Рішення
від 22.10.2024 по справі 380/24732/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 рокусправа № 380/24732/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» (далі позивач, ТзОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100431/2 від 19.07.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001927;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100441/1 від 21.07.2023;

Також просить стягнути витрати на професійну правову допомогу в розмірі 30750,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звернув увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Вважає, що відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 23.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 85664 від 09.11.2023) у якому проти позову заперечила. В обґрунтування такого вказала, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 18.07.2023 № UA209230/2023/076508 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-V, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни ,що була фактично сплачена; Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено, що відповідно до наданих до митного контролю CMR від 13.07.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є CLL EUROTANDEM проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 19.07.2023 № UA209230/2023/077163 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено, що відповідно до наданих до митного контролю CMR від 13.07.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є Prattex Zakhldukrtrans, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Просила у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 86839 від 13.11.2023) у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» та компанією «Cargil N.V» (Бельгія) укладено контракт № 5 від 03.01.2022 відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купляє та оплачує харчові інгредієнти, в подальшому іменовані Товар.

Згідно з п. 1.2 Контракту покупець погоджується придбати товар у кількості, за ціною, на умовах поставки (Інкотермс - 2020) та зі специфікацією, що визначаються у Додатках, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Товар постачається відповідно до Загальних положень та умов продажу та поставки (Загальних умов), викладених в Додатку № 1 до цього контракту, який є невід`ємною частиною цього контракту. У випадку розбіжностей між умовами цього Контракту та Загальними умовами застосовуються умови контракту (п. 1.3 Контракту).

Як передбачено п. 2.1 Контракту ціна Товару зазначається в Інвойсах Продавця, включає вартість транспортування (якщо це передбачено відповідними умовами Інкотермс 2020), вартість упаковки, в тому числі і палет і маркування, митного оформлення на експорт, якщо не передбачено відповідними Інкотермс 2020 Будь-яка ліцензія на імпорт, дозвіл, податок, мито, а також митне оформлення імпорту є ризиком покупця та за його рахунок.

В силу п. 2.2. Контракту на кожну партію товару Продавець надає наступну документацію: інвойс, транспортний документ, сертифікат аналізу, експортна декларація, сертифікат ЕUR1 на товари походження ЄС, якщо даний сертифікат надає преференцію на Товар.

Згідно з пунктами 4.1 4.6 Контракту товар постачається партіями згідно замовлень Покупця. Постачання товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання та акцептації замовлення покупця та належного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань згідно п. 5.1 цього Договору. Кожне постачання товару, здійснюється з виробничих майданчиків або складських приміщень, що вказуються в інвойсі продавця на конкретне постачання Товару. Кількість поставленого товару мас відповідати кількості, зазначеній в CMR. Якість поставленого Товару має відповідати сертифікату аналізу. Ризики і право власності на товар переходять до Покупця в момент поставки, як передбачено відповідним базисом поставки Інкотермс 2020.

Відповідно до п. 5.1 5.3 Контракту покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати виставлення інвойсу продавцем. Оплата здійснюється в євро. Оплата проводиться шляхом банківського переказу за банківськими реквізитами, зазначеними у рахунку Продавця. Банківські збори банку покупця та банку кореспондента покупця за рахунок Покупця, банківські збори банку продавця та банку кореспондента продавця за рахунок Продавця. Продавець має право зупинити чи припинити поставку до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за п. 5 1 цього Контракту.

У зв`язку з поставкою товару на виконання умов Контракту, 18 липня 2023 року ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» шляхом електронного декларування подало до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209230076508U6 та пакет документів для митного оформлення товару № 2 «Харчова добавка, желуючий агент для виробництва кондитерських виробів, що застосовується у якості текстуроутворювача, склад: (високометоксильний пектин середньої садки: - UNIPECTINE PGU 759 CS MB - 3200кг, 128 уп. по 25кг; Продукт генетично немодифікований (не містить ГМО); Країна виробництва: FR; Торгівельна марка: CARGILL; Виробник: CARGILL FRANCE SAS; Місць 4 8A/1 4; 4G 128».

Митна вартість товару була визначена ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.

До пакету документів наданого Львівській митниці для митного оформлення товару, крім митної декларації, позивачем надано такі документи (з врахування додатково наданих): попередню митну декларацію № 23UA209230075058U9; контракт № 5 від 03.01.2022; інвойс (customs invoice) № 1100205525 від 11.07.2023; проформу № 101100072201від 11.07.2023; свіфт про оплату від 17.05.2023; свіфт про оплату від 07.07.2023; пакувальний лист від 13.07.2023; CMR від 13.07.2023; прайс-лист від 18.07.2023; митні декларації щодо оформлення за ціною контракту попередніх партій ідентичного товару № 23UA209230010450U6 від 06.02.2023, № 23UA100100422303U3 від 31.01.2023, № UA209140/2022/026962 від 11.04.2022; митну декларацію країни відправлення № MRN 23DE290311078794E9 від 13.07.2023; договір на ТЕО та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 1631/2d/z від 03.03.2021; рахунок-фактуру № 2789 від 13.07.2023; довідку про транспортні витрати № 1 від 13.07.2023; сертифікат аналізу № 800000033056 від 13.07.2023; договір № 25/01/21 від 25.01.2021.

Після розгляду пакету документів, Львівська митниця направила ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» запит (повідомлення) № 283713 від 18.07.2023, в якому вказала на необхідність надання додаткових документів для підтвердження вартості товару. Відповідно до цього запиту Львівська митниця вимагала надати такі додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» (в особі брокера), направило Львівській митниці лист від 19.07.2023 відповідно до якого зазначило, що митному органу разом з митною декларацією було надано вичерпний перелік документів (до якого одразу входили і ті документи, які додатково запитала Львівська митниця), внаслідок чого митному органу потрібно прийняти рішення щодо завершення митного оформлення товару з метою його випуску у вільний обіг.

Львівською митницею 19 липня 2023 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100431/2, відповідно до якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена із застосуванням методу: 2ґ (резервний).

В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100431/2 від 19.07.2023, вказано: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено такі розбіжності: згідно наданих до митного контролю CMR від 13.07.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є CLL EUROTANDEM проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено що кількість товару, ціна товару, умови поставки зазначаються у специфікації до контракту яка є невід`ємною частиною угоди. Даний документ декларантом не надано митному органу; згідно пункту 2.1 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено, що тара упаковка та маркування, входить у вартість продукції, разом з тим у інвойсі від 11.07.2023 № 1100205525 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; згідно пункту 2.2 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено, що на кожну партію товару продавець має надавати у тому числі сертифікат форми EUR1. Даний документ до митного оформлення декларантом не надано; згідно вимог п. 2.1. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2021 № 1631/2d/z необхідною умовою є надання перевізникові Заявки на перевезення. Даний документ декларантом митному органу не надано, що не дає змоги впевнитись щодо повноти нарахування витрат на перевезення вантажу.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом виставлена вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надано банківський платіжний документ про факт оплати товару який оцінюється, рахунок проформи, прайс лист виробника товару, видаткові накладні. Вищезазначені документи були враховані при проведенні митної оцінки товару. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.11.2023 6 Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 слугувала МД UA209230/2023/57191 від 31.05.2023 де вартість такого товару становить 11,7 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Різниця платежів за рішенням про коригуванням митної вартості № UA209000/2023/100431/2 від 19.07.2023, склала 20605,41 грн.

Також, Львівською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001927. У вказаній картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, із урахуванням рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100431/2 від 19.07.2023.

У зв`язку з цим позивач ввіз товари на митну територію України на підставі митної декларації № 23UA209230077162U3 від 19.07.2023, сплативши митні платежі в більшому розмірі.

У зв`язку з поставкою товару на виконання умов Контракту, 19 липня 2023 року ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» шляхом електронного декларування подало до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209230077163U2 та пакет документів для митного оформлення товару «Продукт натуральний крохмаль пшеничний, призначений для використання в харчовій промисловості: C*GEL 20006" вага нетто 21000кг, 840мішків х 25кг; Продукт генетично немодифікований (не містить ГМО); Торгівельна марка: CARGILL; Виробник: Cargill B.V.; Країна виробництва: NL; Місць 21 8A/1 21; 44 840».

До пакету документів наданого Львівській митниці для митного оформлення товару, крім митної декларації, позивачем надано такі документи (з врахування додатково наданих): попередню митну декларацію № 23UA209230074899U0; контракт № 5 від 03.01.2022; інвойс (customs invoice) № 40446229 від 13.07.2023; свіфт про оплату від 06.07.2023; оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632 за 01.06.2023 19.07.2023; накладну (delivery note) № 40446229-S4-33945 від 25.06.2023; CMR від 13.07.2023; прайс-лист від 18.07.2023; митні декларації щодо оформлення за ціною контракту попередніх партій ідентичного товару № 22UA209230028220U7 від 30.12.2022, № 22UA209230014177U0 від 30.11.2022; митну декларацію країни відправлення № 23NLLK0U2PAP01WD50 від 13.07.2023; договір транспортного експедирування № UAС007/22 від 07.08.2022; рахунок № 077223070016 від 13.07.2023; довідку про транспортні витрати від 13.07.2023; сертифікат аналізу № 01694670 від 13.07.2023; сертифікат аналізу № 01694868 від 13.07.2023; договір № 25/01/21 від 25.01.2021.

Після розгляду пакету документів, Львівська митниця направила ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» запит (повідомлення) № 284963 від 19.07.2023, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару. Відповідно до цього запиту Львівська митниця вимагала надати такі додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» надало додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів.

Львівською митницею 21 липня 2023 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100441/1, відповідно до якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена із застосуванням методу: 2ґ (резервний).

В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100441/1 від 21.07.2023, вказано: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено такі розбіжності: згідно наданих до митного контролю CMR від 13.07.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є Prattex Zakhldukrtrans, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; в договорі на перевезення вказано, що до кожної поставки надається додаток з вказанням маршруту . Даний документ декларантом митному органу не надано, що не дає змоги впевнитись щодо повноти нарахування витрат на перевезення вантажу. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено що кількість товару, ціна товару, умови поставки зазначаються у специфікації до контракту яка є невід`ємною частиною угоди. Даний документ декларантом не надано митному органу; згідно пункту 2.1 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено, що тара упаковка та маркування, входить у вартість продукції, разом з тим у інвойсі від 11.07.2023 № 1100205525 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; згідно пункту 2.2 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено, що на кожну партію товару продавець має надавати у тому числі сертифікат форми EUR1. В світ неможливо прив`язати до даної поставки (різні суми); В декларації країни відправлення інша сума чим заявлена у МД.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом виставлена вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надано банківський платіжний документ про факт оплати товару який оцінюється, рахунок проформи, прайс лист виробника товару, видаткові накладні. Вищезазначені документи були враховані при проведенні митної оцінки товару. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.11.2023 6 Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA401050/2023/005030 від 06.07.2023 де вартість такого товару становить 1,59 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Різниця платежів за рішенням про коригуванням митної вартості № UA209000/2023/100441/2 від 21.07.2023, склала 162360,48 грн.

Також, Львівською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001952. У вказаній картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, із урахуванням рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100441/2 від 21.07.2023.

У зв`язку з цим позивач ввіз товари на митну територію України на підставі митної декларації № 23UA209230078145U5 від 21.07.2023, сплативши митні платежі в більшому розмірі.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача та картками відмови, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- …витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17);

- …у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174);

- …в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з такого.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсах № 1100205525 від 11.07.2023, № 40446229 від 13.07.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме, копії: попередню митну декларацію № 23UA209230075058U9; контракт № 5 від 03.01.2022; інвойс (customs invoice) № 1100205525 від 11.07.2023; проформу № 101100072201від 11.07.2023; свіфт про оплату від 17.05.2023; свіфт про оплату від 07.07.2023; пакувальний лист від 13.07.2023; CMR від 13.07.2023; прайс-лист від 18.07.2023; митні декларації щодо оформлення за ціною контракту попередніх партій ідентичного товару № 23UA209230010450U6 від 06.02.2023, № 23UA100100422303U3 від 31.01.2023, № UA209140/2022/026962 від 11.04.2022; митну декларацію країни відправлення № MRN 23DE290311078794E9 від 13.07.2023; договір на ТЕО та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 1631/2d/z від 03.03.2021; рахунок-фактуру № 2789 від 13.07.2023; довідку про транспортні витрати № 1 від 13.07.2023; сертифікат аналізу № 800000033056 від 13.07.2023; договір № 25/01/21 від 25.01.2021; попередню митну декларацію № 23UA209230074899U0; контракт № 5 від 03.01.2022; інвойс (customs invoice) № 40446229 від 13.07.2023; свіфт про оплату від 06.07.2023; оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632 за 01.06.2023 19.07.2023; накладну (delivery note) № 40446229-S4-33945 від 25.06.2023; CMR від 13.07.2023; прайс-лист від 18.07.2023; митні декларації щодо оформлення за ціною контракту попередніх партій ідентичного товару № 22UA209230028220U7 від 30.12.2022, № 22UA209230014177U0 від 30.11.2022; митну декларацію країни відправлення № 23NLLK0U2PAP01WD50 від 13.07.2023; договір транспортного експедирування № UAС007/22 від 07.08.2022; рахунок № 077223070016 від 13.07.2023; довідку про транспортні витрати від 13.07.2023; сертифікат аналізу № 01694670 від 13.07.2023; сертифікат аналізу № 01694868 від 13.07.2023; договір № 25/01/21 від 25.01.2021.

З вищенаведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Щодо висновків відповідача про те, що згідно наданих до митного контролю CMR від 13.07.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є CLL EUROTANDEM та Prattex Zakhldukrtrans проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, а, отже, заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, суд зазначає таке.

ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» одразу з митною декларацією надало митному органу наступні документи, які свідчать про вартість перевезення товару: - договір на ТЕО та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 1631/2d/z від 03.03.2021; - рахунок-фактура № 2789 від 13.07.2023; - довідка про транспортні витрати № 1 від 13.07.2023.

Судом встановлено, що ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» уклав договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 1631/2d/z від 03.03.2021 безпосередньо з ТОВ «ТЄК Є.Т.С.», відповідно до якого безпосереднім виконавцем послуги щодо перевезення товару для ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» виступало саме ТОВ «ТЄК Є.Т.С.», а не будь-який інших перевізник. Саме тому ТОВ «ТЄК Є.Т.С.» виставило рахунок-фактуру № 2789 від 13.07.2023 відповідно до якого загальна вартість перевезення товару, за загальним маршрутом KREFELD-LINN GERMANY Рава Руська Самбір, становила суму в розмірі 32224,00 грн. З цих же підстав ТОВ «ТЄК Є.Т.С.» надав довідку про транспортні витрати № 1 від 13.07.2023, відповідно до якої загальна вартість перевезення товару, за загальним маршрутом KREFELD-LINN GERMANY Рава Руська Самбір, становила суму в розмірі 32224,00 грн.

Також судом встановлено, що ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» уклав безпосередньо з ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА» договір транспортного експедирування № UAС007/22 від 07.08.2022, відповідно до якого безпосереднім виконавцем послуги щодо перевезення товару для ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» виступало саме ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА», а не будь-який інших перевізник. Внаслідок цього, саме ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА» виставило рахунок № 077223070016 від 13.07.2023 відповідно до якого загальна вартість перевезення товару, за загальним маршрутом SAS VAN GENT / NL до кордону України (ПП Краківець/Корчова) від кордону України (ПП Краківець/Корчова) Самбір, разом з транспортно-експедиційними витратами, становила суму в розмірі 65656,89 грн. З цих же підстав ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА» надало довідку про транспортні витрати від 13.07.2023, відповідно до якої загальна вартість перевезення товару, за загальним маршрутом SAS VAN GENT / NL до кордону України (ПП Краківець/Корчова) від кордону України (ПП Краківець/ Корчова) Самбір, разом з транспортно-експедиційними витратами, становила суму в розмірі 65656,89 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки митного органу, що ненадання перевізних документів, оформлених ТОВ «ТЄК Є.Т.С.» та ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА» з третіми особами (перевізниками CLL EUROTANDEM, Prattex Zakhldukrtrans, ЗАТ ТЕК «Західукртранс») не є підставою для сумнівів щодо дійсної вартості перевезення товару є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам митного законодавства.

Доводи відповідача про те, що «… згідно пункту 2.1 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено, що тара упаковка та маркування, входить у вартість продукції, разом з тим у інвойсі від 11.07.2023 № 1100205525 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару» суд оцінює критично, оскільки питання вартості упаковки визначене в підпункті «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МКУ. У вказаній нормі визначено, що дані (довідки) про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням надаються якщо «…до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» Таким чином вимагати дані про вартість упаковки потрібно лише у випадках, коли така вартість упаковки не входить у вартість товару.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 контракту № 5 від 03.01.2022 року чітко визначає, що упаковка та маркування, входить у вартість продукції. Таким чином, контрактом № 5 від 03.01.2022, передбачено, що вартість тари та упаковки входить у вартість товару, внаслідок чого у митного органу немає правових підстав для застосування положень підпункту в) пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України та обґрунтовувати незастосування митної вартості за ціною в контракті відсутністю окремих даних про вартість упаковки та маркування товару.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до пункту 2.2 зовнішньоекономічної угоди від 03.01.2022 № 5 зазначено, що на кожну партію товару продавець має надавати у тому числі сертифікат форми EUR1. Даний документ до митного оформлення декларантом не надано». Відповідно до статті 41 Митного кодексу України, сертифікати про походження товару (в т.ч. і сертифікат EUR.1), є документами, що підтверджують країну походження товару. За таких обставин сертифікат форми EUR.1 не є документом, який може використовуватися митним органом для визначення митної вартості товарів, а є документів, який надає право на застосування декларанту митних преференцій.

Доводи відповідача про те, що «згідно вимог п. 2.1. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2021 № 1631/2d/z необхідною умовою є надання перевізникові Заявки на перевезення. Даний документ декларантом митному органу не надано, що не дає змоги впевнитись щодо повноти нарахування витрат на перевезення вантажу» суд оцінює критично, оскільки ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС», в порядку, визначеному ст. 55 Митного кодексу України надало Львівській митниці додатковий документ щодо оформлення заявки на перевезення по договору на ТЕО та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 1631/2d/z від 03.03.2021, зокрема заявку № 2789 від 12.07.2023.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що «в декларації країни відправлення інша сума чим заявлена у МД». ТОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» оскільки, в порядку, визначеному ст. 55 Митного кодексу України надало Львівській митниці додатковий документ щодо визначення кількості товару, ціни товару, умов поставки товару, зокрема лист компанії «CARGILL NV» (продавця товару) від 22.08.2023.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товару.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак позивачем не отримано вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем разом із митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.

Щодо обраного відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У ч. 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слідує, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари; методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього, зазначено, що джерелом для коригування митної вартості слугували інші митні декларації. Вказав також, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.

Суд також звертає увагу на те, що відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів їх правомірності у частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001927, № UA209230/2023/001952, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем спірних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митних деклараціях № 23UA209230076508U6, № 23UA209230077163U2.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100431/2 від 19.07.2023, № UA209000/2023/100441/1 від 21.07.2023 є протиправними та підлягають скасуванню, тож сформовані на їх підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001927, № UA209230/2023/001952 є протиправними, а тому позовну вимогу про визнання їх протиправною та скасування також належить задовольнити.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100431/2 від 19.07.2023, № UA209000/2023/100441/1 від 21.07.2023 та складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001927, № UA209230/2023/001952 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.12.2012 (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України № 5076-VI).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога ТзОВ «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» надавалась адвокатським об`єднанням «КСВ ЛЕКС» зокрема адвокатом Кліменченком Сергієм Васильовичем на підставі договору № 15082023 від 15.08.2023 про надання правничої допомоги та ордеру серії АІ № 1480702.

Також, сторонами договору укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 15082023 від 15.08.2023, якою визначено вартість правничої допомоги.

Згідно з актом № 5 прийому-передачі наданої правової допомоги по договору про надання правничої допомоги № 15082023 від 15.08.2023, загальна вартість наданої правової допомоги становить 30750,00 грн. При цьому, суд зазначає, що згідно з вказаним актом адвокатом надано такі види послуг: підготовка позовної заяви до суду І інстанції (15000,00 грн); підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді І інстанції (заперечення від 10.11.2023 на клопотання) 2250,00 грн; підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді І інстанції (відповідь від 13.11.2023 на відзив по справі № 380/24732/23) 13500,00 грн.

Суд погоджується з доводами представниці відповідача, викладеними клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 4867 від 19.01.2024) що визначена адвокатським об`єднанням сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 380/24732/23 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд вважає, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що такий вид правової допомоги як підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді І інстанції (заперечення від 10.11.2023 на клопотання) не є необхідним, оскільки такий не стосується розгляду справи по суті, а стосується саме вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 4294,40 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.07.2023 № UA209000/2023/100431/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209230/2023/001927.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 21.07.2023 № UA209000/2023/100441/1.

5. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209230/2023/001952.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» судовий збір у сумі 8112 (вісім тисяч сто дванадцять) грн 49 коп.

7. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343) 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІТ ІНГРЕДІЄНТС» (вул. Ярославів Вал 33 офіс 50 м. Київ 01054; код ЄДРПОУ 43505472).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.10.2024
Оприлюднено	28.10.2024
Номер документу	122550539
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/24732/23

Рішення від 22.10.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Качур Роксолана Петрівна

Ухвала від 22.10.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Качур Роксолана Петрівна

Ухвала від 23.10.2023

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Качур Роксолана Петрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.10.2024 по справі 380/24732/23ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/24732/23

Рішення від 22.10.2024

Ухвала від 22.10.2024

Ухвала від 23.10.2023

Рішення
від 22.10.2024 по справі 380/24732/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД