Рішення

від 14.10.2024 по справі 542/1372/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1372/24

провадження № 2/542/412/24

14 жовтня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадковемайно,

в с т а н о в и в :

18 липня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, в якій просила:

- визнати за ОСОБА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 та після його смерті приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем Володимиром Андрійовичем на підставі заяв про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 квітня 2023 року заведена спадкова справа № 20/2023. Зазначила, що інші спадкоємці відсутні.

Вказала, що згідно з заповітом ОСОБА_3 заповів їй житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну з кадастровим № 5323485001:01:001:0410, на якій він розташований.

Зазначила, що постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вказаний будинок.

Разом з тим, вказала, що їй нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5323485001:01:001:0410 площею 0,15 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У зв`язку із вказаними обставинами позивачка позбавлена можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 23).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року витребувано від приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівця В.А. належним чином засвідчену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 32).

На виконання ухвали суду від 22 серпня 2024 року, від приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівця В.А. надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , заведена за № 20/2023 (а.с. 68-105).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 82).

Позивачка та її представник адвокат Касьян В.В. в судове засідання не з`явилися, до суду від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 146).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 73).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Судом на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком вказаний ОСОБА_3 , матір ОСОБА_5 (а.с. 86).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Старосанжарською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком вказаний ОСОБА_7 , матір ОСОБА_4 (а.с. 85).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00039110744, 04 вересня 2021 року Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Північно-Сідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 234. Прізвище нареченої після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 (а.с. 87-88).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком вказаний ОСОБА_3 , матір ОСОБА_10 (а.с. 43).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 294 (а.с. 8, 47).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Старосанжарської сільської ради Полтавського району Полтавської області Жолоб Н.М. 20 жовтня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 298 ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно з яким, земельну ділянку площею 3,280 га. з кадастровим номером 5323485000-00-002-0621 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а житловий будинок з господарськими будівлями і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,280 га. з кадастровим номером 5323485000-00-0025-0628 заповів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 48).

За даними спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 20/2023. Із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка померлого ОСОБА_2 та онука ОСОБА_1 . Інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило (а.с. 39-70).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 65 від 04.04.2023, на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На дату смерті ОСОБА_3 05.03.2023 в будинку була зареєстрована онука ОСОБА_1 (а.с. 46).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А., спадкоємцем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5323485001:01:001:0410 площею 0,15 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1951 року народження є онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Свідоцтво серії НОМЕР_6 (а.с. 13, 68).

Крім того, за даними спадкової справи нотаріусом було також видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,280 га з кадастровим номером 5323485000-00-002-0621, спадкоємицею якої є відповідачка ОСОБА_2 . Окрім того, нотаріусом також було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця, не охоплене заповітом. Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_3 по частині є його донька ОСОБА_2 (відповідачка) та згідно зі ст. 1266 ЦК України- онука ОСОБА_1 (позивачка).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що не подано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок (а.с. 15-зворот, 70).

Згідно з випискою з погосподарської книги № 2 за 2011-2015 роки Старосанжарської сільської ради, номер об`єкта погосподарського обліку 0093-1 станом на 01.01.2015 за адресою: АДРЕСА_1 житловий будинок з господарськими будівлями був у приватній власності, користуванні громадянина ОСОБА_3 , зареєстровані члени домогосподарства: ОСОБА_3 - голова господарства, ОСОБА_4 донька, ОСОБА_6 онука (а.с. 5).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим ПП ПБТІ «Інвентаризатор» за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок А-1, загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., літня кухня - Б, б, сарай В, навіс в, погріб вхідний Ж, 1/2 колодязя № 1, огорожа - № 2, ворота огорожі - № 3. Житловий будинок А-1 був споруджений у 1917 році, літня кухня, сарай, навіс у 1984 році (а.с. 10-12).

Згідно із частиною першоюстатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з положеннямист. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до змісту статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиломстатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку (ВС/КЦС № 343/1048/17 від 18.03.19р.).

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини другоїстатті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК України).

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування зазакономодержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування зазакономмають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи зазакономмає право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1270 ЦК України, визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України,спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За правилами ч. 1, 6статті 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

За змістомположень статті1278ЦК Україничастки кожногоспадкоємця успадщині єрівними,якщо спадкодавецьу заповітісам нерозподілив спадщинуміж ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Статтею 1296 Цивільного кодексу Українивизначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції Україникожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

З урахуванням зазначених положень закону, а також на підставі досліджених доказів суд дійшов висновків про те, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 та яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Крім неї із заявою до Новосанжарського державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 , дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка успадкувала за померлим майно, вказане в заповіті.

Сторони у справі є також спадкоємцями за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , про що свідчать отримані свідоцтва про право на спадщину за законом.

Разом з тим, суд на підставі досліджених доказів та матеріалів спадкової справи також встановив, що від інших осіб заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходили, а також відсутні інші спадкоємці, які проживали на момент відкриття спадщини разом зі спадкодавцем.

За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Виникнення права власності до 1992 року регулювалось, зокрема, положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» № 533-ХІІ від 07.12.1990 р. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за №5-24/26 та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, Інструкцією по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженою Наказом Міністерства статистики України № 48 від 22.02.95.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 із змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції), проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗакону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, за змістом положень п. 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 23 серпня 2016 р. № 553), (далі- Порядок),державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, може проводитися на підставі документів, передбаченихстаттею 31Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до п. 78 Порядкудокумент, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

З наведеного слідує, що для державної реєстрації права власності житлового будинку, побудованого до 5 серпня 1992 р. та розташованого на території сільської, селищної ради, якою відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, можуть бути подані: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Судом встановлено, щоза відомостями погосподарського обліку ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, за даними свідоцтва про право на спадщинну за заповітом, що видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , остання належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ПЛ № 179741, виданого Новосанжарським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 29.12.2004 за № 106.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким, зокрема, заповів онуці ОСОБА_1 вказаний житловий будинок з господарськими будівлями .

Однак, позивачка позбавлена можливості оформити належним чином свої права на спадкове майно, оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що спадкоємицею не надано правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що судом на підставі сукупності наданих доказів достовірно встановлено факт належності спадкодавцеві на праві власності спірного нерухомого майна, спадкоємиця ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після померлого діда ОСОБА_3 , однак позбавлена можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на спростування зазначених висновків суду.

Водночас, відповідачка позовні вимоги визнала, про що надала суду письмову заяву.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачка у визначений законом процесуальний спосіб довела перед судом обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що суд доходить висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення.

Керуючись статтями4, 12,13,76,77,79,89,258,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадковемайно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошенняабоскладення, має право на поновленняпропущеного строку на апеляційнеоскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня врученняйомуповногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скаргивсімаучасникамисправи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набираєзаконноїсилипісля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкамиапеляційного перегляду.

Учасникисправи:

позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

СуддяНовосанжарського районного суду

Полтавськоїобласті Кашуба М.І.

Повнерішення складено24.10.2024.