Рішення

від 11.09.2024 по справі 160/27436/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 160/27436/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участі:

представника позивача Бражника Д.С.

представника відповідача Сербулової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/27436/23 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2023 року Приватне акціонерне товариство «Коростенський машинобудівний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0230010714 від 15.08.2023 року, складене Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області відносно ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0230040714 від 15.08.2023 року, складене Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області відносно ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0230020714 від 15.08.2023 року, складене Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області відносно ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0230030714 від 15.08.2023 року, складене Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області відносно ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод».

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що працівниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача. За наслідками перевірки було складено акт, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем були сформовані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами за правилами загального позовного провадження.

22.11.2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що позивачем в охопленому перевіркою звітному періоді документально не підтверджено використання в господарській діяльності імпортованих товарів, не здійснено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість та податковий кредит, занижено податок на прибуток. За наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС правомірно збільшено (донараховано) податкові зобов`язання та застосовано штрафні санкції.

28.11.2023 року позивачем надано відповідь на відзив в якій підтримано позицію зазначену в позовній заяві.

20.12.2023 року відповідачем надано додаткові пояснення в яких підтримано позицію наведену у відзиві на позовну заяву.

06.03.2024 року позивачем надано додаткові пояснення в яких підтримано позицію зазначену в позовній заяві.

12.03.2024 року відповідачем надано додаткові пояснення.

В судовому засіданні 11.09.2024 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 11.09.2024 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» зареєстроване Виконавчим комітетом Коростенської міської ради 29.12.1997 року.

Основним видом діяльності позивача є виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів. До інших видів діяльності відноситься виробництво: підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, промислового холодильного та вентиляційного устаткування, металообробних машин, інших машин і устаткування спеціального призначення, будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, сталевих бочок і подібних контейнерів, інших готових металевих виробів; інші спеціалізовані будівельні роботи, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування; постачання тари, гарячої води та кондиційованого повітря; будівництво житлових і нежитлових будівель.

09.05.2023 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області, керуючись пунктом 191 статті 191, підпунктом 20.1.4 пунктом 20.1, статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.7 пункту 78.1, статті 78, статтею 79, пунктом 82.2 статті 82, пунктом 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням інформації про внесення до ЄДРСР запису про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод», прийнято наказ №2341-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод», яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» з 15.06.2023 року тривалістю 5 робочих днів; перевірку проводити за період діяльності з 01.01.2017 року по теперішній час з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.07.2015 року по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також, 09.05.2023 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області оформлено повідомлення №578 про проведення на підставі наказу від 09.05.2023 року №2341-п документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 15.06.2023 року в приміщенні Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, за період діяльності з 01.01.2017 року по теперішній час з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.07.2015 року по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У повідомленні зазначено, що у зв`язку з вказаним ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України слід, починаючи з зазначеного терміну, забезпечити надання у повному обсязі всіх документів, що належать, або пов`язані з предметом перевірки, а саме: регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку.

Також, 09.05.2023 року відповідачем було оформлено запит про надання документів за наведеним переліком та висловлено прохання забезпечити явку посадових осіб позивача за зазначеною адресою податкового органу.

Копію наказу від 09.05.2023 року №2341-п, повідомлення про проведення перевірки від 09.05.2023 року №578 та запит від 09.05.2023 року були направлені на юридичну адресу ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» 09.05.2023 року та отримані останнім 16.05.2023 року, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Перевірку було проведено у період з 15.06.2023 року по 21.06.2023 року.

28.06.2023 року перевіряючими було складено акт №2398/04-36-07-14-04/00203134 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по теперішній час, з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 року по теперішній час» яким встановлено наступні порушення:

- п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 573 221 грн., в тому числі: 2017-93887 грн., 2018-479 334 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 (-190 511 грн.) в тому числі за 2022 (-190 611 грн.);

- п. 185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено податкові зобов`язання по податку на додану вартість за період з 01.01.2017 року по 30.04.2023 року на загальну суму 20 977 691 грн., завищено податковий кредит за період з 01.01.2017 по 30.04.2023 на загальну суму 22 877 003 грн.;

- п.201.1, п. 201.10 ст. 201, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 564 853 грн., в тому числі за період: вересень 2017-103 865 грн., січень 2018 118 689 грн., березень 2018 78 937 грн., квітень 2018- 39 209 грн., вересень 2018 224 153 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки позивачем 24.07.2023 року до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було направлено заперечення до акту перевірки №2398/04-36-07-14-04/00203134 від 28.06.2023 року.

