Рішення

від 24.10.2024 по справі 918/795/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/795/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, 3, код ЄДРПОУ 38503396)

до відповідача Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул. Островського, буд.16, код ЄДРПОУ 02471175)

про стягнення 56025 грн. 16 коп..

Без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Рівнекниги", в якому, посилаючись на порушення умов Договору поставки №20.10-3 від 19.10.2022 року, просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 40068,15 грн.. Крім того, на суму боргу Позивачем нараховано 12% річних у розмірі 3859,72 грн., 12097,29 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.09.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, 3, код ЄДРПОУ 38503396) залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" у 5 денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати належно оформлену позовну заяву із зазначенням правильного найменування відповідача, його адреси, ціни позову; докази зарахування судового збору у розмірі 3068,00 грн. до спеціального фонду державного бюджету, докази направлення копії позовної заяви та доданих документів на належну адресу Відповідача Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради: Україна, 33028, Рівненська обл., Рівненський район, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд.77 листом з описом вкладення.

11.09.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" подано позовну заяву із зазначенням найменування відповідача, його адреси, ціни позову; докази зарахування судового збору у розмірі 3068,00 грн. до спеціального фонду державного бюджету, докази направлення копії позовної заяви та доданих документів на належну адресу Відповідача Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради: Україна, 33028, Рівненська обл., Рівненський район, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд.77 листом з описом вкладення. Однак, в позовній заяві допущено описку в найменуванні відповідача.

17.09.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" подано Заяву, в якій просить вважати вірною назву Відповідача - Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причини такої не подачі суд не повідомив.

Ухвала Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17.09.2024 року доставлена Відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 17.09.2024 року.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 509 цього ж Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Позивач в обгрунтування виникнення між ним та Відповідачем цивільних права та обов`язків посилається на те, що між Комунальним підприємством "Рівнекнига" Рівненської обласної ради, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія", як Постачальником укладено Договір поставки №20.10-3 від 19.10.2022 згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) Покупцю товар на умовах визначених даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Крім того Позивач вказує, що він передав Відповідачу Товар за видатковими накладними: № 286 від 02.02.2022 р., № 312 від 04.02.2022 р., № 511 від 23.02.2022 р., № 2022 від 23.09.2022 р., № 2612 від 21.11.2022 р..

При цьому в позовні заяві вказує, що сума боргу Відповідача складає 40 068 грн.15 коп., які залишились не оплачені останнім.

В той же час дослідивши вищевказані видаткові накладні судом встановлено, що в них, як підстава поставки Товару, вказано Договір №Н-24.09-20 від 24.09.2020.

З наведеного слідує, що до правовідносин поставки Товару за вищевказаними видатковими накладними не можуть застосовуватися умови Договору поставки №20.10-3 від 19.10.2022, на який посилається Позивач.

При цьому суд зазначає, що, як зазначено вище, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відтак підписавши видаткові накладні: № 286 від 02.02.2022 р., № 312 від 4.02.2022 р., № 511 від 23.02.2022 р., № 2022 від 23.09.2022 р., № 2612 від 21.11.2022 р.. Позивач та Відповідач вчинили дії, які породили цивільні права та обов`язки в яких Відповідач (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони Позивача дію, а саме сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відтак, з огляду на вищезазначене вимога Позивача про стягнення з Відповідача 40068 грн. 15 коп. заборгованості за поставлений по видаткових накладних: № 286 від 02.02.2022 р., № 312 від 4.02.2022 р., № 511 від 23.02.2022 р., № 2022 від 23.09.2022 р., № 2612 від 21.11.2022 р. Товар ґрунтується на законі і, відповідно, є правомірною.

За приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В той же час відповідно до статі 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Всупереч наведеному Позивач не надав суду доказів того, що виконання зобов`язання по видаткових накладних: № 286 від 02.02.2022 р., № 312 від 4.02.2022 р., № 511 від 23.02.2022 р., № 2022 від 23.09.2022 р., № 2612 від 21.11.2022 р. забезпечено неустойкою і, що правочин щодо такого забезпечення вчинено у письмовій формі.

З огляду на вищезазначене нарахування Позивачем штрафу у розмірі 12% річних та пені, у зв`язку з простроченням Відповідача в оплаті вартості продукції, не грунтується на законі, і, відповідно, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт не виконання Відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості Товару, отриманого по видаткових накладних: № 286 від 02.02.2022 р., № 312 від 4.02.2022 р., № 511 від 23.02.2022 р., № 2022 від 23.09.2022 р., № 2612 від 21.11.2022 р., а Відповідач вказаного не спростував, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради 40 068 грн. 15 коп. заборгованості. В решті ж вимог слід відмовити у задоволенні.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5000 грн. 00 коп. витрат, пов`язаних з правовою допомогою, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час суд зазначає, що всупереч наведеному ні позивач, ні його представник не надали суду ні договору про надання правничої допомоги, ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до позовної заяви тільки додано Ордер на надання правничої допомоги Серія ВК №1141324 від 29.08.2024 та платіжну інструкцію №406_00000/03944b5 7-2cce-4470-98e7-dd0a0ce3bdfd від 22.08.2024.

З огляду на вищезазначене, без виконання позивачем вимог ст.126 ГПК України, суд позбавлений можливості встановити чи були дані витрати необхідними та неминучими, чи є розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірним: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За наведених обставин, на момент ухвалення рішення заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підлягають покладенню на відповідача.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул. Островського, буд.16, код ЄДРПОУ 02471175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Канцелярія" (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, 3, код ЄДРПОУ 38503396) 40 068 грн. 15 коп. заборгованості та 3028 грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті вимог відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.