Рішення

від 23.10.2024 по справі 240/13329/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/13329/24

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 13.06.2024 №Ф-44072-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 20373,24 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області здійснити коригування в інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом зменшення грошового зобов`язання з єдиного внеску на суму 20373,24 грн., нарахованого на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 №Ф-44072-52.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не здійснювала будь-якої підприємницької діяльності, не отримувала дохід від такої діяльності, а увесь час працювала і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за неї нараховував та сплачував роботодавець.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

05.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що згідно даних інформаційної системи податкового органу та в інтегрованій картці платника податків обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2018-2020 роки, внаслідок чого відповідачем винесена податкова вимога. За таких обставин вважає, що спірна вимога винесена правомірно і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-51-в від 11.07.2024 та №01-71-в від 16.09.2024 головуюча суддя перебувала у щорічній відпустці у період з 02.08.2024 по 16.08.2024 та 07.10.2024 по 21.10.2024.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка з 17.12.2018 зареєстрована, як фізична особа підприємець, а з 24.02.2021 прийнято рішення про припинення статусу фізичної особи підприємця, яке внесено до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у ФОП ОСОБА_1 було проведено щоквартальні нарахування на центральному рівні, зокрема:

- за січень-березень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019;

- за квітень-червень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019;

- за липень-вересень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019;

- за жовтень-грудень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020.

Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», від 30.03.2020 №540-1X «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП ОСОБА_1 централізовано нараховано єдиного внеску:

- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020;

- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020;

- за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020;

- за жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00 грн. по терміну сплати 19.01.2021.

Крім того, за грудень 2018 року, відповідно до самостійно сформованого та поданого звіту за 2018 рік платником було нараховано єдиного внеску в сумі 819,06 грн. по терміну сплати 22.02.2019.

На підставі наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимоги про сплату боргу, загальна сума якого складала 20 373,24 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги, позивач звернулася з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

До вказаного Закону з 01.01.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:

роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиному соціальному внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Як зазначив відповідач, згідно з даними інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у ФОП ОСОБА_1 було проведено щоквартальні нарахування на центральному рівні, зокрема:

- за січень-березень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019;

- за квітень-червень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019;

- за липень-вересень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019;

- за жовтень-грудень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020.

Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», від 30.03.2020 №540-1X «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП ОСОБА_1 централізовано нараховано єдиного внеску:

- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020;

- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020;

- за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020;

- за жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00 грн. по терміну сплати 19.01.2021.

Крім того, за грудень 2018 року, відповідно до самостійно сформованого та поданого звіту за 2018 рік платником було нараховано єдиного внеску в сумі 819,06 грн. по терміну сплати 22.02.2019.

В свою чергу, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.06.2007, ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2007 по 15.10.2012 працювала вчителем в загальноосвітніх школах м. Олевська Житомирської області, з 15.10.2012 по 01.09.2017 займала посаду методиста в відділі освіти, молоді та спорту Олевської міської ради, з 01.09.2017 по 01.09.2020 займала посаду педагога - організатора Олевської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 та з 01.09.2020 переведена на посаду заступника директора навчально-виховної роботи початкових класів Олевської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 та станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду продовжує працювати на попередньому місці роботи, яке перейменоване в Олевський ліцей №3 Олевської міської ради.

Відтак, в період з 2019-2021, за який позивачці був нарахований борг з єдиного внеску в розмірі 20 373,24 грн, вона, як найманий працівник, була застрахованою особою, а тому обов`язок сплати єдиного внеску за неї виконував страхувальник.

Вказане також підтверджується інформацію з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), наявних у матеріалах справи. Зокрема, вказані відомості містять інформацію про те, що протягом 2019-2021 роки страхувальником був Відділ освіти, молоді та спорту Олевської міської ради (код ЄДРПОУ 41411215).

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивачки, що вимога податкового органу сплатити єдиний внесок в розмірі 20 373,24 грн нарахований за період з 2019-2021 роки, коли позивачка був застрахованою особою, та обов`язок сплати за нього єдиного внеску був покладений на відповідного роботодавця, є необґрунтованим та суперечить вимогам законодавства.

Доказів ведення позивачем господарської діяльності та отримання від такої діяльності доходів у період, за який винесена оскаржувана вимога, відповідач до суду не надавав.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що податковий орган безпідставно нарахував ОСОБА_1 єдиний внесок за 2019-2021 роки в розмірі 20 373,24 грн, внаслідок чого оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 №Ф-44072-52 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом коригування суми податкового боргу на суму, визначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 №Ф-44072-52, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за №751/28881 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 3 та 4 Порядку).

Тобто, до повноважень органів ДФС віднесено відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників.

Таким чином, суд вважає за можливе з метою обрання належного способу захисту порушеного права зобов"язати відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 373,24 грн, визначеної у вимозі про сплату боргу від 13.06.2024 №Ф-44072-52.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781), про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску Головного управління ДПС у Житомирській області №Ф-44072-52 від 13.06.2024 в розмірі 20 373,24 грн.

Зобов"язати Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 373,24 грн, визначеної у вимозі про сплату боргу №Ф-44072-52 від 13.06.2024

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

23 жовтня 2024 р.

23.10.24