Рішення

від 23.10.2024 по справі 280/7653/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2024 року Справа № 280/7653/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UA110140/2024/000026/1 від 30.05.2024 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенню № UA110140/2024/000133 від 30.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем до митного оформлення надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Вказує, що сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності (в сукупності) документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни контракту щодо імпортованого товару, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Зазначає, що відповідач в рішенні про коригування не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують у сукупності числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21.08.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 06.09.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.10.2024 представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та докази в обґрунтування понесених витрат.

21.10.2024 представником відповідача подано заперечення щодо клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» та компанією «QUIMI ROMAR S.L.» було укладено контракт на поставку товару №20112023 від 20.11.2023, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується постачати косметичну продукцію у погодженій з Покупцем кількості згідно Інвойсу, а Покупець зобов`язується прийняти поставлену продукцію відповідної якості та провести її оплату.

19.02.2024 Сторонами було укладено договір про внесення змін та продовжено дію Контракту до 31.12.2024 року.

Відповідно до п.4.1. Контракту, оплата авансових платежів в розмірі 100% від вартості продукції, вказаної в інвойсі до погодженої партії проводиться до відвантаження товару.

26.04.2024 QUIMI ROMAR S.L. було виставлено на адресу Позивача інвойс проформу № 19959 на загальну суму 25 281,39 євро.

15.05.2024 Позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 25 281,39 євро, з посиланням на контракт та інвойс проформу, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 12.

21.05.2024 QUIMI ROMAR S.L. було виставлено на адресу Позивача інвойс № 1211019125 на загальну суму 25 281,41 євро. Загальна вартість продукції збільшилася на 2 євроценти.

Відповідно до п.3.2. Контракту, термін відвантаження не повинен перевищувати 20 днів після внесення авансового платежу.

Відповідно до п.6.1. Контракту, у відповідності до міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010, умови поставки будуть відповідати базису поставки EXW Valencia (Іспанія), якщо інше не вказано в Інвойсі.

Компанією «QUIMI ROMAR S.L.» продукція на адресу Позивача була відправлена 21.05.2024, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною № 1275210.

Для отримання послуг транспортування продукції, Позивачем був укладений договір транспортного експедирування № 04-23/3 від 19.05.2023 з ФО-П Сафаров О.А.

Вартість транспортних послуг до території України, а саме м. Валенсія м/п Корчова/Краківець склала 142 950,00 грн.

Для здійснення митного оформлення продукції митному органу було подано вантажну митну декларацію №24UA110140004242U7 від 29.05.2024.

Митну вартість товару Позивачем визначено виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України. Митна вартість товару за МД №24UA110140004242U7 від 29.05.2024 за курсом валюти 43,9708 грн/євро становила загалом 1 254 593,82 грн., з яких - 1 111 643,82 грн. вартість товару та 142 950,00 грн. транспортні витрати до території України. Сума ПДВ за ставкою 20% становила 250 918,76 грн.

Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару у Позивача не було.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, зазначеної у МД №24UA110140004242U7 від 29.05.2024, ТОВ «ТД ІМПЕРІЯ РА» було надано митному органу наступні документи:

-контракт на поставку товару №20112023 від 20.11.2023;

-договір про внесення змін від 19.02.2024 до контракту № 20112023 від 20.11.2023;

-інвойс проформу № 19959 від 26.04.2024;

-платіжну інструкцію в іноземній валюті №12 від 15.05.2024 на загальну суму 25 281,39 євро;

-інвойс № 1211019125 від 21.05.2024;

-міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №1275210 від 21.05.2024;

-рахунок на оплату транспортних послуг №525 від 23.05.2024;

-довідку про транспортно-експедиційні послуги № 23/05-1 від 23.05.2024;

-договір транспортного експедирування № 04-23/З від 19.05.2023;

-заявку-договір №17/05-1 від 17.05.2024;

-договір про надання послуг митного брокера № 1507-18 від 01.11.2022;

-договір №21-04-П про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 26.02.2024;

-копію митної декларації країни виробника №24ES001741177354ВО від 22.05.2024.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1.За ЕМД від 29.03.2024 №24UA110140004242U7 у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/ або внутрішніх) договорів. Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару «Quimi Romar S.L.» , торгівельна марка задекларованих товарів «SAIRO». Однак, задекларований, як виробник товару виробник товару «Quimi Romar S.L.», торгівельна марка задекларованих товарів «SAIRO», документально не підтверджений. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.

2. У наданій копії МД країни відправлення відсутній переклад. Відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст.254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

3. Згідно з заявкою договором від 26.02.2024 № 17/05-1 між ТОВ "ТД ІМПЕРІЯ РА" та експедитором ФОП ОСОБА_1 перевезення здійснюється за маршрутом: м. Валенсія (Іспанія) м. Дніпро (Україна). Однак, згідно рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.05.2024 №525 винагорода експедитора складає лише по території України.

З посиланням на частини 3-4 статті 53 Митного кодексу України митний орган зазначив про необхідність надання документів для підтвердження митної вартості товару: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять обов`язкові реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, каталоги, специфікації.

Позивачем, відповіддю вих. № 3005-01 від 30.05.2024, було повідомлено митний орган, що згідно ст. 53 МКУ, документи, які підтверджують митну вартість товару надані у повному обсязі, інші документи протягом 10 днів надано не буде.

30.05.2024 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2024/000026/1, в якому зазначено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а саме - не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, та у цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Як наслідок зазначено, що ненадання додаткових документів для спростування (пояснення) виявлених невідповідностей унеможливлює об`єктивну перевірку числового значення митної вартості заявлених товарів. Метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований, відповідно до частини 2 статті 58 МКУ та пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ, оскільки у митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товарів, а саме: відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, повідомлення декларантом митного органу, що імпортером не надаватимуться додаткові документи у десятиденний термін, згідно частини 3 статті 53 МКУ.

Також було повідомлено, що у митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості ідентичний та подібних (аналогічних) товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а саме: - для товару №1 «Засоби для догляду за волоссям: шампуні»» за ЕМД від 29.05.2024 № UA110140/2024/004242 (24UA110140004242U7) здійснено митне оформлення ідентичних та подібних товарів з рівнем митної вартості 2,81 дол. США/кг. Митну вартість товару №1 визначено за резервним методом, відповідно до статті 64 МКУ. Заявлена митна вартість товару №1 «Засоби для догляду за волоссям: шампуні» за ЕМД від 29.05.2024 № UA110140/2024/004242 (24UA110140004242U7) на умовах поставки EXW, з урахуванням витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України 1,22 дол. США/кг, країна виробництва Іспанія, країна походження ЄС, відправлення Іспанія, вага нетто 6815,28 кг, вид транспорту - автомобільний. Згідно відомчих баз даних, наявна інформація щодо митних оформлень ідентичних та подібних товарів «Засоби для догляду за волоссям: шампуні», країна виробництва - ЄС, походження та відправлення Іспанія, вага нетто 3857 кг, вид транспорту автомобільний, ввезених на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів; оформлено за ЕМД від 01.04.2024 № UA209140/2024/009101 (24UA209140009101U0) (товар №1) на рівні 2,81 дол.США/ кг. (резервний метод, самозаявка). Порівнювані товари співставні з оцінюваним товаром №1 з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження, регіону відправлення, є співставним обсяг партії, вид транспорту. Митну вартість товару №1 за ЕМД від 29.05.2024 № UA110140/2024/004242 (24UA110140004242U7) скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів (стаття 64 МКУ) до рівня 2,81 дол. США/кг (джерело цінової інформації: ЕМД від 01.04.2024 № UA209140/2024/009101 (24UA209140009101U0)

На підставі вищевикладеного, Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації МД №24UA110140004242U7 від 29.05.2024 та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000133 від 30.05.2024.

31.05.2024 Позивачем з урахуванням рішення №UA110140/2024/000026/1 митному органу подано нову митну декларацію №24UA110140004286U1 та товар на підставі ч.7 ст. 55 МКУ випущено у вільний обіг «під гарантію» за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Різниця митних платежів (мита та ПДВ) від митної вартості, первинно визначеної Позивачем в МД №24UA110140004242U7 від 29.05.2024 та скоригованою митницею склала 87 739,40 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000026/1 від 30.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000133 від 30.05.2024 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

За правилами ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16), від 02.06.2022 (справа № 460/2674/20) тощо.

Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, за результатами розгляду поданих позивачем документів митниця направляла декларанту повідомлення про виявлені розбіжності у поданих документах та про необхідність подання додаткових документів.

Разом із тим, суд вважає, що вказані митним органом розбіжності в поданих документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.

Щодо виявленої митним органом розбіжності, а саме: за ЕМД від 29.03.2024 №24UA110140004242U7 у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/ або внутрішніх) договорів. Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару «Quimi Romar S.L.» , торгівельна марка задекларованих товарів «SAIRO». Однак, задекларований, як виробник товару виробник товару «Quimi Romar S.L.» , торгівельна марка задекларованих товарів «SAIRO», документально не підтверджений

Судом перевірено, що на офіційному сайті виробника - «Quimi Romar S.L.» є посилання на торгову марку «SAIRO» як зареєстрований бренд. Однак, вказаний зареєстрований бренд не має відношення до визначення ціни у інший спосіб ніж визначено у товаросупровідних документах. В даному випадку має значення не назва, а форма та технічні характеристики продукції, які визначені у гармонізованій системі HS Code.

Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати. Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо. Наданий до митного оформлення інвойс № 1211019125 від 21.05.2024 дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей стосовно, що у наданій копії МД країни відправлення відсутній переклад, суд зазначає, що доводи відповідача щодо впливу вказаних розбіжностей на можливість визначення митної вартості товарів є неспроможними, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 МК України вказаний документ не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості.

В даному випадку відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення та її переклад, а також які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Експортна декларація, яка була надана до митного оформлення, в якості додаткового документа, в тому числі містить числові значення, а саме посилання на номер інвойсу №1211019125 від 21.05.2024, номер міжнародної товарно транспортної накладної № 1275210 від 21.05.2024, номери транспортних засобів, які відповідають тим, що зазначені в міжнародній товарно транспортній накладній. Тобто надану експортну декларацію цілком можливо ідентифікувати з документами, які були надані до митного оформлення та з задекларованою партією товару.

Окрім того відповідачем не обґрунтовано вимогу щодо перекладу вказаного документу на українську мову.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

За таких обставин, зауваження митного органу про ненадання перекладу митної декларації країни відправлення безпідставні, оскільки надана декларантом митна декларація складена іспанською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування.

Щодо посилання митного органу на те, що згідно з заявкою договором від 26.02.2024 № 17/05-1 між ТОВ "ТД ІМПЕРІЯ РА" та експедитором ФОП ОСОБА_1 перевезення здійснюється за маршрутом: м. Валенсія (Іспанія) м. Дніпро (Україна). Однак, згідно рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.05.2024 №525 винагорода експедитора складає лише по території України, суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження транспортних витрат було надано: договір транспортного експедирування № 04-23/З від 19.05.2023; рахунок від 23.05.2024 № 525, заявку договір № 17/05-1 від 17.05.2024, довідку про транспортні витрати №23/05-1 від 23.05.2024.

Відповідно до рахунку від 23.05.2024 № 525 та довідки про транспортні витрати №23/05-1 від 23.05.2024, вартість транспортно-експедиторських послуг поза митним кордоном України складає 142 950,00; вартість транспортно-експедиторських послуг по території України складає 72 650,00; винагорода експедитора по території України складає 300,00 грн., що разом складає 215 900,00 грн. В заявці-договорі на перевезення № 17/05-1 від 17.05.2024 загальна вартість транспортно-експедиційних послуг також зазначена в розмірі 215 900,00 грн.

Отже, вищезазначені документи не містять розбіжностей.

Також, з рахунку на оплату від 23.05.2024 № 525 та довідки про транспортні витрати №23/05-1 від 23.05.2024, наданих до митного оформлення вбачається, що сторони домовились про експедиторську винагороду тільки по території України. Отже, експедиторська винагорода по території України не входить до складової митної вартості товару.

Таким чином, Відповідачем у спірному рішенні не обґрунтована наявність розбіжностей у поданих транспортних документах, а також вплив фактору надання експедиторської нагороди тільки по території України на заявлену митну вартість товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано витребувано додаткові документи, а вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості недоліки у поданих позивачем документах спростовані в ході судового розгляду справи.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як зазначалось вище, за змістом ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 19.08.2020 у справі № 140/754/19, від 26.05.2022 у справі № 560/355/19 тощо, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Згідно тексту спірного рішення, джерелом коригування митної вартості для Відповідача стала митна декларація від 01.04.2024 № UA209140/2024/009101 (24UA209140009101U0).

Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що в даному випадках за співставленню декларацією товар був завезений з такими характеристиками: країна виробництва - ЄС, походження та відправлення Іспанія, вага нетто 3857 кг, вид транспорту автомобільний, ввезених на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Однак, при цьому, не вказано, до прикладу, найменування виробника товару, (оскільки від самого суб`єкта продажу залежить ціна на товар, наявність знижок тощо). Кількість товару, завезеного за порівнюваними деклараціями, також відрізняється.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 № 2040/6019/18 (№ К/9901/8839/19) вказав, що наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, за правовою позицією Верховного суду, митний орган має враховувати, та в кожному конкретному випадку враховувати різноманіття умов поставки, країни виробника товару та інші складові, які безпосередньо впливають на ціну товару та призводять до її формування. В даному випадку, митний орган навів формальні причини для коригування митної вартості, та користувався базою ЄАІС для коригування митної вартості без дослідження усіх важливих складових для формування ціни, окрім умов поставки та постачальника - виробника. Важливим є також, сезонність, коливання цін на ринку та ін.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В даному випадку, у спірному рішенні, Відповідачем не обґрунтовано відповідність умов товару, його поставки, який був завезений за МД від 01.04.2024 №UA209140/2024/009101 (24UA209140009101U0) усім умовам, які має товар, завезений Позивачем за МД №24UA110140004242U7 від 29.05.2024.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже спірне рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Разом з тим суд встановив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Крім того, представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру. При вирішенні цього питання, суд враховує й правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04; рішення від 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі № 918/548/21.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

-договір про надання правничої допомоги від 22.02.2023;

-додаткова угода №5 від 01.07.2024 до договору про надання правничої допомоги;

-акт приймання-передачі послуг від 31.07.2024;

-рахунок №25/07 від 31.07.2024;

-платіжна інструкція 1092.

Згідно із п.3 Додаткової угоди гонорар за надання правничої допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, складається з вартості правничої допомоги у фіксованому розмірі (фіксований гонорар) та становить: за підготовку позовної заяви 6000 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок Відповідача.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000026/1 від 30.05.2024 та картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000133 від 30.05.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, ЄДРПОУ 33869650) судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень, 00 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова