної справи позивачем висувались позовні вимоги лише про визнання недійсними рішень загальних зборів, вимоги ж про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, повернення/витребування транспортних засобів позивачем не заявлялись.

З урахуванням наведеного, складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, суд вважає адекватним і співмірним відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріас» ( вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 31758446), оформлені рішенням № 2 від 01.09.2023 року.

3.Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріас» ( вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 31758446), оформленого рішенням № 3 від 28.09.2023 року.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріас» ( вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 31758446) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) 6 058,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 24.10.2024 року

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.