Постанова

від 24.10.2024 по справі 200/3929/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року справа №200/3929/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (повне судове рішення складено 15 серпня 2024 року)у справі № 200/3929/24 (суддя в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_2 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність, яка виразилась у відмові нарахувати і виплатити за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, за врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати нарахувати і виплатити за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

На обґрунтування позову посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення. Посилається на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 200/13267/21 позивачу була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 0,00 грн. Представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача, в якому просив надати розрахунок індексації грошового забезпечення з зазначенням базового місяця. На виконання зазначеного запиту листом від 02.03.2024 надано відповідь, відповідно до якої базовий місяць нарахування індексації грошового забезпечення позивачу є вересень 2014 року, квітень 2017 року. Такі дії Відповідача, а саме не визначення базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року вважає протиправними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року закрито провадження в справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду першої інстанції, що є підставою для її скасування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року у справі № 200/13267/21 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 101721728), яке набрало законної сили, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_2 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Зобов`язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням нарахованої та сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. В решті позовних вимог відмовлено.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з наступного.

У справі № 200/13267/21 позивачем були заявлені позовні вимоги, якими він просив:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_2 нарахувати та виплатити за період з 1 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням відрахувань;

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 1 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням нарахованої та сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 рік та березень 2018 рік, з урахуванням відрахувань.

Зі змісту позовної заяви від 14.06.2024 (у цій справі) і позовної заяви у справі № 200/13267/21 випливає, що підставою позову було не проведення відповідачем індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Отже, є таким, що набрало законної сили рішення у справі у справі № 200/13267/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (у частині індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року).

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що згідно із положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу та ч. 8 ст. 382 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст.ст.382,383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із цими позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року у справі № 200/13267/21.

Суд першої інстанції звернув також увагу, що позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст.382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Суд першої інстанції роз`яснив, що позивач має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, також має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у порядку ст. 383 КАС України.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, в рішенні у справі № 200/13267/21 Донецький окружний адміністративний суд зазначив:

«…

Щодо визначення базового місяця, суд зазначає наступне.

…

У даній справі індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена військовослужбовцю, якій є позивачем у справі.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права військовослужбовця (позивача) ще не порушені.

Відповідно до положень п.5 Порядку №1078, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.

Базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно п.5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: - заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; - сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Враховуючи вищевказане, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням конкретного базового місяця відсутні.

Вказані висновки щодо вирішення аналогічного питання узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з встановлення базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року задоволенню не підлягають.

…»

Тож у цій справі вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді, при цьому судом визначення базового місяця - січень 2008 року або розміру індексації грошового забезпечення не здійснювалося.

В нинішній справи предметом позову є питання розрахунку індексації грошового забезпечення, зокрема, з визначенням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача та неправомірність застосування відповідачем при її обчисленні вересня 2014 року та квітня 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

Вказане не було предметом правової оцінки судом у справі № 200/13267/21. У цій справі судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації.

Водночас згідно пункту 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

А відтак питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.

При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

За таких обставин, висновки місцевого суду про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 200/13267/21 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.

Резюмуючи, колегія суддів зазначає, що суди першої інстанції не здійснив порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається, та у справі № 200/13267/21, не з`ясував ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для закриття провадження в адміністративній справі з підстав, встановлених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.

З огляду на зазначене, вказані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також необхідності реалізації позивачем в межах адміністративної справи № 200/13267/21 подання заяви в порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначено судом першої інстанції.

Відтак, вимоги позивача в межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31 січня 2023 року в справі № 340/3391/22 та від 16 лютого 2023 року у справі № 420/19953/21.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року скасувати, а справу № 200/3929/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повне судове рішення 24 жовтня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук