Рішення

від 09.10.2024 по справі 380/26467/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 рокусправа № 380/26467/23зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободянюк В.В.,

представника позивача Хирі В.В.,

представника відповідача Волянського О.Р.,

представника третьої особи Даценко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛСИС» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним і скасування окремих положень індивідуально-правового акта

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛСИС» код ЄДРПОУ 37306286, місцезнаходження: 36008, м. Полтава, Харківське шосе, 6а до Західного офісу Держаудитслужби код ЄДРПОУ 40479801, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Т.Костюшка, 8, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати окремі положення індивідуального-правового акту вимоги Західного офісу Держаудитслужби Щодо усунення порушень законодавства від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023, а саме в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 забезпечити в повному обсязі відшкодування (стягнення) завданих установі матеріальної шкоди (збитків), у зв`язку з проведенням оплати за спеціальне обладнання ТзОВ ЕЛСИС згідно з договором від 30.11.2022 № 690-22 за завищеною вартістю товару (внаслідок включення до калькуляції виробів прибутку) на загальну суму 644,2 тис. грн (абзац другий та третій сторінка 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2023 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла вимога Західного офісу Держаудитслужби «Про усунення порушень законодавства» від 15.09.2023 № 131308- 14/6778-2023. Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з висновками, викладеними в акті ревізії щодо допущення порушення п. 1 Постанови КМУ від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» (надалі ПКМУ № 335) при придбанні 3-х комплектів радіолокаційних станцій на умовах укладеного з ТзОВ «ЕЛСИС» договору від 30.11.2022 № 690-22, що призвело до незаконних витрат та завданих збитків установі на загальну суму 644190,97 грн (з врахуванням ПДВ). Пункт 1 Постанови КМУ № 335 не містить вимог щодо заборони включення прибутку до вартості товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану. Крім цього, за своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур. Таким чином, вказівка про відшкодування виявлених збитків, завданих установі, не може слугувати підставою для їх примусового стягнення, оскільки вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

18.12.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що ревізією військової частини НОМЕР_1 встановлено операції з ресурсами, проведені з порушенням чинного законодавства, що призвели до їх втрат (незаконних видатків), в загальній сумі 1685,8тис.грн, в тому числі: зайва оплата за комунальні послуги в сумі 751,1 тис. грн, зайве включення прибутку при визначені вартості продукції оборонного призначення - 644,2тис.грн. Договір № 690-22, укладений між військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України та ТзОВ «ЕЛСИС» з урахуванням вимог постанови КМУ від 11.11.2022 №1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану». До калькуляції витрат продукції оборонного призначення включено матеріали, покупні комплектуючі вироби, основна та додаткова заробітна плата, відрахування на оплату праці, загальновиробничі витрати, інші операційні витрати, адміністративні витрати, витрати на збут. Крім того, ТОВ «ЕЛСИС» до калькуляції вартості чотирьох виробів враховано прибуток в сумі 536825,81 грн, чим недотримано п. 1 Постанови КМУ від 20.03.2022 №335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану».

26.12.2023 від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких просить позов задовольнити повністю. Письмові пояснення обґрунтовані тим, що з введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України установив, що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Відповідно й необхідність здійснення процедур, які були передбачені для неконкурентних (закритих) закупівель: переговори, поетапні переговори, внесення до Реєстру, складення планів, засідання комісій (міжвідомчих комісій), складення й погодження розрахунково-калькуляційних матеріалів, проведення маркетингових досліджень, тощо, не встановлюється (не вимагається). Для укладення державного контракту (договору) достатньо рішення державного замовника (замовника) про його укладення та волевиявлення виконавця (закупівля за імпортом), та калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) в довільній формі (для інших виконавців), при цьому уся відповідальність щодо правильності розрахунку покладається на виконавця. Третя особа стверджує, що сторонами договору дотримано зазначені вимоги законодавства та 30 листопада 2022 року керуючись вимогами Господарського і Цивільного кодексів України, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 року № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» укладено договір на поставку продукції № 690-22.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 20.11.2023 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 04.12.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 27.02.2024 суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.04.2024 суд задовольнив клопотання представника третьої особи про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 10.04.2024 суд витребував докази у справі.

Ухвалою від 15.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

На підставі договору на поставки продукції від 30.11.2022 № 690-22, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України (Замовник) та ТОВ «ЕЛСИС» (Виконавець), останній зобов`язується поставити з дотриманням вимог законодавства продукцію оборонного призначення на суму 12115200,0 грн.

Договір № 690-22, укладений з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору ціна продукції визначається відповідно до калькуляції витрат, сформованої Виконавцем.

До калькуляції витрат продукції оборонного призначення включено матеріали, покупні комплектуючі вироби, основна та додаткова заробітна плата, відрахування на оплату праці, загальновиробничі витрати, інші операційні витрати, адміністративні витрати, витрати на збут.

Крім того, ТОВ «ЕЛСИС» до калькуляції вартості чотирьох виробів враховано прибуток в сумі 536825,81 грн.

Так, згідно з калькуляцією витрат на радіолокаційну станцію ціна товару з ПДВ склала 3065100,0 грн, в тому числі загальновиробничі витрати 393966,5грн, інші операційні витрати 125575,2грн, адміністративні витрати 325650,02грн, а також прибуток 137594,6грн. Позивач придбав дві радіолокаційні станції загальною вартістю 6130200,0грн.

Крім того, за договором № 690-22 позивач закупив в ТОВ «ЕЛСИС» радіолокаційну станцію на суму 5985000,0 гривень.

Калькуляцією витрат радіолокаційної станції враховано прибуток в сумі 261636,6грн.

Відповідно до пункту 8.6 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ квартал 2023 року, Західним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, якою встановлено окремі порушення законодавства, що відображені в акті ревізії від 10.08.2023 № 131308-22/8/12 вих. ДСК.

Зокрема в частині, що стосується предмета спору, відображене на сторінках 11- 12 розділу 3 Взяття та облік зобов`язань, стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості, стан претезійно-позовної роботи акту ревізії, а саме: «Наприклад, на підставі договору на поставку продукції від 30.11.2022 № 690-22, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України (Замовник) в особі командира, полковника ОСОБА_1 та ТзОВ «ЕЛСИС» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_2 , останній зобов`язується поставити з дотриманням вимог законодавства продукцію оборонного призначення на суму 12115200,0 гривень.

Як вказано в акті, позивач провів оплату за спеціальне обладнання ТзОВ «ЕЛСИС» згідно з договором від 30.11.2022 № 690-22 за завищеною вартістю товару на загальну суму 644190,97грн (з врахуванням ПДВ), чим порушено вимоги пункту 1 Постанови №335, щ оцу свою чергу, призвело до незаконних витрат та завданих збитків установі на вказану суму.

Акт ревізії підписано позивачем із запереченнями, які надано на адресу Західного офісу Держаудитслужби листом від 29.08.2023 №11/14126-23-Вих.

За результатами розгляду заперечення Західним офісом Держаудитслужби складений висновок, який затверджений заступником начальника Західного офісу Держаудитслужби 15 вересня 2023 року та надісланий на адресу позивача додатком до листа «Щодо усунення порушень законодавства» від 15.09.2023 за № 131308-14/6778-2023, згідно з яким відмовлено у прийнятті заперечень до Акта.

Західним офісом Держаудитслужби у листі «Про усунення виявлених порушень» №131308-14/6778-2023 від 15.09.2023 констатовано про проведення перевірки, складання Акта та пред`явлені вимоги про усунення виявлених порушень законодавства, зокрема в абзаці другому та третьому сторінки 2 вказано, що Військова частина НОМЕР_1 оплатила за спеціальне обладнання ТОВ «ЕЛСИС» згідно з договором від 30.11.2022 № 690-22 за завищеною вартістю товар (внаслідок включення до калькуляції виробів прибутку) на загальну суму 644,2 тис. грн, чим порушила вимоги пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» та призвело до незаконних витрат та відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224-225 Господарського кодексу України є матеріальною шкодою (збитками), завданими установі на таку суму.

Для усунення згаданого порушення відповідач вимагає забезпечити в повному обсязі відшкодування (стягнення), завданих установі матеріальної шкоди (збитків), із врахуванням вимог статі 1166 Цивільного кодексу України, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Також, запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 надати вичерпну інформацію про вжиття заходів з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів до 16.10.2023 та проінформовано про обов`язковість виконання законних вимог службових осіб Держаудитслужби.

Вважаючи окремі положення вимоги Західного офісу Держаудитслужби Щодо усунення порушень законодавства від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023 протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до частини першої статті 4 згаданого Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Стаття 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає право органу державного фінансового контролю, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (пункт 1); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Відповідно до частини другої статті 15 згаданого Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі за текстом - Положення №43).

Відповідно до пункту 1 Положення №43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно із пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі за текстом - Порядок №550).

Пункт 2 Порядку №550 визначає, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та згаданого Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Пунктом 45 Порядку №550 передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Відповідно до пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що ревізія є формою державного фінансового контролю, здійснення якого належить до повноважень Держаудитслужби та її територіальних органів. За результатами ревізії складається акт і в разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель та їх неусунення під час ревізії вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Надаючи оцінку вимогам відповідача, викладених у листі Щодо усунення порушень законодавства від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023, суд виходить з такого.

Так, порушуючи підпункт 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" від 20.03.2022 №335 (далі за текстом - Постанова №335) внаслідок включення постачальниками у розрахунок калькуляції ціни товару оборонного призначення сум прибутку, зайво сплачено постачальникам коштів загального фонду державного бюджету на суму 644190,97грн, завдано матеріальної шкоди (втрат) Військовій частині НОМЕР_1 на вказану суму, позивача зобов`язано забезпечити в повному обсязі відшкодування (стягнення) завданих установі матеріальної шкоди (збитків), із врахуванням вимог статті 1166 Цивільного кодексу України, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель визначає Закон №808-IX.

20.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №335, у пункті 1 якої установлено, що на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Під час розрахунку та встановлення цін положення щодо визначення ціни на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів, встановлені Порядком формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 № 309 (далі - за текстом Постанова №309), та умови договорів, укладених відповідно до цього Порядку, не застосовуються.

Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

Зі змісту зазначених положень Постанови №335 слідує, що такі норми не мають ознак розширеного тлумачення, а тому з 22.03.2022 Постановою №335 визначено, що під час розрахунку договірної ціни (ціни) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України прибуток не враховується.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

10.09.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16.08.2022 № 2526-IX, яким розділ IV Закону України "Про оборонні закупівлі" від 17.07.2020 №808-IX викладено в такій редакції:

"Стаття 30. Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану

1. Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз".

3. Договори про закупівлю, державні контракти (договори), укладені до набрання чинності цим Законом, діють до їх повного виконання відповідно до умов, на яких вони були укладені, або до їх припинення (розірвання) відповідно до закону.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" затверджені Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану (далі - Особливості).

Згідно з пунктом 8 Особливостей, державні замовники здійснюють закупівлі товарів (крім товарів, визначених у додатку до цих особливостей), робіт і послуг без застосування видів (процедур) закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України "Про оборонні закупівлі" та "Про публічні закупівлі".

Державні контракти (договори) укладаються державними замовниками з урахуванням положень Постанови № 335.

Тобто на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). Установлено вичерпний перелік того, що враховується під час розрахунку ціни, а саме: враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про оборонні закупівлі" від 17.07.2020 №808-IX (далі - за текстом Закон №808-IX) придбання державними замовниками товарів, робіт і послуг може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких закупівель:

1) закрита закупівля:

переговори;

поетапні переговори;

2) торги з обмеженою участю;

3) спрощені торги із застосуванням електронної системи закупівель.

Постановою №309, яка прийнята відповідно до частин першої та шостої статті 19 Закону №808-IX, затверджено Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою.

При цьому, стаття 19 Закону №808-IX передбачає державне регулювання очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення за оборонними закупівлями під час застосування неконкурентної процедури закупівлі.

Постановою №363, яка прийнята відповідно до частини другої статті 21 Закону №808-IX, затверджено: Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі; Порядок проведення переговорів та укладення державного контракту (договору) з єдиним виконавцем; критерії та методику оцінювання найбільш економічно вигідної пропозиції учасника закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про оборонні закупівлі"; Типовий державний контракт (договір) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення за закритими закупівлями; Типовий державний контракт (договір) на виконання дослідно-конструкторської (науково-дослідної, технологічної) роботи оборонного призначення за закритими закупівлями; Типовий державний контракт (договір) на виконання робіт (надання послуг) оборонного призначення за закритими закупівлями.

При цьому, стаття 21 Закону №808-IX передбачає укладення державних контрактів (договорів) за закритими закупівлями.

Тобто, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363 "Питання оборонних закупівель" та наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" від 02.03.2012 № 309, на які посилається позивач, регламентують виключно здійснення закупівель або за закритими закупівлями, або здійснення таких закупівель за неконкуретною процедурою, що не мали місце у спірних правовідносинах.

Серед іншого, положення пункт 45 згаданої Постанови КМУ №363 регламентує, що розрахунок ціни (розрахункової очікуваної вартості) здійснюється учасниками (учасником) переговорів відповідно до Постанови №309. Однак, як вже зазначав суд, Постанова №335 визначає, що на період воєнного стану під час розрахунку та встановлення цін положення щодо визначення ціни на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів, встановлені Постанови №309, та умови договорів, укладених відповідно до згаданої Постанови №309, не застосовуються.

Суд встановив, що позивач як державний замовник в умовах воєнного стану уклав договір про закупівлю товарів за державні кошти для потреб оборони поза межами як закритих закупівель, так і закупівель за неконкуретною процедурою, керуючись, в тому числі вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (далі за текстом - Постанова № 169), про що безпосередньо вказано в договорах про закупівлю.

За визначеннями, наведеними у Законі №808-IX:

неконкурентна процедура закупівлі - процедура, що має винятковий характер через специфіку та/або умови предмета закупівлі, що не дають змоги провести будь-яку іншу конкурентну закупівлю (п.20 ч.1 ст.1);

оборонні закупівлі - здійснення державним замовником закупівель товарів, робіт і послуг, призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони (п.21 ч.1 ст.1).

Постановою № 169 у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів з постачальником визначено, що в умовах воєнного стану замовники, визначені частиною дев`ятою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі"/державні замовники у сфері оборони здійснюють публічні/оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі".

Отже, з введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України визначив, що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі". Відповідно й необхідність здійснення процедур, які були передбачені для неконкурентних (закритих) закупівель: переговори, поетапні переговори, внесення до Реєстру, складення планів, засідання комісій (міжвідомчих комісій), складення й погодження розрахунково-калькуляційних матеріалів, проведення маркетингових досліджень, тощо, не встановлюється (не вимагається). Для укладення державного контракту (договору) достатньо рішення державного замовника (замовника) про його укладення та волевиявлення виконавця (закупівля за імпортом), та калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) в довільній формі (для інших виконавців), при цьому уся відповідальність щодо правильності розрахунку покладається на виконавця, що дозволило Військовій частині НОМЕР_1 приймати відповідні рішення.

Аргументи позивача про те, що такі закупівлі були неконкурентними, оскільки останній відповідно до наказу проводив процедуру закупівлі без наявних конкурентів та специфічного предмету закупівлі, є помилковими та спростовуються матеріалами справи, а тому посилання на положення пункту 5 частини першої статті 19 Закону №808-IX як на підставу для включення прибутку в складі ціни, суд відхиляє.

При укладанні договорів позивач мав керуватися виключно положеннями Постанови №335, без застосування положень Постанови № 309 та Постанови № 363.

Безпідставними є посилання позивача і на постанову Кабінету Міністрів України "Щодо підтримки оборонно-промислового комплексу України в умовах воєнного стану" №3388-IX від 21.09.2023, якою передбачено Кабінету Міністрів України гарантувати виконавцям державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель компенсацію всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з їх виконанням, а також суми прибутку (постачальницької винагороди) у складі вартості (ціни) товарів, робіт і послуг оборонного призначення відповідно до умов державних контрактів (договорів).

Рівень прибутку у складі вартості (ціни) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель визначається рішеннями Кабінету Міністрів України, які були чинними станом на 24.02.2022, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3 згаданої Постанови, та не може бути зменшений державними замовниками.

Рівень прибутку у складі вартості (ціни) державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку безпілотних систем (безпілотних авіаційних комплексів, безпілотних літальних апаратів, безпілотних наземних (роботизованих) комплексів, безпілотних водних (плаваючих) комплексів) вітчизняних виконавців визначається окремими рішеннями Кабінету Міністрів України.

У розумінні пункту 2 частини першої статті 1 Закону №808-IX виконавець державного контракту (договору) з оборонних закупівель - це суб`єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності або іноземний суб`єкт господарювання (інша іноземна юридична особа) чи об`єднання юридичних осіб, з якими укладено державний контракт (договір) за результатами проведення закупівель, визначених цим Законом.

Проте позивач як державний замовник в умовах воєнного стану, у періоді, який перевірявся, не укладав державні контракти (контракти, договори) за результатами проведення закупівель, визначених Законом №808-IX, відтак, застосування Постанови №3388 є неможливим.

З урахуванням викладеного, на період дії правового режиму воєнного стану позивачу як державному замовнику при укладанні спірних державних контрактів (договорів) без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законом №808-IX, та виконавцям таких контрактів (договорів) при формуванні калькуляції витрат слід враховувати до ціни товарів (робіт, послуг) лише витрати, податки і збори виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг, як це визначено вимогами підпункту 1 пункту 1 Постанови №335, серед яких прибуток відсутній.

Оцінюючи в сукупності викладені обставини, суд висновує, що мало місце порушення підпункту 1 пункту 1 Постанови №335 внаслідок включення постачальником у розрахунок калькуляції ціни товару оборонного призначення сум прибутку, зайво сплачено постачальникам коштів загального фонду державного бюджету, на суму 644190,97 грн, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) позивачу на вказану суму.

Щодо правомірності вимоги, яка викладена в листі від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023, суд зазначає таке.

На закупівлю товару позивач використав бюджетні кошти у значній сумі, тому контроль за їх правильним, цільовим використанням має бути належним. Органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням державних фінансових ресурсів шляхом проведення ревізії та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Так, в листі від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023 зобов`язало об`єкт контролю забезпечити в повному обсязі відшкодування (стягнення) завданих установі матеріальної шкоди (збитків), із врахуванням вимог статей 1166 Цивільного кодексу України, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Враховуючи те, що проведеною перевіркою встановлено порушення, які носять істотний характер, що призвело до значної матеріальної шкоди (втрат) державному бюджету, тому в розглядуваному випадку зобов`язання позивача, які вказані у оспорюваній вимозі, є пропорційними та ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, вимога сформульовано чітко, конкретно з врахуванням вимог закону, які регулюють ці відносини, на захист державних інтересів.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.11.2023 у справі №160/13920/20, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 в справі №820/3534/16 і постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №826/2525/15, від 07.02.2020 у справі №803/634/17, від 14.02.2020 у справі №825/3661/15-а, від 05.03.2020 у справі №810/465/16, від 20.03.2020 у справі №814/380/17.

У постанові від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 Верховний Суд дійшов висновку, що згідно із частиною другою статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У постанові Верховного Суду України від 23.02.2016 у справі № 818/1857/14, на яку посилається Велика Палата зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. При цьому Велика Палата зазначила, що стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

- про наявність збитків може бути зазначено у вимозі, а відтак через застосування словосполучення «може бути» обов`язку в органу ДФК зазначати у вимозі про наявність збитків немає;

- збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а отже вимога в тій частині, де зазначено про збитки не примушує до виконання, а відтак не є обов`язковою і такою, на підставі якої у об`єкта контролю виникають права та обов`язки;

- такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а відтак об`єкт контролю вправі збитки відшкодувати добровільно або шляхом звернення до суду з відповідним позовом (у разі обрання даного способу усунення порушення), а отже об`єкт контролю наділений правом альтернативного вчинення дій відносно відшкодування збитків.

Відтак Велика Палата Верховного Суду не обмежується трактуванням, що тільки орган ДФК вправі звертатися із відповідним позовом (стягувати збитки в судовому порядку) (такий висновок Великої Палати кореспондується із повноваженнями органу ДФК, адже саме у пункті 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зазначено право органу ДФК звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів).

Велика Палата Верховного Суду вживає термін «відшкодовуються» збитки, а відтак саме Велика Палата, застосувавши такий термін, вказала органу ДФК правову підставність (можливість) вжиття цього терміну у вимозі, а об`єкту контролю - шлях та спосіб забезпечення виконання вимоги стосовно усунення виявленого порушення (збитків): відшкодувати добровільно або відшкодувати шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, в іншому випадку, у разі незабезпечення відшкодування у добровільному порядку об`єктом контролю виявлених збитків, орган ДФК звертається із відповідним позовом (про їх стягнення), що є уже примусовим вчиненням дій контролюючим органом відносно об`єкта контролю (такий висновок висновується із пункту 10 статті 10 згаданого Закону та абзацу 1 пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550, яким передбачено, що орган ДФК надсилає об`єкту контролю письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням зворотного строку інформування).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога органу ДФК в частині зазначення в ній виявлених ревізією збитків спрямовує об`єкт контролю до забезпечення усунення (забезпечення відшкодування) таких в добровільному порядку, а відтак не створює для об`єкта контролю примусу.

Водночас, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога породжує обов`язки для свого адресата, проте слід враховувати її змістову складову, адже у випадку, частина вимоги може бути спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, проте власне вимога щодо відшкодування (стягнення) збитків до корегування роботи не відноситься.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.06.2022 (справа № 160/13920/20, адміністративне провадження №К/9901/34921/21) вказав:

« 26. Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

27. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

28. Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

29. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 15.04.2014 у справі у справі №21-40а14; від 21.04.2015 у справі у справі №21-96а15.

30. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 826/2525/15, від 07.02.2020 у справі №803/634/17.

31. Вищевикладене дає суду підстави для висновку, що приписи вимоги, у яких зазначено суму збитків, не мають зобов`язального характеру для об`єкта контролю, оскільки не є рішенням, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуті інакше, ніж за рішенням суду».

Додатково суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі суд дійшов висновку, що якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів статті 65 Господарського кодексу України наділений саме керівник підприємства. Разом з тим, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз`яснень.

Окрім зазначеного, Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.02.2016 у справі № 818/1857/14, погодилася (не вбачала підстав для відступлення) із тим, що правильність обчислення збитків перевіряє суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю про їх стягнення у судовому порядку, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Так, у мотивувальній частині згаданої постанови Верховний Суд зробив висновок, що пункт 3 вимоги, яка була предметом спору (перерахувати кошти спеціального фонду в сумі 24357,36 грн до Державного бюджету України) «вказує на стягнення збитків, а отже, він має перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання Вимоги протиправною».

Крім цього, у постанові Верховного Суду України від 23.02.2016 у справі №818/1857/14, на яку посилається Велика Палата зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Так, оскаржуваною вимогою позивача зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не в межах цієї справи.

Суд наголошує, що, наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування окремих положень індивідуального-правового акту вимоги Західного офісу Держаудитслужби Щодо усунення порушень законодавства від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023, а саме в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 забезпечити в повному обсязі відшкодування (стягнення) завданих установі матеріальної шкоди (збитків), у зв`язку з проведенням оплати за спеціальне обладнання ТзОВ ЕЛСИС згідно з договором від 30.11.2022 № 690-22 за завищеною вартістю товару (внаслідок включення до калькуляції виробів прибутку) на загальну суму 644,2 тис. грн (абзац другий та третій сторінка 2).

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 16.03.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оборонні закупівлі» щодо удосконалення правового регулювання ціноутворення в оборонних закупівлях під час дії правового режиму воєнного стану» від 22.02.2024 № 3589-IX.

Згаданим Законом внесені зміни до Закону України «Про оборонні закупівлі», якими статтю 30 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

«Особливості формування ціни державного контракту (договору) з оборонних закупівель, який укладається під час дії правового режиму воєнного стану:

у складі ціни державного контракту (договору) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони враховуються витрати, зокрема податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі, і прибуток виконавця;

у разі якщо придбання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони під час дії правового режиму воєнного стану здійснюється за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, рівень прибутку у складі ціни державного контракту (договору) не може перевищувати рівень прибутку (граничний рівень прибутку), встановлений Кабінетом Міністрів України на момент укладення відповідного державного контракту (договору);

у разі невстановлення Кабінетом Міністрів України рівня прибутку (граничного рівня прибутку), визначеного цією частиною, ціна товарів, робіт і послуг визначається державним контрактом (договором), що укладається за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, відповідно до пропозиції виконавця з урахуванням прибутку такого виконавця.».

Розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 81 такого змісту:

« 8-1. Положення частини третьої статті 30 цього Закону застосовуються до державних контрактів (договорів) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, які укладені за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, та/або виконувалися (виконуються) під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102IX.».

Згідно із Прикінцевими положеннями Закону від 22.02.2024 року №3589-ІХ міністерства та інші центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

У зв`язку з чим, Західний офіс Держаудитслужби проінформував Військову частину НОМЕР_1 про те, що абзац восьмий вимоги від 15.09.2023 № 131308-14/6778-2023 не підлягає виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову повністю судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛСИС» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним і скасування окремих положень індивідуально-правового акта відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 жовтня 2024 року.

Суддя Гулик Андрій Григорович