Постанова

від 24.10.2024 по справі 816/937/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 816/937/18

касаційне провадження № К/9901/515/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 (суддя Сич С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Катунов В.В., Русанова В.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Кременчукнафтопродукт» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 0004564003 та податкову вимогу від 09.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що контролюючий орган, не виконавши вимог діючого Податкового кодексу України, не прийняв рішення про визнання скарги повністю задоволеною на користь платника, чим порушив норми діючого законодавства України, оскільки двадцятиденний строк для розгляду скарги Товариства сплинув 16.01.2018, тоді як рішення про продовження строку розгляду скарги позивача було прийняте ДФС України 17.01.2018. Також Товариство послалося на те, що на дату прийняття контролюючим органо оскаржуваної податкової вимоги податкове зобов`язання, визначене згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не набуло статусу узгодженого.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 0004564003 та податкову вимогу від 09.02.2018.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що оскільки рішення уповноваженої особи контролюючого органу про продовження строків розгляду скарги було прийняте та надіслане платнику податків 17.01.2018, тобто після закінчення 20-денного строку, встановленого статтею 56 Податкового кодексу України, що підтверджено належними та допустимими доказами, скарга Товариства за вих. № 307 від 22.12.2017 на податкове повідомлення-рішення Управління №0004564003 від 11.12.2017 вважається повністю задоволеною на користь платника податків - позивача відповідно до положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Управління, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подало до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування вимог касаційної скарги Управління посилається на те, що рішення ДФС України №1601/6/99-99-11-03-01-25 про продовження строку розгляду скарги Товариства було прийняте та надіслане Товариству у межах 20-денного строку - 17.01.2018, оскільки скарга позивача згідно поштового відправлення № 3961015453266 була отримана ДФС України 27.12.2017 (час отримання 23:50) та зареєстрована у контролюючому органі 28.12.2018 за вх. № 85590/6.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.01.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.10.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.10.2024.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що Управлінням на підставі акту від 16.11.2017 №167/16/31/40/36093241 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004564003, яким до Товариства були застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 163563 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення №0004564003 від 11.12.2017 було надіслане на адресу позивача та отримане ним 15.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3600017889484 (том 1 арк. справи 163).

22.12.2017 Товариство надіслало на адресу ДФС України скаргу за вих. № 307 від 22.12.2017 на податкове повідомлення-рішення Управління №0004564003 від 11.12.2017, яка була отримана ДФС України 27.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 3961015453266 (том 2 арк. справи 180), накладною № 47 рекомендованих відправлень доставна дільниця № 40 від 27.12.2017 (час - 11:15:37) (том 2 арк. справи 195-196), а також листом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» від 02.07.2018 № 1853-С-22485, наданим на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 06.06.2018 про витребування доказів, яким ПАТ «Укрпошта» повідомило суд про те, що рекомендований лист №3961015453266 від 22.12.2017 на адресу ДФС України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053) був вручений 27.12.2017 по довіреності уповноваженому на одержання поштових відправлень ДФС ОСОБА_1 (том 2 арк. справи 194).

Відповідно до підпункту 3.3.2 пункту 3.3 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом ДФС України від 27.11.2014 № 333 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), усі документи, що надходять до ДФС, приймаються централізовано діловодною службою. Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під підпис у журналі, реєстрі або повідомленні про вручення.

Згідно пункту 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись.

Отже, належним доказом на підтвердження дати одержання рекомендованого поштового відправлення є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 3961015453266, у якому вказана дата отримання - 27.12.2017, підтверджено, що скарга позивача за вих. № 307 від 22.12.2017 на податкове повідомлення-рішення Управління ДФС у Полтавській області №0004564003 від 11.12.2017 була одержана ДФС України саме 27.12.2017.

Відповідно до положень підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом ДФС України від 27.11.2014 № 333 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), апеляції (скарги) реєструються у день надходження.

Таким чином, реєстрація ДФС України 28.12.2017 скарги Товариства за вих. № 307 від 22.12.2017, одержаної 27.12.2017, на податкове повідомлення-рішення Управління №0004564003 від 11.12.2017 свідчить про порушення контролюючим органом вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом ДФС України від 27.11.2014 № 333, та не є належним доказом на підтвердження дати отримання вказаної скарги ДФС України.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За правилами пункту 56.16 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (абзац 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).

Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З наведених правових норм вбачається, що податковий борг виникає у разі несплати у встановлений строк узгодженого грошового зобов`язання.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішення про продовження строків розгляду скарги було прийняте ДФС України та надіслане позивачу 17.01.2018, тобто після закінчення 20-денного строку, встановленого статтею 56 Податкового кодексу України, що підтверджено належними та допустимими доказами, наданими Товариством та витребуваними судом у процесі розгляду справи, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що скарга Товариства за вих. № 307 від 22.12.2017 на податкове повідомлення-рішення Управління №0004564003 від 11.12.2017 вважається повністю задоволеною на користь платника податків - позивача відповідно до положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Верховний Суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника про те, що скарга позивача за вих. № 307 від 22.12.2017 була одержана ДФС України о 23 год. 50 хв. 00 секунд з посиланням на роздруківку з веб-сайту ПАТ "Укрпошта" про відстеження рекомендованого поштового відправлення 3961015453266, оскільки згідно накладної № 47 рекомендованих відправлень доставної дільниці № 40 від 27.12.2017 часом вручення вказано 11:15:37, з урахуванням того, що згідно відомостей про графік роботи поштового відділення Київ-53, наданих на запит адвоката Товариства, час роботи у будні дні є 9:00 - 19:00. Крім того, доказів того, що уповноважений на одержання поштових відправлень ДФС України ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки 27.12.2017 о 23:50 год. матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Позивач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова