Ухвала

від 24.10.2024 по справі 904/1524/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1524/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (колегія суддів: Мороз В. Ф., Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 (суддя Мілєва І. В.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс"</a>, про стягнення 635 847,37 грн коштів, набутих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс"</a>, про стягнення 635 847,37 грн коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс"</a>, а саме: нежитлової будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 949077212101, номер відомостей про речове право 14989335, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гаванська, 9б, до набрання рішенням по справі законної сили.

09.04.2024 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2024, повний текст якої складений 16.09.2024, про відмову в задоволенні цієї заяви.

07.10.2024 Дніпровська міська рада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, у касаційній скарзі заявлене клопотання про поновлення процесуальних строків на подання касаційної скарги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

За приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як зазначалося раніше, предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена саме в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Водночас ухвала суду місцевого господарського про відмову у забезпеченні позову не міститься в переліку ухвал, на які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, відповідно до яких ухвали суду першої інстанції про відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову, а також постанови суду апеляційної інстанції, якими такі ухвали залишено без змін, касаційному оскарженню не підлягають (пункт 6.38 вказаної постанови).

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, §48, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

За таких обставин Суд зазначає, що положення пункту 4 частини першої статті 255 ГПК України гарантують особі право саме на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову, тоді як приписи статті 287 ГПК України виключають можливість оскарження таких ухвал у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника про поновлення процесуальних строків на подання касаційної скарги не розглядається.

Керуючись статтями 234, пунктом 2 частини першої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1524/24 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач