Рішення

від 11.10.2024 по справі 309/1989/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1989/24

Провадження № 2/309/483/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування Хустської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, посилаючись на те, що:

-вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-рішенням Хустського районного суду від 13 липня 2022 року шлюб між ними було розірвано;

-на даний час нею створено нову сім`ю і вона змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »;

-відповідач вже тривалий час проживає окремо від них з донькою, постійно проживає за кордоном, повністю ігнорує свої батьківські обов`язки - не приймає участі у вихованні, утриманні, забезпеченні та розвитку своєї доньки, жодним чином не підтримує її матеріально та морально, не вітає з днем народження та іншими святами;

-донька проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні;

-вона створила нову сім`ю, в повній мірі опікується донькою, забезпечує їй належні умови життя та освіту, навчає її бути повноцінним та важливим членом суспільства,

звернулася до суду з позовом та просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні 16 вересня 2024 року позивачка ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. В судове засідання 11 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_6 не з`явилася, подала до суду заяви /а.с.51-52/, згідно яких просила завершити розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Ніяких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, в судове засідання 16 вересня 2024 року не з`явився, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами в відсутність відповідача.

В судове засідання 11 жовтня 2024 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Органу опіки та піклування Хустської міської ради не з`явилася, подала до суду заяву /а.с.50/, згідно якої при прийнятті рішення по справі просила врахувати висновок Органу опіки та піклування та просила розглянути справу у відсутність представника Органу опіки та піклування Хустської міської ради.

Процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд проводить судове засідання 11 жовтня 2024 року в відсутність учасників справи, без фіксування судового процесу.

Суд, вислухавши в судовому засіданні 16 вересня 2024 року думки позивачки ОСОБА_1 , пояснення свідка - неповнолітньої доньки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.150 СК України: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України: мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини /а.с.6/.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.

Згідно свідоцтва про шлюб: 27 травня 2023 року ОСОБА_7 та позивачка ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » /а.с.9/.

Згідно довідки Хустського багатопрофільного ліцею №1 імені Івана Магули Хустської міської ради за Вих.№16 від 20 лютого 2024 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 6-В класі Хустського багатопрофільного ліцею №1 імені Івана Магули Хустської міської ради. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не брав з 1 вересня 2022 року по теперішній час. На батьківські збори батько не з`являвся, не цікавився успіхами дитини у навчанні /а.с.8/.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади та акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов проживання позивачки ОСОБА_1 від 20 лютого 2024 року: вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем її реєстрації разом з нею проживають:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - донька;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - чоловік /місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - мати. Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_3 з біологічним батьком не бачиться, оскільки батько участі у житті доньки не приймає, його місцезнаходження невідоме /а.с.5,7/.

З Висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради від 17 липня 2024 року №2403/02-12 встановлено:

-у результаті бесіди з малолітньою ОСОБА_11 та її пояснень на засіданні Комісії /де їй було роз`яснено правові наслідки позбавлення батька батьківських прав/ з`ясовано, що її батько участі у її житті ніяк не приймає; спілкується з нею дуже рідко по телефону через застосунок «Вайбер», оскільки може подзвонити, образитись на неї і тривалий час не телефонувати; матеріальної допомоги не надає; тому вона не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав;

-мати дитини - ОСОБА_6 на засіданні Комісії повідомила, що її колишній чоловік - ОСОБА_2 не займається вихованням та утриманням їх спільної доньки, не цікавиться її життям та успіхами, не надає жодної матеріальної допомоги; вихованням та утриманням дитини - ОСОБА_3 займається тільки вона та її теперішній чоловік - ОСОБА_12 ;

-працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради спільно з фахівцями Центру надання соціальних послуг Хустської міської ради здійснено виїзд за місцем реєстрації батька дитини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Зі слів його матері - ОСОБА_13 встановлено, що її син більше п`яти років постійно працює за кордоном в Угорщині, а близько двох з половиною років додому не приїздив;

-враховуючи те, що ОСОБА_2 перебуває за межами України, що унеможливлює проведення суб`єктами відповідної роботи, передбаченої чинним законодавством щодо підготовки об`єктивного висновку в інтересах дитини, членами Комісії з питань захисту прав дитини на засіданні Комісії 08.07.2024 №2 прийнято рішення про неможливість надання висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.29-31/.

Допитана в судовому засіданні в присутності представника Служби у справах дітей та Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради в якості свідка неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що з її батьком ОСОБА_2 вона не бачилася близько 4 років. Він ніяким чином не займається її вихованням та не приймає ніякої участі у її житті. Вона проживає з матір`ю та вітчимом, якого вона вважає своїм батьком та звертається до нього з усіма своїми проблемами. Тільки її мати та вітчим займаються її вихованням та утримують її матеріально. Іноді, але дуже рідко, батько їй дзвонить по « Вайберу », але при цьому батько ніколи не робить їй подарунків та не допомагає матеріально.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради Української РСР №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року /далі - Конвенція про права дитини/, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до положень ст.7, 155 СК України: дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснитися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч.7 ст.7 СК України: дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі ч.8 ст.7 СК України: регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 48 та 51 Основного Закону України проголошено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї та обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до Конвенції про права дитини: держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування /стаття 18 Конвенції/.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини: держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Виходячи зі змісту частини першої ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»: на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 СК України: право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»: кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні по справі «Хант проти України» п.54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v.Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батька на розвиток дитини. Відтак, батько, постійно проживаючи та працюючи за кордоном України, протягом тривалого часу не приділяє належної уваги розвитку своєї доньки, ухилялася від виконання своїх обов`язків по їх вихованню: не піклувалась про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувалась з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Згідно з нормами ст.12, 81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України: доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що в судовому засіданні встановлені факти та досліджені докази, що свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню і утриманню своєї малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , байдуже ставиться до неї, до її виховання, забезпечення, розвитку, стану її здоров`я та здобуття нею належної освіти, а тому, для захисту прав та інтересів малолітньої дитини його слід позбавити батьківських прав.

Згідно квитанції від 19 квітня 2024 року /а.с.16/ позивачка при зверненні до суду сплатила документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211грн.20коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.8, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.7, 150, 155, 164-165 СК України, Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради Української РСР №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, Декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 / до ОСОБА_2 /місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП, серія та номер паспорту невідомі/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради /місце знаходження: 90400, м.Хуст Закарпатської області, вулиця 900-річчя Хуста, будинок №27; ЄДРПОУ: 04053714/, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211грн.20коп..

Повне судове рішення складено 18 жовтня 2024 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.