Рішення

від 24.10.2024 по справі 580/4841/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року справа № 580/4841/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства МАК ТРЕВЕЛ про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі відділення Фонду, позивач) подало позов до Приватного підприємства МАК ТРЕВЕЛ (далі підприємство, відповідач) в якому просить стягнути з Приватного підприємства МАК ТРЕВЕЛ на користь позивача 42281,06 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2022 році та 1893,92 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач у 2022 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю не сплатив, що є підставою для їх стягнення разом з пенею в судовому порядку.

Ухвалою від 03.07.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.07.2023 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що у період з січня 2022 року по лютий 2022 року середньооблікова чисельність штатних працівників склала 9 осіб. Відповідач не подавав інформацію про наявність вакансій, складеної за формою № 3-ПН, оскільки у період з 18.11.2021 по 23.02.2022 був працевлаштований 1 працівник з інвалідністю ( ОСОБА_1 ). Після звільнення вказаної особи, у період з березня 2022 року по квітень 2022 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача склала 8 осіб, а у період з травня 2022 року по грудень 2022 року - 7 осіб. Отже, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2022 рік відповідача склала 7,5 ( 9+9+8+8+7+7+7+7+7+7+7+7=90/12). Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік склала 7,5, тобто менше 8 осіб, відповідно у відповідача був відсутній обов`язок по забезпеченню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення.

Крім того, зазначила, що відповідач вжив всіх заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, водночас причини не працевлаштування осіб з інвалідністю в березні та квітні 2022 року не залежали від самого відповідача, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

15.08.2023 представниця позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що у випадку відповідача середньооблікова кількість 7,5 особи за встановленими правилами заокруглюється до більшого числа та становить 8 осіб. Отже, відповідач цілком підпадає під дію Закону та відповідно у 2022 році мав створити одне робоче місце, повідомити про таке створення Державну службу зайнятості та працевлаштувати особу з інвалідністю. Перелічені дії відповідачем не вчинялися, що свідчить про не виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та обґрунтованість та законність позовних вимог позивача.

23.08.2023 представниця відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що позивач не надав до суду доказів того, що Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та не здійснено його документального обґрунтування. Також позивач не надав до суду доказів наявності у відповідача прибутку, який залишився у його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), за рахунок якого відповідач мав сплатити адміністративно-господарську санкцію і пеню. Позивач не обґрунтував позовну заяву щодо можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на введений воєнний стан в державі згідно Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні. Позивач не надав до суду доказів проведення перевірки відповідача щодо порушень законодавства про створення робочих місць.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 1 особа.

Однак, станом на 2022 рік 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, не було зайнятим.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 42281,06 грн та 1893,92 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, передбачає, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон № 875-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Слід також зазначити, що в силу вимог п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI Про зайнятість населення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок № 316).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Водночас періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

Згідно із статтею 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої - третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 КЗпП України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин, другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Своєю чергою, до обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18 від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а, від 06 березня 2024 року у справі № 120/7955/21-а.

Суд звертає увагу, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, не несуть відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо вони розробили необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створили робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформували відповідні установи, але фактично не працевлаштували особу з інвалідністю з причин незалежних від них: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.

Оцінюючи обставини цієї справи суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 1 особа.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що не подавав інформацію про наявність вакансій, складеної за формою № 3-ПН, оскільки у період з 18.11.2021 по 23.02.2022 був працевлаштований 1 працівник з інвалідністю ( ОСОБА_1 ). Після звільнення вказаної особи, у період з березня 2022 року по квітень 2022 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача склала 8 осіб, а у період з травня 2022 року по грудень 2022 року - 7 осіб. Отже, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2022 рік відповідача склала 7,5 (9+9+8+8+7+7+7+7+7+7+7+7=90/12). Вказане, на переконання відповідача, вказує на відсутність обов`язку по забезпеченню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи оцінку вказаним посиланням, суд зазначає, що згідно наявних у матеріалах справи податкових розрахунків сум доходу (а.с. 46-101) у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача склала: 9+9+8+8+7+7+7+7+7+7+7+7=90/12=7,5.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі Інструкція № 286) визначає, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4, вона відкидається; якщо більше або дорівнює 6, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра 5, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Тобто, у цьому випадку середньооблікова кількість 7,5 особи за встановленими правилами заокруглюється до більшого числа та становить 8 осіб.

Отже, у 2022 році відповідач мав створити одне робоче місце, повідомити про таке створення Державну службу зайнятості та працевлаштувати особу з інвалідністю.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 815/2382/16 суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини у вказаній справі суттєво відрізняються від обставин справи, що розглядається, у зв`язку із чим не є релевантними до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі.

Суд встановив, що згідно наказів № 07 від 17.11.2021, № 13 від 23.02.2022 (а.с.44-45) у період з 18.11.2021 по 23.02.2022 у відповідача був працевлаштований 1 працівник з інвалідністю ( ОСОБА_1 , інвалідність підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.10.2006). Разом з тим, після звільнення вказаної особи відповідач не подав до державної службі зайнятості звіт форми № 3-ПН, у порядку та строки визначені наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Листом від 25.05.2023 № 18.03-02/790 Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що впродовж 2022 року звіт за формою № 3-НП відповідач не подавав.

Суд врахував, що не надання державній службі зайнятості звіту за формою № 3-ПН у порядку та строки визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (чинному станом на час відкриття вакансії у відповідача 24.02.2022) слід віднести до бездіяльності, оскільки має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні жодні докази вжиття відповідачем заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, у період із 24.02.2022 по 31.12.2022, у зв`язку із чим доводи відповідача про вжиття ним всіх заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю суд вважає не обґрунтованими. При цьому відповідач не навів жодних обставин, пов`язаних із впровадженням на території України воєнного стану, що об`єктивно унеможливили вжиття ним заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю та не залежали від його волі.

У свою чергу обставина наявності/відсутності у відповідача прибутку, з якого останній мав сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню не відноситься Законом № 875-ХІІ до обставин, що звільняє роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, у зв`язку із чим доводи відповідача у цій частині суд також вважає необґрунтованими.

Стосовно доводів представниці відповідача про відсутність перевірки відповідача щодо порушень законодавства про створення робочих місць, слід зазначити таке.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, далі Порядок контролю). Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (п. 2 Порядок контролю).

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану (далі Постанова № 303) припиняється проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні.

Згідно пункту 2 Постанови № 303 зазначено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Зокрема, згідно статті 16 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі Закон № 2136) у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

- за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

- за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

- у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

Аналіз вказаних приписів вказує на те, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні, припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). При цьому, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, протягом періоду воєнного стану дозволяється здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Суд зазначає, що предмет проведення перевірки у спірних правовідносинах (виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю) не відноситься до вичерпного переліку підстав для проведення Держпрацею перевірки під час дії воєнного стану, які встановлені пунктом 2 Постанови № 303 та ст. 16 Закону № 2136.

Таким чином, з огляду на припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, у межах спірних правовідносин органами Держпраці не може бути здійснена перевірка виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, доводи відповідача і в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи наданий до матеріалів адміністративної справи розрахунок суми адміністративного-господарських санкцій середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 84562,13 грн.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 42281,06 грн та 1893,92 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Відповідач у повному обсязі в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році та пеню не сплатив.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, відділення Фонду є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства МАК ТРЕВЕЛ на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2022 році в розмірі 42281 (сорок дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн 06 коп. та пеню розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 92 коп.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, код ЄДРПОУ 21368023);

2) відповідач Приватне підприємство МАК ТРЕВЕЛ (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, офіс 110, код ЄДРПОУ 44330506).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 24.10.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК