Рішення

від 23.10.2024 по справі 140/8749/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8749/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Апеляційного суду Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 1.63/2/2024 від 10.07.2024, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн та без зазначення доплат за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та без застосування регіонального коефіцієнту 1,1 - за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; зобов`язання підготувати та видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу із розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3 028,00 грн, а також доплат за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та регіонального коефіцієнту 1,1 - за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 09.07.2024 є суддею Апеляційного суду Волинської області у відставці та за наказом голови Волинського апеляційного суду № 09.7/4 від 23.02.2021 на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» йому з 23.02.2021 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Вказав, що Апеляційним судом Волинської області 10.07.2024 йому видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1.63/2/2024, в якій при обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання взято за основу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на 01.01.2020 (2 102 грн), а також відсутня доплата за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Вважаючи такі дії Апеляційного суду Волинської області протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позов представник Апеляційного суду Волинської області позовних вимог не визнала та просить відмовити у позові з огляду на наступне. Зазначила, що статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, однак, норма частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретно вираженому обчисленні, а лише встановлює алгоритм її розрахунку.

Вказала, що нормативним доповненням до зазначеної статті є законодавчі положення Законів України «Про Державний бюджет України», де на відповідний рік установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірах: в 2021 році - 2 270 грн, в 2022 році - 2 481 грн, в 2023 році - 2 684 грн, в 2024 році 3 028 грн та окремо прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102,00 грн.

Зауважила, що Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», який є спеціальним у сфері визначення мінімального прожиткового мінімуму, не передбачено застосування «прожиткового мінімуму для працездатних осіб» для обрахунку базового окладу судді, водночас відповідно до статті 130 Конституції України та правових позицій Конституційного Суду України грошове утримання судді повинно бути належним та забезпечувати його незалежність, застосування державою для обрахунку окладу судді спеціальної розрахункової величини у Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, яка забезпечує наведені вимоги.

Вважає, що визначення в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік розрахункової величини для обрахунку базового окладу судді - прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн, не суперечить статтям 126, 130 Конституції України в частині належного забезпечення судді за рахунок Державного бюджету України, що гарантує його незалежність та встановлення розміру окладу судді в спеціальному Законі України №1402-VIII, який визначив, що оклад судді розраховується, виходячи з розрахункової величини, яка визначається в законі.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

У запереченнях щодо відповіді на відзив представник відповідача заперечила позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.2008 №261-VІ позивача призначено на посаду судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 №2757-VI ОСОБА_1 призначений суддею Апеляційного суду Волинської області безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.02.2021 №359/0/15-21 позивач відряджений до Волинського апеляційного суду для здійснення правосуддя на один рік із 18.02.2021.

Наказом голови Волинського апеляційного суду № 09.7/4 від 23.02.2021 на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 з 23.02.2021 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Строк відрядження ОСОБА_1 до Волинського апеляційного суду для здійснення правосуддя продовжувався рішенням Вищої ради правосуддя від 5.10.2021 №2054/0/15-21 та рішенням Голови Верховного Суду від 23.11.2022 №537/0/149-22.

Рішенням Вищої ради правосуддя №2075/0/15-24 від 09.07.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом виконувача обов`язків голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Волинської області № 1.5/2 від 09.07.2024 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду.

10.07.2024 Апеляційним судом Волинської області позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1.63/2/2024, в якій при обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання взято за основу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на 01.01.2020 (2 102 грн), а також відсутня доплата за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Вважаючи дії відповідача щодо видачі вищевказаної довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 2 ст.4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ч.2 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Приписами ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 2 270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн. В статті 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2 684 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до ст. 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 р. № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.1 Закону № 966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами ст.4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема у статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102,00 грн.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки (абзац 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Натомість, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Суд зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23.

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (ч. 4 ст. 7 КАС України).

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Апеляційного суду Волинської області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2024 у справі № 420/4477/24, Першого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 200/1707/24.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Апеляційного суду Волинської області видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та регіонального коефіцієнту - 1.1, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Як вбачається із дослідженого судом Наказу голови Волинського апеляційного суду № 09.7/4 від 23.02.2021 на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 з 23.02.2021 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 (п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII).

Суд зауважує, що системний аналіз ст. 135 Закону № 1402-VIII дає змогу зробити висновок, що законодавцем чітко визначено складові суддівської винагороди: посадовий оклад та доплати за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад є базовою величиною і не залежить від особи судді, а також від здійснення чи не здійсненням ним з тих чи інших причин правосуддя. Натомість, доплати до посадового окладу безпосередньо пов`язані з особою судді і залежать від стажу його роботи (вислуги років), особистих даних (науковий ступінь) та виконуваних у суді функцій (перебування на адміністративній посаді у суді, виконання роботи, що передбачає доступ до державної таємниці).

Застосування регіонального коефіцієнта до базового посадового окладу не відноситься до доплат до посадового окладу, не пов`язане із особою судді, а залежить виключно від територіального розташування суду, а саме від кількості населення у населеному пункті, де розташований відповідний суд.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач здійснював правосуддя в Апеляційному суді Волинської області, який територіально розташований в м. Луцьк.

За офіційними даними Державної служби статистики України станом на 01.01.2022 населення м. Луцьк становило 215 986 осіб.

Окремо суд звертає увагу на те, що в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (абз. 10 п. 7 мотивувальної частини рішення) слідує, що Територіальне управління ДСА в Чернігівській області при видачі відповідної довідки позивачу, який був звільнений у відставку з посади судді Чернігівського районного суду Чернігівської області, регіональний коефіцієнт був застосований, про що свідчать наведені у рішенні дані щодо розміру посадового окладу (69366,00грн = 63060,00 х 1,1). При цьому, за змістом відповідного судового рішення Верховний Суд не вказував про безпідставність врахування регіонального коефіцієнта.

Таким чином, суд приходить до висновку, що видача позивачу довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, передбаченого п.1 ч.4. ст.135 Закону № 1402-VIII, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує права позивача.

Тому з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Апеляційний суд Волинської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 в розмірі 3 028 грн та регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавки за вислугу років 70 % та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч. 1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 968,96 грн, сплачений квитанцією від 18.08.2024.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Апеляційного суду Волинської області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн та без зазначення доплат за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та без застосування регіонального коефіцієнту 1,1 - за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Зобов`язати Апеляційний суд Волинської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 в розмірі 3 028 грн, регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавки за вислугу років 70 % та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Апеляційний суд Волинської області (43606, Волинська область, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 10; код ЄДРПОУ 02890400)..

Суддя С.Ф. Костюкевич