Рішення

від 24.10.2024 по справі 300/7363/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. справа № 300/7363/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретарі судового засідання - Лудчак А.В.,

представника позивача - Жидецької С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також, - позивач, ОСОБА_1 ), 25.09.2024 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 у ВП №50988749 та відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020 у ВП №62648656.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.07.2020 виконавчий лист №0907/18597/2012, який виданий 05.09.2014 про стягнення з позивача боргу в сумі 1272841,97 грн повернуто стягувачу на підставі його заяви, оскільки позивачем погашена заборгованість перед стягувачем в сумі 129845 грн. Виходячи з наведеного державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору повинен був виходити з суми яка фактично сплачена позивачем, тобто 10 відсотків виконавчого збору з погашеної заборгованості в сумі 129845 грн, а не з 1272841,97 грн, оскільки дана сума не була стягнута в примусовому порядку.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який разом з матеріалами виконавчого провадження подано через канцелярію суду 22.10.2024. У даному відзиві зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 у ВП №50988749 та відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020 у ВП №62648656 винесені правомірно. Також звертає увагу на пропущення строків звернення до суду. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.39-84).

Ухвалою суду від 30.09.2024 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліку позовної заяви (а.с.21-22).

07.10.2024 позивач усунула недоліки позовної заяви, а також подала уточнену позовну заяву, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.34-35).

Суд зазначає, що питання щодо строку звернення до суду із вказаним позовом судом вирішено на стадії відкриття провадження у справі. Зокрема, ухвалою від 30.09.2024 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом, зокрема надання (долучення) заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. На виконання зазначеної ухвали представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій обґрунтовано причини пропуску строку звернення до суду, з підтвердженням відповідними доказами. У зв`язку із чим, як уже зазначено вище, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, серед іншого, поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується супровідним листом про відправлення повістки про виклик на офіційну електронну пошту відповідача (а.с. 37), а також за відомим номером телефону.

Відповідно до частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно п. 4 ч. 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної адміністративної справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, відзив на адміністративний позов, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено такі обставини.

На виконанні у Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано- Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 50988749 з примусового виконання виконавчого листа № 0907/18597/2012 виданого Івано-Франківським міським судом 05.09.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" борг у розмірі 1272841,97 грн.

29.04.2016 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50988749 по примусовому виконанню виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 №0907/18597/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Фінанси та кредит" боргу в сумі 1272841,97 грн (а.с. 72).

Зазначена постанова винесена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2016 у ВП №50988749 надано боржнику самостійно виконати рішення з моменту винесення постанови в семиденний термін.

Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2016 у ВП №50988749, державним виконавцем вживалися заходи щодо виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 №0907/18597/2012, а саме: 01.11.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника, 19.02.2020 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Постановою державного виконавця від 25.11.2019, згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 30.09.2019 замінено стягувача на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент".

22.07.2020 виконавчий лист №0907/18597/2012, виданий 05.09.2014 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 1272841,97 грн повернуто стягувачу у відповідності п.1 ч.37 Закону України "Про виконавче провадження".

22.07.2020 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову у виконавчому провадженні №50988749 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

На підставі вищевказаної постанови відкрито виконавче провадження від 24.07.2020 №62648656 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчого збору у розмірі 127284,19 грн.

Після винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 у ВП № 50988749, державним виконавцем вживалися заходи щодо виконання зазначеної постанови, а саме: 12.11.2020 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, 20.10.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника, а також 20.10.2023 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №606-XIV та Закон № 1404-VІІІ).

На час відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 0907/18597/2012 виданого 05.09.2014 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області підстави та порядок здійснення виконавчого провадження визначалися Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша статті 3 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 24 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 46 Закону № 606-XIV у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою вказаної статті обумовлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Суд звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №50988749 мала бути винесена згідно ст. 46 Закону № 606-XIV, після закінчення добровільного виконання, зазначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження, що не було зроблено державним виконавцем.

При цьому, прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 ВП № 50988749 було вчинене під час дії Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу XІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст.14 Закону № 1404-VIII визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.

Згідно п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст.37 Закону № 1404-VIII).

Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Разом з тим, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, наслідком яких стало його фактичне виконання.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З наведеного слідує, що умовою справляння даного збору є саме примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, тоді як у разі відсутності факту примусового виконання ними такого рішення законних підстав для справляння виконавчого збору немає.

Тобто, виконання рішення суду про стягнення боргу відбувається або у добровільному порядку, коли боржник сам сплачує заборгованість кредитору, або у примусовому порядку, коли цю заборгованість у примусовому порядку стягують з боржника органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, та в подальшому перераховують її кредитору.

Так, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум або вартості переданого майна.

Умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми чи майна.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72403101).

З матеріалів справи слідує, що державний виконавець під час прийняття постанови від 22.07.2020 про стягнення виконавчого збору ВП №50988749 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі 10% від суми зазначеної у виконавчому документі - виконавчому листі № 0907/18597/2012 виданому 05.09.2014 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Фінанси і кредит" 1272841,97 грн.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №50988749 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Суд звертає увагу, що згідно договору купівлі продажу від 19.05.2019, позивачем погашена заборгованість перед стягувачем у сумі 129845 грн (а.с.14-15).

У свою чергу, органами державної виконавчої служби у примусовому порядку з позивача не було стягнуто суму коштів за виконавчим документом, примусового виконання даного рішення фактично не відбулося, а тому правові підстави для справляння виконавчого збору відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

Отже, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що оскаржувану постанову винесено відповідачем протиправно, оскільки реального виконання рішення суду (стягнення коштів за виконавчим документом) не відбулось.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.04.2020 у справі № 640/8425/19, від 16.04.2020 у справі №260/1261/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що постанова Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №640/8425/19 ухвалена після змін до статті 27 Закону України Про виконавче провадження, внесених згідно із Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII.

Також суд зауважує, що 12.04.2019 між ПАТ "Банк Фінанси і кредит" та ТОВ "Фінансова компанія Інвент" укладено договір про відступлення прав вимоги, а постанова про стягнення виконавчого збору винесена після укладення договору про відступлення прав вимоги ПАТ "Банк Фінанси і кредит", яке є стягувачем у даному виконавчому провадженні.

На час розгляду даної справи виконавче провадження №50988749 не закінчено.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що оскільки в рамках виконавчого провадження №50988749 дії державного виконавця не забезпечили примусове виконання виконавчого документу про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум відповідно до виконавчого листа та не призвели до стягнення у примусовому порядку суми, зазначеної у цьому виконавчому листі, отже підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі 127284,19 грн не виникли.

Отже, для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, результатом яких є фактичне виконання виконавчого документу.

За таких обставин, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, з урахуванням положень ст. 27 Закону № 1404-VIII у відповідача були відсутні правові підстави приймати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 у виконавчому провадженні ВП №50988749, і як наслідок відповідно є протиправною та підлягає скасуванню і постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020 у виконавчому провадженні ВП №62648656 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020 надсилалися на адресу позивача (боржника) - АДРЕСА_1 , однак у матеріалах справи міститься копія паспорта та заява ОСОБА_1 , які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, в яких адреса позивача - АДРЕСА_2 (а.с.60, 64-65).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач при винесенні оскаржуваних постанов діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, не надав доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Виходячи з викладеного, оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією від 23.09.2024 № ПН683889, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2422,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 ВП № 50988774 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 127284,19 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020 ВП № 62648656 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчого збору у розмірі 127284,19 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (код ЄДРПОУ - 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Сторонам рішення надіслати через підсистему Електронний суд.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.