Ухвала

від 24.10.2024 по справі 208/11907/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/11907/24

№ провадження 1-кс/208/2194/24

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2024 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВКам`янського РУПГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024041160001379 від 19.10.2024, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

встановив:

Слідчий СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулась до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із погодженим з прокурором Кам`янської окружної прокуратури з вказаним клопотанням, в якому просила накласти арешт на транспортний засіб УАЗ 3962, д.н.з НОМЕР_1 , рік випуску 1995, який належить ТОВ «ТД Новий Імпульс» (ЄДРПОУ 44361419), та деревину за властивостями схожу на акацію, яка знаходиться в автомобілі, заборонити відчуження, розпорядження та використання вказаного транспортного засобу.

На обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні СВ Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041160001379від 19.10.2024 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 18.10.2024 гр. водій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи транспортний засіб УАЗ д.н.з НОМЕР_1 перевозив незаконно зрубані дерева.

Під час проведення слідчим огляду місця події, у вказаному кримінальному провадженні тимчасово вилучено наступне майно:

- у період часу 18.10.2024 з 11.02 год. до 11.31 год. за адресою: АДРЕСА_1 , оглянуто та вилучено автомобіль УАЗ д.н.з НОМЕР_1 , в якому знаходиться спиляні дерева, за своїми властивостями схожі на дерево акація, як встановлено у ході досудового розслідування вилучений автомобіль згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.06.2024 марки УАЗ 3962, рік випуску 1995, належить ТОВ «ТД Новий Імпульс» (ЄДРПОУ 44361419), юридична адреса АДРЕСА_2 .

Слідчий зазначає, що вилучений транспортний засіб автомобіль УАЗ д.н.з НОМЕР_1 , а також спиляні дерева, за своїми властивостями схожі на дерево акації, мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у наступному, для з`ясування істини у кримінальному провадженні, необхідно провести судово-екологічну експертизу, а також з метою збереження речових доказів, як встановлено у ході досудового розслідування зазначений транспортний засіб використовувався для перевезення спиляних дерев.

Слідчий до судового засідання надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила клопотання задовольнити.

Користувач автомобіля УАЗ д.н.з НОМЕР_1 до судового засідання також надав заяву про розгляд клопотання слідчого без його участі, заперечував проти задоволення клопотання, пояснивши, що він є офіційно зареєстрованим ФОП 3 групи, здійснює оптову діяльність в сфері закупівлі та переробки деревини. Автомобіль, власником якого є ТОВ «ТД Новий Імпульс», використовується ним у підприємницькій діяльності. На підтвердження надав документи про реєстрацію ФОП, товарно-транспорту накладну, товарний чек, договір про надання послуг, акт обстеження земельної ділянки та технічний паспорт на автомобіль.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

У відповідності до положеньст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Нормамист. 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Слідчий суддя враховує, що сторона обвинувачення на власний розсуд розпорядилася правом підтримати заявлене клопотання без своєї особистої участі, у письмовій формі та з документальним підтвердженням.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 7ст. 237 КПК України, вилучені в ході огляду речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1ст. 167 КПК Українитимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ч. 2 вказаної статті тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України).

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання про накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Надані органом досудового розслідування докази не утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.246 КК України, незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, карається штрафом від тисячі до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Кваліфікаційні ознаки кримінального правопорушення в межах якого слідчий звернувся із клопотанням, визначені ч. 1 ст. 246 КК України.

Об`єктомзлочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК України є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища. Предметомзлочину - дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду.

Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.

Так, предметом доказування за вказаних обставин та правової кваліфікації є факт незаконної порубки дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Слідчим в клопотанні як підставу для накладення арешту на деревину та автомобіль зазначено про необхідність проведення судово-екологічної експертизи, а також з метою збереження речових доказів, як встановлено у ході досудового розслідування зазначений транспортний засіб використовувався для перевезення спиляних дерев. Проте, слідчим у клопотанні не доведено необхідність накладення арешту на автомобіль, який не є ані об`єктом, ані предметом зазначеного в клопотанні кримінального правопорушення. Також не зазначено, яким чином не застосування арешту на автомобіль вплине на встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні,.

Крім того, як вбачається з клопотання, слідча просить накласти арешт на деревину, не зазначаючи при цьому точну її кількість, довжину та діаметри колод, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону України.

До того ж, до судового засідання ОСОБА_4 надав слідчому судді документи, які свідчать про законність походження та перевезення деревини, а саме: договір надання послуг від 01.10.2024р. №1745, предметом якого є кронація та видалення дерев за адресою: АДРЕСА_3 ; товарно-транспорта накладна серії ПЗО №130085 від 17.10.2024р.., відповідно якою вантажоодержувачем деревини виду акація в кількості 2 м.куб. є ОСОБА_4 ; витяг про реєстрацію ОСОБА_4 фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності «оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням»; акт №18 обстеження зелених насаджень, адреса АДРЕСА_3 , які підлягають видаленню, де у графі «вид зелених насаджень» зазначено також акацію, стан якої незадовільний; технічний паспорт на автомобіль ГАЗ. Зазначені документи в повній мірі підтверджують походження вилученої 18.10.2024р. деревини.

За змістом положень частини 4статті 41 Конституції України, частини 1статті 321 ЦК Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зістаттею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не імплементується із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 ЦК Українивстановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, органом досудового розслідування не надано достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, тобто не вбачається злочинного умислу на незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, також надані ОСОБА_4 документи, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки органом досудового розслідування не надано достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, не обґрунтовано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не доведено наявність обставин, які підтверджують, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження призведе до нівелювання доказового значення предмету клопотання, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Керуючись ст. 9, 98, 170, 173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024041160001379 від 19.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовити

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1