Рішення

від 24.10.2024 по справі 520/23679/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року № 520/23679/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправною;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надати письмову відповідь позивачу ОСОБА_1 про результат розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не надання письмової відповіді про результати розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року.

Відповідач, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі зверненням від 19.02.2024 року, в якому просив:

- перевірити викладені в цій заяві факти;

- повідомити позивача, хто саме допустив неналежне виконання своїх обов`язків і порушення прав позивача: державний виконавець ОСОБА_2 , яка забезпечила позивача неповним пакетом документів, чи державний нотаріус ОСОБА_3 , який задля вчинення нотаріальної дії вимагає у позивача документи, не передбачені законом;

- довести результат розгляду цієї заяви до відома всіх державних і приватних нотаріусів міста Харкова та області;

- зобов`язати всіх державних і приватних нотаріусів дотримуватися висновків за результатами розгляду цієї заяви та за відсутності правових підстав для відмови чи інших суттєвих перешкод у вчиненні нотаріальних дій вчиняти такі нотаріальні дії або виносити відповідного змісту постанову про відмову у вчиненні такої дії;

- не ігнорувати цю заяву та не обмежуватися відпискою на неї, а реально допомогти позивачу в реалізації ним його прав, надавши повну розгорнуту вмотивовану та обґрунтовану письмову відповідь та надіславши її на вказану вище адресу позивача поштовим відправленням з оголошеною цінністю та, відповідно, з описом вкладення.

Вищевказане звернення було направлено до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції засобами поштового зв`язку.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання письмової відповіді про результати розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно статті 4 вказаного Закону №393/96-ВР, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до статті 14 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно статті 15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 1 стаття 16 Закону №393/96-ВР встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно із статтею 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Окрім того, Законом України «Про звернення громадян» регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входить до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17 та від 30.11.2020 у справі № 280/4698/19.

Відповідач посилався на те, що в межах компетенції та у встановлені Законом України «Про звернення громадян» строки було надано відповідь позивачу листами № 16310/10.6/24/24 від 19.03.2024 та № 16805/11886-24-24/15.6 від 21.03.2024, які направлені позивачу 20.03.2024 та 25.03.2024 відповідно.

На підтвердження направлення відповідей на звернення позивача, відповідачем надано до суду скріншот екрану монітора.

Проте, вказані знімки не можуть слугувати доказами направлення позивачу відповідей на звернення позивача.

Суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 380/15723/22, в якій зазначено що вимогою статті 15 Закону № 393/96-ВР є повідомлення громадян про наслідки розгляду їх заяв (клопотань), доведення змісту відповіді до заявника. Вказано, що у постановах від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а та від 26 лютого 2021 року у справі № 520/421/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом. Зазначено, що у своєму клопотанні позивач крім поштової адреси також вказав електронну пошту та номер телефону, як контактні дані за допомогою яких з ним можна зв`язатися. Проте відповідач не скористався ними, як альтернативними засобами доведення змісту відповіді до заявника та повідомлення про результати розгляду клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність щодо не надання ОСОБА_1 письмової відповіді про результати розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року.

З огляду на викладене, суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надати письмову відповідь ОСОБА_1 про результат розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року судовий збір за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою, підлягає сплаті в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в частині 1211,20 грн.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач просив стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 200 грн. 00 коп.

Так, позивач просив включити, понесені позивачем на складення відповіді на відзив витрати у вигляді гонорару адвоката в сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, до загального складу судових витрат, що мають бути розподілені за результатами розгляду цієї справи.

Відповідач посилався на те, що зазначені у позові витрати на правничу допомогу адвоката є необґрунтованими, та такими що мають бути залишені без задоволення.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір №01-14/08-23 від 14.08.2024 року про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Поліщуком Олегом Леонтійовичем (Адвокат).

Крім того, до суду надано копію калькуляцію-розрахунок, згідно якого вартість послуг адвоката склала 10200,00 грн., акту приймання-передачі наданих послуг від 10.10.2024, згідно якого вартість послуг склала 10200,00 грн., платіжної інструкції щодо сплати послуг правничої допомоги на суму 10200,00 грн., акту приймання-передачі наданих послуг від 25.09.2024, згідно якого вартість послуг склала 8500,00 грн., платіжної інструкції щодо сплати послуг правничої допомоги на суму 8500,00 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в частині стягнення на користь позивача 2000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (40003, м, Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не надання ОСОБА_1 письмової відповіді про результати розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надати письмову відповідь ОСОБА_1 про результат розгляду його звернення від 19 лютого 2024 року.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, 40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, 40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.