Рішення

від 24.10.2024 по справі 300/5190/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. справа № 300/5190/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання зняти з військового обліку військовозобов`язаних і вилучити військово-обліковий документ, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, військовозобов`язаний, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також відповідач, другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про зняття з військового обліку у зв`язку із вибуттям за межі України на постійне місце проживання за кордон;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про зняття з військового обліку у зв`язку із вибуттям за межі України на постійне місце проживання та видачу встановленої форми довідки військовослужбовця (військовозобов`язаного), який виїжджає за кордон у відповідності до пункту 53 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 (надалі по тексту також Порядок №1487) та пункту 4 розділу ІІ Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2017 за №206 (надалі по тексту також Порядок №206).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , 05.03.2024 отримав рішення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також УДМС України в Івано-Франківській області, міграційна служба), про задоволення клопотання про оформлення документів для виїзду на постійне проживання до Чеської Республіки. У зв`язку із прийняттям вказаного рішення, позивач у квітні 2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для зняття із військового обліку у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон. ОСОБА_1 , під час перебування у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 написано заяву про зняття з військового обліку до якої долучено копії необхідних документів. За результатами розгляду заяви, відповідач листом повідомив позивача про необхідність особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На переконання ОСОБА_1 вказаний лист відповідача є відмовою у знятті з військового обліку, оскільки останнім виконано всі необхідні умови, передбачені законодавством для зняття із військового обліку у зв`язку із виїздом на постійне проживання до Чеської Республіки.

Також позивач зазначив про відсутність у другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 жодних зауважень до поданого пакету документів та не прийнято рішення, а отже, допущено протиправну бездіяльність. ОСОБА_1 у відповідності до приписів Порядку №1487 особисто прибув до відповідача та подав відповідну заяву із долученням необхідних документів. З огляду на вказані обставини, вважає, що другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено протиправну бездіяльність, щодо неприйняття рішення про зняття з військового обліку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України). Одночасно судом витребувано додаткові документи, необхідні для розгляду справи (а.с.11).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2024 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання зняти з військового обліку військовозобов`язаних і вилучити військово-обліковий документ (а.с.14).

За наслідками виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024, судом ухвалою від 02.09.2024 продовжено розгляд справи №300/5190/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання зняти з військового обліку військовозобов`язаних і вилучити військово-обліковий документ (а.с.20).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 витребувано повторно в ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчені і оформлені у встановленому порядку копії письмових доказів, зокрема: заяви позивача до відповідача від 17.04.2024 із усіма додатками; відповідних військово-облікових документів із особової справи ОСОБА_1 , які використані/враховані відповідачем при наданні відповіді, оформленої листом від 23.04.2024 за №2/4/2088. Пунктом 2 ухвали від 16.09.2024 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 подати в суд крім відзиву на позовну заяву письмове пояснення, в якому розкрити зміст: які юридичні і фактичні причини відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.04.2024, оформленої листом від 23.04.2024 за №2/4/2088, в тому числі із викладом інформації про необхідність прибуття до відповідача особисто, заміни військово-облікового документа на документ встановленого зразка, оновлення військово-облікові даних?; якою нормою матеріального права визначено процедуру розгляду питання про зняття з військового обліку за умови попереднього прибуття до відповідача особисто, заміни військово-облікового документа на документ встановленого зразка, оновлення військово-облікові даних?; чи прибував (відвідував) ОСОБА_1 відповідача особисто, чи реєструвалось його прибуття, чи мало місце спілкування, бесіда тощо по заяві від 17.04.2024? (а.с.22-23).

На виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відповідач скерував до суду витребувані документи. Так, 30.09.2024 на офіційну електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2024 за №2/4/5769, реєстрацію якого, разом із відповідними доказами, проведено судом 30.09.2024 за вх.№28180/24 (а.с.25-38).

В означеному листі відповідач вказав, що ОСОБА_2 є військовозобов`язаним, а тому відповідно до Порядку №1487, військово-обліковим документом є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, втім позивач надав до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 копію приписного посвідчення. Військовозобов`язаний особисто до відповідача не прибував. Згідно пунктів 53, 54, 79 Порядку №1487 зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які виїжджають за кордон на строк більше трьох місяців здійснюється після особистого прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки з документами, що підтверджують виїзд за кордон.

До листа від 30.09.2024 за №2/4/5769, відповідачем долучено заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 (а.с.28), повідомлення УДМС в Івано-Франківській області від 06.03.2024 за №2601.4-1533/2601.3-24 про отримання дозволу на виїзд на постійне проживання (а.с.29), паспорт громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с.30), картку фізичної особи-платника податків позивача (а.с.31), витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" (а.с.32), витяг з реєстру територіальної громади від 09.04.2024 (а.с.33), посвідчення про приписку до призовної дільниці (а.с.34), паспорт громадянина України для виїзду закордон № НОМЕР_2 , дата видачі 12.01.2018 (а.с.35), посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.36), відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.04.2024 за №2/4/2088 (а.с.37-38).

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ухвалу про відкриття провадження від 02.09.2024 у справі №300/5190/24 та ухвалу про витребування доказів від 16.09.2024 у справі №300/5190/24 надіслано відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрі отримано останнім 05.09.2024 та 20.09.2024 відповідно (а.с.39, 41).

Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 6 статті 251 КАС України).

З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2024 та ухвала про витребування доказів від 16.09.2024 вважаються врученими відповідачу належним чином.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату прийняття рішення у цій справі, не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 02.09.2024.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, письмових заяв, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, згідно з даними посвідчення про приписку до призовної дільниці з 05.01.2018 перебуває на військовому обліку призовників в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7, 34).

Повідомленням УДМС України в Івано-Франківській області від 06.03.2024 за №2601.4.-1533/2601.3-24 позивача проінформовано про прийняття позитивного рішення від 05.03.2024 щодо задоволення клопотання останнього про оформлення документів для виїзду на постійне проживання до Чеської Республіки (а.с.6).

До відома ОСОБА_1 доведено, що для завершення процедури оформлення виїзду на постійне проживання за кордон йому необхідно, в тому числі, знятися з реєстраційного обліку за останнім місцем проживання в Україні та надати територіальному органу ДМС витяг з реєстру територіальної громади про таке зняття. Строк рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання становить шість місяців з дня його прийняття (а.с.6).

Позивач 09.04.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою в якій просив, прийняти дану заяву до розгляду, за результатами розгляду повідомити письмово, здійснити зняття ОСОБА_1 з військового обліку та видати довідку про зняття з військового обліку. Дана заява мотивована тим, що 05.03.2024 міграційною службою позивачу надано дозвіл на зняття з місця реєстрації та фактичної зміни місця проживання, а для цього останньому необхідно знятись з військового обліку та подати необхідні підтверджуючі документи (а.с.28).

Зі змісту коментованої заяви встановлено такий перелік доданих до неї документів: копія паспорта заявника, дозвіл міграційної служби, копія РНОКПП, довідка про несудимість, витяг про реєстрацію місця проживання, копія посвідчення про приписку до призовної дільниці, копія закордонного паспорту, копія посвідчення водія та копія довідки про навчання (а.с.28).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2024, другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 23.04.2024 за №2/4/2088 повідомив позивача про те, що згідно пунктів 53, 54, 79 Порядку №1487 зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які виїжджають за кордон на строк більше трьох місяців здійснюється після особистого прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки з документами, що підтверджують виїзд за кордон. Відповідно до Порядку №206 військові квитки військовослужбовців (військовозобов`язаних), які виїжджають за кордон на строк більш як три місяці, здаються до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем військового обліку). Замість військових квитків, прийнятих на зберігання, видається довідка військовослужбовця (військовозобов`язаного), який виїжджає за кордон. Розглянувши подані позивачем документи, у відповідності до Порядку №1487 та Порядку №206 відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність особистого прибуття, заміни військово-облікових документів на документ встановленого зразка та оновлення військово-облікових даних.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про зняття з військового обліку у зв`язку із вибуттям за межі України на постійне місце проживання за кордон, позивач звернувся із цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про зняття з військового обліку у зв`язку із вибуттям за межі України на постійне місце проживання та видачу встановленої форми довідки військовослужбовця (військовозобов`язаного), який виїжджає за кордон.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При цьому, за змістом статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, до яких віднесено встановлення воєнного або надзвичайного стану, в умовах якого окремі обмеження прав і свобод людини можуть бути реалізовані виключно із зазначенням строку дії цих обмежень.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 за №3857-ХІІ (надалі по тексту також Закон №3857-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №3857-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

За приписами частини 1 статті 3 коментованого Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону, відповідно до частини першої якої серед документів, які дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, зазначені: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №3857-ХІІ, правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

До підстав для тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України, визначених нормами частини 1 статті 6 Закону №3857-ХІІ, віднесено випадки, коли:

він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

він засуджений за вчинення кримінального правопорушення до відбуття покарання або звільнення від покарання;

він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції до припинення нагляду;

він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Так, системний аналіз положень Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 за №3857-ХІІ свідчить про відсутність встановленого обмеження права громадянина вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану.

При цьому, як вже було зазначено судом вище по тексту судового рішення, на виконання статті 64 Конституції України, в момент виникнення спірних правовідносин, на території України було введено воєнний стан Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/22, затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року за №2101-ІX зі змінами, який є правовою підставою обмеження передбаченого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України та права вільно обирати місце проживання.

Одночасно із введенням Указом №64/2022 воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 на 90 діб згідно з Указом Президента №342/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 за №2264-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до дня виникнення спірних правовідносин та вирішення судом спору у даній адміністративній справі по суті).

Пунктами 4 та 5 коментованого Указу Президент України постановив призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України доручено визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Зі змісту статті 23 Конституції України слідує, що кожна людина має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. З цього випливає, що людина є частиною суспільства, інтереси якого (як-от національна безпека, громадський порядок, права та свободи інших людей) можуть виправдати обмеження прав людини, які не є абсолютними. Належне виконання громадянами своїх обов`язків має бути забезпечене державою.

Із початком широкомасштабної військової агресії російської федерації фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-ХІІ (надалі по тексту також Закон 1932-ХІІ), оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Приписами частини 1 статті 4 Закону №1932-ХІІ передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (частина 3 статті 4 Закону №1932-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 17 коментованого Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (частини 2, 3 статті 17 Закону №1932-ХІІ).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також Закон №2232-ХІІ).

Цим Законом установлено військовий обов`язок, який включає: (1) підготовку громадян до військової служби; (2) приписку до призовних дільниць; (3) прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; (4) проходження військової служби; (5) виконання військового обов`язку в запасі; (6) проходження служби у військовому резерві; (7) дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (надалі по тексту також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 14 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, як визначено частиною 1 статті 3 коментованого Закону, правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами абзацу 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-ХІІ (надалі по тексту також Закон №3543-ХІІ), мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина 2 статті 4 Закону№3543-ХІІ).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ).

За визначенням абзацу 5 статті 1 коментованого Закону, особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відтак, після оголошення мобілізації в державі проводяться заходи особливого періоду, які передбачають, крім іншого, призов військовозобов`язаних до Збройних Сил України на військову службу в особливий період.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 за №3857-ХІІ дійсно не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ та Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-ХІІ, які є спеціальними для цього періоду.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 за №3857-ХІІ (надалі по тексту також Закон №3857-ХІІ).

Відповідно до абзаців 1, 3 статті 4 Закону №3857-ХІІ оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2016 за №816 затверджено "Порядок провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання" (надалі по тексту також Порядок №816), який визначає процедуру прийому і розгляду заяв про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, прийняття за ними рішень та виконання прийнятих рішень.

Відповідно до положень пункту 4 розділу IV вказаного Порядку, у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно:

зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні;

надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України і паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, зразок якого наведено у додатку 6 до цього Порядку, або внесення відповідної інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки. У разі наявності в особи, яка виїжджає за кордон на постійне проживання, двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон надаються обидва такі паспорти;

отримати довідку органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов`язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур.

Відповідно до приписів пункту 6 розділу IV коментованого порядку після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються). У разі наявності в такої особи паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм територіальний орган ДМС вносить інформацію про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання до безконтактного електронного носія. Якщо до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки, орган реєстрації не вніс інформацію про зняття з реєстрації місця проживання, територіальний орган ДМС перед внесенням інформації про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання вносить до безконтактного електронного носія зазначену інформацію на підставі довідки про зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, для виконання рішення територіального органу ДМС про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, заявнику необхідно зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні.

Як встановлено судом, Повідомленням УДМС України в Івано-Франківській області від 06.03.2024 за №2601.4.-1533/2601.3-24 позивача проінформовано про прийняття позитивного рішення від 05.03.2024 щодо задоволення клопотання останнього про оформлення документів для виїзду на постійне проживання до Чеської Республіки (а.с.6).

За змістом частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту також Закон №2232-XII) щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно положень частин 1,3 статті 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Згідно зі статтею 181 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 04.04.2024) Під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 25-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (надалі по тексту також - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них тощо.

Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі по тексту також - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

З матеріалів адміністративної справи слідує, що станом на момент звернення із заявою до відповідача, ОСОБА_1 з 05.01.2018 перебуває на обліку Калуського ОМВК в Івано-Франківській області, як призовник, що підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці (а.с.7, 34).

Протилежного сторони перед судом не довели, як і не надали жодних інших військово-облікових документів, на підставі яких можливо було б ідентифікувати будь-яку іншу категорію громадян, щодо військового обов`язку до котрої належить ОСОБА_1 , аніж призовник.

Як вже було встановлено вище по тексту судового рішення, на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, на території Україні оголошено правовий режим воєнного стану, яким передбачено обмеження конституційних прав громадян України, а саме право вільно змінювати місце проживання та право вільно залишати територію України.

Суд звертає увагу, що за приписами частини 4 статті 37 Закону №2232-XII у редакції від 04.04.2024, котра підлягала застосуванню станом на дату подання заяви ОСОБА_1 від 09.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зняття з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на постійне місце проживання, виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки […] у воєнний час забороняється.

При цьому, пункт 1 частини 5 статті 37 коментованого Закону визначає умови, за яких громадяни України підлягають зняттю з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):

- які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;

- які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України;

- які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних;

- які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

- які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";

- які виконали обов`язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;

- які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;

- в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.

За приписами частини 5 статті 33 Закону №2232-XII у редакції від 04.04.2024, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначається "Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.20223 за №1487 (надалі по тексту також Порядок №1487), станом на момент виникнення спірних правовідносин застосуванню підлягала редакція від 31.12.2022.

Суд вважає за потрібне звернути увагу сторін на пункт 22 Порядку №1487, згідно якого взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом пункту 29 Порядку №1487, у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які вибувають за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, направляються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для:

зняття з військового обліку;

вилучення військово-облікових документів.

Зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які виїжджають за кордон на строк більше трьох місяців, здійснюється після особистого прибуття їх до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки з документами, що підтверджують виїзд за кордон. Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які виїжджають за кордон на строк до трьох місяців, з військового обліку не знімаються (пункт 53 Порядку №1487).

Положеннями пунктів 1, 3, 6 частини 1 Додатку 2 до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначено наступні обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів:

перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району.

Відповідно до пункту 54 Порядку №1487, органи реєстрації, до яких пунктом 15 коментованого Порядку віднесено органи, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, здійснюють реєстрацію/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів з урахуванням вимог щодо реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 16).

Пунктом 2 Додатку 16 до Порядку №1487 визначено проведення перевірки наявності відміток відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки про взяття (зняття) призовника, військовозобов`язаного або резервіста на військовий облік за новим місцем проживання. У разі відсутності такої відмітки призовник, військовозобов`язаний або резервіст направляється до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для взяття його на військовий облік або зняття з військового обліку.

До повноважень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки пунктом 79 Порядку №1487 віднесено:

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку, для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці, для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, для резервістів - військовий квиток. (пункт 81 Порядку №1487).

Системний аналіз вказаних норм уможливлює суд виснувати наступне: необхідною умовою для розгляду питання про зняття громадянина України з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України "на постійне місце проживання" або "на строк більше трьох місяців" є особисте прибуття такого громадянина до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, із паспортом та військово-обліковими документами.

Позивач стверджує, що прибув до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той же час відповідач вказує про необхідність прибуття останнього у своєму листі від 23.04.2024 за №2/4/2088 (а.с.5). Сторони не надали суду доказів прибуття/неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому таку обставину можна аналізувати лише з письмових пояснень сторін.

Тлумачення встановленого законодавчого регулювання спірних правовідносин дозволяє суду сформувати наступний висновок: Порядок №1487 визначає процедурний механізм зняття громадян України з військового обліку, в той час як Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII встановлено підстави, за наявності яких така особа може реалізувати вказане право.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що у розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, рішення територіального органу Державної міграційної служби України, яким надано дозвіл на виїзд на постійне місце проживання за межі України, не є самостійною підставою для зняття з військового обліку, а лише надає дозвіл особі у відповідності до пункту 4 розділу IV Порядку №816 вирішити за встановленою законом процедурою питання про зняття з реєстрації своє місце проживання в Україні.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 09.04.2024 слідує, що під час обґрунтування підстав для зняття останнього з військового обліку, позивач вказав про необхідні умови для зняття військовозобов`язаного із реєстрації свого місця проживання в Україні.

Втім, як вже зазначалось судом, що станом на момент звернення із заявою до відповідача, ОСОБА_1 з 05.01.2018 перебуває на обліку Калуського ОМВК в Івано-Франківській області, як призовник, що підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці (а.с.7,34).

Протилежного сторони перед судом не довели, як і не надали жодних інших військово-облікових документів, на підставі яких можливо було б ідентифікувати будь-яку іншу категорію громадян, щодо військового обов`язку до котрої належить ОСОБА_1 , аніж призовник.

Ні Законом за №2232-XII, ні Порядком №1487 не передбачено правової підстави для надання призовнику, військовозобов`язаному чи резервісту дозволу на зняття з військового обліку у зв`язку із прийняттям у відношенні до особою відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку №816 рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання.

З огляду на зазначені норми, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що рішення, відповідно до якого йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання, є підставою для зняття його з військового обліку, адже пункт 3 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII не містить таку підставу, як "у зв`язку з вибуттям на строк більше трьох місяців за межі України", натомість визначає її, як "вибули на строк більше трьох місяців за межі України".

Окрім цього, особисте прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з паспортом громадянина України та військово-обліковими документами, заповнення заяви про зняття з військового обліку за своєю правовою суттю не може формувати у особи законні сподівання щодо зняття її з військового обліку, оскільки згадані юридичні кроки покликані ідентифікувати особу військовозобов`язаного та підтвердити її волевиявлення на провадження щодо неї процедури з розгляду такої заяви, тобто подальшого з`ясування керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки підстав для зняття такого громадянина України з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII.

Про наявність інших законних підстав для зняття ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних суду невідомо, позивачем доказів існування останніх до суду не подано.

Беручи до уваги сформований вище по тексту судового рішення висновок про належність пунктів 29, 53, 81 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 30.12.2022 за №1487, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, до таких положень, що визначають процедурний механізм зняття громадян України з військового обліку, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 Додатку 2 до Порядку №1487 в редакції від 30.12.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до обов`язків призовників, військовозобов`язаних та резервістів віднесено заборону зміни місця проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Більше того, частиною 6 статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-ХІІ у редакції від 04.04.2023 встановлено заборону громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації змінювати місце проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті, до яких, зокрема, віднесено керівників збірних пунктів територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частина 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII встановлює імперативну норму, за якою зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, пункт 3 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII у редакції від 04.04.2024, визначає умови, за яких громадяни України призовники підлягають зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Комплексний аналіз наведених положень свідчить, що до повноважень керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зняття громадянина України з військового обліку.

Другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 23.04.2024 за №2/4/2088 повідомив позивача про те, що згідно пунктів 53, 54, 79 Порядку №1487 зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які виїжджають за кордон на строк більше трьох місяців здійснюється після особистого прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки з документами, що підтверджують виїзд за кордон. Відповідно до Порядку №206 військові квитки військовослужбовців (військовозобов`язаних), які виїжджають за кордон на строк більш як три місяці, здаються до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем військового обліку). Замість військових квитків, прийнятих на зберігання, видається довідка військовослужбовця (військовозобов`язаного), який виїжджає за кордон. Розглянувши подані позивачем документи, у відповідності до Порядку №1487 та Порядку №206 відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність особистого прибуття, заміни військово-облікових документів на документ встановленого зразка та оновлення військово-облікових даних (а.с.5).

Суд констатує, що у порушення вимог статті 37 Закону №2232-XII, пунктів 29, 53, 79, 81 Порядку №1487, у редакції, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 23.04.2024 за №2/4/2088 не сформовано обґрунтованого рішення про надання дозволу чи відмови у його наданні ОСОБА_1 , з приводу зняття останнього з військового обліку військовозобов`язаних у відповідь на заяву позивача від 09.04.2024.

Більше того, як свідчить Порядок №1487, при вирішенні питання про надання дозволу на зняття військовозобов`язаного з військового обліку у зв`язку із вибуттям за межі України має місце з`ясування питання періоду такого вибуття - "на постійне місце проживання" або "на строк більше трьох місяців". Оскаржуване дії, які оформлені листом відповідача №9/575 від 28.03.2024, не містять таких даних про вчинення дій на з`ясування такої обставини.

Варто в котре звернутися до правового регулювання спірних правовідносин, за змістом яких у відповідності до частини 4 статті 37 Закону №2232-XII у редакції від 04.04.2024, частини 6 статті 22 Закону №3543-ХІІ і пункту 3 частини 1 Додатку 2 до Порядку №1487 з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час заборонено "виїзд призовників з місця проживання", "зміна призовникам місце проживання" без дозволу керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Вказане свідчить, що саме відповідач за приписами пункту 22 Порядку №1487 вирішує питання із надання відповідного дозволу. Суд переконаний, що такі норми права, зважаючи на зміст спірних правовідносин, визначають обов`язок із надання дозволу у випадках і за підставами, передбачених в пунктів 3 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII у редакції від 04.04.2024. А в тому випадку, коли такі підстави відсутні, то відповідач повинен прийняти рішення про відмову у наданні дозволу, про що, як і у випадку надання, приймає владне управлінське рішення, жодного із якого у досліджуваному випадку прийнято не було.

Судом, не ідентифіковано відповідь відповідача як відмову у знятті позивача з військового обліку військовозобов`язаних, а тому слід зробити висновок про необхідність повторного розгляду (вирішення по суті) заяви ОСОБА_1 про зняття з військового обліку військовозобов`язаного від 09.04.2024 із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу чи відмови у його наданні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За змістом абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті із прийняттям відповідного рішення по заяві ОСОБА_1 про зняття з військового обліку від 09.04.2024;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути (вирішити по суті) заяву ОСОБА_1 про зняття з військового обліку від 09.04.2024 із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу чи відмови у його наданні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України)

Позивачем з урахування частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VІ сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову з вимогою немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції №N1FAH3412M від 16.07.2024 (а.с.17).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини ІНФОРМАЦІЯ_6 , то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті із прийняттям відповідного рішення по заяві ОСОБА_1 про зняття з військового обліку від 09.04.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути (вирішити по суті) заяву ОСОБА_1 про зняття з військового обліку від 09.04.2024 із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу чи відмови у його наданні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), АДРЕСА_2 .

Суддя Чуприна О.В.