Ухвала

від 27.05.2024 по справі 761/19100/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19100/24

Провадження № 2-з/761/389/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з цим на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 року матеріали заяви було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Свою заяву обґрунтовує тим, що відсутність забезпечення позову у запропоновані вище способи призведе до порушення прав позивача і унеможливить та/або зробить утрудненим виконання рішення суду у даному спорі в разі його задоволення судом, оскільки роботодавець має виконувати постанови виконавця, що може призвести до неможливості їх повернення позивачу.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 6 ст. 151 ЦПК України визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу заяви про забезпечення доказів або позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 1 січня 2024 року дорівнює 605,60 грн.

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

При цьому, вимоги ч. 10 ст. 153 ЦПК України передбачають, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику, як таку, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 151, 153, 259, 260, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: