Ухвала

від 25.10.2024 по справі 581/861/24

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/861/24

Провадження № 2/581/414/24

У Х В А Л А

25 жовтня 2024 року селище Липова Долина

Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Кузьмінський О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Недригайлівського відділу Державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту

в с т а н о в и в :

24 жовтня 2024 року представник позивача адвокат Сенча О.О. звернувся до суду із позовом та просив зняти арешт із адміністративного приміщення «Райпобутсервісу» загальною площею 171 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності позивача ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції серії АА№158168 від 16 березня 2003 року, реєстраційний номер обтяження: 7126405 від 5 травня 2008 року.

Дослідивши заяву, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі у зв`язку з наступним.

За змістом статті 1 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суду відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.

За матеріалами позовної заяви, неможливо з`ясувати на підставі яких виконавчих документів державним виконавцем винесена постанова про арешт АА№158168 від 16 березня 2003 року.

Також відсутній спір про право власності на нерухоме майно, із якого представник позивача просить зняти арешт.

З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю спору щодо визнання права власності на нерухоме майно, позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також відсутні підстави для звернення зі скаргою з метою вирішення питання про зняття арешту з майна в порядку статті 447 ЦПК України, оскільки відсутні докази того, що арешт на майно був накладений під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV.

Разом з тим, частиною 1 статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 1 цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, оскільки подана до суду позовна заява ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження у справі та роз`яснює позивачу про необхідність звернення для вирішення питання про скасування (зняття) арешту, накладеного на нерухоме майно, до адміністративного суду.

Керуючись статтями 19, 186, 260 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівського відділу Державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О. В. Кузьмінський