Рішення

від 17.10.2024 по справі 369/7117/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7117/24

Провадження № 2/369/5360/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2024 м. Київ

Києво-Святошинськийрайонний судКиївської областіу складі:головуючого суддіЯнченка А.В.,за участісекретаря судовогозасідання БезкоровайноїМ.Л.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу№ 369/7117/24за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

25.04.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Білогородської сільськоїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:Головне управлінняДержгеокадастру уКиївській областіпро визнанняправа власностів порядкуспадкування

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла бабуся позивача ОСОБА_2 , яка залишила заповіт, посвідчений секретарем виконкому Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.10.2004 року і зареєстрованого в реєстрі за № 137, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна померлої є ОСОБА_1

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за № 2-38 від 23.10.2007 року. Спадкове майно на яке видано дане Свідоцтво складається з права на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Білогородка» Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі (на місцевості) належного померлій, ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0280206, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністраціє Київської області у відповідності з рішеннями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 26.01.2000 року за № 35, зареєстрованого 25.02.2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 325. Вартість земельної частки (пай) становить 30043 грн. 13 коп.

В подальшому позивач як спадкоємець, який прийняв спадщину мав наміри здійснити процедуру виділення земельної ділянки у натурі, присвоїти ділянці кадастровий номер та завершити процедуру реєстрації права власності на земельну ділянку.

Проте, позивачу було відмовлено про, що було надано відповідь Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені № 357/154-19 від 21.12.2019 року, відповідно до якого, за результатами здійсненого пошуку, за матеріалами інвентаризації архіву Управління, в даному архіві наявні примірники заповнених, не зареєстрованих, не виданих бланків державних актів на право власності на земельні ділянки, з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143 серія ЯЕ № 600736 на ім`я ОСОБА_2 ; з кадастровим номером 3222480400:06:002:0200 серія ЯЕ № 600735 на ім`я ОСОБА_2 ; з кадастровим номером 3222480400:03:002:0411 серія ЯЕ № 600732 на ім`я ОСОБА_2 .

На підставі вище наведеного, позивач просив суд, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143 розміром 0,9092 га, з кадастровим номером 3222480400:03:002:0411 розміром 0.7538 га, з кадастровим номером 3222480400:06:002:0200 розміром 0.2315 га, які розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

29.04.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності в порядку спадкування до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

15.07.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження у справі № 369/7117/24 за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності в порядку спадкування та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання 17.10.2024 року не з`явилися. Відповідач та третя особа відзив на позов та пояснення щодо позову до суду не подали.

Позивач та його представник адвокат Нікушина В.С., через канцелярію суду подали заяву, в якій просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла бабуся позивача ОСОБА_2 , яка залишила заповіт, посвідчений секретарем виконкому Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.10.2004 року і зареєстрованого в реєстрі за № 137, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна померлої є ОСОБА_1 .

23.10.2007 року, позивач ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за № 2-38 від 23.10.2007 року. Спадкове майно на яке видано дане Свідоцтво складається з права на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Білогородка» Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі (на місцевості) належного померлій, ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0280206, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністраціє Київської області у відповідності з рішеннями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 26.01.2000 року за № 35, зареєстрованого 25.02.2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 325. Вартість земельної частки (пай) становить 30043 грн. 13 коп.

Відповідно до Сертифікату на земельну частку (пай) серії КВ № 0280206 від 25.02.2000 року зареєстрованого за № 325, даний Сертифікат видано громадянину України члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Білогородка» ОСОБА_2 , який посвідчує, що останній належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Білогородка» розміром 2,55 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Даним Сертифікатом визначено, що при видачі громадянину державного акта на право приватної власності на земельну ділянку цей сертифікат повертається до Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (ки) померла ОСОБА_2 не отримувала оскільки, на день смерті остання володіла даним Сертифікатом.

Після того як позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за № 2-38 від 23.10.2007 року у бланк Сертифіката було доповнено запис у розділі «Зміни, які вносяться до Сертифіката у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай)», а так право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 .

Якщо право на земельний пай підтверджується сертифікатом, нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину. В подальшому позивач як спадкоємець, який прийняв спадщину мав наміри здійснити процедуру виділення земельної ділянки у натурі, присвоїти ділянці кадастровий номер та завершити процедуру реєстрації права власності на земельну ділянку.

Проте, позивачу було відмовлено про, що було надано відповідь Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені № 357/154-19 від 21.12.2019 року, відповідно до якого, за результатами здійсненого пошуку, за матеріалами інвентаризації архіву Управління, в даному архіві наявні примірники заповнених, не зареєстрованих, не виданих бланків державних актів на право власності на земельні ділянки, з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143 серія ЯЕ № 600736 на ім`я ОСОБА_2 ; з кадастровим номером 3222480400:06:002:0200 серія ЯЕ № 600735 на ім`я ОСОБА_2 ; з кадастровим номером 3222480400:03:002:0411 серія ЯЕ № 600732 на ім`я ОСОБА_2 .

Надалі, позивач отримав Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143 розміром 0,9092 га, Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:03:002:0411 розміром 0.7538 га, Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:06:002:0200 розміром 0.2315 га. З даних витягів вбачається, що вище вказані земельні ділянки зареєстровані Управлінням Держгеокадастру к Києво-Святошинському районі Київської області 22.09.2015 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 за померлою ОСОБА_2 . До кожної із вищевказаних земельних ділянок утворених внаслідок розпаювання паїв КСП «Білогородка» Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Процедура розпаювання почалась з травня 2004 року тобто за життя померої, про що Білгородською сільською радою було видано померлій посвідчення на земельні ділянки за процедурою початку розпаювання землі, відповідно на три земельні ділянки № 000598 площею 0,91 га, № 000212 площею 0,75 га, № 000158 площею 0,25 га.

Дані земельні ділянки були визначені за кожним членом КСП «Білогородка» Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за результатами жеребкування пайовиків, що підтверджується Витягом з Протоколу по результатам жеребкування пайовиків КСП «Білогородка».

За таких обставин, померла ОСОБА_2 не встигла провести процедуру виділення паю в натурі і отримати державний акт на пай та/або витяг з Державного реєстру майнових прав, за свого життя, оскільки померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте право власності на дані земельні ділянки отримала.

Оскільки, на момент вступу у спадщину позивачем, процедура розпаювання землі не була завершена, яка перебуває у колективній власності КСП «Білогородка» Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі (на місцевості) належного померлій, ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0280206, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністраціє Київської області, а так позивач вступ у спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Спадкове майно на яке було видано дане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом складається з права на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Білогородка» Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі (на місцевості) належного померлій, ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0280206.

На момент відкриття спадщини та вступ позивача у спадщину, процедура розпаювання землі не була завершена, а так процедура виділення земельних ділянок у натурі, присвоєння ділянкам кадастрових номерів та завершення процедури реєстрації права власності на земельну ділянку не відбулось.

Враховуючи фактичні обставини, позивач не мав змоги оформити право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом у інший спосіб, а так вважає, що діяв правомірно на час оформлення своїх спадкових справ.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 0-10-0.331-9301/2-23 від 06.10.2023 року, в архіві відділу № 4 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відсутні другі примірники державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143 серія ЯЕ № 600736 на ім`я ОСОБА_2 ; з кадастровим номером 3222480400:06:002:0200 серія ЯЕ № 600735 на ім`я ОСОБА_2 ; з кадастровим номером 3222480400:03:002:0411 серія ЯЕ № 600732 на ім`я ОСОБА_2 . Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, що розташовані на території колишнього Києво-Святошинського району Київської області, у зв`язку з чим не має можливості надати інформацію стосовно того чи видавалися та реєструвалися державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.222-11298/2-23 від 28.11.2023 року, згідно відомостей АС ДЗК інформація про вище визначені земельні ділянки перенесена до ДЗК в автоматизованому порядку. На ім`я ОСОБА_1 другі примірники державних актів на земельні ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143, 3222480400:06:002:0200, 3222480400:03:002:0411.

Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичних осіб, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини бо відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 цього ж Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту «г» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п.1 ч. 3 ст.152 ЗК України.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах проспадкування»судам роз`яснено, що при вирішенні спору проспадкування праваназемельнучастку (пай) основним документом, що посвідчує такеправо,є сертифікат проправоназемельнучастку (пай).

Разом із тим, відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судамиземельногозаконодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта направоколективної власності на землю, набуваєправаназемельнучастку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкуванняправаназемельний пайздійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат направоназемельнучастку (пай).

Частиною 9 ст. 5 ЗК України 1990 року (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього маєправоодержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається впорядку,передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК Україниправовласності на землю абоправокористування наданоюземельною ділянкоювиникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельноїділянкив натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує цеправо.

У частині другій статті 23 ЗК України визначено, що державний акт направоколективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельнихділяноквласникамземельнихчасток(паїв)»правоназемельучастку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати направоназемельнучастку (пай) у встановленому законодавствомпорядку,громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набулиправоназемельнучастку (пай).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних діляноквласникамземельнихчасток (паїв)» основним документом, що посвідчуєправоназемельнучастку (пай), є сертифікат направоназемельнучастку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділенняземельних ділянокв натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95правона частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта направоколективної власності на землю.

Правоназемельнучастку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта направоколективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуваєправаназемельнучастку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта направоколективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта направоколективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділенняземельних ділянокв натурі (на місцевості).

Разом із тим, питання приватизації земель урегульовано, зокрема статтями 25, 116, 118, 119, 121, 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власністьземельних ділянокз державної або комунальної власності.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України № 720 /95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» /далі - Указ №720/95/, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі, можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання за результатом розпаювання земель колишнього КСП його учасника померлої бабусі земельних ділянок у власність, оскільки увійшло до складу спадщини такого члена КСП.

Відповідно Практики розгляду судами земельних спорів Судової Палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.09.2003 року право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є.

В ухвалі Верховного суду України від 05.07.2006 року «Про включення в списки на право отримання та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай)» зазначено, що за змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання, - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, - одержання КСП цього акта. Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27.08.2014 року по справі №6-12823св14, зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 328, 386, 391, 392, 395, 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296-1298 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0143 розміром 0,9092 га, з кадастровим номером 3222480400:03:002:0411 розміром 0.7538 га, з кадастровим номером 3222480400:06:002:0200 розміром 0.2315 га, які розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Білогородська сільська рада, код ЄДРПОУ 04358477, адреса місцезнаходження: 08140, Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14

Повне рішення складено: 24.10.2024 року.

Суддя А.В. Янченко