Постанова

від 24.10.2024 по справі 460/1106/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1106/24 пров. № А/857/9215/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (суддя- Зозуля Д.П., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/1106/24 за позовом ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання протиправною відмову відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА_1 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн; Зобов`язання відповідача виготовити та надати позивачу, судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив Північно-західний апеляційний господарський суд, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційноїскарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 06.07.2023 №685/о/15-23 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 його звільнено з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, а наказом Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 №7-ос/г відраховано зі штату цього суду з 07.07.2023 у зв`язку зі звільненням у відставку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.11.2023 №956160161968 ОСОБА_1 переведено із пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 10.07.2023. Посадовий оклад судді при обчисленні суддівської винагороди станом на липень 2023 року враховувався виходячи із базової величини розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.

Позивач 16.01.2024 звернувся до відповідача із заявою про видачу нової довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи з розміру суддівської винагороди у розрахунку посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 - 3028,00 грн.

Відповідач 19.01.2024 видав ОСОБА_1 довідку щодо складових суддівської винагороди, зазначивши, що відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року розрахунок працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн. Розмір посадового окладу складає 2102,00*50*1,1=115610,00 грн.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402-VIII) передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у пп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Згідно ст. 7 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024 на рівні 3028,00 гривні.

При цьому, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Таким чином, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Зазначене узгоджується зі змінами до Конституції України, внесеними Законом України" Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)(далі Закон України №1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

Згідно пункту 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV).

Статтею 1 цього Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Згідно статті 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Разом з тим, законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Як діючі судді, так і судді у відставці вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Статтею 7 Закону №3460-IX врегульовано, що разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Суд першої інстанції вірно вказав, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (січень 2024 року), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №3460-IX .

Як вказано в рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Також, Верховний Суд, зауважував що Закон України "Про державний бюджет" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права, коли спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

Також, законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Відтак відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, що й стало підставою для відмови у видачі довідки про суддівську винагороду.

Відтак, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 р.(3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставі статті 7 Законів №3460-IX була неправомірною, не відповідала вимогам закону.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що питання розрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони». У зв`язку з чим, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 р.".

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання як судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правиламистатті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного судувід 13 березня 2024 року у справі № 460/1106/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга