Рішення

від 23.10.2024 по справі 420/22717/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22717/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Континент 15" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18.07.2024 надійшов позов приватного підприємства "Континент 15" до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000117 від 08.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, вказує, що відповідачем не було вказано, які саме обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема - які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів встановлення даних складових є неможливим і заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Митний орган повідомив позивача про необхідність надати додаткові документи, без належного обґрунтування своїх вимог щодо їх надання та не узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. На запит митного органу нами була надана відповідь листи від 09.07.2024 № 1/0907 та від 09.07.2024 № 2/0907. В даному повідомленні про надання додаткових документів Відповідачем не вказано жодних обставин та не наведено переконливих доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача цих додаткових документів, зокрема, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вказано у позові, незважаючи на достатній обсяг документів, які були в розпорядженні митного органу, відповідач не погодився з митною вартістю товару, визначеною позивачем, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000117 від 08.07.2024 та прийняв рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024, яким підвищив митну загальну вартість товару, що імпортується позивачем.

У позові вказано, що усім обставинам, які митний орган зазначив у своєму Рішенні про коригування як підставу для визначення нової митної вартості, він дав необ`єктивну оцінку, що не відповідає джерелам інформації або оцінку з перевищенням повноважень. Вони мають формальний чи технічний характер або взагалі не потребують їх врахування у митній вартості товарів у зв`язку з їх необов`язковістю, і жодним чином не впливають на визначення митної вартості. Незважаючи на наявність у відповідача усіх необхідних документів та можливість застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товарів, митний орган без належних підстав та обґрунтування відступив від цього методу, відмовив у прийнятті митної декларації та застосував другорядний метод визначення митної вартості товарів, а саме - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Як стверджує позивач, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару та підставою для збільшення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 23.07.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

05.08.2024 року від представника Одеської митниці до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд судовий розгляд справи № 420/22717/24 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.08.2024 року до суду від Одеської митниці за вх. № ЕС/32133/24 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що позов ПП «КОНТИНЕНТ-15» не підлягає задоволенню.

Як вказано у відзиві, на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500490004226U6 від 08.07.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500490004226U6 від 08.07.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

На думку відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.08.2024 року за вх.№ЕС/32259/24 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

09.08.2024 року за вх.№ЕС/32652/24 від представника відповідача до суду надійшли заперечення.

10.09.2024 року за вх.№ЕС/41242/24 від позивача до суду надійшла заява про зміну підстав позову по справі №420/22717/24.

Ухвалами суду від 22.10.2024 року:

- повернуто без розгляду заяву позивача про зміну підстав позову по справі №420/22717/24;

- відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/22717/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що між Компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарська Конфедерація), ПП «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896, Україна), далі також Покупець або Позивач, та Корпорацією «МІРС» (код ЄДРПОУ 36231875, Україна) було укладено зовнішньоекономічну Дистриб`юторську угоду від 01.01.2018 № 1.

02.11.2020 року Компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарська Конфедерація) та ПП «Континент 15» укладено угоду №2 про внесення змін до Дистриб`юторської угоди від 01.01.2018 № 1 предметом якої є зміна Дистриб`юторської угоди від 01.01.2018 № 1.

Пунктом 1.1. розділу 1. «Базисні умови поставки Продукції. Ціна та загальна вартість Договору. Умови платежу» Додатку 3 до Контракту (у редакції Угоди № 2 від 02.11.2020 про внесення змін до Дистриб`юторської угоди № 1 від 01.01.2018) встановлені такі умови поставки: « 1.1. Поставка Продукції за даною Угодою здійснюється на умовах FCA (місця поставки: завод Liebherr Ochsenhausen, адреса: Memminger Stra?e 77-79, 88416 Ochsenhausen / Deutschland; завод Liebherr Lienz, адреса: Dr.-Hans-Liebherr-Str.1, 9900 Lienz / Osterreich; завод Liebherr Marica, адреса: Bezirk Plovdiv, 4202 Radinovo/Bulgarien; завод Liebherr Appliances Kluang SDN. BHD, адреса: No.7, Jalan Firma 2, Kawasan Perindustrian Kluang II, KM7, Jalan Mersing, 86007 Kluang, Johor / Malaysia, у розумінні Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2010». Конкретне місце поставки на кожну партію Продукції зазначається у відповідному інвойсі на цю партію Продукції.».

Пунктом 1.6. розділу 1. «Базисні умови поставки Продукції. Ціна та загальна вартість Договору. Умови платежу» Додатку 3 до Контракту передбачено, що ціна відвантаженої Продукції може відрізнятися від ціни, зазначеної у прайс-аркуші, в залежності від обсягу партії Продукції, терміновості її поставки, а також від здійснення заходів щодо стимулювання збуту Продукції (проведення акцій, застосування знижок тощо).

Як зазначено у п. 1.10. розділу 1. «Базисні умови поставки Продукції. Ціна та загальна вартість Договору. Умови платежу» Додатку 3 до Контракту, оплата за партію Продукції за даною Угодою проводиться Покупцем на узгоджених умовах платежу. Період платежу починається з дати інвойсу, крім випадків, коли в інвойсі зазначена інша дата. Тривалість періоду платежу зазначена в інвойсі.

На підставі інвойсу № 4215419/001 від 04.07.2024 року компанією «Liebherr-Export AG» поставлено позивачу партію товару.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № (МД) № 24UA500490004226U6 від 08.07.2024 року, в якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA500490004226U6 від 08.07.2024 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 4215419/001 від 04.07.2024 року;

- пакувальний лист (Packing list) №4215419/001 від 04.07.2024 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 930183 від 04.07.2024 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №А 0000181218 від 04.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №105 від 01.07.2024 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №1 від 10.01.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 01.01.2018 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.01.2020 року, №2 від 01.01.2018 року, №2 від 02.11.2020 року, №3 від 01.01.2018 року;

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

08.07.2024 декларантом надіслано платіжні інструкції в іноземній валюті №№ 34,26. 09.07.2024 надіслано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг від 09.07.2024 № 50, електронним повідомленням декларантом ПП "КОНТИНЕНТ 15" було надіслано лист від 09.07.2024 № №1/0907, в якому він просив продовжити митне оформлення.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000117.

