Постанова

від 23.10.2024 по справі 420/17347/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17347/24

Головуючий І інстанції: Хурса О.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Турецької І.О., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 03.09.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай Ойл» до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.06.2024р. ТОВ «Флай Ойл» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 04.06.2024р. №167-р в частині анулювання ліцензії №15210314202300002 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р., виданої підприємству за адресою місця торгівлі: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул.Ангарська,16, A3C 1;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області видалити з «Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним» інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Флай Ойл» №15210314202300002 терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 04.06.2024р. ТОВ «Флай Ойл» засобами електронного зв`язку отримало витяг з розпорядження ГУ ДПС у Одеській області №167-р від 04.06.2024р. «Щодо анулювання ліцензії», відповідно до якого, заступник начальника А.Аскеров, на підставі ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», зобов`язав ГУ ДПС у Одеській області анулювати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, видану ТОВу «ФЛАЙ ОЙЛ» у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. При цьому, як наголошує позивач у своєму позові, у спірному Розпорядженні податкового органу відсутні будь-які чіткі посилання на проведення перевірки обставини, яка визначена ст.15 Закону №481/95-ВР, як підстава для анулювання ліцензій. Також, в оскаржуваному Розпорядженні взагалі відсутнє і посилання на правові підстави у зв`язку з якими було здійснено анулювання ліцензії за винятком формального посилання на приписи ст.15 Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». Крім того, на думку позивача, спірне Розпорядження відповідача також не містить і жодної інформації з яких саме фактичних підстав, на підставі яких саме доказів, зроблено висновок про недостовірність поданих документів. Вважаючи вказане розпорядження відповідача немотивованим і протиправним, а свої права грубо порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Так, у своєму відзиві представник відповідача вказав, що на адресу ГУ ДПС в Одеській області 27.05.2024р. надійшов лист Державної інспекції архітектури та містобудування України Департаменту сервісних послуг від 24.05.2024р. №2807/04/18-24 (вх. від 24.05.2024р. №26994/5) про те, що шляхом перевірки відомостей, що містяться в «Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій», за параметрами пошуку «замовник будівництва»: ТОВ «Флай Ойл»: «адреса об`єкта будівництва»: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Авангарська,16» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, не виявлено. Далі, під час реалізації службових повноважень було встановлено, що документи з ліцензійних справ, згідно яких видано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб`єктам господарської діяльності встановлено, що суб`єкти господарської діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, надали документи, що жодним чином не є актом вводу в експлуатацію об`єкта або актом готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або іншими документами, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024р. адміністративний позов ТОВ «Флай Ойл» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження ГУ ДПС у Одеській області №167-р від 04.06.2024р. в частині анулювання ліцензії з реєстраційним №15210314202300002 на право роздрібної торгівлі пальним, виданої ТОВ «ФЛАЙ ОЙЛ», терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р. за адресою місця торгівлі: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул.Ангарська,16, A3C 1. Зобов`язано ГУ ДПС у Одеській області внести до «Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним» інформацію щодо дії терміну ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №15210314202300002 терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р., виданої ТОВ «Флай Ойл» за адресою місця торгівлі: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Ангарська,16, A3C 1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Одеській області на користь ТОВ «Флай Ойл» судовий збір в розмірі 3028 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 26.09.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

08.10.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

09.10.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

15.10.2024р. до суду 2-ї інстанції від представника позивача надійшла заява, в якій останній, посилаючись на тривале фактичне зупинення господарської діяльності підприємства, що призводить до значних збитків, просив суд дотриматись «розумних» строків та прискорити розгляд справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали даної справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ФЛАЙ ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 42467625) зареєстровано як юридична особа з 17.02.2021р. та з дати реєстрації перебуває на податковому обліку. Місцезнаходження юридичної особи: м.Одеса, вул.Героїв Крут,15, офіс 201/5. Основними видами економічної діяльності позивача за кодом КВЕД є: 46.71 «Роздрібна торгівля пальним» та 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».

Також підприємство позивача - є платником акцизного податку з реалізації пального, у зв`язку з чим, 02.02.2023р. ГУ ДПС в Одеській області йому було видано відповідну ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний №15210314202300002 з терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р. (т.б. на 5 років), адреса місця торгівлі: смт.Авангард, вул.Ангарська,16, Овідіопольский район Одеської області.

Далі, після отримання 02.02.2023р. вказаної ліцензії підприємство позивача на протязі 1 року 6 місяців здійснювало свою господарську діяльність на АЗС 1, а саме роздрібну торгівлю пальним за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Ангарська,16.

15.05.2024р. фахівцями Відділу адміністрування акцизного податку була проведена фактична перевірка ТОВ «Флай ойл» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі пального, в ході якої було зроблено запит до ДІАМ України стосовно видачі на АЗС ТОВа «Флай Ойл» відповідного акту вводу в експлуатацію цього об`єкту.

27.05.2024р. ГУ ДПС в Одеській області отримало від ДІАМ України Департаменту сервісних послуг лист №2807/04/18-24 від 24.05.2024р. (вх. №26994/5), в якому Інспекція повідомила, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в «Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій», за параметрами пошуку «замовник будівництва»: ТОВ «Флай Ойл»: «адреса об`єкта будівництва»: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул.Авангарська,16» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, не виявлено.

В зв`язку з отриманням від ДІАМ вказаної інформації, головний державний інспектор Відділу адміністрування акцизного податку Л.Красота 31.05.2024р. оформила «доповідну записку» на ім`я начальника Управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області В.Астрейку, в якій запропонувала останньому анулювати видану ТОВу «Флай Ойл» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Далі, на підставі вказаної вище «доповідної записки» від 31.05.2024р. та листа ДІАМ від 24.05.2024р., заступник начальника ГУ ДПС в Одеській області А.Аскеров, керуючись ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», 04.06.2024р. ухвалив Розпорядження №167-р, яким анулював видану ТОВу «Флай Ойл» 02.02.2023р. ліцензію №15210314202300002 на право роздрібної торгівлі пальним.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням контролюючого органу, вважаючи їх протиправними і невмотивованим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та передчасності і невмотивованості прийнятого відповідачем спірного рішення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, заснованими на законі та на судовій практиці Верховного Суду, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.2 КАС України, «завданням адміністративного судочинства» є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

А як визначено приписами п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, як слідує зі змісту положень пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, «фактичною» вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог п.80.1 ст.80 ПК України, «фактична» перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, «фактична» перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, як зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Як загально відомо, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним його виробництвом та обігом на території України безпосередньо регулює Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР.

Як слідує зі змісту ст.1 вказаного Закону №481/95-ВР, «ліцензія» (спеціальний дозвіл) документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

«Роздрібна торгівля пальним» - це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

«Анулювання ліцензії» - позбавлення суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Як передбачено нормами ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, «оптова торгівля пальним» (та зберігання пального) здійснюється суб`єктами господарювання (у т.ч. іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

А відповідно до ч.21 ст.15 Закону №481/95-ВР, «роздрібна торгівля пальним» може здійснюватися суб`єктами господарювання (у т.ч. іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Як визначено ч.32 ст.15 вказаного ЗУ №481/95-ВР, «ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на 5 (п`ять) років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, разом із Заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: 1) документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; 2) акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ч.40 ст.15 ЗУ №481/95-ВР).

Однак, при цьому слід зазначити, що у відповідності до вимог ч.ч.41,42 ст.15 Закону №481/95-ВР, копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе «заявник».

Таким чином, зі змісту наведених правових норм зазначеного Закону слідує, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний же перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, чітко визначений статтею 15 Закону №481/95-ВР.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та змісту адміністративного позову, 30.01.2023р. ТОВ «Флай Ойл», разом із заявою про отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Авангарська,16, надало до контролюючого органу усі наявні документи для здійснення такого виду господарської діяльності як роздрібний продаж пального (скрапленого газу) на відповідних АГЗП, серед яких, зокрема, був і акт готовності АЗС до експлуатації від 19.01.2023р. (а.с. 18-40).

Далі, як вже зазначалося вище, на підставі вказаної вище заяви та доданих до неї документів, 02.02.2023р. ТОВу «Флай Ойл» і була надана ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний №15210314202300002 з терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р., адреса місця торгівлі: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Авангарська,16, (а.с.43).

При цьому, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, одночасно зазначає, що не зважаючи на те, що відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе «заявник», питання достатності, правильності оформлення та справжності оригіналів документів для здобуття права на реалізацію пального підлягає перевірці та дослідженню саме відповідачем на стадії розгляду заяви підприємства про надання ліцензії.

Неналежна ж перевірка «ліцензіатом» документів заявника згідно з переліком, у ході процедури видачі ліцензії, не може тлумачитися надалі органом, який видав ліцензію, як виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії і, відповідно, не може бути належною підставою для анулювання ліцензії у розумінні ч.52 ст.15 ЗУ №481.

Натомість, у випадку вирішення питання щодо анулювання ліцензії, відповідач має керуватись виключно положеннями ч.52 ст.15 Закону №481/95-ВР, якою, в свою чергу, передбачено вичерпний перелік підстав для таких дій податкового органу, зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою про отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Так, як вказувалося вище, підстави для анулювання ліцензії чітко визначені ч.52 ст.15 Закону №481/95-ВР, згідно якою, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового «розпорядження», на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію; встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у т.ч. іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у т.ч. іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у т.ч. іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог ст.15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії; встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

- встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

- порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у т.ч. іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

- відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ст.ст.80,81 ПК України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

При чому, ще раз слід підкреслити, що вказаний перелік підстав для анулювання ліцензії на оптову/роздрібну торгівлю є «вичерпним» та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у т.ч. іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) Розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку (ч.53 ст.15 ЗУ №481/95-ВР).

Аналогічні положення містяться і в ст.3 даного Закону №481/95-ВР.

Однак, при цьому, на що ще необхідно звернути увагу, так це на те, що в нормах ст.3 даного Закону №481 чітко і прямо визначено, що розпорядження про анулювання ліцензії приймається на 16-й (шістнадцятий) робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акту, що є підставою для анулювання ліцензії.

Далі, як вбачається з вказаних вище норм Закону №481/95-ВР, орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття Розпорядження про анулювання ліцензії: вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.

Тобто, зважаючи на вище перелічені норми ст.ст.3,15 Закону України №481 можна дійти висновку про те, що законодавством встановлено чіткий порядок для прийняття рішення (розпорядження) про анулювання ліцензії, а саме, наявність підстав для прийняття рішення визначених вказаним законом та конкретні строки прийняття такого рішення.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, єдиною підставою для прийняття оскаржуваного Розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №167-р від 04.06.2024р. фактично став не акт перевірки, а саме Лист Державної інспекції архітектури та містобудування України Департаменту сервісних послуг від 24.05.2024р. №2807/04/18-24 (вх. від 27.05.2024р. №26994/5) про нібито відсутність в «Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій» відомостей (за параметрами пошуку «замовник будівництва: ТОВ «Флай Ойл»: адреса об`єкта будівництва: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул.Авангарська,16»), інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання.

При цьому, як вбачається зі змісту «доповідної записки» головного державного інспектора Відділу адміністрування акцизного податку Л.Красоти №943/15-32-09-05-02 від 31.05.2024р., вказаний вище лист ДІАМ від 24.05.2024р. фактично був отриманий 27.05.2024р. на запит, зроблений в ході проведення, на підставі наказу №4900-п від 15.05.2024р., «фактичної» перевірки, яка проводилася з 16.05.2024р. по 24.05.2024р.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи Акту фактичної перевірки від 27.05.2024р. (а.с.13-17), даною перевіркою фактично було встановлено лише тільки порушення ТОВом «Флай Ойл» вимог п.85.2 ст.85 та п.п.230.1.3 п.230 ст.230 ПК України, за які передбачена відповідальність за п.121.1 ст.121 та п.128-1.3 ст.128 ПКУ.

Будь-яких інших обставин чи порушень ТОВом «Флай Ойл» (в т.ч. за які перебачено анулювання ліцензії) даною фактичною перевіркою не встановлено.

Як видно з матеріалів справи, копія вказаного вище акту перевірки була надіслана на адресу позивача засобами поштового зв`язку та фактично отримана підприємством - 04.06.2024р. Відомостей же щодо направлення та, відповідно, отримання (вручення) платником копії наказу №4900-п про призначення фактичної перевірки та копії листа ДІАМ від 24.05.2024р., який послугував основною підставою для прийняття спірного розпорядження, в матеріалах справи не має, що, в свою чергу, є порушенням вимог ст.ст.3,15 Закону №481.

Будь-яких доказів зворотного представником відповідача не надано ні до суду 1-ї інстанції, ні до суду 2-ї інстанції. Не містяться ці документи і в матеріалах справи, як і не згадується про них ні в письмовому відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі.

В подальшому, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, 04.06.2024р. засобами електронного зв`язку (т.б. через електронний кабінет) позивач отримав від контролюючого органу відповідний витяг з Розпорядження від 04.06.2024р. №167-р - про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, та виходячи з системного аналізу приписів ст.ст.3,15 Закону №481/95-ВР, можна зробити висновок про те, що вони містять конкретні умови щодо їх застосування, зокрема, наявність інформації від уповноважених органів щодо непогодження/не видання документів - копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії. Тобто, така інформація органу має стосуватись конкретно визначених документів та такі документи мають подаватись платником при отриманні ліцензії.

Те ж саме стосується й підстави для анулювання ліцензії у разі встановлення факту подання недостовірних даних у документах, оскільки такі документи мають бути саме подані цією особою для отримання ліцензії.

Тобто, відповідальність суб`єкта у вигляді анулювання ліцензії може мати місце лише тільки тоді, коли контролюючим органом достовірно встановлено, що конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавались разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, відтак є підробленим (сфальшованим), або містить недостовірну інформацію. Тоді ж, коли суб`єкт взагалі не подавав певний документ, вказані норми, як підстави для анулювання ліцензії, застосовані бути не можуть.

Разом з тим, в оскаржуваному розпорядженні від 04.06.2024р. відсутні чіткі посилання на конкретні підстави для анулювання ліцензії №15210314202300002, які чітко визначені ч.52 ст.15 Закону №481/95-ВР.

До того ж, зі змісту «доповідної записки» також не можливо точно встановити, що мова йде саме про будь-які факти порушень під час подання заяви та документів на отримання ліцензії на здійснення торгівлі пальним на АГЗП за адресою: АДРЕСА_1 .

У розрізі наведеного, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також вважає за необхідне зауважити й про те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципів «верховенства права», «юридичної визначеності» та «належного урядування». Так, зокрема, принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна «недбалість». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми ст.ст.3,15 Закону України №481, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про передчасність та недотримання встановлених законом порядку і 16-денного строку для прийняття спірного розпорядження від 04.06.2024р. №167-р, яке дійсно підлягає скасуванню, як протиправне та невмотивоване.

При цьому, одночасно також слід звернути увагу й на те, що аналогічну правову позицію з цих спірних питань висловив і Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 11.05.2023р. по справі №500/5559/21 та від 15.08.2024р. по справі №460/13317/23.

Також, судова колегія вважає правильними і інші висновки суду 1-ї інстанції, який, в свою чергу, врахувавши положення Порядку №545 від 19.06.2019р. та ст.ст.9,245 КАС України, дійшов обгрунтованого висновку про те, що «ефективним» способом повного відновлення порушеного права позивача є саме зобов`язання ГУ ДПС у Одеській області внести до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо дії терміну ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Флай Ойл» №15210314202300002 терміном дії з 02.02.2023р. до 02.02.2028р., виданої ТОВ «Флай Ойл» за адресою місця торгівлі: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Ангарська,16, A3C 1.

Інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються матеріалами справи.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 23.10.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.О. Турецька

В.О. Скрипченко