Постанова

від 24.10.2024 по справі 160/16181/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/16181/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року (суддя Ільков В.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 05.08.2024 року) у адміністративній справі №160/16181/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Транспортна Логістична Компанія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Транспортна Логістична Компанія» (далі по тексту відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 107656,02 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме судом не надано вірний аналіз ст.218 ГК України та статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», які встановлюють обов`язок, а не право відповідача щодо забезпечення визначеної відповідно до закону кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, та не містять виключних умов щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або сплати адміністративно-господарських санкцій. Невірний висновок суду при аналізі ст.18-1 Закону. оскільки дана норма встановлює обов`язок держави з працевлаштування перед особами з інвалідністю, а не перед підприємствами, що не виконали норматив та не звільняє роботодавця від обов`язку створення та виділення робочих місць, в тому числі спеціальні робочі місця, пошуку та самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Апелянт зазначив, що судом неправильно визначено предмет позову, об`єктом даного правопорушення є зобов`язальні правовідносини відповідача і полягають у необхідності виконання нормативу або сплати адміністративно-господарських санкцій у термін, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, тобто до 15 квітня, наступного за звітним періоду року.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія», середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали за рік склала 11 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, за 1 робоче місце, яке призначено для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, товариство до 15.04.2024 року повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 107656,02 грн. Суд встановив, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», з урахуванням планованого збільшення штатних одиниць, товариством було створено додатково 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю - кур`єр, адміністративного відділу (відповідно до наказу №14 від 19.05.2020 року) та внесені відповідні зміни до штатного розпису наказом №15 від 19.05.2020 року. 22.05.2020 року на підставі наказу про прийняття на роботу №49к від 22.05.2020 року на посаду кур`єра, адміністративного відділу був оформлений працівник ОСОБА_1 , яка відповідно до посвідчення серія 12 ААА є інвалідом. Згідно наказу №34 П від 17.03.2022 року вказаний працівник за власним бажанням припинив трудовий договір з товариством. 18.03.2022 року, за допомогою кур`єрської служби на адресу Дніпровського міського центру зайнятості (за місцем знаходження вакансії) товариством була направлена форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Товариством не складалась та не направилась форма звітну №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2023 році до центу зайнятості з огляду на той факт, що така звітність складалась та направлялась до центру зайнятості ним у 2022 році (коли така вакансія виникла). Центром зайнятості ні впродовж 2022 ні впродовж 2023 року не видавалось жодного направлення на робоче місце, призначене для працевлаштування у відповідача особи з інвалідністю, Самостійно, без допомоги служби зайнятості, жодна особа, яка має інвалідність не зверталась до товариства з метою працевлаштування. Жодній особі, яка має інвалідність, не було відмовлено товариством у прийнятті на роботу у зв`язку з відсутністю таких пропозицій. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався статтями 18, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»; частинами 1, 2 ст.218 Господарського кодексу України; п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення»; статтями 217, 218 ГУ України; абзацом 3 ч.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70; наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року; наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 року №827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та пунктами 1.4, 1.5 розділу І Порядку її подання (діє з 07.07.2022 року) та прийшов до висновку про те, що ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» виконала вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», належно інформувала центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування. Суд дійшов висновку, що в діях товариства відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія», середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у товариства за рік склала 11 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Встановлено, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, який Фондом був надісланий ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія». Згідно розрахунку за 1 робоче місце, яке призначено для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, товариство до 15.04.2024 року повинно був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 107656,02 грн.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» було створено додатково 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю - кур`єр, адміністративного відділу (відповідно до наказу №14 від 19.05.2020 року) та внесені відповідні зміни до штатного розпису наказом №15 від 19.05.2020 року. 22.05.2020 року на підставі наказу про прийняття на роботу №49к від 22.05.2020 року на посаду кур`єра адміністративного відділу була прийнята ОСОБА_1 , яка є інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання та яка згідно наказу №34 П від 17.03.2022 року звільнилася за власним бажання.

Встановлено, що ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» 18.03.2022 року на адресу Дніпровського міського центру зайнятості (за місцем знаходження вакансії) була направлена форма звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Вказана звітність у 2023 році не направлялася, оскільки, така звітність складалась та направлялась до центру зайнятості відповідачем у 2022 році (коли така вакансія виникла). Суд враховує, що періодичність направлення звітності законодавством не встановлена. ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» не подавала інформацію стосовно закриття вакансії.

Встановлено, що Центром зайнятості у 2022 році та у 2023 році не видавалось жодного направлення на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю. Також жодна особа, яка має інвалідність не зверталась до товариства з метою працевлаштування.

Відповідно до статей 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог ст.18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до абзацу 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року №827-22 затверджено форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання (діє з 07.07.2022 року), згідно пунктів 1.4, 1.5 якого форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, Порядком не передбачено періодичності подачі звітності за формою №3-ПН, передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії.

Відповідно до частин 1, 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не надано жодного акту перевірки ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» Центром служби зайнятості виконання товариством вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Дніпровська транспортна логістична компанія» виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», товариство належно інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування; товариством було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у адміністративній справі №160/16181/24 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЮ. В. Дурасова

суддяН.А. Олефіренко