08.08.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було розглянуто заперечення позивача та надано відповідь якою висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки №2398/04-36-07-14-04/00203134 від 28.06.2023 року залишено без змін.

На підставі акту №2398/04-36-07-14-04/00203134 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» податковим органом 15.08.2023 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно пунктів 78.4. 78.7 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Стаття 79 Податкового кодексу України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно пунктів 79.1 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів (п. 82.2. статті 82 Податкового кодексу України).

Стаття 85 Податкового кодексу України встановлює порядок надання платниками податків документів.

Відповідно пунктів 85.1, 85.2, 85.4, 85.6, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

В даному випадку, в обґрунтування позовних вимог та в якості підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначає про здійснення податковим органом ряду порушень податкового законодавства при проведенні перевірки, зокрема призначення невиїзної перевірки замість виїзної, оформлення запитів про надання інформації та документів з порушенням форми його оформлення та строків направлення.

З даного приводу суд встановив та зазначає наступне.

Відповідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 року у справі №904/1143/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (50082, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Грицевця, 3Б, код ЄДРПОУ 00203134).

Наказ від 09.05.2023 року №2341-п, яким призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача було винесено з зазначенням в якості підстави підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з зазначенням що перевірку призначено у зв`язку з отриманням інформації про внесення до ЄДРСР запису про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод», що узгоджується з вимогами статті 78 Податкового кодексу України, підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 якої передбачено в якості підстави для проведення документальної позапланової перевірки випадки коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

При проведенні документальної позапланової перевірки за підпунктом 78.1.7 Податковим кодексом України не передбачено до проведення такої перевірки направляти платнику податків інформаційний запит, в порядку статті 73 цього кодексу, оскільки порядок надання платниками податків документів для проведення документальної перевірки врегульовано статтею 85 Податкового кодексу України, яка встановлює, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

В даному випадку, таким запитом направленим під час проведення перевірки є запит від 20.06.2023 року, який контролюючим органом направлено 20.06.2023 року на адресу позивача та отримано останнім лише 28.06.2023 року, після закінчення перевірки, кінець якої завершився 21.06.2023 року.

Направлення запиту податковим органом 20.06.2023 року не лише протирічить вимогам статті 85 Податкового кодексу України, якою встановлено, що відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, але і позбавив позивача надати такі документи під час проведення перевірки.

В свою чергу, запит від 09.05.2023 року не може вважатись запитом на отримання копій документів в цілях проведення перевірки, оскільки останній направлено до проведення такої перевірки.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення податковим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в частині несвоєчасного направлення запиту на отримання копій документів, отримання такого запиту після закінчення перевірки, та як наслідок ненадання таких документів до перевірки та неповного відображення даних податкового та бухгалтерського обліку позивача в акті перевірки, що призвело до висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

В свою чергу, всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення містять посилання на те, що в ході перевірки підприємству надано запит №1 від 20.06.2023 року щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по встановлених в ході перевірки порушеннях. Письмові пояснення та додаткові документи щодо обставин виявлених порушень, а також інформація, яка спростовує наявність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, підприємством не надавались. ПрАТ «КМЗ» було обізнане і мало можливість для дотримання правил і норм за порушення яких платник податків діяв нерозумно, не добросовісно та без належної обачності.

Отже, підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало ненадання позивачем до перевірки документів, в той час як запит про їх надання було направлено поштою 20.06.2023 року, отримано позивачем 28.06.2023 року, а саму перевірку закінчено 21.06.2023 року.

Зазначене призвело до відображенні в акті перевірки показників без врахування всіх даних податкового та бухгалтерського обліку, первинних та бухгалтерських документів, інших документів, які містять необхідну інформацію, що зумовило висновки податкового органу про допущення позивачем порушень Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд враховує наступне.

Пунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За змістом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків, зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У свою чергу, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0230020714 від 15.08.2023 року та №0230010714 від 15.08.2023 року, суд встановив та зазначає наступне.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0230020714 позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2022 рік на суму 190 511 грн., а податковим повідомленням-рішенням №0230010714 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства на 716 526, 25 грн, з яких 573 221 за податковими зобов`язаннями та 143 305,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року позивачем було відображено доходи (рядок 01 декларації) на загальну суму 113110949 грн. За показниками податкової звітності позивачем у наведений період задекларовано дохід на суму 116295509 грн., що на 3184560 грн. більше встановленого при проведенні перевірки.

Відповідно форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств рядок 04 «Об`єкт оподаткування» обраховується як сума рядка 02 (Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)) та рядка 03РІ (Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)) (+, -).

При цьому, судом було встановлено, що відповідачем при здійсненні розрахунків за даними податковими повідомленнями рішеннями за спірний період з 01.01.2017 року не було враховано показник минулих звітних періодів, а саме від`ємне значення на кінець 2016 року.

Неврахування податковим органом від`ємного значення з податку на прибуток, яке виникло на кінець 2016 року у розмірі (-) 3548265 грн. та повинно враховуватись у декларації за 2017 рік, дає підстави для висновку про помилковість розрахунків податкового органу з податку на прибуток, невірне їх обчислення та протиправність таких податкових -рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0230040714 від 15.08.2023 року, суд встановив та зазначає наступне.

Так, даним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено податкове зобов`язання на суму 20864077 грн. та зменшено податковий кредит на суму 22779336 грн. за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Подаькового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В даному випадку, податковий кредит за перевіряємий період було сформовано позивачем на підставі отриманих ним податкових накладних, які було складено та зареєстровано контрагентами позивача.

Податковий орган, будучи не позбавленим можливості перевірити дані податкових накладних виписаних на адресу позивача та наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не здійснив жодних дій щодо перевірки та встановлено факту їх реєстрації в такому реєстрі, що для позивача відповідно вимог статті 198 Податкового кодексу України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість та передчасність рішення податкового органу про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0230030714 від 15.08.2023 року, суд встановив та зазначає наступне.

Так, даним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф на загальну суму 17 000 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Підставою для застосування штрафної санкції слугувало встановлення податковим органом відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 564 853 грн.

Відповідно до п.120№.2 статті 120№ Податкового кодексу України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Податковим органом під час перевірки згідно наявної інформації в АІС «Податковий блок» реєстру ВМД та ПІК ЄАІС Держмитслужби було встановлено, що позивач здійснював імпорт товарів (товари ввезені на митну територію України за основною ставкою, сума ПДВ (рядок 11.1 декларації), які підтверджуються державними інформаційними базами даних. За даними інформаційних систем, ПДВ за товари, ввезені на митну територію України за період з 01.01.2017 року по 30.04.2023 року у сумі 564 853 грн.

Оскільки до перевірки не були надані регістри бухгалтерського обліку, оборотно-сальдові відомості, обороти по рахунках, первинні документи, акти виконаних робіт, акти списання матеріалів у виробництво або видаткові накладні на продаж, товарно-транспортні накладні, договори, контракти, заявки або інші первинні документи, які підтверджують використання зазначених товарів у межах господарської діяльності позивача податковий орган дійшов висновку про порушення підприємством пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягає в тому, що підприємством не нараховано умовний ПДВ на товари використані не у господарській діяльності у сумі 564 853 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки ним не доведено факт того, що товар ввезений на митну територію України не було використано у господарській діяльності позивача.

В свою чергу, позивачем разом з запереченнями на акт перевірки та суду, були надані пояснення та додатні до них документи на спростування цього порушення, зокрема креслення замовлень на підставі яких розраховуються норми сировини і комплектуючі вироби, відомості норм витрат сировини, лімітні картки, видаткові накладні.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем було застосовано штрафну санкцію відповідно до п.120№.2 статті 120№ Податкового кодексу України не у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень, а у сумі 17 000 грн., яка розрахована як сума 5 штрафних санкцій по 3400 грн. кожна з яких застосована за кожний окремий період за який встановлено постачання товарів: вересень 2017 року, січень 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, вересень 2018 року, що неузгоджується з вимогами цієї статті в частині максимального розміру штрафної санкції.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо стягнення судових витрат на сплату судового збору суд зазначає наступне.

Приватним акціонерним товариством "Коростенський машинобудівний завод" відповідно до платіжної інструкції №696 від 11.10.2023 року сплачено судовий збір за подання до суду даного позову в розмірі 8 052 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Судом встановлено, що представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" у справі №160/27436/23 здійснював адвокат Бражник Денис Сергійович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.07.2019 року №4358.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги №278/1 від 21.09.2023 року, укладений між Адвокатським бюро «Бражник і партнери» та Приватним акціонерним товариством "Коростенський машинобудівний завод".

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Адвокатським бюро надається наступна правова допомога: усні та письмові консультації та роз`яснення з правових питань щодо складання на клієнта податкового повідомлення-рішення №0230030114 від 05.08.2023 року, №0230020714 від 15.08.2023 року, №0230010714 від 15.08.2023 року, №0230040714 від 15.08.2023 року; складання процесуальних документів, а саме позовної заяви про визнання незаконними та протиправними податкових повідомлень-рішень №0230030114 від 05.08.2023 року, №0230020714 від 15.08.2023 року, №0230010714 від 15.08.2023 року, №0230040714 від 15.08.2023 року, за необхідності складання відповіді на відзив або будь-яких інших клопотань, необхідність у яких може виникнути під час виконання даного доручення; за погодженням з клієнтом участь у судових засіданнях у судах всіх інстанцій у справах щодо виконання даного доручення та надання правової допомоги в рамках договору.

Відповідно пункту 7.1 договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду протягом 45-ти діб з моменту укладання вищевказаного договору у розмірі 16 000 грн., яка складається з наступного: усні та письмові консультації та роз`яснення з приводу питань щодо складання на клієнта податкового повідомлення-рішення №0230030114 від 05.08.2023 року, №0230020714 від 15.08.2023 року, №0230010714 від 15.08.2023 року, №0230040714 від 15.08.2023 року 3000 грн.; складання процесуальних документів, а саме позовної заяви про визнання незаконними та протиправними податкових повідомлень-рішень №0230030114 від 05.08.2023 року, №0230020714 від 15.08.2023 року, №0230010714 від 15.08.2023 року, №0230040714 від 15.08.2023 року, за необхідності складання відповіді на відзив або будь-яких інших клопотань, необхідність у яких може виникнути під час виконання даного доручення 10 000 грн.; за погодженням з клієнтом участь у судових засіданнях у судах всіх інстанцій у справах щодо виконання даного доручення та надання правової допомоги в рамках договору 3000 грн.

16.10.2023 року між сторонами підписано акт (опис) виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №278/1, відповідно пункту 1 якого сторони узгодили, що згідно договору про надання правової допомоги у період його дії бюро надало, а клієнт отрмав (або отримає) наступні послуги: усні та письмові консультації та роз`яснення з приводу питань щодо складання на клієнта податкового повідомлення-рішення №0230030114 від 05.08.2023 року, №0230020714 від 15.08.2023 року, №0230010714 від 15.08.2023 року, №0230040714 від 15.08.2023 року 3000 грн.; складання процесуальних документів, а саме позовної заяви про визнання незаконними та протиправними податкових повідомлень-рішень №0230030114 від 05.08.2023 року, №0230020714 від 15.08.2023 року, №0230010714 від 15.08.2023 року, №0230040714 від 15.08.2023 року, за необхідності складання відповіді на відзив або будь-яких інших клопотань, необхідність у яких може виникнути під час виконання даного доручення 10 000 грн.; за погодженням з клієнтом участь у судових засіданнях у судах всіх інстанцій у справах щодо виконання даного доручення та надання правової допомоги в рамках договору входить у вартість 3000 грн.

Відповідно пункту 2.1 акту, підписом в акті клієнт стверджує, що отримав та прийняв послуги надані у пункті 1 у повному обсязі від бюро.

Платіжною інструкцією №648 від 27.09.2023 року підтверджено оплату позивачем послуг правової допомоги згідно акту до договору №278/1 від 21.09.2023 року у сумі 16 000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

При цьому, відповідач заперечував щодо стягнення судових витрат та просив відмовити у їх стягненні та зазначив що розмір таких витрат є значно завищеним та є неспівмірним зі складністю справи.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги складність даної справи, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Враховуючи критерії розподілу судових витрат, визначені у частині 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, складність справи та те, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, суд вважає обґрунтованими та пропорційними судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. , в зв`язку з чим такі витрати підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» (11500, м. Коростень, вул. В. Сосновського, буд. 65, ЄДРПОУ 00203134) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.08.2023 року №№0230010714, 0230040714, 0230020714, 0230030714.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 8052 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 20 вересня 2024 року.

Суддя С.І. Озерянська