Ухвала

від 24.10.2024 по справі 917/979/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

24.10.2024 Справа № 917/979/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.

розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс» (вх. № 13559 від 14.10.2024) про розстрочку виконання судового рішення по справі №917/979/24

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390

до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс», бульвар Автокразівський, 19, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30481196

про стягнення 600 000,00 грн, розірвання договору

представники:

від стягувача (позивача): не з`явився;

від боржника (відповідача): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2024 у справі № 917/979/24 позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс» про стягнення 600 000,00 грн та розірвання договору задоволено частково. Вирішено стягнути з Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс», бульвар Автокразівський, 19, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30481196 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390 600 000,00 грн штрафу; 7200,00 грн судового збору.

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 01.10.2024. На виконання рішення Господарським судом Полтавської області 01.10.2024 видано наказ про примусове його виконання.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.326 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс» (вх. № 13559 від 14.10.2024) про розстрочку виконання судового рішення по справі №917/979/24.

В заяві боржник просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців (до вересня 2025 року) посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, відсутність коштів на рахунках, наявність кредитних зобов`язань, введення в країні воєнного стану.

У заяві від 23.10.2024 стягувач (позивач) повідомив, що заперечує проти розстрочки, оскільки на його думку, відсутність станом на даний час у відповідача грошових коштів, достатніх для виконання рішення, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення, оскільки не є винятковою обставиною, а є, зокрема, одним із можливих ризиків господарської діяльності; посилання відповідача на укладений кредитний договір позивачем оцінюється критично, оскільки станом на дату укладення цього договору (фактично за п`ять днів до винесення судом рішення), останньому було відомо про існування спору і вірогідність, враховуючи обставини справи, задоволення позову у повному обсязі, що вочевидь матиме наслідком для відповідача сплату коштів.

Учасники процесу в судове засідання 24.10.2024 не з`явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Стягувач (позивач) у заяві від 23.10.2024 просить суд відкласти розгляд заяви на іншу дату в зв`язку неможливістю участі представника в даному засіданні.

Подана заява про відкладення розгляду справи судом відхиляється, оскільки доказів, необхідних для розгляду заяви достатньо, крім того, згідно з ухвалою суду від 15.10.2024 явка представників учасників процесу в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

При розгляді заяви по суті судом приймаються до уваги наступні обставини.

Як доказ фінансової неспроможності одномоментно оплатити всю суму заборгованості, боржник додав до заяви від 13.10.2024 року про розстрочку виконання судового рішення: заключну виписка за період з 10.10.2024 року по 10.10.2024 року, видану АТ КБ «Приватбанк»; виписку по особовому рахунку за період з 01.10.2024 року по 10.10.2024 року, видану АБ «Укргазбанк»; поточну інформацію по рахунку від 10.10.2024 року, видану АТ «Укрексімбанк»; кредитний договір від 04.09.2024 року №1144/2024/П0Д-МСБ, укладений з ПАТ АБ «Укргазбанк».

Суд звертає увагу заявника, що залишок коштів на одному рахунку боржника (відповідача) станом на певну дату (10.10.2024) не свідчить про його дійсний майновий стан.

Боржником не надано відомості (звіти) про результати господарської діяльності за останні звітні періоди.

Таким чином, будь-яких висновків чи розрахунків стосовно наявності реальної можливості виконання судового рішення за умови надання розстрочки вказані документи не містять.

Як свідчить поточна інформація по рахунку від 10.10.2024 року, видана АТ «Укрексімбанк», додана до заяви, заявник має значні надходження грошових коштів на рахунок (3 605 017,65 грн).

Крім того, додана до заяви копія кредитного договору від 04.09.2024 року №1144/2024/П0Д-МСБ, укладеного з ПАТ АБ «Укргазбанк», свідчить про можливість залучення кредитних коштів заявником.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що надані заявником документи не є належними доказами, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з цим, скрутне фінансове становище боржника також не може слугувати підставою для розстрочки виконання судового рішення, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України скрутне фінансове становище сторони не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною. Відсутність станом на цей час грошових коштів у боржника, достатніх для виконання рішення, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Абзацом 5 частини 1 статті 44 ГК України також встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Таким чином, незадовільний фінансовий стан боржника в результаті його господарської діяльності не є підставою для розстрочки виконання рішення.

Інших доказів, які б свідчили про реальний фінансовий стан боржника (відомості про рахунки у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу) до заяви не додано.

Обов`язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Боржник просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, однак, не обґрунтовує та не подає доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки розстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку розстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Яким чином обраховано термін розстрочки в 12 місяців для виконання рішення суду, боржник не обґрунтував.

Суд також зауважує, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до боржника грошових коштів у строк, вказаний у заяві про розстрочку виконання рішення у даній справі, боржником не надано.

Посилання боржника на введення в Україні воєнного стану, як на одну з підстав надання розстрочки виконання рішення суд оцінює критично, оскільки воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на неможливість виконання зобов`язань перед стягувачем.

Суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі «Деркач та Палек проти України» (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд». Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 331 ГПК України вимагає наявність конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З огляду на викладене, з урахуванням права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, ступінь вини боржника у виникненні боргу, дотримуючись балансу інтересів сторін заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс» (вх. № 13559 від 14.10.2024) про розстрочку виконання судового рішення по справі №917/979/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 ГПК України.

СуддяІ.І.Пушко