Так, у рішенні № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024 року відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- 1) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на страхування цих товарів. Відповідно до п.2.9 Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018 Покупець на свій розсуд та за свій рахунок здійснює та підтримує широке та вичерпне страхове покриття Продукції до тих пір, поки не припиниться дія збереження права власності та майнових прав на користь LEX, таке страхове покриття передбачає всі ризики… Відповідно до п 2.6 вищезазначеної угоди ризик випадкового знищення або пошкодження Продукції переходить до Покупця на умовах «франко-перевізник» з моменту передачі LEX продукції першому перевізнику. Згідно з інвойсами від 04.07.2024 4215419/001 поставка товарів здійснюється на умовах FCA Radinovo (Болгарія), тобто вартість страхування не включена до вартості товарів. Враховуючи, що у поданих документах відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування неможливо перевірити необхідність додавання складової митної вартості;

- 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом надано Довідку про вартість перевезення від 01.07.2024 № 105, в якій зазначено, що страхування товару не проводилось, що в свою чергу суперечить умовам Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано. Встановлено, що у документі, який поданий з метою підтвердження надання знижки на продукцію з артикулом Fnf 4605-20 001 (лист від 04.07.2024 №б/н) вказаний інвойс № 4215419, у той час як до МД доданий інвойс № 4215419/001.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що у поданих документах відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування неможливо перевірити необхідність додавання складової митної вартості та на те, що декларантом надано довідку про вартість перевезення від 01.07.2024 № 105, в якій зазначено, що страхування товару не проводилось, що в свою чергу суперечить умовам Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018, суд зазначає.

Так, постачання товару згідно митної декларації № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024 року здійснювалось на умовах FCA BG RADINOVO.

Згідно з умовами FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, термін FCA ("Франко перевізник") не передбачає обов`язків страхування як для продавця, так і для покупця.

Обов`язки покупця Пункт А.3. Договори перевезення та страхування: б) Договір страхування. Немає зобов`язань.

Обов`язки покупця Пункт Б.3. Договори перевезення та страхування: б) Договір страхування: Немає зобов`язань.

Тобто, поставка на умовах FCA Інкотермс 2020 не передбачає обов`язку страхування товару, отже у позивача не було обов`язку надавати відповідачу страхові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Таке страхування товарів не входить також до видів обов`язкового страхування, вичерпний перелік яких встановлений статтею 7 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування».

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2.9 Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018 Покупець на свій розсуд здійснює та підтримує страхове покриття Продукції, а згідно з інвойсами від 23.01.2024 № 1328286/001, № 4494314, №№ 4494316 - 4494327 поставка товарів здійснюється на умовах FCA OCHSENHAUSEN (Німеччина), тобто вартість страхування не включена до вартості товарів.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані.

Щодо покликань відповідача на те, що не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає.

Так, у п. 4.6. Генерального договору транспортно-експедиторського обслуговування від 21.02.2022 року № 210222, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (Експедитор за договором) та ПП «Континент 15», код ЄДРПОУ 39935896 (Замовник за договором), йдеться, що Замовник зобов`язується здійснити оплату усіх належних з нього за кожною Заявкою платежів не пізніше 10 банківських днів з моменту доставки вантажу вантажоодержувачу, якщо інше не обумовлено в заявці (копія договору додана до позову).

На виконання цього договору Замовником була оформлена заявка № 105-з від 27.06.2024 року, у якій не містилося інших умов оплати, відмінних від тих, що передбачені п. 4.6. даного договору.

Оскільки згадані умови оплати транспортно-експедиційних послуг за даним договором (з урахуванням умов заявки) передбачають відстрочення платежу на 10 банківських днів, цілком зрозуміло, що на момент митного оформлення товару в пункті пропуску на митному кордоні України, коли вантаж ще перебуває на шляху доставки до вантажоодержувача, не може бути жодних банківських чи платіжних документів, які б підтверджували факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Після надання Експедитором послуг за заявкою № 105-з від 27.06.2024 року сторони оформили акт надання послуг № 50 від 10.07.2024 року, Експедитор виписав рахунок на оплату № 50 від 09.07.2024 року, який був оплачений за платіжною інструкцією № 255 від 18.07.2024 року.

Щодо покликань відповідача на те, що у документі, який поданий з метою підтвердження надання знижки на продукцію з артикулом Fnf 4605-20 001 (лист від 04.07.2024 №б/н) вказаний інвойс № 4215419, у той час як до МД доданий інвойс № 4215419/001, суд зазначає.

Як зазначено позивачем у позові, помилка в листі компанії «Liebherr-Export AG» від 04.07.2024 дійсно була, але після її виявлення вона була виправлена шляхом надання виробником листа від 11.07.2024 з коректним номером інвойсу.

Позаяк, відповідачем не зазначено, а судом не встановлено яким чином дана помилка вплинула на ціну товару, що постачався згідно митної декларації № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024 року.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картки відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги приватного підприємства "Континент 15" є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 4844,80 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства "Континент 15" судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Континент 15" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000117.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000016/2 від 09.07.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства "Континент 15" судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Приватне підприємство "Континент 15" (вул. Осипова, б. 37, офіс 551, м. Одеса, 65012, код ЄДОПОУ 39935896).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя О.А. Вовченко