Постанова

від 22.10.2024 по справі 320/10611/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10611/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 10.01.2024) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 22.08.2022 №67710717, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 383 265,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, адже в супереч приписів п. 44.1 статті 44 ПК України платником податку на надано до перевірки усіх витребуваних первинних документів.

Представником позивача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено. Зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному з`ясуванні усіх фактичних обставин справи та із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Дрім Агро Експорт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за наслідками якого складено акт від12.07.2022 №3824/10-36-07-17/41435393 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення платником податків пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 та пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1383265 грн.

Листом ГУ ДПС у Київській області від 15.08.2022 №7767/12/10-36-07-15 за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків викладених в акті перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2022 №67710717 яким товариству зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 1383265 грн за січень 2022 року відповідно до декларації від 16.02.2022 №9033268672.

Рішенням ДПС України від 26.10.2022 №13304/6/99-00-06-01-03-05 за наслідками розгляду скарги ТОВ «Дрім Агро Експорт» на податкове повідомлення-рішення від 22.08.2022 №67710717 означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в пункті 201.1 статті 201 ПК України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

В силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону №996-ХІV передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону №996-ХІV).

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічного змісту правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, сума ПДВ повинна бути підтверджена первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» відповідно до КВЕД 46.21 є виробництво оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 30.12.2020 №30/12/2020 позивач орендує у ОСОБА_1 нерухоме майно, що складається з частини будівлі площею 13.3 кв. м. у будівлі загальною площею 225.1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з передачею в оренду приміщення орендареві надається право користування усією земельною ділянкою, на якій знаходиться приміщення, площа якої становить 1869 кв. м. Приміщення надається в оренду з метою його використання за цільовим призначенням, тобто для розміщення офісу ТОВ «Дрім Агро Експорт».

Факт прийому-передачі в оренду означеного приміщення підтверджується актом від 30.12.2020 прийому-передачі нежитлових приміщень за договором оренди нежитлових приміщень №30/12/2020 від 30.12.2020.

Позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП від 30.04.2020, в якому вказано означене вище приміщення.

Відповідно до повідомлень про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП від 20.12.2021 та від 07.09.2021 позивачем зареєстровано автомобіль HYUNDAI SANTA FE та автомобіль AUDI A6 ALLROAD.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «ТО «Китайпром» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 04.01.2021 №ДП-04/01/2021, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати вантажно-розвантажувальні послуги та/або послуги з перевезення вантажу (зернові, олійні культури і продукти їх переробки та інше) на території України на умовах, передбачених цим договором. Конкретний обсяг послуг та інші дані, необхідні для їх надання, вказуються в Заявці, що погоджується з виконавцем. Вартість послуг визначається сторонами окремо та фіксується в актах надання послуг до цього договору.

На підтвердження надання ТОВ «ТО «Китайпром» послуг згідно договору матеріали справи містять копії актів надання послуг з перевезення с/г культур із зазначенням реквізитів товарно-транспортних накладних, на підставі яких було здійснено перевезення с/г культур; акти надання послуг з погрузки.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи реєстр товарно-транспортних накладних за договором від 04.01.2021 №ДП-04/01/2021, укладеним з ТОВ «ТО «Китайпром», які містять наступні реквізити: найменування замовника (позивача), № авто, №ТТН, дати завантаження та розвантаження, вага вантажу, місце завантаження та розвантаження, номенклатура, відстань, тариф, сума без ПДВ, сума ПДВ.

ТОВ «ТО «Китайпром» виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 1371925,04 грн

Оплата наданих послуг здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень.

Поряд із цим, із змісту акта перевірки вбачається, що підставою для зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 1371925 грн зазначено ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних та інформації щодо здійснення навантажувальних / розвантажувальних робіт, журналу заїзду та виїзду автомобільного транспорту, журналу надходження вантажів (форма затверджена наказом Мінстату України від 21.06.1996 №193), журнал (відомості, картки) складського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «ТО «Китайпром».

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач орендує офісне приміщення відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 30.12.2020 №30/12/2020, що складається з частини будівлі площею 13.3 кв. м. у будівлі загальною площею 225.1 кв. м за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Магістральна (К. Маркса), 461. Одночасно з передачею в оренду приміщення орендареві надається право користування усією земельною ділянкою, на якій знаходиться приміщення, площа якої становить 1869 кв. м. Приміщення надається в оренду з метою його використання за цільовим призначенням, тобто для розміщення офісу ТОВ «Дрім Агро Експорт».

Факт прийому-передачі в оренду означеного приміщення підтверджується актом від 30.12.2020 прийому-передачі нежитлових приміщень за договором оренди нежитлових приміщень №30/12/2020 від 30.12.2020.

З наданих позивачем пояснень слідує, що господарська діяльність здійснювалась ним у м. Пологи Запорізької області за місцезнаходженням орендованого офісного приміщення з огляду на специфіку діяльності (сезонність), для чого і було орендовано означене офісне приміщення, про що подавалось повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

Ведення господарської діяльності саме у м. Пологи пов`язане з тим, що придбання зернових культур в періоді, що перевірявся, здійснювалось у фермерів (фермерських господарств) переважно Запорізької та Дніпропетровської областей, частина з яких продавалась на внутрішньому ринку, а частина експортувалась через морський порт у м. Бердянськ. При цьому, виходячи з наданих доказів, місцезнаходженням ТОВ «ТО «Китайпром» також є м. Пологи Запорізької області.

Відповідно до частини другої, абзацу 5 частини п`ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Таким чином, оскільки чинне законодавство не містить імперативних приписів щодо встановлення обов`язкового місця зберігання первинних документів та прямо відносить правила документообороту до компетенції суб`єктів господарювання, такі суб`єкти мають повне право самостійно на власний розсуд визначати, зокрема місце зберігання первинних документів.

З урахуванням викладеного, оскільки господарська діяльність позивача здійснювалась у м. Пологи Запорізької області, первинні документи створювались та зберігались також у м. Пологи.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до пояснень наданих позивачем як до суду першої інстанції так і при апеляційному розгляді, у зв`язку із початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та, як наслідок, - веденням активних бойових дій у м. Пологи та захопленням ворогом території міста, позивачем було втрачено доступ до своїх документів та можливість їх вивезення.

На підтвердження означеного до матеріалів справи долучено сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, надано копію сертифіката ТПП України від 19.09.2023 №3100-23-3883 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким ТПП України засвідчила позивачу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія рф проти України, що стало підставою для воєнного стану; активні бойові дії на території Запорізької області, де знаходилось офісне приміщення ТОВ «Дрім Агро Експорт» за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Магістральна (К. Маркса), буд. 461, в якому зберігались документи господарської діяльності Товариства за період з 05.07.2017 по 02.03.2022, щодо обов`язку забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України та надання контролюючим органам усіх документів, що пов`язані з предметом перевірки у термін з 24.02.2022.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, за даних обставин ненадання позивачем частини документів саме по собі не може свідчити про їх відсутність, оскільки ненадання оригіналів таких документів до перевірки сталося за особливих обставин - внаслідок військової агресії рф проти України.

Під час проведення перевірки разом з наданням наявних у позивача документів ним подано від 30.06.2022 №30/06лист, яким повідомлено контролюючий орган про те, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022 (у редакції наказу №104 від 31.05.2022) визначено території, що розташовані в районі проведення бойових дій або окуповані, в якому зазначено, що Пологівська міська громада перебуває в тимчасовій окупації.

Проте, податковим органом не прийнято до уваги означену інформацію.

Згідно з п. п. 69.2 п. 69 Перехідних положень ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами78.1.7та 78.1.8 пункту78.1 статті 78цьогоКодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

в) фактичних перевірок.

Також п. п. 69.28 п. 69 Перехідних положень ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Слід зауважити, що вже після проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення позивач все ж скористався вказаним вище правом.

При цьому, до матеріалів справи додано копію рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.11.2023 № 107775/6/26-15-07-05-07-07 про розгляд повідомлення щодо неможливості вивезення первинних документів (т. 4 а.с. 139-140).

Також, вказані обставини повідомлялись відповідачу підчас проведення перевірки.

Більш того, з матерлів справи вбачається, що позивачем вживались заходи спрямовані на відновлення відновлення втрачених документів шляхом звернення до контрагента ТОВ «ТО «Китайпром».

Листом ТОВ «ТО «Китайпром» від 20.07.2022 №20-07/11-22 позивачу у відповідь на його лист від 29.06.2022 повідомлено, що основним видом діяльності ТОВ «ТО «Китайпром» є надання транспортних послуг (КВЕД 49.41). щодо наявних виробничих потужностей, зазначено, що по 24.02.2022 для забезпечення безперебійного надання послуг з вантажного перевезення мало на власному балансі 11 тягачів з 11 напівпричепами, а також орендувало 18 тягачів з 18 напівпричепами згідно зазначеного у листі переліку. Крім того, ТОВ «ТО «Китайпром» орендувало нежитлові будівлі в м. Пологи Запорізької області, вул. К. Маркса, 354, 358 з офісними приміщеннями, гаражами, ремонтними майстернями та двома підземними горизонтальними резервуарами для зберігання дизельного палива згідно ліцензії. Щодо власного та орендованого майна, ТОВ «ТО «Китайпром» подавались повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП. Кількість штатних працівників налічує в середньому 50 робітників, що підтверджується поданими до податкового органу звітами з нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.

ТОВ «ТО «Китайпром» підтвердило реальність господарських операцій з перевезення вантажів з позивачем за період з 01.09.2021 по 31.03.2022, відсутність претензій між сторонами та/або заборгованості за надані послуги з перевезення. Податкові накладні складені та зареєстровані у встановленому порядку.

Щодо надання копій (дублікатів) або відновлення бухгалтерських та товарно-транспортних накладних, ТОВ «ТО «Китайпром» зазначило, що вся документація створювалась та зберігалась в орендованому приміщенні у м. Пологи Запорізької області, яке на даний час перебуває у тимчасовій окупації. У зв`язку з окупацією Пологівської територіальної громади, веденням там активних бойових дій, виробничі та складські приміщення зазнали значних пошкоджень, 24 одиниці транспортних засобів було втрачено, про що повідомлено правоохоронні органи. Доступ до офісних та виробничих приміщень в м. Пологи неможливий, тому ТОВ «ТО «Китайпром» не може надати позивачу копії запитуваних документів.

На підтвердження означеного ТОВ «ТО «Китайпром» надано позивачу штатний розпис, наказ про введення штатного розпису, ліцензію на право зберігання пального, договір оренди нерухомого майна від 01.11.2020 №01-11/2020 за адресою м. Пологи, вул. К. Маркса, 354 з актом приймання-передачі, повідомлення про об`єкти оподаткування, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, договори найму (оренди) транспортних засобів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Також, позивач надав до суду копії всіх наявних у нього на період проведення перевірки, первинних документів, які були надані відповідачу під час перевірки та які підтверджують реальність здійснення всіх господарських операцій позивача, по яким ним заявлено суми від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем робіт та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Означені роботи та послуги з навантаження та перевезення зерна придбані позивачем в межах здійснення власної господарської діяльності яка полягає, зокрема в оптовій торгівлі зерном, насінням і кормами для тварин та, відповідають діловій меті.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Застосовуючи норму підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України у системному зв`язку з нормою підпункту 14.1.36, згідно з якою господарська діяльність має спрямованість на отримання доходу, Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі №826/14489/16, від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а), від 09.10.2020 у справі №826/11085/18, від 18.11.2021 у справі №815/1057/15 сформулював висновок, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

В постанові від 23.04.2019 у справі №804/6788/14 Верховний Суд, розвиваючи судову доктрину розумної економічної причини (ділової мети), зробив такий висновок: «…із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення…».

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ підпункт 14.1.231 ПК України доповнено абзацом другим наступного змісту: «Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.»

Як вірно встановлено судом першої інстанції, всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», містять відомості про господарські операції та підтверджують її здійснення.

Отже, придбання позивачем у ТО «ТО «Китайпром» послуг з перевезення та робіт з навантаження зерна з метою подальшого його продажу та отримання прибутку, на переконання суду, відповідає розумній економічній причині (діловій меті) під час здійснення господарської діяльності.

При цьому, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку відсутність під час проведення перевірки ТТН, які, відповідно до наданих позивачем пояснень, знаходяться на тимчасово окупованій території, та враховуючи наявність інших документів на підтвердження придбання позивачем робіт та послуг у ТОВ ТО «Китайпром», зокрема, копій актів надання послуг з перевезення с/г культур із зазначенням реквізитів товарно-транспортних накладних, на підставі яких було здійснено перевезення с/г культур, актів надання послуг з погрузки, реєстру товарно-транспортних накладних за договором від 04.01.2021 №ДП-04/01/2021, які містять наступні реквізити: найменування замовника (позивача), № авто, №ТТН, дати завантаження та розвантаження, вага вантажу, місце завантаження та розвантаження, номенклатура, відстань, тариф, сума без ПДВ, сума ПДВ, податкових накладних, доказів оплати, а також пояснень ТОВ «ТО «Китайпром», у суду відсутні підстави вважати, що спірні господарські операції є непідтвердженими, наслідком чого є необгрунтованість висновків відповідача в частині зменшення позивачем розміру від`ємного значення суми ПДВ на 1371925 грн за такими господарськими операціями.

Щодо ненадання документів складського обліку, позивач зазначив про відсутність таких документів з огляду на те, що у межах спірних відносин ТОВ «Дрім Агро Експорт» замовляло транспортні послуги у ТОВ «ТО «Китайпром» для перевезення зерна від фермерських господарств безпосередньо до терміналів порту міста Бердянськ. При цьому, зберігання зерна на складах позивачем не здійснювалось, що, в свою чергу, виключає необхідність наявності складських приміщень та складання документів складського обліку.

У спростування доводів податкового органу щодо відсутності в актах інформації щодо періоду (часу), протягом якого вищевказані роботи проводилися, кількості витраченого часу, обсягів наданих послуг з їх кількісним виміром, не зазначено використані (залучені людські ресурси, відсутня інформація щодо простою, суд зазначає, що означені акти містять посилання на реквізити ТТН, за якими контрагентом позивача ТОВ «ТО «Китайпром» надавались послуги та виконувались роботи, із зазначенням, зокрема дати таких ТТН, з чого можливо встановити дати здійснення таких господарських операцій.

Також, цілком безпідставними є доводи податкового органу щодо ненадання актів наданих послуг за сформованими податковими накладними від 19.01.2022 №10 та від 31.01.2022 №14, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, формування означених податкових накладних відбулося за фактом першої події - здійсненням попередньої оплати згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень.

При цьому, формування актів наданих послуг відбувалось пізніше - за фактом їх надання, наслідком чого стало формування контрагентом ТОВ «ТО «Китайпром» розрахунків коригування №2 від 24.01.2022 до податкової накладної №9 від 19.01.2022 відповідно до наданих послуг та робіт та розрахунку коригування №3 від 24.01.2022 та №4 від 31.01.2022 до податкової накладної №10 від 19.01.2022.

Також, цілком безпідставними є посилання податкового органу на відомості з ЄРПН за якими ТОВ «ТО «Китайпром» у вересні та грудні 2021 року транспортні послуги (екпедиційні, перевезення) не придбавало, з чого зроблено висновок, що воно не могло надати транспортні послуги, реалізацію яких у подальшому відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Дрім Арго Експорт», оскільки податковим органом не надано жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися означені обставини, крім зроблених під час перевірки припущень.

Як вірно зауважено судом, висновки податкового органу загалом гуртуються на припущеннях та аналізі наявної у базах даних ДПС інформації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість слугувало те, що позивачем не надано документи щодо експлуатації своїх транспортних засобів, що, на думку контролюючого органу, вказує на завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 11340 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль HYUNDAI SANTA FE номер НОМЕР_1 .

Позивачем подано до суду пояснення щодо податкового кредиту у сумі 11340 грн, сформованого за операціями з обслуговування та ремонту ним своїх транспортних засобів, в яких зазначено, що документи, які не були надані до перевірки, знаходяться (знаходились) в орендованому приміщенні по вул. Магістральній, 461 у м. Пологи Запорізької області, про що відповідача було повідомлено під час проведення перевірки.

Актом прийомки виконаних робіт від 31.12.2021 по найму (оренди) транспортного засобу від 17.12.2021 підтверджується виконання умов договору між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Дрім Агро Експорт» належним чином за період з 17.12 по 31.12.2021. За виконані послуги замовник сплачує виконавцю 241,95 грн.

Оплата здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Між позивачем (покупець) та ПП «Укрпалетсистем» (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 09.03.2021 №К-Ю-0321-115, за умовами якого продавець зобов`язується передавати (постачати) у власність покупця товар з АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків з використанням пластикових карт, а покупець зобов`язується приймати у власність товар та оплачувати його вартість. Конкретний вид товару визначається по кожній картці окремо.

Додатком до договору є заявки на оформлення, на корегування пластикових карт, акт передачі пластикових карт.

Відповідно до видаткових накладних від 30.09.2021, 31.12.2021, 31.01.2022 позивачем було придбано у ПП «Укрпалетсистем» бензин та скраплений газ.

Оплата здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2021 підтверджується надання позивачу контрагентом ТОВ «Агртехкомплект» послуг та виконання робіт з обслуговування авто.

Позивачем долучено до матеріалів справи таблицю обігу по обслуговуванню ПП «Укрпалетсистем» за період з 01.09.2021 по 31.01.2022 із зазначенням дат, місця кількості та виду палива/газу, отриманого позивачем

Оплата здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Відповідно до видаткової накладної від 22.12.2021 позивачем придбано у ТОВ «Полігон-Авто» захист моторного відсіку.

ТОВ «Полігон-Авто» виписало на адресу позивача податкові накладні.

Оплата здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Відповідно до видаткової накладної від 01.09.2021 позивачем придбано у ФОП ОСОБА_2 автошини. Оплата здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжного доручення.

Означеними контрагентами виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

У спростування доводів відповідача щодо ненадання до перевірки нотаріально засвідченого договору оренди транспортного засобу позивачем зазначено про неможливість надання такого договору з підстав його фактичного місцезнаходження на тимчасово окупованій території у м. Пологи.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, та не спростовано апелянтом, позивачем до контролюючого органу подавались повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП щодо транспортних засобів AUDI A6 ALLROAD та HYUNDAI SANTA FE, які свідчать про використання їх у власній господарській діяльності.

Крім того, з частково відновлених первинних документів вбачається, що позивачем здійснювалось обслуговування означених транспортних засобів контрагентами ТОВ «Агртехкомплект», ТОВ «Полігон-Авто» та ФОП ОСОБА_2 , а також придбавалось пальне та газ у контрагента ПП «Укрпалетсистем».

Водночас, неможливість надання до перевірки первинних документів у повному обсязі, зумовлена тим, що такі документи знаходяться на тимчасово окупованій території, що є загальновідомим фактом та додатково підтверджено сертифікатом ТПП України, без прийняття контролюючим органом до уваги такої обставини, враховуючи часткове відновлення позивачем документів та надання їх до перевірки та до суду, не є самостійною підставою для висновків контролюючого органу про наявність підстав для зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у спірному періоді.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 23.10.2024)