Рішення

від 24.10.2024 по справі 142/401/22

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 142/401/22

Номер провадження 2-др/142/2/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

24 жовтня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області заяву представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гурби Михайла Васильовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі ЄУН 142/401/22 за позовом ОСОБА_2 , правонаступники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «ВИД» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2024 року на адресу Піщанського районного суду Вінницької області надійшла заява представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гурби Михайла Васильовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі ЄУН 142/401/22 за позовом ОСОБА_2 , правонаступники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «ВИД» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У вказаній заяві представник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Селянського фермерського господарства ВИД на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн. Свою заяву обґрунтовує тим, що рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі № 142/401/22 було задоволено позов ОСОБА_2 до Селянського фермерськогогосподарства "ВИД" про розірваннядоговору орендиземельної ділянки. Проте вказаним рішенням суду не вирішувалось питання про стягнення з відповідача витрат позивачки на професійну правничі допомогу. А тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є підстави для ухвалення судом додаткового рішення. Вказує, що правонаступник позивача ОСОБА_1 була вимушена скористатись професійною правничою допомогою адвоката у даній справі з метою захисту своїх прав. В позовній заяві в розділі про попередній розрахунок сум судових витрат вказувалось про надання доказів про судові витрати протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення у даній справі. Аналогічну заяву робив представник правонаступника позивача в заяві від 10.10.2024 року. Адвокат надав професійну правничу допомогу у даній справі, вартість якої склала 10000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги, розрахунком вартості правничої допомоги, актом про надання правничої допомоги, ордером про надання правничої допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 зобов`язується оплатити вартість правничої допомоги на протязі десяти днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Представник позивача посилається на правову позицію КЦС ВС, викладену у постанові від 13.07.2022 року у справі № 492/280/21, де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Таким чином, в зв`язку з задоволенням позову є підстави для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 жовтня 2024 року її було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року призначено судове засідання для розгляду заяви представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гурби Михайла Васильовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі ЄУН 142/401/22 за позовом ОСОБА_2 , правонаступники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «ВИД» про розірвання договору оренди земельної ділянки, на 15 годину 00 хвилин 24 жовтня 2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Правонаступники позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання 24 жовтня 2024 року не з`явилися, проте від їхнього представника ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява в якій він просить суд заяву про ухвалення додаткового рішення розглянути без їхньої участі, викладені в ній обставини підтримує, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача СФГ "Вид" - адвокат Купрій Олександр Миколайович в судове засідання 24 жовтня 2024 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом отримання повістки про виклик до суду в підсистемі "Електронний суд", де відповідач та представник мають зареєстрований електронний кабінет. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача та його представника на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання для розгляду заяви про розподіл судових витрат не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення, будь-яких заяв чи клопотань не подали, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України їхня неявка не є перешкодою для проведення судового засідання та вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі наданих суду доказів.

Розглянувши заяву представника правонаступника позивача, додатки до неї, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою-п`ятоюстатті 270 ЦПК Українивстановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень абз. 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

В частині ч. 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 роук було задоволено позов ОСОБА_2 до Селянського фермерськогогосподарства "ВИД" про розірвання договору оренди земельної ділянки, розірвано договір оренди землі від 30 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством «ВИД» щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:01:001:0028 площею 2,1846 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, та право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8 вересня 2015 року за №11168935, стягнуто з селянського фермерського господарства ВИД, код ЄДРПОУ 20100979, витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

Представником позивача адвокатом Гурбою М.В. в заяві від 10 жовтня 2024 року було зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу буде подано окремо.

11жовтня 2024року наадресу Піщанськогорайонного судуВінницької областінадійшла заявапредставника правонаступникапозивача ОСОБА_1 -адвоката ГурбиМихайла Васильовичапро ухваленнядодаткового рішення про стягненнявитрат направничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн., до якої долучено докази, які підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зістаттею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українивбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст.137, ст.141 ЦПК Українизазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердженнянадання тапонесення витратна професійнуправничу допомогупредставником позивачаподано досуду: копіюакта про надану професійну правничу допомогу від 11 жовтня 2024 року, відповідно до якого вартість наданої адвокатом Гурбою М.В. професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється сторонами в сумі 10000,00 грн (Т. 2, а.с.88), копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05 лютого 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гурбою М. В. (Т.2, а.с.89), копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 11 жовтня 2024 року (Т.2, а.с.90), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 427, виданого ОСОБА_4 13 грудня 2004 року (Т. 2 а.с.91)

Таким чином, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Поряд з цим, суд звертає увагу на наступне.

У розумінні положень частини 5статті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Такі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги надані стороною позивача докази надання такої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 10000 грн., є явно завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою з огляду на наступне.

Суд виходить з того, що даний спір для адвоката Гурби М.В. є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормамиЦК України, та окремими положеннями спеціального земельного законодавства, постанови Верховного Суду містять необхідні висновки в таких правовідносинах, а тому суд вважає, що формування правової позиції, підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не становила для представника позивача адвоката Гурби М.В., враховуючи стаж його адвокатської діяльності, складності чи дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Відтак, витрати у зазначеній представником відповідача сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Враховуючи складністьсправи,необхідність наданняправонаступнику позивача ОСОБА_1 адвокатом ГурбоюМ.В.правничої допомогипід часрозгляду справита їххарактер,необхідність дотриманнякритерію розумностірозміру понесенихстороною витрат,пов`язаністьцих витратіз розглядомсправи,взявши доуваги наданупрофесійну правничудопомогу,суд приходить до висновку,що співмірнимміж розміромпозовних вимогта розумністюсудових витратна професійнуправничу допомогуу вказанійсправі,надання якоїдоведено відповіднимидоказами,з урахуванняммайнового станусторін таконкретних обставинахсправи,є стягнення з відповідача накористь правонаступникапозивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., про що відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українислід ухвалити додаткове судове рішення.

Керуючись статтями11, 58, 60, 62, 133, 134, 137, 141, 246, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гурби Михайла Васильовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі ЄУН 142/401/22 за позовом ОСОБА_2 , правонаступники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «ВИД» про розірвання договору оренди земельної ділянки, задовольнити частково.

Стягнути з селянського фермерського господарства ВИД, код ЄДРПОУ 20100979, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Сторони по справі:

правонаступник позивача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

правонаступник позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Селянське фермерськегосподарство ВИД,знаходитьсяв с.Кукули Тульчинськогорайону Вінницькоїобласті,урочище Тракторнабригада №1, код ЄДРПОУ 20100979;

Суддя: