Рішення

від 24.10.2024 по справі 460/9424/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2024 року м. Рівне№460/9424/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту від 13.03.2024 щодо звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 1 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язання розглянути рапорт по суті та прийняти рішення щодо звільнення з військової служби, на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 1 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позов мотивований тим, що військова частина протиправно не розглянула рапорт позивача про звільнення зі служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 1 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не прийняла жодного рішення по суті такого рапорту.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що рапорт позивача про звільнення з військової служби від 13.03.2024 до військової частини НОМЕР_1 чи безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 не надходив. А отже, протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду (нерозгляду) такого рапорту відсутня.

Суд з`ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу на посаді радіотелефоніста відділення управління мінометного взводу батальйону оперативного призначення у Військовій частині НОМЕР_1 .

13.03.2024 позивач підготував командиру військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) рапорт, у якому просив здійснити ряд організаційно-розпорядчих заходів для звільнення з військової служби відповідно абзацу 7 підпункту «г» пункту 1 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У переліку додатків до рапорту зазначено: копія посвідчення №4 від 05.03.2004, копія висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.12.2023, копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №288809 від 15.02.2024, копія посвідчення серії НОМЕР_2 від 27 січня 1993 року.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідний рапорт було скеровано 15 березня 2024 року через поштового оператора «Нова Пошта».

На підтвердження відповідної обставини, позивач надав скріншот з мобільного застосунку «Нова пошта», у якому зазначено: відправлено 15 бер. 16:09, прибуло: 15 бер. 16:48, адреса доставки: АДРЕСА_2 , одержувач: ОСОБА_2 , НОМЕР_3 .

Поряд з цим, номер експрес-накладної, детального трекінгу посилки, дані про відправника, дати отримання такий скріншот не містить.

Також, 13.03.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командиру військової частини НОМЕР_1 сформовано заяву, у якій ОСОБА_3 просив виконати прохання солдата ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за сімейних обставин, яку надіслано через поштового оператора «Нова Пошта» (ЕН №59001118101216).

Однак, суд не досліджує та не дає оцінку щодо підстав розгляду/нерозгляду такої заяви відповідачем, оскільки така не є предметом розгляду у цій справі.

01.04.2024 адвокат Білоус Віктор Степанович за вих. №19 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 подав адвокатський запит, у якому, зокрема, просив надати належні завірені копії рапорта ОСОБА_1 та доданих до нього документів про звільнення із військової служби за сімейних обставин (стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») поданих ним у березні 2024 року.

Розглянувши відповідний запит відповідач листом від 25.04.2024 за №362 надав відповідь, у якій зазначив, що від радіотелефоніста відділення управління мінометного взводу батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 рапорту про звільнення з військової служби через сімейні обставини у встановленому законом порядку не надходило. Із документів, що містять в собі затребувану у запиті інформацію, військова частина НОМЕР_1 володіє лише актом за формою Н-5 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 18 березня 2024 року о 08год. 30хв., актом №4/24 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру та направленням солдата ОСОБА_1 на стаціонарне лікування від 28.03.2024 №49.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його рапорту про звільнення з військової служби протиправною, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Так, підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.

При цьому відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-ХІV (надалі за текстом - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Згідно із пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.

Так, пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

При цьому, відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40 (далі - Інструкція) визначено, що рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Згідно із абзацом 13 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Як зазначає позивач у позові та вбачається із матеріалів справи, 13.03.2024 останній сформував командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення зі служби відповідно абзацу 7 підпункту «г» пункту 1 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та 15.03.2024 через поштового оператора «Нова Пошта» надіслав його відповідачу.

Для підтвердження такого надіслання позивач до матеріалів позову долучив скріншот з мобільного застосунку «Нова пошта», у якому зазначено: відправлено 15 бер. 16:09, прибуло: 15 бер. 16:48, адреса доставки: АДРЕСА_2 , одержувач: ОСОБА_2 , НОМЕР_3 .

Поряд з цим, номер експрес-накладної, детального трекінгу посилки, дані про відправника, дати отримання такий скріншот не містить, як і не містить даних щодо вмісту такого відправлення та про те, що одержувачем є військова частина НОМЕР_1 або ж командир військової частини НОМЕР_1 .

Жодні інші докази, які б підтверджували факт отримання такого рапорту, у тому числі командиром військової частини НОМЕР_1 у матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, як вбачається з наданої копії журналу обліку вхідних документів (заведено з 01.01.2024), рапорт позивача від 13.03.2024 до Військової частини НОМЕР_1 не надходив.

При цьому, суд зауважує, що з урахуванням положень ст.14 Статуту позивач, перебуваючи на посаді радіотелефоніста відділення управління мінометного взводу батальйону оперативного призначення мав звертатись із рапортом до командира мінометного взводу батальйону оперативного призначення.

В той же час, рапорт від 13.03.2024 адресовано безпосередньо командиру військової частини НОМЕР_1 минаючи безпосереднього свого командира, при чому в самому рапорті від позивач не зазначає про відмову від прийняття рапорту своїм безпосереднім командиром та не обґрунтовує причини подання рапорту на пряму до командира військової частини НОМЕР_1 .

Отже, позивачем не доведено належними доказами подання прямому командиру рапорту про звільнення від 13.03.2024.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо розгляду рапорту позивача від 13.03.2024, з огляду на що відступні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, оскільки військовою частиною не допущено бездіяльності, похідна вимога зобов`язального характеру також задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складений 24.10.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО