Постанова

від 24.10.2024 по справі 160/15462/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15462/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Плюс»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (суддя Конєва С.О.) у справі №160/15462/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Плюс» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и В :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 180562,43грн.

В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача складає 4 робочих місць. Фактично у 2023 році на підприємстві відповідача не було працевлаштовано осіб з інвалідністю. Враховуючи середньорічну заробітну плату на підприємстві відповідача, позивачем розраховано суму штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, які і просив стягнути позивач.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і відповідачем не вживалися заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається ним вживалися заходи щодо не допущення порушення встановленого нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме подавався звіт за формою 3-НП до Центру зайнятості, що не було враховано судом першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту

соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідності» від 18.10.2022 №2682-ХІ, фактично змінено правовий інструмент здійснення Державою контролю за виконанням роботодавцями обов`язку по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Так, Законом №2682-ХІ статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 викладено в такій редакції:

«Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".

Отже, внесеними змінами визначено фактично новий порядок отримання інформації про дотримання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме якщо до таких змін роботодавці мали обов`язок подавати звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів, то після внесених змін Фонди соціального захисту осіб з інвалідністю отримують інформацію щодо дотримання роботодавцями нормативів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю від органів Пенсійного фонду України.

Також вказаними змінами прямо передбачено те, що «Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону».

Для реалізації вказаних норм Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.04.2023 №307 «Про внесення змін до Положення про центральний банк даних з проблем інвалідності».

Відповідно до вказаної постанови Центральний банк даних з проблем інвалідності забезпечує:

визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;

формування розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, обчислених відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Таким чином, підставою для застосування до роботодавців адміністративно-господарських санкцій є встановлений факт невиконання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю і такий факт встановлюється шляхом отримання інформації, яка міститься у відкритих реєстрах та яка стосується роботодавців, зокрема, щодо нарахованих ними доходів, щодо нарахованих та утриманих сум єдиного внеску.

У спірному випадку встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у звітному періоді 2023 рік становила 91 особа, а отже норматив місць для працевлаштування осіб інвалідністю для відповідач становив 4 робочих місця. Натомість, на підприємстві, протягом звітного періоду, не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Отже, з огляду на отриману позивачем в установленому порядку інформацію щодо недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем обгрунтовано здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, який направлено відповідачу та який останнім не сплачено.

Щодо аргументів відповідача про вжиті ним заходи задля не допущення порушення встановленого нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме подання звіту за формою 3-НП.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення», N 5067-VI, 05.07.2012, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 р. № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (далі - Порядок №827-22).

Цей Порядок визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - форма № 3-ПН).

Відповідно до положень Порядку № 827-22, а саме:

п.1.4. Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

п.1.5. Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

п.1.8. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Тобто, наведеним вище Порядком № 827-22 від 12.04.2022 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив те, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, то він вважається таким, що виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі.

Правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

У свою чергу, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів виконання покладених на нього обов`язків щодо: створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування Центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування таких осіб.

Не погоджуючись з таким висновок суду першої інстанції, відповідач долучив до апеляційної скарги копію звіту за формою №3-ПН, який ним подано до Центру зайнятості та в якому зазначено про наявність вакансій для працевлаштування 4 осіб з інвалідністю.

Надаючи оцінку поданому відповідачем доказу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що звіт за формою №3-ПН не спростовує висновків суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків в питанні працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, суд першої інстанції зазначив і вказане відповідає 50 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку № 827-22, що належним виконанням обов`язку щодо інформування Центру зайнятості, є подання роботодавцем звіту за формою №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

З долученого до апеляційної скарги копії звіту вбачається, що його подано відповідачем 26.12.2023, тобто наприкінці звітного періоду. При цьому, відповідачем не надано доказів, що такий звіт подано у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття 4 вакансій, про які зазначено у звіті.

Крім цього, звіт за формою №3-ПН не свідчить і про виконання відповідачем обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а інших доказів на підтвердження таких обставин (наказів тощо), відповідачем не надано.

Таким чином, дослідивши аргументи відповідача, які наведені в апеляційній скарзі, надані відповідачем докази, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про те, що відповідачем було вжито усіх можливих та необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, як підстави для звільнення роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, як роботодавця, яким не виконано обов`язок стосовно дотримання встановленого нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Плюс» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року по справі №160/15462/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 24.10.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк