Рішення

від 24.10.2024 по справі 420/13826/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13826/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія (код ЄДРПОУ: 40017905; адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (сформована в системі «Електронний суд» 03.05.2024 року) до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:

визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 року;

визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 року;

стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 08.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; зобов`язано позивача у строк до 29.05.2024 року подати суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.04.2024 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Одеської митниці, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 24UA500500011867U0 від 05.04.2024 року), а саме Товар 1 лимон свіжий, сорту LAMAS, вагою 10 565,00 кг (нетто), країна виробництва Туреччина, Товар 2 мандарин свіжий, сорту W. MURCOTT, вагою 9 965,00 кг (нетто), країна виробництва Туреччина. Після подання декларантом митної декларації, відповідачем було відправлено декларантові повідомлення, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. У відповідь декларантом надіслано лист № 05/04-24-3 від 05.04.2024 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 25.03.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-17/04-2024 від 05.04.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 28.03.2024 року, копія митної декларації країни відправлення № 24330100EX00069077 від 29.03.2023 р., та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. 05.04.2024 року декларантом було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 року, а згодом картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 року. Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару 1 збільшено до USD 12 678,00, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю USD 7 395,50, Товару 2 збільшено до USD 10 164,30, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю USD 6 776,20. Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої декларантом митної вартості, а саме було доплачено за товар ПДВ в розмірі 67 665,54 грн. Декларант надав відповідачу всі передбачені чинним законодавством документи, а тому відповідач повинен був визначити митну вартість вказаних товарів №1 та №2 за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України, та не повинен був визначати митну вартість товарів за іншими методами.

21.05.2024 року відповідач подав суду:

- клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями;

- відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, Одеська митниця зазначила, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500011867U0 від 05.04.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024, а саме: відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.08.2023 №04/23 та рахунку-фактури (інвойсу) від 28.03.2024 № EMR2024000000016 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МКУ встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 статті 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

05.04.2024 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 05.04.2024 № 05/04-24-3, яким повідомлено що інших документів надано не буде. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Зокрема, у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 05.04.2024 №20-17/04-2024 зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Також не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 05.04.2024 №20-17/04-2024 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби іншими інформаційними джерелами, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально розвантажувальних робіт. Митна декларація країни відправлення від 29.03.2024 №24330100ЕХ00069077 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 МКУ.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 (лимони свіжі) 1,20 дол. США/кг ваги нетто (МД від 26.03.2024 №UA100340/2024/613306), ніж заявлено декларантом 0,7 дол. США/кг ваги нетто товару; по товару №2 (мандарини свіжі) 1,02 дол. США/кг ваги нетто (МД від 03.04.2024 №UA500500/2024/003258), ніж заявлено декларантом 0,68 дол. США/кг ваги нетто товару.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ».

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у відзиві зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000, 00 грн. становить 1,65 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 117 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 22.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (за договором: покупець) та фірмою EМІRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) (за договором: постачальник) було укладено контракт на поставку №04/23, за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в електронному замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті (а.с.121-131).

Пунктом 1.2 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару.

Відповідно до п. 2.1-2.4 контракту, загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених замовлень. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. Валютою платежу є долар США або Євро.

Пункт 3 контракту визначає, що оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: - 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного Інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується, ВМД. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити постачальника, зазначені в інвойсі. За письмовим розпорядженням постачальника розрахунки за товар можуть проводитися на рахунки третіх осіб, зазначені постачальником, що узгоджується в додатковій угоді до даного контракту.

Пунктом 4.2 контракту передбачено, що постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: СРТ - ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі) термін фрахт/перевезення оплачено до ... означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов`язаний оплатити витрати до перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін СРТ зобов`язує постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Відповідно до п. 4.3 контракту умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фіто санітарні сертифікати та ін.).

Обов`язок та витрати з транспортування товару до порту/місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.4. контракту).

Згідно п. 7 контракту товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Постачальник несе відповідальність за пошкодження товару, причиною якого було неналежне пакування.

11 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТОМАН (за договором: експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (за договором: клієнт) укладено договір № 11/06-20 про надання послуг, за яким сторони узгодили питання щодо надання послуг, пов`язаних з транспортним експедируванням внутрішніх (в межах території України) вантажів клієнта та їх митного оформлення (а.с. 132-137).

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № (МД) 24UA500500011867U0 від 05.04.2024 року, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи: зовнішньоекономічний договір (контракт від 22.08.2023 №04/23, рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2024 №EMR2024000000016, автотранспортна накладну б/н від 29.03.2024 року, сертифікат про походження товару №ММ0802818 від 28.03.2024 року, фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5565098 від 28.03.2024 року договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020 року (а.с. 49-60).

На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів позивачем надано пояснення та подано додаткові документи, а саме: розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 28.03.2024 року, прейскурант (прайс-лист) № б/н від 25.03.2024 року, копія митної декларації країни відправлення № 24330100EX00069077 від 29.03.2024р., висновок експерта № 20-17/04-2024 від 05.04.2024 року (а.с. 61-64), які підтверджують заявлену митну вартість товару.

05.04.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000234/1 у графі 33 якого зазначено наступне: До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 22.08.2023 №04/23, рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2024 № EMR2024000000016 та інші документи. Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі МКУ) митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.08.2023 №04/23 та рахунку-фактури (інвойсу) від 28.03.2024 № EMR2024000000016 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1)виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4)копію митної декларації країни відправлення. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 05.04.2024 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 05.04.2024 № 05/04-24-3, яким повідомлено що інших документів надано не буде. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Зокрема, у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 05.04.2024 №20-17/04-2024 зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Також не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 05.04.2024 №20-17/04- 2024 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби іншими інформаційними джерелами, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально розвантажувальних робіт. Митна декларація країни відправлення від 29.03.2024 №24330100ЕХ00069077 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), з урахуванням опису товару, країни походження, вагових характеристик, умов поставки СРТ, є більшим та становить: по товару №1 (лимони свіжі) 1,20 дол.США/кг ваги нетто (МД від 26.03.2024 №UA100340/2024/613306), ніж заявлено декларантом 0,7 дол.США/кг ваги нетто товару; по товару №2 (мандарин свіжий) 1,02 дол.США/кг ваги нетто (МД від 03.04.2024 №UA500020/2024/003258), ніж заявлено декларантом 0,68 дол.США/кг ваги нетто товару. За основу для коригування митної вартості товару використано митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України у наближений до митного оформлення час.

05.04.2024 року було видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000430 на підставі рішення про коригування від 05.04.2024 року. У картці зазначено, що у зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України, а саме 67 665,54 грн. ПДВ.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим. Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З цього слідує, з огляду на зміст Рішення, що Митниця мала обґрунтувати у контексті своїх сумнівів щодо визначення вартості товару за ціною договору наявність розбіжностей, які можуть мати або мали вплив на правильність задекларованої вартості.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст. 58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Суд вважає, що надані ТОВ Дунайська імпортна компанія документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про наявність в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Що стосується витребування контролюючим органом додаткових документів у позивача, то суд зазначає, що лише у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у правильності поданих декларантом відомостей, чого в даному випадку не було.

Щодо невключення позивачем як постачальником до калькуляції витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, суд погоджується із тим, що калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, Постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до Калькуляції виходячи з фактично понесених ним видатків у зв`язку з поставкою товару позивачу. Проте, відповідно до п. 4.5 Контракту обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Таким чином, факт того, що постачальником в складеній ним Калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару декларантом, адже відповідно до Контракту та за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Декларантом з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до вартості Товару.

Стосовно непроведення експертом спеціальної перевірки достовірності незалежних джерел, які були використані у висновку експерта та стосовно посилання Відповідача на те, що висновок експерта має інформаційний характер, як на підставу для залишення його поза увагою, то суд зауважує таке.

Посилання відповідача про непроведення експертом перевірки достовірності незалежних джерел, на які йде посилання у висновку, є необґрунтованим. Роблячи такий висновок у Рішенні про коригування, Відповідач фактично презумує наявність обов`язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Оскільки до обов`язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження відповідача з цього питання є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що висновок експерта має інформаційний характер, суд відхиляє, оскільки кожен документ сам по собі має інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації; враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, Відповідачем не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості; якщо інформаційність документа є підставою для залишення його поза увагою, тоді невідомо, які саме експертні висновки має отримати Відповідач для визнання такого висновку таким, що підтверджує митну вартість, якщо такий висновок в будь-якому випадку буде містити певну інформацію, а отже буде інформаційним.

Також безпідставним є зауваження Митниці стосовно невключення до ціни товару витрат на транспортування як підстава для невизнання митної вартості, оскільки ці витрати згідно п.4.4 Контракту вже закладені постачальником до ціни товару.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року справі №809/1884/16.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не викладено переконливі доводи, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, не доведено суду, що описані розбіжності можуть мати вплив на визначення вартості товару виходячи з умов укладеного Контракту.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови, то суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню як похідна, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем була прийнята оскаржувана картка відмови.

Отже позовні вимоги ТОВа Дунайська імпортна компанія є такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2422,40грн. за одну вимогу майнового характеру, решта судового збору сплачена позивачем надмірно.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., які складаються з підготовки позовної заяви та подання її до суду (5000грн.), судом встановлено, що позивач в підтвердження понесених витрат надав суду: договір №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року про надання юридичних послуг, укладений адвокатом Ситник О.П. з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (а.с.82-85), додаток №1 до договору про вартість послуг (а.с.86), замовлення №24UA500500011981U1/063 до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року (а.с.90), додаткова угода №24-24UA500500011981U1/063 до договору про надання юридичних послуг від 24.04.2024 (а.с.87), акт наданих послуг від 24.04.2024 № 24UA500500011981U1/063 (а.с.81), ордер на надання правничої допомоги (а.с.100).

Відповідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги у відзиві на позов.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн. слід визначити для розподілу між сторонами.

Суд вважає витрати у сумі 5000грн. пропорційними до предмету спору та обґрунтованими, підтвердженими поданими доказами, розумними та пов`язаними з даною справою, а клопотання відповідача про їх зменшення відхиляє як таке, що не доводить неспівмірність витрат у такій сумі.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України суд покладає ці витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія (код ЄДРПОУ: 40017905; адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 року, видану Одеською митницею.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ: 40017905; адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094) витрати зі сплати судового збору у сумі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп. та 5000 (п`ять тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян