Ухвала

від 17.10.2024 по справі 369/9291/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9291/24

Провадження № 2-о/369/404/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про закриття провадження)

17.10.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бреус К.А.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 369/9291/24 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Відділ соціального захисту населення Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради БУчанського району Київської області, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вказаною заявою з метою встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що він та ОСОБА_3 мають спільну дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , вдане виконавчим комітетом Курячівської сільської ради Старобільського району Луганської області 26 лютого 2013 року.

Між ним та матір`ю дитини ОСОБА_3 не було зареєстровано шлюб, сімейні відносини не склалися, тому з 2021 року вони проживають окремо. Син ОСОБА_4 проживає із заявником та перебуває на його повному утриманні.

07 квітня 2021 року заявнику було надано письмову нотаріально завірену згоду від матері дитини, ОСОБА_3 , на проживання із батьком їх спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеною заявою матір`ю дитини було надано згоду на постановку на реєстраційний облік (прописку) сина ОСОБА_4 , за адресою проживання на той момент, або за будь-якою іншою адресою, яка буде визначена батьком дитини на його розсуд.

Як зазначає заявник, ще у 2022 році мати дитини перестала нею опікуватись, допомоги в утриманні дитини не надає та більш того, створила власну сім`ю.

Таким чином, оскільки дитина знаходиться на повному утриманні заявника, та він самостійно виховує сина, виникла необхідність юридичного фіксування вказаного факту для подальшого оформлення документів для допомоги на дитину.

У зв`язку із викладеним, заявник просив суд

1.Встановити факт самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Фактичне місце проживання яких як ВПО: АДРЕСА_2 .

2.Зобов`язати компетентні органи державної влади встановити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус батька-одинака, та призначити соціальну допомогу, у відповідності до чинного законодавства України, як батьку-одинаку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні заявник подану заяву підтримав, вважав її обґрунтованою та просив її задовольнити.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Будь-яких заяв, клопотань суду не подали.

У відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши подану заяву, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2013 року Виконавчим комітетом Курячівської сільської ради Старобільського району Луганської області, про що 26 лютого 2013 року Виконавчим комітетом Курячівської сільської ради Старобільського району Луганської області складено актовий запис № 02. Батьками особи вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

07 квітня 2021 року ОСОБА_3 надала згоду на постановку на реєстраційний облік (прописку) її сина ОСОБА_4 , за адресою проживання його батька ОСОБА_2 , або за будь-якою іншою адресою, яка буде визначена батьком дитини на його розсуд. Вказана згода посвідчена приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Кравцовою О.М. та зареєстрована в реєстрі за № 613.

Наразі, заявник ОСОБА_2 та його син ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Згідно із ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51 свої8) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св 19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (п. 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (п. 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331 /6927/16-ц (п. 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761 /35803/16-ц (п. 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (п. 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (п. 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (п. 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (п. 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (п. 45)).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі № 9901/497/18 зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У цій справі заявник просив встановити факт самостійного виховання дитини батьком без участі матері з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину.

Законодавство передбачає позасудовий порядок підтвердження факту перебування дитини на утриманні одного з батьків або опікуна.

Порядок отримання соціальної допомоги визначено відповідними нормативно-правовими актами залежно від виду соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції відповідних органів державної влади як суб`єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затвердив відповідний Порядок, який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

У разі порушення права ОСОБА_1 відповідними органами, заявник не позбавлений можливості оскаржити їх дії чи бездіяльність у судовому порядку. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, подана заява не містить обґрунтування того, що встановлення факту самостійного виховання дитини батьком породжує юридичні наслідки для заявника, а також неможливості встановлення цього факту у позасудовому порядку, у тому числі через органи опіки та піклування, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, центру надання адміністративних послуг.

Так, чинним законодавством передбачена можливість звернення до державних органів та інших закладів чи установ від імені та в інтересах дитини одним із батьків, зокрема з тим, з ким вона проживає, при цьому додатково рішення суду про встановлення факту утримання та/або самостійного виховання дитини не вимагається.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт участі одного з батьків в утриманні дитини наявністю рішення суду про встановлення факту, який просить заявник.

Крім цього, слід зазначити, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. У разі відмови заявнику в прийнятті певних документів, якими він підтверджує наявність відповідних обставин чи в прийнятті певного рішення, заявник має право оскаржити такі дії чи рішення до суду. А суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Тобто, вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями тощо, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таке рішення узгоджується з правовою позицією, висловленою в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 201/5972/22.

Таким чином, з огляду на те, що чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення заявленого факту, провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

На підставі викладеного суд, керуючись статтями 255, 258, 259, 260, 263-265, 315 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі № 369/9291/24 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Відділ соціального захисту населення Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради БУчанського району Київської області, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА